Бабакін В.М. Діяльність транспортної міліції в Україні щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень

summary

1.                                          ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації‚ визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами‚ мета і завдання‚ об’єкт і предмет‚ методи дослідження‚ наукова новизна та практичне значення одержаних результатів‚ апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ 1 „Загальна характеристика діяльності транспортної міліції в Україні” присвячено з’ясуванню місця та призначення транспортної міліції в системі органів внутрішніх справ України, визначенню особливостей адміністративно-правового статусу транспортної міліції, характеристиці правового регулювання діяльності транспортної міліції.

У підрозділі 1.1 „Поняття та призначення транспортної міліції в системі органів внутрішніх справ України” розкрито місце транспортної міліції у системі органів внутрішніх справ.

Наголошено, що існування транспортної міліції є виправданою необхідністю, а її призначення обумовлюється такими факторами (умовами та підставами): особливістю та важливістю транспортної сфери для держави у цілому і транспортних засобів зокрема, які до того ж є джерелами підвищеної небезпеки; зосередженням на транспорті значних матеріальних цінностей; безперервністю руху транспортних засобів, цілодобовим циклом роботи транспортних підприємств, великим пасажиропотоком, який постійно змінюється; скупченням на об’єктах транспортної інфраструктури соціально незахищених осіб та осіб з антисоціальною поведінкою; існуванням низки спеціальних вимог та правил, що характерні для транспортної галузі, контроль за виконанням (дотриманням) яких є важливою умовою безпечного функціонування транспорту; необхідністю забезпечення громадського порядку та громадської безпеки на об’єктах транспорту, яке має свою специфіку; тяжким та резонансним характером наслідків порушень громадського порядку і громадської безпеки на транспорті.

У підрозділі сформульовано поняття транспортної міліції, окреслено її особливості, а також охарактеризовано історико-правові етапи її становлення та розвитку.

У підрозділі 1.2 „Особливості адміністративно-правового статусу транспортної міліції” насамперед наголошено, що охарактеризувати адміністративно-правовий статус усіх органів транспортної міліції у межах одного підрозділу неможливо, оскільки мова повинна йти про мету, принципи, завдання, функції, повноваження, організаційно-штатну структуру, підпорядкованість, характер внутрішніх і зовнішніх взаємозв’язків та відповідальність кожного із структурних підрозділів транспортної міліції окремо. До того ж зараз відсутнє Загальне (Типове) положення про транспортну міліцію, в якому були б нормативно закріплені зазначені елементи її правового статусу, тобто загальні для усіх її підрозділів. З огляду на це, особливості адміністративно-правового статусу транспортної міліції розглянуто на прикладі Лінійного управління на Південній залізниці Управління Міністерства внутрішніх справ України на залізничному транспорті.

Наприкінці підрозділу надано низку пропозицій та рекомендацій щодо внесення змін та доповнень щодо нормативного закріплення окремих елементів адміністративно-правового статусу транспортної міліції.

У підрозділі 1.3 „Правове регулювання діяльності транспортної міліції” підкреслено, що ефективна та безпечна робота транспорту залежить від чіткого визначення завдань, функцій, повноважень та відповідальності усіх суб’єктів правовідносин, які виникають, розвиваються та припиняються у сфері пасажирських та вантажних перевезень.

Доведено, що основна кількість правових норм, які регулюють діяльність транспортної міліції, міститься у відомчих нормативних актах Міністерства внутрішніх справ України, які об’єднано у дві групи: 1) статусні, що визначають мету утворення та діяльності органів транспортної міліції, принципи її функціонування, завдання, функції, повноваження, організаційну структуру та відповідальність, і які у комплексі вказують на особливості її адміністративно-правового статусу та її окремих органів зокрема. Такі нормативні акти приймаються у вигляді Положень; 2) функціональні, які регламентують окремі напрямки діяльності транспортної міліції.

Визначено предмет правового регулювання діяльності транспортної міліції, а також запропоновано процедуру удосконалення правового регулювання діяльності ОВС у цілому та транспортної міліції зокрема.

Розділ 2 „Правові та організаційні питання діяльності транспортної міліції щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень” присвячено уточненню сутності та видів адміністративно-правових відносин у сфері пасажирських та вантажних перевезень, характеристиці системи заходів профілактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень за участю транспортної міліції, розгляду проблемних питань взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами профілактики адміністративних правопорушень у досліджуваній сфері .

У підрозділі 2.1 „Сутність та види адміністративно-правових відносин за участю транспортної міліції України та місце поміж них тих, які виникають у сфері профілактики правопорушень” обґрунтовано поняття „правовідносини у транспортній сфері” і доцільність поділу останніх на цивільно-правові відносини та адміністративно-правові відносини у транспортній сфері.

Доведено, що головну і найбільш важливу частину адміністративно-правових відносини у сфері пасажирських та вантажних перевезень складає: діяльність відповідних органів з організації транспортного процесу; виконавчо-розпорядча діяльність щодо використання засобів перевезень і шляхів сполучень; охорона громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на транспорті під час перевезень; протидія правопорушенням, у тому числі шляхом застосування профілактичних заходів; здійснення контролю за виконанням правил, норм та стандартів у сфері транспорту; притягнення до дисциплінарної та адміністративної відповідальності; розгляд та вирішення адміністрацією транспортних організацій звернень громадян. Визначено і обґрунтовано особливості зазначених правовідносин.

Проаналізувавши зміст та структуру адміністративно-правових відносин у сфері пасажирських та вантажних перевезень, встановлено місце, значення і особливості серед них тих, які виникають з питань профілактики правопорушень за участю транспортної міліції.

У підрозділі 2.2 „Характеристика адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, підвідомчих транспортній міліції” на підставі аналізу стану, структури і динаміки адміністративної деліктності, виокремлено та обґрунтовано особливості адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, які об’єднано у п’ять груп: а) адміністративні правопорушення, які посягають на громадську безпеку; б) які посягають на громадський порядок; в) які посягають на встановлений порядок управління; г) які посягають на власність; д) які одночасно посягають на декілька об’єктів правоохорони, у зв’язку з чим утворюють п’яту групу досліджуваних правопорушень.

У підрозділі 2.3 „Поняття та система заходів профілактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень, які використовує транспортна міліція” зазначається, що діяльність транспортної міліції щодо профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень є важливим напрямком (засобом, методом) протидії правопорушенням, охорони громадського порядку та забезпечення громадської безпеки на об’єктах залізничного, повітряного, водного транспорту та метрополітенів.

Профілактику транспортною міліцією правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень визначено як систему здійснюваних нею заходів соціального, спеціального та індивідуального характеру, спрямованих на недопущення їх вчинення на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену, а також на усунення причин і умов (факторів), які їм сприяють.

Профілактичні заходи протидії адміністративним правопорушенням об’єднано у такі блоки: загальні; індивідуальні; організаційні та правові заходи; спеціальні заходи. Суб’єктів профілактики правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень згруповано так: 1) загальні; 2) спеціальні. Одним із таких суб’єктів і є транспортна міліція.

Відповідно від специфіки суб’єктів профілактичної діяльності виділено три основні рівні профілактики адміністративних правопорушень на об’єктах транспорту: загальносоціальний, спеціальний та індивідуальний.

У підрозділі 2.4 „Взаємодія транспортної міліції з іншими суб’єктами з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень” доведено, що необхідною умовою якісного виконання завдань щодо охорони та захисту прав, свобод і законних інтересів громадян, прав та інтересів суспільства й держави від протиправних посягань, охорони власності і громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та протидії правопорушенням на об’єктах залізничного, морського, річкового, повітряного транспорту та метрополітену є належно організовані та ефективно реалізовані можливості взаємодії та координації між усіма суб’єктами (учасниками) правоохоронної діяльності.

Запропоновано альтернативний перелік форм взаємодії транспортної міліції з іншими суб’єктами з питань профілактики адміністративних правопорушень у сфері пасажирських та вантажних перевезень.