Співак В.І. Правова культура учасників виборчого процесу як засіб забезпечення реалізації виборчих прав громадян України

summary

Перший розділ “Теоретичні засади  правової культури учасників виборчого процесу” містить 2 підрозділи.

У підрозділі 1.1. “Поняття та зміст правової культури учасників виборчого процесу”  концептуально розглядаються загальнотеоретичні підходи до визначення поняття правової культури та її функціонування у виборчому процесі. Дослідження поняття правової культури, дає можливість автору дійти висновку, що правова культура є багатозначною характеристикою однієї із найважливіших сторін життя суспільства, невід’ємною складовою його загальної культури, яка містить правові цінності та норми у правовій сфері суспільного життя, а також став  підґрунтям для визначення окремого авторського поняття правової культури, її системи та ознак. Виходячи із загальнотеоретичних підходів до структури правової культури, визначено, що правова культура виборчого процесу містить у собі загальні складові правової культури, які функціонують у сфері виборчого права. Такі теоретичні визначення слугували підставою для виокремлення поняття правової культури учасників виборчого процесу як системи реалізації та захисту виборчих прав громадян, які мають право голосу, під час підготовки і проведення виборів, що базується на комплексі виборчих правовідносин, врегульованих виборчим законодавством; правосвідомості учасників виборчого процесу, їх правозастосовчій діяльності, правовій ідеології, правовій психології та правовій поведінці.

Правова культура учасників виборчого процесу засновується на їх правосвідомості, яка поділяється на повсякденний, професійний (спеціальний) та теоретичний рівні. Повсякденна правосвідомість учасників виборчого процесу ґрунтується на загальних, несистематично набутих правових знаннях у вигляді уривчастих відомостей, оцінок, установок, образів, що формується загальною освітою, засобами масової інформації, переважно в період виборчих кампаній. Професійним рівнем правосвідомості мають володіти більшість категорій учасників виборчого процесу, зокрема: члени виборчих комісій, кандидати на виборні посади, їх довірені особи, уповноважені особи політичних партій, офіційні спостерігачі, а також представники органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, засобів масової інформації, які беруть участь в забезпеченні організації підготовки та проведення виборів. Теоретичний рівень правосвідомості­ передбачає наукові знання про сутність і взаємодію правових явищ усього правового життя суспільства, зокрема, про механізм правового регулювання виборчого процесу. У реальній правовій дійсності різні рівні правосвідомості взаємодіють між собою.

Автор визначає правову культуру учасників виборчого процесу як найефективніший засіб забезпечення реалізації виборчих прав громадян України, що впливає на ефективність формування органів державної влади, органів місцевого самоврядування та їх функціонування. У цьому контексті доцільно говорити про відносно автономну область прояву цієї культури, а саме − правову культуру учасників виборчого процесу як об’єкт дослідження і регулювання.

У підрозділі 1.2.  “Поняття виборчого процесу, його зміст та учасники” автор аналізує норми законодавчих актів і теоретичні дослідження українських та зарубіжних вчених щодо визначення поняття виборчого процесу як юридичного процесу підготовки та проведення виборів.

 Дисертант зазначає, що характерною особливістю виборчого процесу є його базування на конституційних нормах, що регламентують виборчі права громадян України, юридичну унормованість дій суб’єктів та інших учасників виборчого процесу, логічну послідовність етапів цього процесу, через які здійснюється реалізація одного з найважливіших політичних прав громадян – обирати і бути обраним. Автор дає своє визначення поняття виборчого процесу, досліджує його компоненти (суб’єктивний, інституційний, технологічний). Особливу увагу він приділяє технологічному компоненту, зміст якого полягає в дотриманні строків здійснення виборчих процедур та оформленні виборчих документів. Недотримання цих вимог може призвести до неможливості виконання учасниками виборчого процесу своїх повноважень, деформації виборчого процесу, а також спричинити визнання виборів недійсними. У зв’язку із цим виборче законодавство досить чітко регламентує строки етапів виборчого процесу, здійснення виборчих процедур та належне оформлення їх через виборчі документи. Все це вимагає від учасників виборчого процесу глибоких знань виборчого законодавства та належної правової культури при його застосуванні.

Другий розділ “Правова культура учасників виборчого процесу в забезпеченні реалізації виборчих прав громадян України” містить 4 підрозділи.

У підрозділі 2.1. “Правова культура виборців у забезпеченні реалізації їх виборчих прав” досліджується статус виборців у виборчому процесі. За результатами цього дослідження автором зроблено висновок про необхідність набуття виборцями належного рівня правової культури та її роль у забезпеченні реалізації виборчих прав громадян. Саме від рівня розуміння громадянами права, ступеня їх  довіри до державних інституцій залежить стан правової культури суспільства, зокрема, підтримка позитивної мотивації у громадян на участь у виборчому процесі та відповідального ставлення до його результатів.

Зміни,  пов’язані з підготовкою та проведенням виборів в сучасній Україні,  переважно  випереджають їх теорію і аналіз, а тому потребують від громадян загальної освіченості в цій сфері та швидкого оволодіння новими знаннями і навиками для підготовки та проведення виборів. З огляду на це, підвищення правової культури  потребують не лише молоді та майбутні учасники виборчого процесу, а й ті, хто вже має багаторічний досвід. Їх повсякденний рівень правової свідомості характеризується тим, що при  реалізації своїх прав і обов’язків вони переважно керуються правовими почуттями, правовими навиками, правовими звичками, а не систематично набутими правовими знаннями з питань виборчого права та законодавства.

У підрозділі 2.2. “Правова культура кандидатів на виборні посади, політичних партій, виборчих блоків політичних партій у забезпеченні реалізації їх прав як суб’єктів виборчого процесу в Україні” автором аналізуються і узагальнюються  права та обов’язки кандидатів на виборні посади, політичних партій, виборчих блоків політичних партій у виборчому процесі та доводиться залежність їх реалізації від рівня правової культури цих суб’єктів виборчого процесу.

Участь у загальнодержавних виборах є обов’язковою для політичних партій – суб’єктів виборчого процесу, і за таких умов забезпечення підвищення правової культури кандидатів на виборні посади, висунутих політичними партіями, виборчими блоками політичних партій, їх довірених осіб, уповноважених осіб політичних партій, виборчих блоків партій, їх представників у Центральній виборчій комісії з правом дорадчого голосу, розпорядників виборчих фондів, офіційних спостерігачів від зазначених суб’єктів виборчого процесу повинно бути також їх обов’язком. Соціополітичні реалії спонукають суб’єктів виборчого процесу, які реалізують пасивне виборче право, приділяти належну увагу підвищенню особистої правової культури та правової культури своїх представників у виборчому процесі, сприяючи тим самим компетентному здійсненню визначених законом повноважень.

У підрозділі 2.3. “Правова культура виборчих комісій, органів державної влади та органів місцевого самоврядування у забезпеченні організації виборчого процесу в Україні” на підставі аналізу чинного законодавства в частині регулювання статусу виборчих комісій у виборчому процесі досліджується їх місце і роль у забезпеченні реалізації виборчих прав громадян України. Автор зазначає, що закони про вибори, прийняті останнім часом, визначають систему виборчих комісій як систему державних органів, за якою виборчі комісії вищого рівня утворюють виборчі комісії нижчого рівня. Дисертант досліджує визначені вітчизняними та зарубіжними законами про вибори порядки формування виборчих комісій і подає пропозиції щодо їх вдосконалення.

У цьому підрозділі дисертації узагальнюються теоретичні дослідження проблеми забезпечення реалізації виборчих прав громадян України системою виборчих комісій і подається висновок, що саме система виборчих комісій унеможливить втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування в їх діяльність.

            З урахуванням повноважень органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових осіб як учасників виборчого процесу обгрунтовується думка, що їх правова культура повинна базуватися на глибокому засвоєні таких правових феноменів, як цінність прав і свобод особистості, поділ влади у державі, панування права і закону, політичний та ідеологічний плюралізм, суверенітет народу та інші цінності конституціоналізму, які визначають вектор розвитку державності. Ефективність взаємодії між виборчими комісіями всіх рівнів та органами державної влади, органами місцевого самоврядування є індикатором рівня правової культури представників цих органів, які беруть участь у спільній діяльності, та правової культури виборчого процесу в цілому. У такій взаємодії пріоритетна роль належить виборчим комісіям, що обумовлюється конституційною природою і принципами виборчого процесу.

У підрозділі 2.4. “Засоби масової інформації у виборчому процесі в Україні та їх роль у підвищенні правової культури інших його  учасників” автором розглядаються засоби масової інформації  у виборчому процесі як інструмент, за допомогою якого до населення доводиться інформація щодо організації та проведення виборів, у тому числі й відповідні рішення державних органів, органів місцевого самоврядування та виборчих комісій. На думку автора, ЗМІ у виборчому процесі може виступати як засіб, за допомогою якого можна роз’яснювати широкому загалу норми виборчого законодавства, доводити до кожного громадянина його особисту причетність до формування вищого законодавчого органу, обрання глави держави, посадових осіб органів місцевого самоврядування, ефективність діяльності яких значною мірою залежить від свідомого, активного волевиявлення та відповідальності громадян за реалізацію своїх конституційних політичних прав.

Зі змісту чинного законодавства України, що регулює діяльність засобів масової інформації в суспільстві, взагалі, та у виборчому процесі, зокрема, можна визначити такі основні їх функції: інформаційну, агітаційну, просвітницьку. На законодавчому рівні врегульовано інформаційну та агітаційну функції засобів масової інформації у виборчому процесі. Просвітницьку функцію засобів масової інформації, яка  значною мірою впливає на рівень правової культури всіх учасників виборчого процесу, на законодавчому рівні врегульовано недостатньо, однак від просвітницької діяльності засобів масової інформації залежить правосвідомість та правозастосовча діяльність учасників виборчого процесу.

Розділ третій “Тенденції розвитку правової культури учасників виборчого процесу в Україні” містить 3 підрозділи.

У підрозділі 3.1. “Основні фактори, що впливають на розвиток правової культури учасників виборчого процесу в Україні” автор досліджує стан правової культури у виборчому процесі України та європейських країн, на розвиток якої впливає історичний досвід творчості людини у сфері виборчого права, що залежить від рівня досконалості законодавства, правопорядку та законності в країні, економічних, політичних, демографічних й  інших соціальних процесів.

На підставі аналізу особливостей правової культури учасників виборчого процесу окремих західноєвропейських країн, автором подається висновок, що основою їх культури є позиція компромісу, обумовлена політичною стабільністю цих країн.

Дослідження автором особливостей правових культур учасників виборчого процесу європейських держав, країн СНД, у тому числі й України, свідчить про їх відкритість. Саме активізація процесу правової акультурації – взаємодії правових культур, характерна для сучасного українського виборчого законодавства, що регламентує здійснення виборчих процедур, які грунтуються на міжнародних принципах виборчого права. Автором визначені фактори негативного впливу на розвиток правової культури виборчого процесу та правову культуру його учасників, а також шляхи їх усунення.

У підрозділі 3.2. “Організаційно-правові засади підвищення правової культури учасників виборчого процесу в Україні” міститься висновок автора стосовно того, що в нашій країні формується державна політика у сфері підвищення правової культури учасників виборчого процесу як впливовий чинник процесу подальшої  розбудови української демократичної державності. Нормативно-правова база процесу підвищення правової культури учасників виборчого процесу грунтується на положеннях Конституції України, виборчого законодавства, Указах Президента України, інших нормативно-правових актах та науково-практичній моделі, зміст якої викладено в Концепції підвищення правової культури учасників виборчого процесу та референдумів в Україні, розробленій Центральною виборчою комісією та схваленій Президентом України в грудні 2000 року.

Автором досліджено організаційно-правові засади підвищення правової культури учасників виборчого процесу, яке забезпечується на рівні державного управління органами державної влади за участю органів місцевого самоврядування, наукових установ та організацій, навчальних закладів, виборчих комісій, засобів масової інформації, і  направлене на вдосконалення виборчого законодавства, створення належних умов для набуття відповідних знань учасниками виборчого процесу та забезпечення реалізації виборчих прав громадян на високому професійному рівні.

У підрозділі 3.3. “Вдосконалення виборчого законодавства як один із факторів розвитку правової культури учасників виборчого процесу в Україні” автором аналізується процес розвитку виборчого законодавства як одного з факторів впливу на  правову культуру учасників виборчого процесу в Україні.

Вмотивовано викладається думка автора, що проблема закріплення конституційно-правого статусу національної виборчої системи, усталення виборчого законодавства є одним з базових факторів стабілізації та легітимізації державної влади й одним із чинників підвищення правової культури учасників виборчого процесу.

На підставі проведеного дослідження, автор стверджує, що характерною особливістю виборчого законодавства України є його акультурація (запозичення правових норм виборчого законодавства інших країн), одночасне масове виконання норм, що регулюють виборчі процедури, численними учасниками виборчого процесу на території держави, що знаходиться під пильним спостереженням багатьох міжнародних організацій з прав людини. Саме такі чинники впливають на рівень правової культури законодавчого органу та враховуються при вдосконаленні  виборчого  законодавства та під час його застосування  учасниками виборчого процесу.

Автором визначаються пріоритетні напрями вдосконалення виборчого законодавства як одного із факторів позитивного впливу на підвищення правової культури учасників виборчого процесу в Україні.