Оцінювання фінансової стійкості підприємства з урахуванням руху капіталу Статья

Актуальність теми. В умовах ринкового середовища фінансова стійкість підприємств набуває суттєвого значення. Це насамперед обґрунтовується такими положеннями. По-перше, від фінансової стійкості підприємств залежить їх спроможність оновлювати техніку та технологію, формувати резерв виробничих потужностей, запаси товарно-матеріальних цінностей тощо. Тобто фінансова стійкість здатна забезпечити життєздатність підприємств, їх конкурентоспроможність та можливість розвитку в короткостроковій та довгостроковій перспективах. По-друге, фінансово стійкі підприємства мають переваги перед іншими підприємствами цієї ж галузі в залученні інвестицій, у виборі постачальників, у підборі кваліфікованих кадрів. По-третє, фінансово стійкі підприємства не вступають у конфлікт з державою по перерахуванню податків та неподаткових платежів та з суспільством – по виплаті заробітної плати, дивідендів.Однак у 2007р. 32,5% вітчизняних підприємств (не враховуючи малі підприємства) працювали збитково. Питома вага їх власного капіталу в структурі пасивів становила 43,6%. Окрім того, вони формували 86,0% оборотних активів за рахунок поточних зобов’язань, що свідчило про їх низьку ліквідність, неплатоспроможність та значну фінансову залежність від зовнішніх кредиторів та інвесторів. Оскільки мінливість та невизначеність ринкового середовища істотно впливають на фінансово-господарську діяльність вітчизняних підприємств, тому має велике значення і є надзвичайно актуальним питання щодо оцінювання їхньої фінансової стійкості. Це обґрунтовується тим, що визначення її рівня дозволить фінансовим менеджерам підприємства розробити заходи щодо зниження ризикованості фінансово-господарської діяльності, підвищення її ефективності та забезпечення фінансового розвитку.

Значний вклад в оцінювання фінансової стійкості підприємства внесли відомі вітчизняні та закордонні вчені: Бланк І.О., Брігхем Є.Ф., Ван Хорн Д.К., Ковальов В.В., Савицька Г.В., Шеремет А.Д., Хелферт Е. та ін. Вирішення цієї проблеми також знайшло відображення в роботах Азаренкової Г.М., Гінзбурга А.І., Гриньової В.М., Гудзь О.Є., Єрмошенка М.М., Забродського В.А., Кизима М.О., Клебанової Т.С., Костирки Л.А., Пономаренка В.С., Терещенка О.О., Тридіда О.М. та ін.

Аналіз наукових досліджень цих авторів виявив неоднозначність у визначенні поняття «фінансова стійкість», класифікації її факторів та методичних підходів до її оцінювання, які більшою мірою мають обмежену сферу застосування, зокрема, спрямовані на виявлення ознак банкрутства, рівня інвестиційної, приватизаційної привабливості, кредитоспроможності та враховують лише особливості майнового стану підприємства, його ліквідності, фінансової незалежності, ділової активності, рентабельності, не зважаючи на статичні та динамічні риси руху капіталу – підґрунтя фінансово-господарської діяльності підприємства. Відтак існує потреба в розробці інших та удосконаленні наявних методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості підприємства, результати застосування яких дадуть більш повну інформацію про рівень фінансової стійкості та дозволять приймати якісно нові рішення щодо зниження ризикованості фінансово-господарської діяльності, підвищення її ефективності та забезпечення фінансового розвитку.

Актуальність, практична значущість, недостатня розробленість та недослідженість вказаних питань зумовили вибір теми дисертаційної роботи, визначили її мету та завдання.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота відповідає основним напрямам наукових результатів, теоретичних положень та висновків наукових досліджень, проведених за безпосередньою участю автора на кафедрі фінансів Харківського національного економічного університету за темами: «Управління ефективністю фінансово-господарської діяльності підприємства» (номер державної реєстрації 0104U000927), згідно з якою автором розроблено методичний підхід до експрес-оцінювання фінансової стійкості підприємства; «Використання методик оцінювання фінансового стану підприємств для забезпечення прозорості їхнього функціонування» (номер державної реєстрації 0105U006380), у якій автору належить розділ «Оптимізаційне моделювання фінансів підприємства», в якому розроблено методичне забезпечення підвищення ефективності руху капіталу підприємства.

Мета та завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретичних положень, наукове обґрунтування та розроблення методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості підприємства з урахуванням руху капіталу.

Для досягнення мети в дисертаційній роботі було поставлено та вирішено такі завдання:

уточнити місце, призначення, роль руху капіталу підприємства в оцінюванні його фінансової стійкості та визначити поняття «фінансова стійкість підприємства»;

визначити фактори фінансової стійкості підприємства;

обґрунтувати принципи оцінювання фінансової стійкості підприємства;

виявити проблеми методичного забезпечення оцінювання фінансової стійкості підприємства;

вибрати прийнятну для фінансових менеджерів машинобудівних підприємств методику оцінювання фінансової стійкості за визначеними ними критеріями та обґрунтувати необхідність її удосконалення;

розробити методичний підхід до експрес-оцінювання фінансової стійкості підприємства та технологію її поглибленого аналізу;

порівняти результати оцінювання фінансової стійкості за розробленою методикою з прийнятною для фінансових менеджерів машинобудівних підприємств;

розробити методичне забезпечення підвищення ефективності руху капіталу підприємства.

Об’єктом дослідження є оцінювання фінансової стійкості промислових підприємств в умовах мінливості та невизначеності ринкового середовища.

Предметом дослідження є теоретико-методичні положення та підходи до оцінювання фінансової стійкості машинобудівних підприємств з урахуванням руху їхнього капіталу.

Методи дослідження. В дисертаційній роботі використано такі наукові методи: фінансового аналізу (для уточнення місця, призначення та ролі руху капіталу підприємства в оцінюванні його фінансової стійкості); морфологічного аналізу (для визначення поняття «фінансова стійкість підприємства»); системного аналізу (для побудови класифікації факторів фінансової стійкості підприємства та розробки принципів її оцінювання); критичного аналізу (для виявлення проблем методичного забезпечення оцінювання фінансової стійкості підприємства); аналізу ієрархій (для вибору прийнятної для фінансових менеджерів машинобудівних підприємств методики оцінювання фінансової стійкості); фінансового аналізу (для обґрунтування необхідності удосконалення прийнятної для фінансових менеджерів машинобудівних підприємств методики оцінювання фінансової стійкості); фінансового аналізу, аналізу ієрархій, сигмальних відхилень (для розробки методичного підходу до експрес-оцінювання фінансової стійкості підприємства); математичної статистики (для розробки технології поглибленого аналізу фінансової стійкості підприємства); критичного аналізу (для порівняння результатів оцінювання фінансової стійкості за розробленою методикою з прийнятною для фінансових менеджерів машинобудівних підприємств); кореляційно-регресійного, математичної статистики, трендового аналізу, симплекс-методу та сигмальних відхилень (для розробки методичного забезпечення підвищення ефективності руху капіталу підприємства).

Наукова новизна одержаних результатів полягає в обґрунтуванні та розробці теоретичних положень та методичних підходів до оцінювання фінансової стійкості підприємства, а саме:

удосконалено:

визначення поняття «фінансова стійкість підприємства» на основі морфологічного аналізу її ознак. За яким, на відміну від існуючих визначень цього поняття, фінансова стійкість підприємства розглядається як безперервний та адаптований до просторово-часових змін процес трансформації капіталу (джерел фінансування господарської діяльності) в капітальні блага (матеріальні ресурси, готову продукцію, грошові кошти);

методичне забезпечення підвищення ефективності руху капіталу машинобудівного підприємства, відмінністю якого від існуючих є: використання в якості цільової функції максимізації коефіцієнта рентабельності капіталу при обмеженнях щодо позитивних значень показників: доходності операційної діяльності, питомої ваги нематеріальних активів та поточних зобов’язань у валюті балансу, яка також повинна бути не більше питомої ваги варіативної частини оборотних активів у неї; крім того – встановлення максимальних, середніх та мінімальних значень цих показників;

дістали подальший розвиток:

класифікація факторів фінансової стійкості машинобудівних підприємств за рахунок застосування фінансового та економічного підходів до їхнього розгляду, яка відрізняється від існуючих узагальненим групуванням її факторів. Внутрішні фактори фінансової стійкості підприємства розподілено на 9 груп: «технологія», «устаткування», «матеріали та енергія», «продукція», «персонал», «організація», «система управління», «методи роботи» та «стиль управління». Серед зовнішніх факторів фінансової стійкості підприємства виділено 16 груп, з яких 8 груп належать до мезо- («конкуренти», «інвестори», «банки», «постачальники», «споживачі (замовники)», «посередники (проектні інститути, маркетингові агентства тощо)», «податкова служба», «органи місцевого самоврядування») та 8 до макро- («економічні», «політичні», «технологічні», «технічні», «науково-дослідницькі», «соціально-культурні», «географічні» та «міжнародні» умови господарювання);

система принципів оцінювання фінансової стійкості підприємства за рахунок введення до їхнього складу групи принципів оцінювання руху капіталу. Це дало змогу розподілити принципи оцінювання фінансової стійкості підприємства на загальні та спеціальні, що забезпечує більш об’єктивний підхід до здійснення цього процесу;

методичний підхід до експрес-оцінювання фінансової стійкості машинобудівного підприємства, який відрізняється від існуючих: виокремленням показників у групи, що характеризують формування капіталу, його розподіл та використання; застосуванням методу сигмальних відхилень для визначення статичного рівня фінансової стійкості підприємства;

технологія поглибленого аналізу фінансової стійкості машинобудівного підприємства, яка, на відміну від існуючих, враховує при визначенні її динамічного рівня варіабельність фінансових показників, що дозволяє точніше оцінити довгострокові особливості руху капіталу підприємства в просторі та в часі.

Практичне значення одержаних результатів полягає в тому, що запропоновані здобувачем теоретичні положення та методичні підходи поглиблюють і розширюють коло досліджень сучасної економічної науки з проблем оцінювання фінансової стійкості в умовах мінливості та невизначеності ринкового середовища.

Результати дисертаційної роботи впроваджено в діяльність двох машинобудівних підприємств Харківської області, а саме: ВАТ «Завод самохідних шасі» (довідка 01/201 від 20.09.2007р.) та ДНВП «Об’єднання «Комунар»» (довідка 472/088-Л від 17.09.2007р.).

Основні положення дисертаційної роботи використано в навчальному процесі на кафедрі фінансів Харківського національного економічного університету при викладанні дисципліни «Фінансовий менеджмент» (довідка 83/02-300 від 08.10.07р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною, завершеною науковою працею, в якій викладено авторський підхід до оцінювання фінансової стійкості підприємства з урахуванням руху капіталу. З наукових праць, виконаних у співавторстві, в дисертації використано лише ті ідеї, положення й розрахунки, які є результатом особистої роботи здобувача та становлять індивідуальний внесок, а саме: в роботі [1] особистий внесок здобувача полягає в удосконаленні визначення поняття «фінансова стійкість підприємства»; [2] – виконанні аналізу фінансової стійкості підприємств комунального машинобудування в Україні; [3] – виборі прийнятної для фінансових менеджерів машинобудівних підприємств методики оцінювання фінансової стійкості та обґрунтуванні необхідності її удосконалення; [4] – розробці показників фінансової стійкості підприємства та визначенні методів її експрес-оцінювання; [5] – визначенні максимально можливої при сучасних умовах ринкового середовища ефективності фінансово-господарської діяльності; [6] – обґрунтуванні факторів рентабельності капіталу підприємства; [7] – систематизації принципів оцінювання фінансової стійкості підприємства та їх поділенні на загальні та спеціальні; [8] – розробці комплексної цільової програми управління рухом капіталу підприємства; [15] – з’ясуванні проблем методичного забезпечення оцінювання фінансової стійкості підприємства; [16] – застосуванні методу сигмальних відхилень для підвищення ефективності руху капіталу підприємства; [17] – встановленні особливостей поглибленого аналізу фінансової стійкості підприємства.

Апробація результатів дисертації. Основні положення та результати виконаного дослідження оприлюднені на VI Міжвузівській всеукраїнській науково-практичній конференції аспірантів та студентів «Проблеми розвитку фінансової системи України та Криму» (м. Сімферополь, 24 – 28 березня 2004 року); V Міжнародній міждисциплінарній науково-практичній конференції «Сучасні проблеми науки та освіти» (м. Алушта, 30 квітня – 10 травня 2004 року); ІІІ Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень ’2004» (м. Дніпропетровськ, 21 – 30 червня 2004 року); VI Міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Системний аналіз та інформаційні технології» (м. Київ, 1 – 3 липня 2004 року); ІІ Всеукраїнській науково-практичній конференції вчених, викладачів та практичних працівників «Розвиток фінансової системи України в умовах ринкових трансформацій» (м. Вінниця, 14 – 15 жовтня 2004 року); III Міжнародній науково-практичній конференції «Управління підприємством: проблеми та шляхи їх вирішення» (м. Ялта, 4 – 6 жовтня 2007 року).

Публікації. Основні результати та висновки дисертаційної роботи опубліковані в 17 наукових працях (10 статей у наукових виданнях, що визнані ВАК України фаховими з економіки, 6 тез доповідей на науково-практичних конференціях та 1 інформаційний листок) загальним обсягом 3,88 ум.-др. арк., з яких особисто автору належить 2,98 ум.-др. арк.

Структура та обсяг роботи. Дисертація викладена на 230 сторінках машинописного тексту. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, 4 додатків – на 19 сторінках, списку використаних джерел із 207 найменувань – на 24 сторінках. Матеріали дисертації проілюстровано 55 таблицями – на 22 сторінках, з них 6 таблиць займають 7 повних сторінок, та 13 рисунками – на 7 сторінках, з них 2 рисунки відповідають 2 повним сторінкам. Обсяг основного тексту дисертації становить 178 сторінок.