Ринажевський Б. М. Адміністративно-правове регулювання діяльності військової служби правопорядку у Збройних Силах України

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, наводиться загальна характеристика роботи, формулюються об’єкт і предмет дослідження, визначаються мета і завдання дисертації, методи дослідження, розкриваються наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, надається інформація про апробацію результатів, кількість публікацій та структуру дисертації.

Розділ 1 «Адміністративно-правовий статус Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» складається з трьох підрозділів, у яких розглядаються компетенція і повноваження Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, правова основа її діяльності та основні завдання і права Служби правопорядку із забезпечення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України та конституційних прав військовослужбовців.

У підрозділі 1.1 «Компетенція та повноваження Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» зазначається, що Служба правопорядку як спеціальне правоохоронне формування має особливі компетенцію і повноваження, обов’язки, права, функції та відповідальність, які визначають адміністративно-правовий статус Військової служби правопорядку у Збройних Силах України. Дослідження сутності адміністративно-правового статусу Служби правопорядку неможливе без з’ясування провідних напрямків її діяльності, які допомагають розкрити місце, роль та соціальне призначення цього інституту. У зв’язку з цим надається огляд основних функцій Служби правопорядку, які безпосередньо впливають на елементи організації та діяльності суб’єкта військового адміністрування. Головними елементами правового статусу Служби правопорядку є призначення, завдання, функції, конкретні владні повноваження і відповідальність, які становлять серцевину правового статусу досліджуваного суб’єкта забезпечення законності, правопорядку, військової дисципліни та захисту конституційних прав військовослужбовців. Наявність адміністративно-правового статусу означає, що працівники Служби правопорядку мають визначену адміністративно-правовими нормами компетенцію – предмети відання, права та обов’язки (повноваження), несуть відповідальність за дії або бездіяльність в межах власної чи делегованої компетенції, виконують публічні, виконавчо-розпорядчі, дозвільно-реєстраційні, контрольні функції, беруть участь в адміністративних правовідносинах регулятивного чи охоронного характеру.

Компетенцію Служби правопорядку в дисертації визначено як сукупність юридично встановлених прав та обов’язків, що визначають її місце в системі Збройних Сил України, як правовий засіб (форму) розподілу діяльності із зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України та забезпечення конституційних прав військовослужбовців, а повноваження – як право та можливості діяти в різних ситуаціях відповідно до обставин, а також функції та завдання, спрямовані на виконання компетенції Служби правопорядку.

У підрозділі 1.2 «Правова основа діяльності Військової служби правопорядку» наголошується, що Конституція України є головним нормативно-правовим актом у системі правового регулювання військової справи. Основним законом держави оборону України, захист її суверенітету і недоторканності покладено на Збройні Сили України. Правову основу діяльності Військової служби правопорядку у Збройних Силах України становлять Конституція України, закони України, що регламентують військову справу України, та інші нормативно-правові акти стосовно регулювання суспільних відносин, що виникають у діяльності підрозділів Служби правопорядку.

Обов’язки Служби правопорядку є первинними щодо прав, останні спрямовані на забезпечення їх реалізації. Проте законодавець досить часто в нормативних актах не формулює розділ про обов’язки відповідних суб’єктів права, що викликає справедливе нерозуміння у науковців, які досліджують елементи правового регулювання різних державних органів, у тому числі і військових формувань України.

У правових актах, що регламентують діяльність Служби правопорядку, обов’язки або знаходять лише загальне визначення, або їх взагалі важко відмежувати від функцій і завдань указаного державного органу, що є недопустимим, оскільки наслідком цього стає практичне ототожнення різних за своєю сутністю та призначенням елементів правової основи державного органу, що негативно впливає на визначення відповідальності органу.

Вищесказане безпосередньо стосується діяльності Служби правопорядку, оскільки в Законі України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах Україні» обов’язки даного органу не визначено, натомість їх викладено в призначенні, правах та функціях служби.

Зіткнення прав, функцій та обов’язків у зазначеному нормативному акті пов’язується з не досить вдалою загальною конструкцією закону, коли в ньому одночасно закріплені завдання та функції Служби правопорядку, але не були визначені обов’язки, що практично не зустрічається в жодному подібному законодавчому акті.

У підрозділі 1.3 «Основні завдання та права Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» вказується, що з метою реалізації та охорони прав людини і законних інтересів суспільства і держави держава здійснює правоохоронну діяльність, створюючи для цього спеціально уповноважені правоохоронні органи.

Окремі правоохоронні органи здійснюють спеціальну правоохоронну діяльність, відображену в їх назві (службі), відомчому статусі, особливостях правового регулювання. Таким правоохоронним органом є Служба правопорядку у Збройних Силах України. Завданням правоохоронної діяльності Служби правопорядку є зміцнення законності, правопорядку та військової дисципліни у Збройних Силах України, захист конституційних прав військовослужбовців.

Виконання завдань Служби правопорядку забезпечується системою правових і моральних норм і вимог, які військовослужбовці зобов’язані виконувати як у процесі повсякденної служби, так і у воєнній ситуації.

Водночас адміністративно-правові засади регулювання завдань Військової Служби правопорядку у Збройних Силах України потребують удосконалення: необхідно уточнити її компетенцію та повноваження, більш чітко сформулювати завдання та права Служби правопорядку в різних сферах функціонування, визначити функції як провідні напрямки діяльності. Для більш ефективного виконання завдань Служби правопорядку необхідно удосконалити правове регулювання проходження військової служби у Службі правопорядку, уточнити адміністративно-процесуальні та кримінально-процесуальні права військовослужбовців Служби правопорядку та її соціально-правові гарантії.

У розділі 2 «Організація Військової служби правопорядку у Збройних Силах України» аналізується порядок комплектування особового складу Служби правопорядку, правове регулювання та організація військової служби, розглядаються права військовослужбовців Служби правопорядку та заходи щодо забезпечення законності в діяльності Служби правопорядку.

Підрозділ 2.1 «Порядок комплектування особового складу Служби правопорядку» присвячений визначенню поняття «особовий склад Служби правопорядку». У ньому встановлюється, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров’я і віком громадян України, пов’язаній із захистом Вітчизни. Особовий склад Служби правопорядку комплектується офіцерським складом, прапорщиками, сержантами та солдатами відповідно до Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу», а також працівниками Збройних Сил України. Указаний нормативний акт не враховує такі специфічні аспекти проходження військової служби у Службі правопорядку, як відповідність військовослужбовця спеціальним медичним і професійно-психологічним вимогам, обов’язковість вимог військової служби та сувора відповідальність за виконання службових обов’язків, чітка службова підпорядкованість вимогам командирів і начальників, психологічна стійкість, високий морально-духовний і культурний статус, потреба бути прикладом поведінки для інших військовослужбовців, посилений контроль і нагляд за відповідністю вимогам закону і статутів усієї діяльності військовослужбовця Служби правопорядку.