ГОСУДАРСТВЕННОЕ РЕГУЛИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ МЕДИЦИНСКОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ ВОЕННО-МОРСКИХ СИЛ ВООРУЖЕННЫХ СИЛ УКРАИНЫ: ОРГАНИЗАЦИОННО-ПРАВОВЫЕ ОСНОВЫ Автореферат

У вступі обґрунтовано вибір та актуальність теми дисертації, визначено ступінь її наукової розробленості, а також мету, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, показано зв’язок дисертаційного дослідження з науковими програмами, планами й темами, розкрито наукову новизну одержаних результатів, їх практичне значення та особистий внесок здобувача, подано інформацію про впровадження та апробацію результатів роботи, наведено загальні відомості про публікації за темою дисертації, зазначено її структуру та обсяг.

У першому розділі – “Теоретичні та методологічні засади дослідження державного регулювання системи медичного забезпечення Військово-Морських Сил Збройних Сил України” – здійснено комплексне дослідження офіційних документів та наукових праць українських і зарубіжних авторів щодо сутності системи охорони здоров’я ВМС як вагомої складової медичного забезпечення військовослужбовців та важливого об’єкта державного регулювання, розкрито особливості її функціонування в сучасних умовах; розглянуто основні теоретичні підходи щодо призначення системи медичного забезпечення особового складу ВМС ЗС України в умовах ринкової економіки.

- У процесі дослідження обґрунтовано, що існування в України великого морського кордону передбачає наявність власних ВМС, спроможних до дій щодо стримування, локалізації та нейтралізації збройного конфлікту на приморському напрямі. Показано, що до складу ВМС ЗС України входять: командування ВМС ЗС, надводні сили у складі бригад надводних кораблів, морська авіація у складі морської авіаційної бригади, берегові ракетні війська, війська берегової оборони та морська піхота, військово-морські бази, Академія Військово-Морських Сил Збройних Сил України та Військово-морський ліцей. До складу всіх вказаних вище структур входять відповідні підрозділи військово-медичної служби.

У розділі аргументовано, що військово-морська медицина – це розділ військової медицини, що вивчає особливості теорії і практики медичного забезпечення ВМС у повсякденних умовах і в період бойових дій. Об’єктом дослідження військово-морської медицини є особливості життєдіяльності особового складу ВМС, характеру праці військових моряків і специфічної професійної патології в умовах мирного та воєнного часу. Предмет дослідження – методи, засоби та організаційні форми медичного забезпечення ВМС ЗС, які зумовлені існуючим на цей час рівнем розвитку військової медицини.

Мета військово-морської медицини полягає в пошуку та практичній реалізації найбільш ефективних шляхів, способів та засобів збереження професійного здоров’я військових моряків, забезпечення надання їм медичної допомоги, що відповідає сучасним стандартам якості. Така спрямованість мети зумовила виникнення та подальший розвиток військово-морської медицини на стику двох широких галузей людських знань та практичної діяльності – військової медицини і військово-морської справи.

Виходячи з такого розуміння сутності, об’єкта, предмета військово-морської медицини України її слід трактувати як важливу складову військової медицини, яка являє собою систему наукових знань (комплекс військово-морських дисциплін) та практичної діяльності, представлена спеціально сформованою у складі Збройних Сил України організацією (медичною службою ВМС) і має на меті всебічне та ефективне медичне забезпечення особового складу українських моряків у мирний та воєнний час шляхом реалізації державної політики України щодо збереження професійного здоров’я особового складу військового відомства. Робиться висновок, що таке визначення військово-морської медицини України поєднує науково-теоретичну та практичну складові і становить завершену сферу специфічної професійної діяльності.

Установлено, що відповідно до прийнятих у державі документів (Програм реформування і розвитку ЗС України, директиви Міністра оборони України “Про оптимізацію структури та чисельності медичної служби ЗС України у 2006–2007 роках” від 1 грудня 2006 р. та наказу Міністра оборони України “Про прийом-передачу закладів охорони здоров’я Військово-Морських Сил України” від 15 грудня 2006 р.) становлення та розвиток системи охорони здоров’я ВМС ЗС України можна розподілити на п’ять основних етапів: перший – організаційного становлення та формування основ системи (1992–1996 рр.); другий – подальшого її будівництва з метою забезпечення готовності медичних закладів і установ, військової (корабельної) ланки медичної служби до виконання поставлених завдань шляхом оптимізації структури, вдосконалення і зміцнення їх матеріально-технічної бази (1997–2000 рр.); третій – реформування системи охорони здоров’я ВМС ЗС України задля її вдосконалення в місцях базування сил флоту та в морі на власних лікувальних фондах виходячи з конкретних завдань бойової підготовки і міжнародної діяльності (2001–2006 рр.); четвертий – розвиток в умовах оптимізації структури та чисельності медичної служби ЗС України (2007–2012 рр.); п’ятий – розширення взаємовигідного співробітництва між медичною службою ВМС ЗС України та членами міжнародного співтовариства згідно із загальновизнаними принципами та нормами міжнародного права (з 2013 р.).

Наголошується на тому, що будівництво ЗС України взагалі, як і їх важливої складової – ВМС зокрема розгорталося в складних умовах, адже на час здобуття незалежності Україна успадкувала від колишнього СРСР одне з наймогутніших військових формувань у Європі. Саме тому, формуючи його основи, важко було відмовитись від традицій минулого, переорієнтуватися на нові демократичні цінності, пристосуватися до існування в новій системі міжнародних відносин, подолати ворожість і недовіру до західного військового досвіду, зокрема НАТО.

- Доведено, що розбудова та функціонування системи управління силами та засобами медичної служби ВМС ЗС України в різних умовах їх діяльності зумовлюється низкою чинників, головними з яких є: соціально-економічні, військово-спеціальні, медичні та освітньо-наукові, а також традиціями, які історично склалися у військово-медичній службі.

Аналіз міжнародного досвіду щодо медичного забезпечення особового складу ВМС, зокрема ВМС Федеративної Республіки Німеччини (Бундесверу), Великої Британії, Італії, Ізраїлю та Об’єднаних Збройних Сил (ОЗС) НАТО, дає підстави стверджувати, що медико-санітарні війська у названих вище країнах виділені в окремий рід військ, який за цільовим призначенням належить до військ тилового забезпечення. Організаційно медико-санітарні частини і підрозділи входять в об’єднання і частини видів ЗС усіх родів військ.

Виявлено, що у збройних силах США як основні заходи щодо забезпечення збереження та зміцнення здоров’я військовослужбовців, цивільного персоналу, осіб, звільнених з військової служби, та членів їхніх сімей відповідні нормативні документи (директиви Міністерства оборони України “Захист здоров’я у збройних силах”, “Обов’язки заступника міністра оборони з особового складу”, а також настанови та інструкції міністрів видів збройних сил) передбачають: цілеспрямовану діяльність щодо охоплення вказаних вище категорій громадян заходами планової диспансеризації, постійний контроль їхнього фізичного стану, організацію точного виконання розпорядку дня та регламенту службового часу (для військовослужбовців); надання можливості організованого відпочинку у відомчих курортних пансіонатах (для всіх категорій); профілактичну роботу щодо запобігання стресам, самогубствам, вживанню алкоголю, наркотиків і тютюнопалінню.

- У розділі акцентовано увагу на методології дисертаційного дослідження. Науково-теоретичне обґрунтування базових принципів оптимізації організаційно-правових механізмів державного регулювання системи медичного забезпечення ВМС ЗС України – складна і багатогранна проблема, пов’язана з розробкою спеціальної програми дослідження, складеної з використанням системного підходу, що сприяло послідовному вирішенню цілої низки специфічних завдань. Дослідження проводилося в п’ять основних етапів. Така багаторівнева структуризація завдань дослідження забезпечувала його системність, оскільки результати, отримані на кожному попередньому етапі, ставали логічною основою не лише для наступних етапів, а й для узагальнення здобутих результатів і наукового обґрунтування досягнення мети дослідження.

У другому розділі – “Система охорони здоров’я Військово-Морських Сил Збройних Сил України як об’єкт державного регулювання” – досліджено сутність і виокремлено характерні особливості системи військової охорони здоров’я особового складу ВМС ЗС України, визначено її функції та сфери прояву.

Визначено, що “військова охорона здоров’я” – це складна функціональна система, що створена і використовується у ЗС України для вжиття всього комплексу військово-соціальних, медико-соціальних військово-медичних заходів, спрямованих на забезпечення професійної надійності, праце- і боєздатності військовослужбовців шляхом створення умов для їх нормального фізичного та психічного функціонування як індивідуально, так і колективно, у складі військ (сил). Практична діяльність системи військової охорони здоров’я (СВОЗ) є важливим фактором забезпечення національної безпеки України.

У розділі обґрунтовано, що успішне виконання СВОЗ своїх функцій можливе лише в разі вжиття командуванням, особовим складом та іншими службами, в тому числі й медичною службою ВМС ЗС України, всього комплексу військово-соціальних, медико-соціальних та військово-медичних заходів.

Показано, що військово-соціальні заходи – всебічне забезпечення командуванням, службами логістики та іншими службами сил флоту можливостей покращувати і зміцнювати здоров’я військовослужбовців, членів їхніх сімей та інших категорій громадян, медичне обслуговування яких у закладах охорони здоров’я МО України передбачено чинним законодавством. У результаті вжиття військово-соціальних заходів досягається подовження професійного довголіття військовослужбовців й тривалості очікуваного життя забезпечуваних контингентів, зниження рівня показників смертності (у тому числі й передчасної) та інвалідності.

Медико-соціальні заходи мають профілактичне спрямування на запобігання виникненню професійних та неінфекційних захворювань, отруєнь, уражень і травм, пов’язаних із впливом несприятливих факторів навколишнього середовища, появі та поширенню інфекційних і паразитарних хвороб серед особового складу сил флоту, підвищення захисних резервів організму військовослужбовців; здійснюються спільними зусиллями командування та медичних фахівців шляхом санітарно-гігієнічного і протиепідемічного забезпечення, оздоровлення військовослужбовців та інших прикріплених контингентів. Метою медико-соціальних заходів є задоволення потреби особового складу ВМС ЗС України в медичній допомозі.

Військово-медичні заходи – надання медичною службою ВМС ЗС України адекватної медичної допомоги (у цьому контексті під медичною допомогою розуміється лише діагностика та лікування, що передбачають медичні втручання або послуги, які включають фармакотерапію, процедури, реабілітацію та консультування) з метою зміцнення, підтримання й відновлення фізичного і психічного здоров’я особового складу. Результатом вжиття цих заходів стосовно одного конкретного хворого є видужання або поліпшення стану здоров’я, відновлення втрачених функцій окремих органів і систем; стосовно військових колективів – зниження рівня захворюваності та позитивна зміна його тенденції, зменшення кількості осіб, які мають хронічні захворювання, і зростання кількості абсолютно здорових осіб тощо.