Бизова М.Б. Вдосконалення механізмів державного управління лісовим господарством (на матеріалах Півдня України)

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Протягом останніх трьох десятиліть радикально та стрімко змінюються вимоги до управління лісовим господарством як у загальносвітовому масштабі, так і на національному, регіональному і локальному рівнях.

Лісова політика, яка на світовому рівні визнана як домінанта екологічної, повинна сприяти вирішенню проблем охорони навколишнього природного середовища шляхом забезпечення оптимальної лісистості, формування стійкості лісових екосистем, зростання екологічної безпеки, спиратися на міжнародні принципи і критерії сталого розвитку лісового господарства. 

Стан державного управління лісовим господарством Південного регіону України на сучасному етапі не відповідає вимогам сталого розвитку і новим економічним відносинам у державі, характеризується відсутністю спільно виробленої міжгалузевої позиції щодо управління лісовим господарством на регіональному рівні. Недосконалими також є механізми узгодження управлінських рішень у сфері лісового господарства з органами публічної влади та населенням.

В умовах здійснюваної аграрної реформи, зміни форм власності на землю катастрофічно погіршився стан полезахисних насаджень, агролісомеліоративна служба, яка здійснювала управління та догляд за вказаними насадженнями, не функціонує. Відсутність законодавчо-правового та інституційного забезпечення в цій сфері, винищення лісів самовільними рубками в зв'язку з економічною і політичною нестабільністю, низьким життєвим рівнем населення та недосконалістю національної лісової політики в найближчому майбутньому може спричинити посилення ерозії та деградації земель.

Серед наукових досліджень проблеми управління лісовим господарством можна виділити такі основні напрями: розв’язання екологічних проблем лісокористування; управління охороною, відтворенням і використанням лісів; врегулювання прав власності на ліси; створення оптимальної інституціональної структури управління лісовим господарством. Різні аспекти охорони навколишнього природного середовища, що мають відношення й до лісів, знайшли відображення у працях В. Д. Байтала, С. А. Генсірука, В. В. Костицького, О. Я. Лазора, В. П. Ткача, В. Я. Шевчука, Ю. С. Шемшученка та ін. Лісогосподарські, соціальні, управлінські питання використання та охорони лісів досліджуються у роботах М. М. Ведмідя, П. В. Кравця, П. І. Мороза, А. П. Петрова, В. І. Самоплавського, І. М. Синякевича, А. Г. Солдатова, А. П. Стадника, Ю. Ю. Туниці та багатьох інших вчених.

Питанням підвищення ефективності державного управління лісовим господарством в Україні в сучасних умовах присвячені роботи І. Ф. Букші, О. А. Голуба, Я. В. Коваля, В. В. Лаврова, М. Ю. Попкова, М. П. Савущика, І. П. Соловія, О. А. Фурдичка, та ін. Окремі аспекти регіонального управління природокористуванням, в тому числі, лісовим господарством, розглядались в працях Б. М. Данилишина, І. М. Синякевича, О. Г. Топчієва, Т. М. Безверхнюк, Д. О. Стеченка та інших вітчизня­них дослідників. Регіональним аспектам лісоуправління (Карпатського регіону України) присвячені кандидатські дисертації П.В. Мельника (2002 р.), В.Д. Солодкого (2007 р.).

Разом з тим, у ґрунтовних роботах вищеназваних авторів, а також у публікаціях інших вчених, розробка регіональних лісових політик до останнього часу не була предметом спеціальних досліджень і на сьогодень не отримала належного розвитку. Питання створення інтегральної системи управління лісовим господарством Південного регіону України практично не вивчені. При цьому особливої актуальності набуває зміцнення потенціалу місцевих громад з метою поліпшення еколого-орієнтованого лісоуправління на місцевому рівні. Багато теоретичних і практичних питань в зазначеній сфері потребують вивчення  в період здійснення земельної реформи.

Актуальність і значення розвитку регіонального управління лісовим господарством, системного вирішення проблем та здійснення реформування управління лісовим господарством на засадах сталого розвитку обумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили мету, структуру, основні напрямки та її зміст.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконано в межах науково-дослідної теми кафедри філософських та соціально-політичних наук Одеського регіонального інституту державного управління Національної академії державного управління при Президентові України  «Розвиток Південного регіону України: соціально-управлінський аспект» (номер державної реєстрації - 0109U002687), де автором було визначено регіональні особливості та проблемні питання державного управління лісовим господарством Півдня України,  розроблені рекомендації щодо підвищення ролі місцевих органів влади у визначенні перспектив розвитку сфери управління лісовим господарством на місцевому (локальному рівні).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційного дослідження є поглиблення теоретико-методологічних основ державного управління лісовим господарством та розробка практичних рекомендацій органам державної влади та місцевого самоврядування щодо визначення пріоритетних напрямів вдосконалення механізмів державного управління лісовим господарством Південного регіону України.

Досягнення цієї мети зумовило необхідність постановки та розв’язання наступного комплексу завдань дисертаційного дослідження:

-                     здійснити аналіз понятійно-категоріального апарату та теоретичних засад державного управління лісовим господарством України, обґрунтувати напрями трансформаційних перетворень системи державного управління лісовим господарством;

-                     підготувати для органів державної влади узагальнені відомості стосовно основних етапів розвитку організаційно-адміністративного та правового механізмів управління лісовим господарством на нинішній території Півдня України для врахування особливостей та набутого досвіду при розробці регіональної системи управління лісовим господарством;

-                     розкрити особливості функціонування системи державного управління лісовим господарством Півдня України на сучасному етапі; визначити організаційно - правові та інституційні проблеми, які потребують вирішення;

-                     виявити сутність концептуально-нормативної обумовленості та особливостей реалізації інституційного механізму управління лісовим господарством європейських країн та запропонувати органам державної влади можливі напрямки втілення зарубіжного досвіду в Україні;

-                     обґрунтувати необхідність застосування системного підходу до вирішення існуючих проблем у сфері управління лісовим господарством Південного регіону України в аспекті гармонізації лісогосподарської та сільськогосподарської стратегій розвитку, подолання міжвідомчих бар’єрів;

-                     розробити пропозиції щодо формування ефективної системи державного управління лісовим господарством Південного регіону України шляхом визначення пріоритетних напрямів регіональної лісової політики, удосконалення правових норм, здійснення контролю за дотриманням законодавства; обґрунтувати основні цілі та завдання лісоуправління в проекті Концепції охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів;

-                     підготувати методичні рекомендації для органів публічної влади щодо нових підходів до розвитку ініціатив місцевих громад, посилення ролі зацікавлених груп та участі громадськості у прийнятті рішень в галузі відтворення та охорони лісів.

Об’єктом дослідження є система державного управління лісовим господарством Південного регіону України.

Предмет дослідження - вдосконалення механізмів державного управління лісовим господарством  (на матеріалах Півдня України).

Методи дослідження. Методологічну і теоретичну основу дисертаційного дослідження склали загальнофілософські та загальнонаукові методи пізнання явищ і процесів у сфері лісокористування та охорони довкілля, класичні положення теорії держави і права, управління регіональним розвитком, екологічного менеджменту. Дослідження ґрунтується на використанні методів системного та комплексного підходів для визначення основних напрямів формування екологічно орієнтованої системи лісоуправління та механізмів її реалізації у лісовому господарстві Південного регіону України.

Під час розгляду теоретичних і методичних положень широко застосовувалися загальноприйняті методи: формально-логічний - для здійснення аналізу та поглиблення понятійно-категоріального апарату державного управління лісовим господарством, групувань – при дослідженні тенденцій розвитку системи лісового менеджменту, системно-структурний - при дослідженні сутності та змісту реформування у сфері управління лісовим господарством, аналізу і синтезу – в процесі опрацювання наукових основ трансформації системи управління лісовим господарством. 

Інформаційною базою дослідження стали законодавчі та нормативно-правові акти Верховної Ради України, Президента України, Кабінету Міністрів України, галузевих міністерств та відомств, пов’язані с управлінням лісовим господарством та охороною навколишнього природного середовища, статистичні матеріали, монографії та науково-аналітичні статті вітчизняних та зарубіжних авторів.

Наукова новизна одержаних результатів обумовлена тим, що робота є першим дисертаційним дослідженням, у якому на базі системного підходу комплексно розглянуто проблеми державного управління лісовим господарством Південного регіону України та запропоновано шляхи його вдосконалення.

У процесі дослідження отримані наступні наукові результати, які характеризуються науковою новизною і виносяться на захист:

уперше:

-                     запропоновано авторське визначення поняття механізму державного управління лісовим господарством як сукупності практичних заходів, засобів, важелів, стимулів, за допомогою яких суб'єкти державного управління лісовим господарством здійснюють цілеспрямований вплив на сферу лісового господарства з метою досягнення поставлених цілей та узгодження інтересів;

-                     обґрунтовано методичні підходи та сформульовано основні принципи системного управління лісовим господарством, розроблено проект Концепції охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів Південного регіону України на 2010-2015 роки як складової організаційно-правового механізму управління лісовим господарством;

-                     розроблено методичні рекомендації для органів публічної влади щодо нових підходів до розвитку ініціатив місцевих громад шляхом реалізації місцевого плану збереження та відтворення захисних лісових насаджень, особливість якого полягає в посиленні ролі зацікавлених груп та участі громадськості у прийнятті рішень в галузі відтворення та охорони лісів;

                удосконалено:

-                     теоретичні основи регіональної та галузевої реструктуризації системи управління лісовим господарством, форми та методи функціонування і реалізації в регіоні механізмів охорони та відтворення лісових насаджень, запровадження принципів сталого управління агроландшафтами;

-                     засади оптимізації структури та функцій управління лісовим господарством регіонального і місцевого рівнів на основі ретроспективного аналізу основних етапів розвитку вітчизняної системи лісоуправління;

-                     підходи до виявлення сутності організації й функціонування державного управління лісовим господарством європейських країн та розкриття можливостей реалізації його окремих механізмів в Україні;

-                     напрями трансформаційних перетворень державного управління лісовим господарством в Україні відповідно до європейських стандартів і вимог з урахуванням чіткого розподілу функцій та відповідальності між органами державної влади, а також створення політично і законодавчо закріплених інституційних умов для сталого еколого-орієнтованого лісоуправління;

дістали подальшого розвитку:

-                     визначення сутності системного підходу у державному регіональному управлінні лісовим господарством, який дає можливість дослідити та вирішити існуючі проблеми на міжгалузевому рівні в усій сукупності системних взаємозв'язків та ієрархічних рівнів;

-                     науково-методичні засади удосконалення механізмів державного управління лісовим господарством, основні напрямки та система заходів щодо реалізації регіональної лісової політики, які переведені в алгоритм вирішення конкретних завдань на основі внесення змін та доповнень до нормативно-правової бази з питань лісокористування, здійснення контролю за дотриманням законодавства.

Практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що в сукупності вони створюють теоретичну, методологічну і методичну основу для практичного вдосконалення системи державного управління лісовим господарством в країні та регіоні, що в період оптимізації ринкових відносин набуває важливого значення.

Висновки й концептуальні положення роботи використані Одеським обласним управлінням лісового та мисливського господарства для підготовки проекту змін та доповнень до Регіональної програми з охорони і відтворення, підвищення продуктивності та раціонального використання лісів області «Ліси Одещини» на 2005-2015 роки, затвердженої рішенням обласної ради від 20.10.2004 р. № 511-ІV (акт про впровадження № 35/09 від 3 грудня 2009 р.). Теоретичні розробки дисертаційної роботи використовуються в навчальному процесі Одеського національного політехнічного університету при викладанні дисциплін: «Управління природоохоронною діяльністю», «Екологічна безпека», «Житлово-комунальне господарство міст» (акти про впровадження №1/05, №2/05, №3/05 від 25 листопада 2009 р.).

Одержані результати можуть бути використані у практичній роботі апарату влади місцевого й центрального рівня, у створенні організаційно-управлінських і політичних програм, дають можливість оновити вузівські навчальні плани й програми, зокрема, з дисциплін: «Організаційно-правові засади державного управління», «Основи державного управління та місцевого самоврядування», «Державно-управлінські рішення», а також програми підвищення кваліфікації кадрів для державного управління й місцевого самоврядування.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційне дослідження виконане здобувачем самостійно, у ньому не використовувались ідеї або розробки, що належать співавторам, разом з якими були підготовлені окремі наукові публікації. Дисертація містить ідеї, положення, висновки та наукові результати, отримані безпосередньо автором, який є учасником їх упровадження.

Апробація результатів дослідження. Наукові матеріали дослідження були викладені на підсумкових науково-практичних конференціях за міжнародною участю ОРІДУ НАДУ при Президентові України «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2007); «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2008); «Стратегія регіонального розвитку: формування та механізми реалізації» (Одеса, 2009). Автором прийнято участь у науково-практичній конференції за міжнародною участю Національної академії державного управління при Президентові України «Новітні тенденції розвитку демократичного врядування: світовий та український досвід» (Київ, 2008). Результати проведеного дослідження були викладені на засіданні кафедри прикладної екології та гідрогазодинаміки Одеського національного політехнічного університету  (Одеса, 2009).

Публікації. За темою дисертаційного дослідження автором опубліковано 10 наукових праць, з них 3 - у наукових фахових виданнях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертаційна робота складається із вступу, трьох розділів, висновків, додатків і списку використаних джерел. Обсяг основного тексту складає 178 сторінок. Список використаних літературних джерел містить 217 найменувань. Дисертація містить  11 рисунків, 1 таблицю та 8 додатків.

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У дисертаційній роботі викладено та поглиблено методологічні основи щодо реформування механізмів державного управління лісовим господарством України, розроблено концептуальні напрями регіональної лісової політики Південного регіону України для оптимізації системи регіонального лісоуправління на засадах сталого розвитку з використанням ініціатив місцевих громад.

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми дисертації, сформульовано мету, задачі, визначено предмет і об’єкт дослідження, відображено новизну та практичну значущість роботи.

У першому розділі - «Теоретико-методологічні засади державного управління лісовим господарством Південного регіону України» - охарактеризовано понятійно-категоріальний апарат державного управління лісовим господарством України, визначено сутність його основних механізмів, здійснено ретроспективний аналіз етапів формування інституційних структур державного управління лісовим господарством на нинішній території Півдня України, визначено регіональні особливості та проаналізовано стан державного управління лісовим господарством Південного регіону України на сучасному етапі.

Установлено, що система державного управління лісовим господарством Південного регіону України поєднує інститути, що дісталися у спадок від радянської доби, і нові інститути, що сформувалися в період незалежності України. Вона є внутрішньо суперечливою, незавершеною, внаслідок чого й державне управління, що здійснюється нею, є гальмом у процесі формування нових економічних відносин регіону.

Визначено, що правовий механізм державного управління лісовим господарством недостатньо враховує особливості ринкової економіки, лісове законодавство багато в чому є декларативним, не містить конкретних механізмів розв'язання існуючих проблем. Консерватизм лісового законодавства проявляється у жорсткій формалізації норм і правил ведення лісового господарства та лісокористування, на відміну від більш ефективного рамкового принципу його побудови.

З’ясовано, що за довготривалий період розвитку державне управління лісовим господарством існувало|ст| в умовах централізації влади, основним недоліком|нестача| якої є неминучість бюрократизму, екстенсивний та технократичний підходи до використання лісів, позитивними сторонами є можливість реалізувати основоположні принципи лісоуправління|лісівництва|, розраховані на тривалу перспективу, широкомасштабні заходи з розвитку лісової меліорації та степового лісорозведення в межах агроландшафтів.

Відстежено негативні тенденції, протиріччя, що виникли за радянських часів між законодавчими актами у сфері лісового господарства, з одного боку, і формами та методами діяльності командно-адміністративної системи з другого. Виявлено, що причини складної екологічної ситуації обумовлені недос­татньо продуманою лісовою політикою з боку держави, органів державної виконавчої влади і місцевого самоврядування, браком уваги до екологічної складової управління лісовим господарством.

На основі проведеного аналізу висвітлено ряд ключових проблем, які вимагають вдосконалення організаційно-адміністративного, інституційного та контрольного механізмів державного управління лісовим господарством Півдня України. Показано, що механізм розподілу функцій з розпорядження лісами між органами державної влади різних рівнів є недосконалим та потребує врегулювання. Практично всі ліси Південного регіону України належать до штучно створених і потребують посилених заходів щодо державного управління, регулювання та контролю. Близько 65% лісів Південного регіону надано в постійне користування підприємствам Державного комітету лісового господарства, до функцій якого віднесено розвиток лісового господарства, підвищення якості лісових ресурсів, реалізація державної лісової політики на території регіону. Суміщення підприємствами Державного комітету лісового господарства функцій використання лісових ресурсів і контролю за цим процесом не відповідає принциповим вимогам і функціональним засадам державного управління; організаційна структура державних лісогосподарських підприємств потребує укрупнення.

Аналіз управління лісовим господарством у лісах більшості постійних лісокористувачів (Міністерства аграрної політики, Міністерства оборони, Мінтрансу України та ін.) свідчить, що в багатьох випадках воно ведеться безсистемно, допускаються порушення лісового законодавства. Понад 30% полезахисних лісових смуг, які сприяють збереженню та підвищенню родючості ріллі, не закріплені за землекористувачами. Ефективність управління захисними лісовими насадженнями Південного регіону України вкрай низька внаслідок її безсистемності, неналежної обґрунтованості, відсутності повного виконання запланованих дій з причини непідкріпленості законодавчим, організаційним, фінансовим та ресурсним забезпеченням, відсутності чіткого розмежування завдань та регуляторних механізмів між гілками влади, нескоординованості їх діяльності.

Дотепер не розробле­ний механізм залучення зацікавлених осіб до системи управління лісами та лісовим господарством; необхідне доопрацювання системи стимулів і мотивацій щодо раціонального лісокористування на регіональному рівні. Виникла гостра проблема відродження агролісомеліоративної служби захисних лісових насаджень, які не мають власника і на рівні держави залишились без правової, фінансової та наукової підтримки, особливо гостро стоїть питання збереження цінних лісових насаджень минулого століття.

Проведений аналіз стану державного управління лісовим господарством на теренах Південного регіону України свідчить про об'єктивну необхідність сталого ведення лісового господарства та його реформування на основі науково обґрунтованої регіональної лісової політики. Успішне вирішення існуючих проблем потребує системного підходу, чіткого і ефективного механізму державного управління, направленого на досягнення єдиної мети – збалансованого користування ресурсами на засадах сталого розвитку лісового господарства регіонального рівня.

У другому розділі - «Напрями реформування державного управління лісовим господарством України в контексті досвіду європейських країн» -  показано, що міжнародними документами у лісовій сфері визнано необхідність розробки національних лісових політик, які мають відповідати принципам сталого розвитку та забезпечувати екологічно безпечне використання лісів. Лісова стратегія європейського співтовариства повинна доповнювати національні лісові політики і оптимізувати проведення загальних заходів в лісовій сфері. Кожна з країн співтовариства та країн-кандидатів мають розвивати свою національну лісову політику, орієнтую­чись на загальноприйняті в європейському регіоні екологічні цілі і застосо­вуючи схожі підходи, теоретично обґрунтовані і практично перевірені в країнах ЄС.

Установлено, що реформування систем державного управління лісовим господарством відбувались за допомогою різних стратегій, але спільними для більшості країн світу були заходи, спрямовані на підвищення ефективності, дієвості та підзвітності управлінських структур, передачу функцій на нижчі рівні управління, покращання результатів діяльності органів влади, активна позиція держави щодо формування різних форм власності на ліси. Основною подією на європейській лісополітичній сцені сьогодні є розробка і впровадження національних лісових програм.

На основі проведення аналізу реалізації інституційного механізму управління лісовим господарством встановлено, що переважна більшість європейських держав розмежовують функції управління лісами та лісовим господарством. Способи такого розмежування пов'язані з типовими моделями управління лісовим господарством. В ході реформування управління лісовим господарством постсоціалістичних європейських країн було встановлено чіткі повноваження законодавчих та виконавчих органів влади, послаблено контроль над регіональними адміністративними утвореннями й запроваджено дієвий контроль за адміністративною діяльністю.

Основним лейтмотивом реформ лісового сектору у Східній Європі була децентралізація, в ході якої країни подолали труднощі покращання координації дій між центральними й місцевим органами влади, а також позбавлення дублювання їх функцій. Лісові території, як правило, не збігаються з адміністративно-територіальним устроєм держави. Це дозволяє об'єднувати однорідні за природнокліматичними умо­вами території та заощаджувати на чисельності управлінського персоналу. Незважаючи на домінування однієї з форм власності в тій чи іншій країні, створюються умови для повноцінного функціонування всіх форм власності.

Важливим аспектом лісоуправління європейських країн є публічність. Державні лісові компанії публікують звіти про свою діяльність та стан лісового фонду, інформаційні матеріали про стан лісів випускаються спілками (асоціаціями) лісовласників та природоохоронними громадськими організаціями, є відкритими для загального огляду та обговорення. Значна увага приділяється підтриманню стійкого зворотного зв'язку з місцевим населенням з метою залучення його до прийняття управлінських рішень у сфері управління лісами.

Гармонізація законодавства України з критеріями ЄС є однією з головних умов наближення до мети «європейського вибору» України. На основі аналізу існуючого правового механізму управління лісовим господарством  європейських країн, міжнародних процесів та рішень щодо управління лісовими ресурсами визначено перспективні напрямки їх використання в Україні з врахуванням національних особливостей. Для їх реалізації доцільно передбачити чіткий розподіл функцій та відповідальності між відомствами, що мають відношення до управління лісовим господарством, а також створити політично і законодавчо закріплені інституційні умови для сталого управління.

Оцінюючи основні напрямки розвитку на міжнародному рівні та враховуючи сучасну ситуацію в Україні, визначено, що наявна ситуація потребує принципово нового загальнодержавного підходу при розробці стратегічних планів розвитку лісової галузі. Назріла необхідність в обґрунтуванні нової моделі лісового господарства України, яка б об'єднувала економічні, соціальні й екологічні цілі в розробці національної системи лісоуправління України. 

 Національна система управління лісовим господарством повинна забезпечувати екосистемний підхід, використання сучасних інформаційних технологій, демократичність та прозорість управлінських рішень. Необхідно передбачити  використання територіальних підходів до розвитку та мобілізації громад з метою поліпшення еколого-орієнтованого лісоуправління на місцевому рівні, взаємодії органів влади всіх рівнів для забезпечення розвитку національних стратегій, які враховуватимуть місцеві потреби. Важливе значення має розробка регіональних інструментів лісової політики, яка передбачає врахування екологічної вразливості лісових екосистем, еколого-економічних умов лісокористування в окремих регіонах. Залучення широких верств населення, неурядових організацій, інших зацікавлених сторін до цього процесу забезпечить його відкритість і прозорість на всіх рівнях.

У третьому розділі - «Шляхи вдосконалення механізмів  державного управління лісовим господарством Півдня України» - обґрунтовано необхідність оптимізації системи управління лісовим господарством Південного регіону України на основі системного підходу, визначено напрями трансформаційних перетворень державного управління лісовим господарством на регіональному рівні та реалізації потенціалу органів публічного управління та місцевих громад в процесі організації системи державного управління лісовим господарством на місцевому (локальному) рівні.

Доведено, що при застосуванні системного підходу система управління лісовим господарством розглядається цілісно, а не як набір окремих підсистем, її оптимізація здійснюється в цілому, а не для підвищення тільки ефективності окремих її компонентів. Він дає можливість глибшого осяг­нення проблемних ситуацій та розробки шляхів їх вирішення, враховуючи минулий досвід у сфері управління лісовим господарством і передбачу­вані перспективи. Дотримуючись системного підходу, нами доведено, що ландшафтний рівень є унікальним для узгодження галузевих стратегій лісоуправління. При цьому нагальною потребою є подолання міжвідомчих бар'єрів.

Основний принцип сталого лісокористування - раціональне використання лісо­вих ресурсів, їх відтворення та охорона - обумовлює досить широкий спектр цільових орієнтирів регіонального управління лісовим господарством. У розробленому автором проекті Концепції охорони, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів Південного регіону України на 2010-2015 роки наведено основні цілі, завдання та пріоритети розвитку лісової галузі Південного регіону України, напрямки та систему заходів щодо реалізації регіональної лісової політики, форми та методи функціонування в регіоні механізмів охорони та відтворення лісових насаджень.

Реалізація цієї мети можлива через оптимізацію лісистості території відповідно до природних та соціально-економічних умов, перехід на якісно нову системну і до того ж активну форму управління охороною та відтворенням лісів у системі екологічної мережі, запровадження принципів сталого управління агроландшафтами шляхом гармонізації сільськогосподарської та лісогосподарської політик природокористування. Участь всіх зацікавлених осіб у цьому процесі дозволить визначити волевиявлення сторін й підготувати платформу для реалізації регіональної лісової політики. Процес розвитку регіонального потенціалу лісових ресурсів, а також інші стратегічні ініціативи Концепції сприятимуть розширенню діалогу, обміну інформацією та поглибленню співпраці між науковими інституціями, органами державного управління, органами місцевого самоврядування,  неурядовими організаціями та приватним сектором і забезпечать інтеграцію принципів глобального сталого розвитку в місцеві стратегії розвитку стабілізації стану довкілля.

У розділі також аргументовано вирішення існуючих проблем лісоуправління Південного регіону України на основі внесення змін та доповнень до нормативно-правової бази з питань лісокористування, створення оптимальної інституційної структури управління лісовим господарством. Доведено, що одним з найважливіших питань, яке потребує врегулювання в зв'язку з певним послабленням регуляторної функції держави на тлі соціально-екологічної кризи та недостатньо цивілізованого розвитку ринкового середовища, є вдосконалення системи і технології державного контролю за дотриманням лісового законодавства, оскільки в умовах оптимізації ринкових основ господарювання та змін форм власності на лісові землі підвищується актуальність формування і практичного застосування цілісного механізму правової відповідальності.

Визначено підходи, за допомогою яких автором запропоновано вирішення проблем охорони та відтворення захисних насаджень Півдня України на місцевому (локальному рівні). Новий акцент в удосконаленні регіонального управління лісовим господарством полягає в застосуванні ініціатив на місцевому рівні шляхом формування груп зацікавлених сторін за участю представників органів публічної влади, екологічних організацій, представників державних лісових служб та громадськості. Децентралізація процесу ухвалення рішень дає змогу пристосувати екологічно орієнтовані лісівничі заходи до конкретних потреб відповідної громади. Визначені громадою пріоритетні проблеми та шляхи їх вирішення повинні знайти відображення у ключовому документі - Місцевому  плані збереження та відтворення системи захисних лісових насаджень, який стане керівництвом для подальших дій та залучення відповідних інвестицій. Згодом такі плани можуть стати складовою частиною заходів по плануванню розвитку місцевостей і розробки міських чи районних бюджетів.

Розроблені пропозиції щодо створення нової моделі управління лісовим господарством Півдня України з врахуванням еколого-орієнтованих принципів лісоуправління мають забезпечити ефективність управлінської діяльності, посилити соціальні, екологічні та економічні функції лісів, покращити стан довкілля на регіональному рівні, зменшити загрозу деградації земель, а оптимізація лісистості регіону дасть можливість знизити концентрацію парникових газів у атмосфері, що забезпечить внесок регіону у виконання Україною міжнародних зобов’язань.