ПРОБЛЕМНО-ОРІЄНТОВАНА ОЦІНКА ІННОВАЦІЙНОГО ПОТЕНЦІАЛУ АГРОПРОМИСЛОВОГО КОМПЛЕКСУ

summary

ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність теми. Широкомасштабна інноваційна діяльність в сучасних умовах є фундаментом стабільного та ефективного економічного зростання як окремо взятої галузі, так і країни загалом. Практична реалізація останньої має особливе значення для національного агропромислового комплексу і сільських територій. Адже саме тут створюється майже третина валового внутрішнього продукту, а в аграрній сфері задіяна п’ята частина трудових ресурсів України. При цьому Україна за продуктивністю і ефективністю агропромислового виробництва значно відстає від усіх країн-членів Європейського Союзу, і тільки на основі інноваційного розвитку можна досягти суттєвого підвищення ефективності сільського господарства та переробної сфери, конкурентоспроможної продовольчої продукції, а також здійснити докорінну техніко-технологічну, організаційно-економічну і соціально-екологічну модернізацію усіх сфер АПК і сільських територій.

Враховуючи викладене, та у зв’язку із вступом України до Світової організації торгівлі, перспективами агропромислової інтеграції, курс на інноваційний розвиток національного АПК слід розглядати як стратегічне завдання. Відповідно з цим необхідно констатувати, що нині існує об’єктивна потреба у дослідженні інноваційного розвитку аграрного сектору економіки, і оцінці його інноваційного потенціалу.

Дослідженню проблем інноваційного розвитку приділялось багато уваги у світовій науковій літературі, особливо слід відзначити праці таких зарубіжних авторів як С. Глазьєв, П. Завлін, А. Інзельт, С. Коул, М. Кондратьєв, Р. Нельсон, М. Портер, П. Самуельсон, Б. Санто, Б. Твісс, К. Фрімен, Й. Шумпетер та ін. Питанням аналізу науково-технічного та інноваційного потенціалу, присвячені роботи українських вчених: В.П. Александрової, Ю.М. Бажала, В.М. Геєця, Г.М. Доброва, І.Ю. Єгорова, В.І. Захарченко, С.М. Ілляшенко, О.О. Лапко, Б.А. Маліцького, О.С. Поповича, В.П. Соловйова, Л.І. Федулової, В.О. Яковенко та ін.

Теоретико-методологічні та практичні питання формування інноваційних підходів розвитку АПК розглянуто в роботах С.А. Володіна, П.І. Гайдуцького, О.І. Дація, С.І. Дем'янченко, М.В. Зубця, І.І. Лукінова, П.Т. Саблука, М.А. Садикова, О.О. Созінова та ін.

Однак категорія інноваційного потенціалу АПК вважається однією з найменш вивчених в аграрній науці і практиці. Багато аспектів формування інноваційного потенціалу АПК поки-що принципово не визначено, зокрема, способи його оцінки при прийнятті управлінських рішень щодо впровадження конкретних технологій і новітніх розробок, механізми стимулювання його розвитку та підтримки на основі державної економічної політики, визначення системних підходів до оцінки та управління інноваційною діяльністю, розширення можливостей комерціалізації інноваційних розробок і трансферу нових технологій, поглиблення інформаційних та економічних взаємозв’язків наукової діяльності; сфери виробництва в процесі використання інноваційної продукції.

Отже, за сучасних умов орієнтації агропромислового сектору України на підвищення конкурентоспроможності важливого значення набуває оцінка та визначення шляхів нарощування інноваційного потенціалу АПК, оскільки без цього неможливе здійснення прогресивних структурних зрушень у країні, суттєве оновлення аграрного сектору й загалом забезпечення його сталого соціально-економічного розвитку. Оцінка інноваційного потенціалу АПК має важливе значення для обґрунтування агропромислової інноваційної політики, науково-технічних інноваційних програм, діяльності створюваних адекватних ринковим умовам господарюючих структур й інститутів, що забезпечують проходження наукових ідей від їх зародження до практичного застосування у виробничій сфері.

Актуальність означеної проблеми, недостатній ступінь її дослідження, наявність невирішених дискусійних питань зумовили вибір теми, завдання і мету дисертаційного дослідження.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційне дослідження виконувалось в рамках науково-дослідних робіт Центру досліджень науково-технічного потенціалу і історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, зокрема, планових тем міжгалузевої лабораторії проблем формування та реалізації науково-технічної політики «Розробка організаційно-методичного забезпечення узгодженого формування та системної реалізації науково-технологічних та інноваційних пріоритетів» (державний реєстраційний номер 0106U000442) та Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2004-2006 роки (за договором з Міністерством освіти і науки України на виконання проекту «Розроблення довго- і середньострокових прогнозів науково-технологічного та інноваційного розвитку» – державний реєстраційний номер 0105U008760).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розробка теоретико-методологічних засад і практичних підходів щодо комплексного аналізу інноваційного потенціалу АПК, а також визначення пріоритетних напрямів розвитку інноваційних процесів, науково-обгрунтованих заходів щодо поліпшення їх використання в аграрному секторі економіки.

Для досягнення поставленої мети визначено такі основні завдання:

- з’ясувати економічну сутність і обґрунтувати поняття інноваційного потенціалу АПК, визначити його структуру та особливості формування, обґрунтувати необхідність проблемно-орієнтованої його оцінки з точки зору можливостей розвитку конкретних технологічних напрямів та окремих перспективних інновацій;

- здійснити проблемно-орієнтовану оцінку інноваційного потенціалу найбільш перспективних розробок і напрямів розвитку АПК в рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного розвитку на 2004-2006 роки за тематичним напрямом: «Перспективні технології агропромислового комплексу»;

- на основі проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу АПК України розробити пропозиції щодо напрямів його нарощування і вдосконалення.

Об’єктом дослідження є інноваційні процеси в сільському господарстві, їх динаміка та роль в економічному розвитку агропромислового комплексу.

Предметом дослідження є інноваційний потенціал суб’єктів господарювання та науково-освітніх закладів в аграрній сфері України й шляхи його нарощування і підвищення ефективності використання.

Джерельною базою дослідження були результати опитування експертів – вчених-аграріїв та фахівців сільського господарства, економіко-правові законодавчі акти України, постанови Кабінету Міністрів України, офіційні матеріали Державного комітету статистики та Міністерства аграрної політики України, матеріали фінансової та бухгалтерської звітності підприємств та організацій. Дослідження також здійснювалося на матеріалах окремих сільськогосподарських підприємств, суб’єктів інфраструктурного забезпечення АПК та наукових і освітніх закладів України.

Методи дослідження. При вирішенні поставлених завдань у роботі були використані загальнонаукові та спеціальні методи і прийоми дослідження, серед яких: теоретичного узагальнення – для визначення теоретичних основ формування і використання інноваційного потенціалу; системного аналізу – для розкриття внутрішньої будови інноваційного потенціалу як цілісної системи; вибірковий – для вибіркової оцінки окремих складових інноваційного потенціалу; спостереження – для збору детальної інформації щодо пріоритетів розвитку інноваційної політики АПК; порівняння – для зіставлення окремих даних розвитку суб’єктів агропромислового сектору в динаміці; абстрактно-логічний – для формування узагальнюючих висновків на основі аналізу елементів інноваційного потенціалу АПК; розроблений за участю автора метод проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу – опитування фахівців АПК з використанням модифікованого Дельфійського методу роботи з експертами.

Відповідно до методології системного аналізу сформовано концептуальні підходи до формування та використання інноваційного потенціалу АПК. У процесі дослідження використано ключові положення діалектичної логіки про об’єктивність явищ і процесів, загальні та універсальні зв’язки між ними, розвиток та взаємоперетворення сторін, особливості управління інноваційним розвитком.

За допомогою системного і структурного аналізу та синтезу розроблено основні підходи щодо формування наукової та виробничої складових інноваційного потенціалу, концептуальних напрямів розвитку інноваційної політики АПК.

Наукова новизна одержаних результатів. До найбільш вагомих результатів дисертаційної роботи, які визначають її наукову новизну та виносяться на захист, належать такі:

вперше

- обґрунтовано необхідність застосування для практичного управління інноваційним процесом в агропромисловій сфері проблемно-орієнтованого підходу до оцінки інноваційного потенціалу технологій та виробничих структур і здійснено проблемно-орієнтовану оцінку інноваційного потенціалу АПК по відношенню до розвитку конкретних технологічних напрямів та інновацій;

- на основі вивчення динаміки кадрового потенціалу аграрної науки України показано, що в ній продовжуються кризові явища й для відновлення нормальних процесів відтворення наукового потенціалу АПК і виведення його на стаціонарний режим розвитку потрібно щонайменше 8 років, в той же час проект Загальнодержавної комплексної програми розвитку українського села на період до 2015 року не зорієнтований на відновлення наукового потенціалу і на домінування інноваційного фактору в розвитку аграрної сфери;

- виявлено, що попри всі труднощі в Україні досить успішно розвиваються елементи інноваційної інфраструктури АПК завдяки діяльності нових приватних інформаційно-консультативних структур, комерційних компаній, які в сучасних умовах певним чином забезпечують реалізацію трансферу новітньої техніки та технологій, сортів рослин і порід тварин;

удосконалено

- визначення категоріально-понятійного апарату, зокрема:

• поняття інноваційного потенціалу АПК як економічної категорії, що відображає здатність агропромислового комплексу до інноваційного розвитку і характеризує можливості даної конкретної системи сприймати новітні досягнення науки і техніки, нові технології, сорти рослин, породи тварин та забезпечує на цій основі постійне відтворення і техніко-технологічне переозброєння виробництва, освоєння нових видів продукції, яка може задовольняти потреби споживачів. В поняття аграрного інноваційного потенціалу включено всі компоненти відтворення з урахуванням не лише його існування у даний час, але й можливостей інтенсифікацій у перспективі;

• поняття «інноваційного капіталу» як грошового капіталу сформованого у процесі розподілу і перерозподілу вартості валового внутрішнього продукту шляхом заощаджень (нагромадження), які здійснюються домашніми господарствами, підприємствами, структурами фінансового і не фінансового секторів економіки, що включає державний сектор, та некомерційних організацій на основі принципів пріоритетності науково-дослідної та впроваджувальної діяльності, дотримання інноваційної культури тощо;

- систематизовану класифікацію чинників стимулювання ефективного використання інноваційного потенціалу АПК та механізмів державного регулювання інноваційних процесів у сільськогосподарському виробництві на основі впровадження фінансових і організаційно-комунікаційних стимулів;

отримали подальший розвиток

- теоретичні засади вивчення особливостей та оцінки ефективності використання інноваційного потенціалу АПК, зокрема поглиблено теоретичне розуміння сутності та структури інноваційного потенціалу, показано, що його складові не сумують механічно, а перебувають у складній нелінійній взаємодії;

- методика проблемно-орієнтовної оцінки інноваційного потенціалу з урахуванням специфіки агропромислової сфери, із застосуванням якої уточнено рейтинг найбільш перспективних технологій і напрямів інноваційного розвитку АПК України, що має служити для обґрунтування принципово важливих управлінських рішень;

- основні підходи до реалізації інтеграційних процесів в сфері учбово-наукової діяльності з метою активізації інноваційних процесів в розвитку аграрної економіки.

Практичне значення одержаних результатів. Отримані при виконанні дисертаційної роботи результати досліджень враховані при формуванні зведеного прогнозу науково-технологічного та інноваційного розвитку України на найближчі 5 років та наступне десятиліття, і проектів закону «Про внесення змін до Закону України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності» та постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження середньострокових пріоритетних напрямів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня». Основні теоретичні висновки, викладені в дисертації, доведено до рівня методичних розробок та конкретних рекомендацій, що використані та впроваджені у практику управління і господарювання аграрного сектору економіки, зокрема, у сільськогосподарських підприємствах Київської області (довідка від 17.10.2007 №01-12-323), у навчальному процесі Білоцерківського державного аграрного університету при викладанні дисциплін «Інноваційна діяльність підприємства», «Інвестування», «Економіка підприємства» (довідка від 17.10.2007 № 01-12/1270) та Державної академії житлово-комунального господарства при викладанні дисциплін «Організація та управління інноваційною діяльністю підприємств», «Економіка підприємства», «Інвестування» (довідка від 29.10.2007 № 01-12/428).

Особистий внесок здобувача. Результати наукових розробок щодо проблемно-орієнтованої оцінки інноваційного потенціалу АПК отримані автором особисто, вони викладені у 8 працях, опублікованих без співавторів. З наукових праць, опублікованих у співавторстві, в роботі використані лише ті ідеї та положення, що є результатом особистої роботи дисертанта. Конкретний внесок автора в ці праці вказаний у авторефераті в переліку основних публікацій за темою дисертації.

Апробація результатів дослідження. Основні положення дисертаційного дослідження доповідались та обговорювались на: Міжнародній науково-практичній конференції «Удосконалення економічного механізму функціонування аграрних підприємств в умовах невизначеності» (м. Київ, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкові трансформації та розвиток продуктивних сил аграрного сектора» (м. Харків, 2004 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Ринкова трансформація соціально-економічних відносин в АПК» (м. Мелітополь, 2005 р.), Науково-практичній конференції «Наукові засади реалізації аграрної політики в Україні» (м. Харків, 2006 р.), першому інноваційному форумі СНД «Міжнародний інноваційний розвиток та інноваційне співробітництво: стан, проблеми і перспективи», ХІ Міжнародній науково-практичній конференції «Проблеми і перспективи інноваційного розвитку економіки» (м. Алушта, 2006 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Актуальні проблеми розвитку економіки регіону» (м. Івано-Франківськ, 2007 р.), 2-й Міжнародній науково-практичній конференції «Науково-інноваційна діяльність і підприємництво в АПК: проблеми, ефективність і управління» (м. Мінськ, 2007 р.), Міжнародній науково-практичній конференції «Стратегія ресурсозбереження використання аграрно-економічного потенціалу на основі активізації інноваційно-інвестиційної діяльності – об’єктивна передумова інтеграції країни в світове господарство» (м. Тернопіль, 2007 р.).

Публікації: основні положення дисертації викладено в 24 публікаціях загальним обсягом 8,7 др. арк., з них – 21 у фахових виданнях, у тому числі 8 одноосібних.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається із вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел, який включає 132 найменування. Загальний обсяг дисертації становить 199 сторінок комп’ютерного тексту. Робота містить 14 рисунків, 23 таблиці, 2 додатки, та довідки про використання результатів дисертаційного дослідження.