| summary: | ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ
У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, аналізуються сучасний стан її наукової розробленості, зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами; формулюються мета і завдання, об’єкт та предмет дослідження; характеризується методологічна основа; визначаються наукова новизна одержаних результатів, їх теоретичне і практичне значення; наводяться відомості про апробацію та публікацію основних положень дослідження, його структуру та обсяг.
Перший розділ дисертації “Загальнотеоретична характеристика державного ладу України” складається з трьох підрозділів, в яких розкриваються поняття та особливості державного ладу, запропонована періодизація основних етапів становлення та розвитку сучасного державного ладу України, надається визначення поняття принципів державного ладу, аналізуються основи теорії принципів державного ладу України.
” проведено комплексну теоретичну розробку питань, присвячених визначенню поняття, сутності та особливостей сучасного державного ладу, його співвідношенню з іншими взаємопов’язаними категоріями, їх взаємовпливу, що пов’язано з виокремленням світоглядної структури знань та необхідністю формування основ теоретико-правової моделі державного ладу. Закономірності розвитку державного ладу та його взаємодія з іншими явищами зумовили необхідність пошуку і застосування в процесі дослідження багатоаспектного й багатомірного підходів, синергетичного, міждисциплінарного розгляду його різних сторін за допомогою сукупності різноманітних методів та дефініцій, які виробляються різними науками. Такий комплексний підхід є ефективним при дослідженні державного ладу.
Державний лад розглядається як багатоаспектне і багатопланове комплексне утворення. Державний лад в найбільш загальних рисах є організацією й діяльністю держави, що передбачені законодавством України. Він інтерпретується також як певний порядок організації і діяльності держави.
З метою формулювання визначення поняття державного ладу проаналізовано основні наукові підходи щодо співвідношення змісту категорії “державний лад” з іншими суміжними категоріями. Такими підходами визначені наступні: державний лад тотожний конституційному ладу; державний лад є частиною конституційного ладу; державний лад є елементом державності; державний лад і суспільний лад – взаємопов’язані категорії “державний лад” з іншими суміжними категоріями. Такими підходами визначені наступні: державний лад тотожний конституційному ладу; державний лад є частиною конституційного ладу; державний лад є елементом державності; державний лад і суспільний лад – взаємопов’язані категорії; державний лад ототожнюється із політичною системою суспільства; управлінський процес є складовою суспільного і державного ладу; державний лад детермінується політичною і правовою свідомістю; державний лад є органічною єдністю типу та форми держави; державний лад – явище, тотожне формі держави; державний режим як підсистема державного ладу; державний устрій як елемент державного ладу тощо. Виділення різних підходів та їх різноманітність пов’язана з істотними змінами, що відбулися і відбуваються в Україні, а також із збагаченням юридичної думки щодо форми, сутності і змісту державного ладу. Наведені підходи визначили пріоритетні напрями наукового опрацювання цієї проблематики.
Державний лад України – це нормативно впорядкована (унормована) система суспільних відносин з організації і діяльності держави та її основних інституцій, детермінованих синтезом історичних умов, закономірностей, традицій, новацій і тенденцій сучасного демократичного розвитку.
Аналіз наукових визначень понять, якими оперують вчені дозволив подолати певну термінологічну неточність та понятійно-логічну невизначеність щодо співвідношення ряду понять та категорій. В роботі розкрито співвідношення цих понять з метою розробки загальної концепції організації й удосконалення державного ладу України, а також для застосування їх у практиці українського державотворення. Ці категорії досліджено як ідею, концепцію, процес і як реальність. Термінологічна чіткість та зрозумілість має стати фундаментом для подальших плідних наукових розробок.
У підрозділі 1.2. “Основні етапи становлення та розвитку сучасного державного ладу України” обґрунтовано, що процес становлення державного ладу в Україні на демократичних засадах безпосередньо пов’язаний із втіленням у практику цінностей конституціоналізму, врахуванням у державотворчому процесі вітчизняного і зарубіжного досвіду конституційно-правового регулювання суспільних відносин. Конституція створила правові передумови для новелізації державного ладу України в напрямку його демократизації, гуманізації, орієнтації на забезпечення прав і свобод людини та громадянина. Наша держава та суспільство перебувають на перехідному етапі розвитку, тому іноді досить складно опановувати деякі конституційні новели, яких раніше не було у практиці українського конституціоналізму. Без урахування історичних здобутків дослідження проблем державного ладу є неповним, незавершеним. Відповідно, становлення державного ладу України має не тільки науково-дослідницьке значення, але й прикладне.
Державний лад України як і будь-який багатоаспектний складний феномен підпорядковується загальній закономірності, згідно з якою в його змісті так чи інакше акумулюється попередній досвід державо- і правотворення. Тому дослідження проведено в тому числі і на основі принципу історизму, який передбачає розгляд державного ладу у зв’язку з іншими явищами з метою визначення його місця в системі інших інститутів та суспільних відносин. Процес еволюції державного ладу позбавлений запрограмованої визначеності, йому властивий альтернативний характер і наявність варіантів подальшого демократичного розвитку. Метою реформування має стати забезпечення дієвості практичної реалізації норм Основного Закону у процесі регулювання суспільних відносин з врахуванням їх динаміки, рухливості без знищення демократичного духу як змісту Конституції України, так і основ існуючого державного ладу, а також подолання кризового стану. На сьогодні в Україні склалися як об’єктивні, так і суб’єктивні передумови для переходу до якісно нового етапу державотворення, головним змістом якого має стати реформування державного ладу на основі поглиблення демократичних засад розвитку суспільства. Історичне осмислення досліджуваного явища дозволило виділити періодизацію його становлення і розвитку, яка складається з п’яти основних етапів. Отже, пізнавати, а тим більше змінювати існуючий державний лад неможливо без знання його історичних закономірностей виникнення і трансформації.
” досліджується проблема наукового розуміння змісту та сутності принципів державного ладу, яка концентрує політико-правові аспекти теорії держави і права, науки конституційного права, інших галузевих юридичних і неюридичних наук. Вони розглянуті в контексті формування на сучасному етапі демократичної, соціальної, правової держави в Україні. Принципи державного ладу є неодноманітним явищем, тому до його дослідження можна і необхідно підходити з різних сторін. У визначення поняття принципів державного ладу, їх ознак, переліку, логічної послідовності та змісту внесено певну узгодженість тією мірою, яка можлива в юридичній науці, тому що гармонізація наукової термінології є важливою передумовою розвитку політичних і юридичних відносин.
Визначення поняття принципів державного ладу як фундаментальної основи пізнання його сутності і змісту з метою подальшого реформування і вдосконалення виведено з об’єктивно існуючих державних відносин, що обумовлені як потребою забезпечення публічних інтересів, загального блага соціуму, передусім, збереження його цілісності, так і суб’єктивними цілями організації й функціонування держави. Принципами державного ладу є фундаментальні, відправні ідеї, які виражають найважливіші закономірності розвитку державного ладу, мають політико-правовий, програмний, імперативний характер, юридичне верховенство щодо інших нормативних положень і відповідають об’єктивній необхідності розбудови демократичної держави. Принципи відносно самостійні, спрямовані в майбутнє, є орієнтирами, перспективами розвитку держави. У принципах знаходить свій вияв сутність державного ладу.
В дисертації проаналізовано способи матеріалізації, ознаки, зміст, роль і місце принципів сучасного державного ладу України, які є надзвичайно істотними в діяльності держави. Адже саме принципи консолідують правотворчість, правозастосування і правосуддя, слугують зміцненню законності і правопорядку, гарантують реалізацію інтересів та прав громадян. Систему основних принципів державного ладу України складають: принцип суверенності і незалежності держави; принцип демократизму держави; принцип соціальної держави; принцип правової держави; принцип унітарності Української держави; принцип республіканської форми правління. Принципи державного ладу забезпечують організацію і діяльність держави, її органів, а також є основою вдосконалення і оцінки рівня й ефективності реалізації завдань та функцій держави, оскільки саме на основі принципів оцінюють рівень й ефективність реалізації завдань та функцій держави.
Другий розділ “” складається з трьох підрозділів, в яких висвітлюються основні засади теорії функцій держави, розкриваються поняття, ознаки функцій держави, надається їх класифікація, досліджується теоретико-правовий зміст об’єктних функцій Української держави, аналізуються форми і методи реалізації функцій держави.
на сучасному етапі державотворення” обґрунтовується положення, що характер державного ладу завжди відображається у функціях держави, оскільки саме основні напрями діяльності держави опосередковують собою її суть, тип, природу і призначення. Теорія функцій держави на сучасному етапі державотворення потребує вдосконалення, що обумовлено не тільки перехіднім станом державності, але і виникненням нових напрямів розвитку держави, нових цілей і завдань.
Теорія функцій розкрита у оновленому вигляді. Це зумовлюється тим, що останнім часом, після кардинальних змін у державному механізмі, формується основний вектор руху держави, здійснюються її реальні кроки до позбавлення від рудиментів минулого, знову актуалізується проблема правової природи функцій держави і виникає необхідність ґрунтовного їх вивчення з урахуванням здобутків юридичної науки радянського періоду.
Функції держави є обов’язковою передумовою дослідження інших її зовнішніх проявів (механізму, форм, методів діяльності держави). У плані визначення змісту, форм, методів реалізації та тенденцій подальшого розвитку функцій Української держави виправданим є використання досліджень різних галузей наукових знань, що зумовлюється інтегративним характером функцій держави, який проявляється в різноманітних сферах. Функції держави розглянуто через виокремлення двох основних підходів до розуміння їх дефініції. По-перше, функція держави визначається головним чином через її соціальне призначення, що полягає в розв’язанні певних завдань і досягненні цілей. По-друге, поняття функції держави пов’язується або прямо ототожнюється з поняттям її діяльності. Дослідження недоліків і переваг зазначених наукових підходів дозволили уточнити визначення поняття “функції держави”, розкрити їх структуру, конкретизувати систему основних ознак та з’ясувати співвідношення з такими поняттями, як “діяльність держави”, “функції органів держави”, “соціальне призначення держави” та ін. Їх аналіз показав, що вони не є тотожними, але, разом із тим, тісно пов’язані одне з одним. Функціями держави є об’єктивно необхідні, взаємопов’язані напрями та види її діяльності, спрямовані на реалізацію завдань, досягнення відповідної мети в конкретних формах за допомогою спеціальних методів, які виражають сутність, соціальне призначення держави, роль та місце її в суспільстві на конкретному етапі розвитку. У структурі функцій держави виділено два види елементів: елементи, що виражають розвиток, рух, динамічну сторону функції (фактична діяльність держави); елементи, що виражають стійку, статичну сторону (об’єктна спрямованість функції, соціальне призначення держави).
Ґрунтовне вивчення критеріїв класифікації та видів функцій держави дозволило сформулювати теоретико-правові засади класифікації функцій Української держави на сучасному етапі. З метою всебічного і цілісного уявлення як про кількість функцій держави, так і про їх характер, а також виведення практичних рекомендацій щодо вдосконалення основних напрямів діяльності сучасної держави їх класифіковано за такими критеріями: об’єкти (сфери) діяльності держави; способи діяльності держави; тривалість дії; суб’єкти діяльності. Значення класифікації функцій держави у теоретичному плані полягає, насамперед, у виборі критеріїв та чіткому їх дотриманню, а у практичному плані – це питання повноти охоплення діяльності держави та її інституцій.
Глобалізаційні процеси суттєво впливають на функції держави, на вибір пріоритетів в її діяльності, тому модернізація структури і функцій сучасної Української держави повинні розроблятися і здійснюватися з урахуванням сучасних міжнародних принципів та стандартів правової універсалізації.
У підрозділі 2.2. “Внутрішні об’єктні функції Української держави: теоретико-правовий зміст” на підставі вивчення філософських категорій “зміст” і “форма” розкривається значення терміна “зміст функцій держави”. Зміст кожної функції держави складається з багатьох однорідних і однопорядкових аспектів її діяльності.
Комплексний аналіз змісту об’єктних функцій Української держави в сучасних умовах набуває як теоретичного, так і практичного значення внаслідок відсутності фундаментальних досліджень характеристики їх змісту у трансформаційний період. Між внутрішніми і зовнішніми функціями існує тісний зв’язок, оскільки діяльність держави всередині країни у всіх сферах значною мірою залежить від зовнішніх умов. Значна частина зовнішніх функцій виступає продовженням внутрішніх. Сучасні глобалізаційні процеси роблять традиційний поділ функцій держави на зовнішні та внутрішні досить умовним. Будь-яка внутрішня функція має свій зовнішній аспект, а будь-яка зовнішня – внутрішній. Однак це не спрощує того факту, що кожна з функцій держави за своїм змістом в цілому належить чи до її внутрішньої, чи до зовнішньої сфери, чим і пояснюється як науковий, так і практичний їх поділ на внутрішні і зовнішні. Внутрішні політична, економічна, соціальна, екологічна, культурна функції держави досліджуються як об’єктні і виокремлюються за таким критерієм класифікації, як сфери внутрішньої діяльності держави. Детальний аналіз внутрішніх об’єктних функцій сучасної Української держави дозволив визначити їх місце і роль в системі функцій держави, розкрити зміст, висвітлити конституційно-правові основи, проаналізувати практичні проблеми реалізації на сучасному етапі та перспективи розвитку.
Сьогодні взагалі недослідженою залишається проблема цілісності і повноти правової регламентації об’єктних функцій Української держави. Чітке окреслення конституційно-правових основ об’єктних функцій закладає фундамент для подальших плідних наукових розробок з цієї проблематики, результатом яких мають стати ґрунтовні, методологічно правильні висновки.
У підрозділі 2.3. “Форми і методи реалізації функцій Української держави” форми і методи реалізації функцій держави розглядаються невідривно від змісту діяльності держави та її сутності. Теоретична концепція форм і методів здійснення функцій держави є однією з найбільш динамічних складових у державній діяльності, яка відображає реальне коло першочергових завдань, що постають перед Україною на сучасному етапі державотворення.
У підрозділі проводиться аналіз етимологічного походження та філософського визначення категорій “форма” і “метод”, аналізуються їх взаємовплив та взаємозв’язок, розкриваються поняття та особливості. Форми реалізації функцій держави вивчаються як зовнішній вираз (об’єктивація) практичної діяльності держави щодо здійснення її функцій у конкретних умовах, а методи – як система засобів, способів і прийомів здійснення її діяльності.
Дослідження форм реалізації функцій держави надало можливість виокремити два теоретичні підходи щодо їх трактування, в основі яких лежать різні класифікаційні критерії. Наведені види форм реалізації функцій держави не мають взаємної суперечливості, вони не тільки сумісні, але й доповнюють одна одну. Незважаючи на багатоманітність форм реалізації функцій питання щодо їх правильного вибору має сприяти стабілізації умов розвитку суспільства і держави, у той же час, некоректний вибір форм може стати причиною кризової ситуації в суспільному та державному житті. Форми реалізації функцій держави характеризують зовнішню сторону діяльності з реалізації функцій держави та є виразом цієї діяльності, відповідно методи – внутрішню, є її змістом. Методи є важливою складовою процесу реалізації функцій держави, наявність прогресивних методів та їх правильне використання є передумовою ефективності процесу реалізації функцій держави. В роботі ґрунтовно аналізуються сучасні методи реалізації функцій держави та обґрунтовується їх поділ на дві групи: загальні та спеціальні.
Третій розділ “Теоретико-концептуальна модель механізму Української держави” складається з трьох підрозділів, у яких надається аналіз механізму Української держави як інституціонального елементу державного ладу, визначаються місце і роль механізму держави в системі категорій державознавства.
У підрозділі 3.1. “Механізм Української держави як інституціональний елемент державного ладу” визначено, що “механізм держави” є системоутворюючим поняттям, яке дозволяє сприймати державу як цілісне явище, динамічну систему із структурно-функціональними зв’язками. Механізм держави є її атрибутом і відбиває інституціональний аспект державності, державного ладу. Державний лад як форма організації держави безпосередньо проявляється у її механізмі. Саме механізм держави уособлює в собі “конструкцію” держави у вузькому значенні – як устрій, організацію держави.
Теорія механізму держави розглянута в контексті реформування держави, структурних перетворень, спроби побудувати демократичну, соціальну, правову державу, що вимагає детального з’ясування сутності, поняття та ґенези її механізму. Історичний екскурс дозволив відзначити, що основною відмінністю механізму Радянської держави від механізму сучасної Української держави є закріплення чинною Конституцією принципу розподілу влади й, відповідно, проголошення кардинально нової концепції розбудови державного механізму нашої країни. Проведений аналіз різноманітних визначень поняття “механізм держави” дозволив виокремити та систематизувати основні теоретичні підходи до його розуміння, уточнити загальнотеоретичне визначення дефініції “механізм держави”, відмежувати зазначене поняття від інших суміжних понять. Механізм Української держави є нормативно визначеною ієрархічною системою державних інститутів – органів, підприємств, установ та інших структур, забезпечених необхідними організаційними, матеріально-технічними та фінансовими засобами з метою практичної реалізації функцій держави.
Діапазон наукового пошуку розширюється аналізом механізму держави у статичному й динамічному аспектах. Державний механізм складається з державних інституцій двох типів і зв’язків між ними. До першої групи належать державні інституції, які здійснюють державно-владну, організаційно-регулятивну діяльність (державні органи). До другої групи – державні організації, основним призначенням яких є безпосередня практична діяльність з виконання функцій держави. Державні органи та інші державні організації об’єднуються структурними зв’язками і відносинами, які створюють єдину систему, надаючи їй цілісності й динамічності, здатності здійснювати певні функції. Проблеми організації й функціонування механізму держави зумовлені необхідністю його вдосконалення в контексті забезпечення максимального наближення до механізму правової держави.
У підрозділі 3.2. “Механізм держави в системі категорій державознавства” на підставі проведеного аналізу ознак механізму сучасної держави узагальнена і уточнена система ознак механізму Української держави, якими є: правова регламентованість; єдність завдань, цілей і принципів організації та функціонування; цілісність, ієрархічність, взаємодія і функціональна визначеність елементів; системність; спрямованість на практичну реалізацію функцій Української держави; стабільність і динаміка; наявність процесуальної форми механізму Української держави; обумовленість державного управління діяльністю конкретних індивідів; забезпеченість організаційними, матеріально-технічними, фінансовими засобами, а в необхідних випадках примусовим впливом; соціальна спрямованість функціонування. Ознаки механізму держави дають можливість визначити ключові категорії, без яких існування будь-якого механізму неможливо. Ознаками механізму Української держави є ті властивості, які характеризують, перш за все, його юридичну природу, обґрунтовують зміст і правові межі функціонування, висвітлюють внутрішньоорганізаційні зв’язки між елементами, визначають правову сутність, виокремлюючи серед інших юридичних механізмів, розкривають зв’язки з іншими соціальними системами, підкреслюють його особливості, специфіку, пріоритети, тенденції розвитку як соціальної системи, яка реагує на зовнішні процеси демократичної суспільної трансформації, глобалізації та інтеграції.
Виокремлено найбільш поширені теоретичні підходи щодо визначення поняття принципів організації і функціонування механізму держави за двома напрямами: 1) принципи – це законодавчо закріплені відправні засади, ідеї і вимоги; 2) не існує необхідності у прямому та законодавчому закріпленні тієї чи іншої ідеї для визначення її як принципу державного механізму. Питання про перелік принципів державного механізму відрізняється значною варіативністю, тому акцентована увага на цілісності системи конституційних принципів організації та функціонування механізму сучасної Української держави, їх ролі в модернізації державного механізму. Принципи побудови та функціонування Української держави розкрито як фундаментальні засади, визначення яких утворює необхідні умови для практичного втілення “державного потенціалу”, вирішення державних завдань і реалізації функцій у сучасних реаліях.
У підрозділі 3.3. “Орган держави як елемент механізму держави” конкретизована теорія органу держави, в межах якої на підставі комплексного аналізу різноманітних точок зору щодо визначення поняття “орган держави” уточнено його дефініцію та ознаки.
Проведено аналіз співвідношення терміна “державний орган” з термінами “орган держави”, “орган державної влади”, “державна організація”, “державний інститут”, “орган публічної влади”, “орган місцевого самоврядування” з метою вивчення взаємовпливу, взаємообумовленості цих понять і уточнення правової природи, внутрішньої сутності, соціального призначення й визначення терміна “державний орган”. Державний орган досліджено як структурно відокремлену, внутрішньо організовану, юридично оформлену частину державного апарату, яка є колективом громадян (громадянином), має державно-владні повноваження та необхідні правові, матеріально-фінансові засоби для реалізації завдань і функцій держави, використовує правові й організаційні форми та методи діяльності. Конкретизовано ознаки органу держави. Уточнено теоретико-правові засади класифікації державних органів, в межах яких розглянуті та проаналізовані існуючі підходи щодо критеріїв класифікації та видів державних органів. Розкрито найбільш значущі критерії класифікації, які мають наукову обґрунтованість та фундаментальний характер. Державні органи класифіковано за такими критеріями, як: принцип поділу державної влади; характер і зміст діяльності; спосіб (форма) створення; час функціонування (дії); кількісний склад; спосіб прийняття рішень; широта компетенції; територіальна ознака, тобто за територією, на яку поширюються повноваження; правові форми діяльності. Застосування різних класифікаційних критеріїв дозволяє отримати всебічну та цілісну характеристику системи державних органів, зрозуміти специфіку їх практичної діяльності.
Основним завданням конституційної та політичної реформ є розробка оптимальної моделі організації і функціонування державної влади в Україні, якою є модель паритетної взаємодії гілок державної влади, що виходить із загального визначення державної влади як цілісної системи взаємодіючих органів з чітко розподіленими функціями задля унеможливлення неправомірного втручання одних органів держави в діяльність інших.
Четвертий розділ “Теорія гарантій державного ладу” складається з двох підрозділів, у яких визначені поняття, ознаки, функції, класифікаційні критерії гарантій державного ладу та розкрито їх види.
У підрозділі 4.1. “Поняття та ознаки гарантій державного ладу” обґрунтовується положення про те, що державний лад кожної країни зберігає свою непорушність, належним чином функціонує і розвивається лише тоді, коли він має необхідну систему інститутів, норм та правових механізмів їх реалізації. Становлення сучасного державного ладу обумовило науковий пошук у сфері гарантування з метою забезпечення його адекватності реаліям та перспективам суспільно-політичного розвитку. Створення системи ефективних гарантій державного ладу є проблемою, вирішення якої базується на розробці та застосуванні дієвих умов, прийомів та механізмів їх реалізації в сучасних суспільних відносинах. Адже який би високий авторитет не мали норми, що закріплюють державний лад, посідаючи пріоритетне положення не тільки в Конституції, але й в усій системі законодавства України, вони мають ефективно реалізовуватися у фактичних суспільних відносинах. Гарантування державного ладу також пов’язано з необхідністю вдосконалення діяльності держави як у цілому, так і окремих органів державної влади, що покликані забезпечувати стабільність її базових принципів та інститутів.
Гарантування державного ладу не є простою випадковістю, а постає як складний політико-правовий інститут, існування якого обумовлюється логікою державного і суспільного розвитку. Наявність системи гарантій державного ладу є обов’язковим наслідком існування та формування демократичного типу державного ладу. У разі відсутності гарантій державного ладу втрачається можливість розглядати його як функціонально і структурно стабільне політико-правове явище.
Гарантії державного ладу є системою загальних умов і спеціальних (нормативно-правових та організаційно-правових) засобів, що забезпечують існування та дієвість інститутів державного ладу. Гарантії державного ладу слугують базою для формування певних суспільних відносин, які мають загальну специфіку. Це дозволяє поєднати їх в одну групу і охарактеризувати шляхом виокремлення спільних ознак, які притаманні гарантіям державного ладу взагалі. Єдність виділених ознак характеризує механізм гарантування державного ладу. Метою гарантій державного ладу є безперешкодне й ефективне здійснення діяльності держави та її органів, відповідна трансформація і розвиток її устрою та будівництва.
Показниками ефективності гарантій державного ладу є як якісний стан правових норм, так і механізм забезпечення їх реалізації в соціальній дійсності. Такий баланс у механізмі гарантування призведе до стабільності та ефективності державного ладу.
У підрозділі 4.2. “Гарантії державного ладу: критерії класифікації та види” обґрунтовано, що гарантування державного ладу не можна уявляти як однорідну масу гарантій, кожна з яких за своїм змістом і формою відповідає будь-якій іншій. Класифікація гарантій має значення для з’ясування специфіки гарантування державного ладу України. Адекватна систематизація гарантій державного ладу сприяє як розвитку держави, особливо у процесі трансформації державного ладу, так і розвитку теоретико-методологічних засад цієї проблематики. Оскільки й досі в юридичній літературі немає чітко розробленої системи гарантій державного ладу, зроблена спроба знайти найбільш оптимальну модель їх класифікації за допомогою аналізу різних видів окремих частин державно-правової сфери. Застосування різних класифікаційних моделей дозволяє отримати всебічну та цілісну характеристику системи гарантій державного ладу, зрозуміти специфіку їх практичної реалізації.
Виведення класифікаційних критеріїв та відносно самостійних видів гарантій державного ладу базується на аналізі ідей, теорій, доктрин і обумовлено історичними, законодавчими, національними, політичними й іншими особливостями розвитку цього інституту. В основу класифікації гарантій державного ладу були покладені різні класифікаційні критерії: форма закріплення гарантій; сфера дії гарантій; ступінь їх державної забезпеченості; характер правових норм, якими регламентовано державний лад; взаємовідносини держави і громадянина та інші критерії. Залежно від цього можна виробити різні підходи щодо розподілу на групи гарантій державного ладу. В дисертації розглянуто критерії, які походять від якостей самого об’єкта гарантування, або спираються на ті чи інші якості гарантій. А оскільки властивостей гарантій державного ладу можна виділити велику кількість (як змістовних, так і формальних), то і критеріїв класифікації можна знайти багато. Кожна із наведених груп гарантій посідає чільне місце в усій системі гарантій державного ладу, а їх взаємодія надає найбільший практичний ефект у сфері загальних вимог розвитку демократичного державного ладу України. Гарантування державного ладу, підтримання його стабільності й непорушності виступають метою як держави, так і громадянського суспільства. Саме цим підкреслюється загальний вектор розвитку держави, яка має докладати всіх зусиль, аби сприяти реалізації закладених конституцією принципів державного ладу.
|
