Сліденко І.Д. Тлумачення Конституції України: питання теорії і практики в контексті світового досвіду

summary

Вступ. У загальних рисах розкривається значущість проблеми тлумачення Конституції, підстави для її дослідження. Даються обґрунтування необхідності проведення такого дослідження. Серед іншого вказується на новизну цього інституту для правової системи України та надзвичайну його важливість для функціонування правової демократичної держави. Актуальність теми тлумачення Конституції пов'язується з сучасним станом державного творення. Необхідність проведення дослідження визначається практичною відсутністю теорії тлумачення Конституції, як доктринальної бази відповідного повноваження Конституційного Суду України.

Розділ І "Досвід тлумачення конституції в сучасному світі" складається з чотирьох підрозділів. У підрозділі 1.1. "Тлумачення Конституції у США" досліджуються зародження, історичний розвиток, особливості функціонування американської моделі тлумачення конституції. Аналізуючи своєрідні сторони тлумачення конституції, властиві лише США та країнам з подібною системою, автор приходить до висновку про самобутність та своєрідність системи в цілому, що дає можливість говорити про існування окремої моделі тлумачення конституції.

США поклали початок судовому тлумаченню конституції в сучасному розумінні цього терміна. По сьогодні такий спосіб при

стосування конституції до реалій життя вважається "привілейованою рисою американської демократії" (А. Міллер). Досліджуючи витоки тлумачення Конституції у США, автор доходить висновку про те, що коріння цього явища знаходиться в правових традиціях Британії, які відповідним чином було рецепійовано та творчо удосконалено. Запропонована автором періодизація вказує на всі значні події, що слугують віхами в розвитку тлумачення у США і охоплює період від початку XVII століття і по сьогоднішній день. Аналіз історичного розвитку дав змогу визначити тенденції, показати виникнення способів тлумачення, з'ясувати їх види, і при цьому загальна картина тлумачення набуває довершеності показом застосування конкретних видів і способів тлумачення, в конкретних історичних обставинах. Історичний досвід тлумачення конституції у США одночасно аналізується на двох рівнях - федеральному та штатів. Висновок автора з цього приводу показує значну відмінність у застосуванні такого інструменту, як тлумачення, що в першу чергу викликано різним характером конституції федеральної та штатів (перша - загальна, більшість останніх - надто деталізовані). Доповнює історичну ретроспективу аналіз доктринальної бази тлумачення конституції.

В цілому американський підхід акцентує увагу на тому, що сенс тлумачення - надання конкретного змісту окремим конституційним положенням в світлі стандартів суспільства (Б. Кордозо). Аналізуючи досвід тлумачення Конституції у США, можливо виділити дві течії згідно з якими тлумачиться Конституція США: згідно з "духом", та згідно з "буквою" Конституції. Використання кожного з яких залежить від конкретної проблеми, що постає перед суддями, ступенем загальності норми Конституції, історичними обставинами. Автором аналізуються проблемні питання, в т. ч. проблеми "суддівської правотворчості", "прецедентна", вдалі вирішення яких показують надзвичайну гнучкість американської моделі, її здатність до модернізації та удосконалення.

Дослідженню піддаються також країни, що запозичили досвід США стосовно використання тлумачення конституції, тут же дається авторський варіант класифікації цих країн.

В цілому автор відзначає ефективність американської моделі в плані гармонізації реальної та юридичної конституції, а також надзвичайну важливість тлумачення конституції, як інструменту захисту прав та свобод людини, підтримання системи отримань та противаг та ін. Ознаками американської моделі тлумачення конституції вважаються:

- здійснення тлумачення судом загальної юрисдикції;

- тлумачення здійснюється лише у зв'язку з конкретною справою;

- можливість ревізії попередніх тлумачень, зважаючи на принципи: кожне наступне тлумачення лише підтверджує дійсний сенс

норми конституції. Квінтесенція функціонування тлумачення конституції в межах американської моделі - забезпечення взаємодії статутного та загального права, здійснення опосередкованого зв'язку між волею законодавця, суддівським розсудом, державою, суспільством, окремою особою та інтересами цих груп. Крім цього, його покликання - забезпечення підтримки існуючого в суспільстві балансу інтересів.

Підрозділ 1.2. "Особливості європейської моделі тлумачення конституції" присвячено аналізу цього різновиду тлумачення конституції.

Насамперед вказується на принципову відмінність цієї моделі тлумачення конституції - створення спеціального судового органу, який діє в межах європейської моделі конституційної юстиції.

Серед причин, що призвели до виникнення своєрідної моделі конституційної юстиції та тлумачення конституції, і які унеможливили рецепцію знаної на той час американської моделі, вказуються принципові відмінності правових систем Європи та Америки, різність характерів конституцій (жорстка і загальна Конституція США та гнучкі і деталізовані європейські), несхожість судових систем Європи і Америки та ін.

Особливість європейської моделі тлумачення конституції у тому, що вона має свого основоположника Г.Кельзена, теоретичні напрацювання якого призвели до створення органу конституційної юстиції і системи в цілому. Необхідність створення органу, що стоїть на сторожі конституції, базується на теорії розподілу влад та тезі про значимість стабільності конституції для нормального функціонування держави. З тих часів європейська правова думка вважає, що головний зміст існування системи конституційного нагляду - тлумачення конституції (А. та С. Тюнк).

Аналіз європейської моделі для зручності та повноти дослідження проводиться шляхом вивчення досвіду окремих країн, які є типовими представниками основних різновидів європейської моделі. При цьому увага акцентується на загальних особливостях європейської моделі, а саме:

- тлумачення здійснює спеціальний судовий або квазісудовий орган, що є автономним відносно загальної судової системи;

- тлумачення є функцією цього органу, на що прямо вказується в

конституціях, або органічно випливає з інших повноважень

цього органу.

Дисертантом аналізується досвід Франції, ФРН, Австрії та ін. Окремо досліджується становлення європейської моделі в країнах "молодої демократії" Східної Європи, постколоніальних країнах Азії та Африки. В цілому завершеності дослідженню надає аналіз дос-

віду Британії, у правових традиціях якої коріння, і американської, і європейської моделей.

При аналізі запозичень європейської моделі увага акцентується на помилках та упущеннях, що супроводжували цей процес, коли запозичені демократичні інститути відігравали лише декоративний характер через нерозуміння або нехтування їх суттю. Такі девіації лише дискредитували ідеї конституційного нагляду та тлумачення конституції.

Поряд з дослідженням різновидів європейської моделі досліджується методологічна та доктринальна база тлумачення конституції.

У підрозділі 1.3. "Радянський та пострадянські погляди на тлумачення конституції" показано шляхи розвитку цього інституту в країнах СНД і Балтії. Результатом ретроспективного дослідження існування тлумачення конституції в радянській державі стало визначення особливостей, що дали змогу виділити окремо радянську модель, характерними рисами якої є:

- автентичне тлумачення вищого представницького органу;

- декоративний характер, незадієність тлумачення в державному

житті.

Досліджуючи причини, що призвели до виникнення радянської моделі, автор вбачає їх, насамперед, в марксистсько-ленінській концепції держави з пануванням принципу повновладдя рад, і його результатом - верховенством парламенту. Крім того, практика радянських часів пішла шляхом прийняття нових конституцій, а не модернізацією старих, що безумовно відбилось на стабільності держави. З іншого боку, фіктивність існування тлумачення конституції була в значній мірі викликана фіктивністю радянських конституцій.

Автором аналізуються причини, що зумовили поступовий відхід від радянської моделі, причому шлях, яким здійснювався такий відхід, названо еволюційною трансформацією. Основна причина модернізації радянської моделі - практична нездатність здійснювати конституційний контроль і тлумачити конституцію. Одночасно аналізуються причини відмови від запозичення європейської моделі. Незважаючи на очевидну паліативність створеного Комітету Конституційного нагляду СРСР, відзначається і та позитивна роль, яку він відіграв. Основне значення цього органу в тому, що він був сполучною ланкою від радянської до європейської моделей.

Окрему частину підрозділу складає дослідження сучасного стану тлумачення конституції в країнах СНД і Балтії. Автором запропонована класифікація цих країн залежно від різновиду моделей тлумачення, що їх було започатковано в кожній з країн. Найбільше уваги при аналізі сучасного стану функціонування тлумачення конституції приділено Росії, оскільки вона має найбільший досвід у цьому питанні.

Результатом аналізу став висновок про те, що в Росії існує різновид європейської моделі, схожий на ту, що діє у ФРН, проте з власними значними особливостями, основна з яких - існування в Росії офіційного тлумачення Конституції, чого не знає класична європейська модель. Аналіз досвіду Росії в справі тлумачення конституції дав змогу визначити негативні моменти, основний з яких - можливість значної політизації органу-інтерпретатора конституції. Одночасно з дослідженням федерального рівня, автор намагається узагальнити досвід суб'єктів федерації. Основний висновок аналізу стану тлумачення конституції на рівні суб'єктів федерації - недостатньо чітке розуміння природи та сенсу існування системи охорони та тлумачення конституції зумовлює повільне її впровадження, а також, що є найприкріше, значні девіації у функціонуванні відповідних органів. Крім Росії, аналізується досвід пострадянських республік, де широко застосовується тлумачення конституції (Молдова, Казахстан). Також досліджуються країни зі своєрідною моделлю тлумачення конституції, як-то Білорусь, де одночасно існує типово європейський орган охорони конституції, проте офіційне тлумачення здійснює парламент. Автор аналізує причини різних підходів щодо розбудови системи конституційного контролю і тлумачення конституції і приходить до висновку, що всі вони розділяються на дві групи: політичні та державно-правові, причому перші мають ірраціональний характер. Основний висновок автора щодо стану тлумачення конституції в країнах СНД і Балтії - закінчення на межі 1996-97 років процесу фундації, та перехід систем в етап розвитку, модернізації та удосконалення.

У підрозділі 1.4. "Вплив політичних процесів на діяльність органу-інтерпретатора конституції" аналізуються політичні чинники, які здатні завдавати впливу на діяльність органу-інтерпретатора конституції, а також на якість тлумачень.

Дослідженням доводиться необхідність існування в демократичній, правовій державі органу, який би стояв на сторожі конституції, виконував роль арбітра влад і при цьому не зазнавав би негативного впливу ірраціональних факторів, серед яких перше місце займають політичні процеси. Особливо важлива роль такого органу у посттоталітарних державах.

Причини впливу політики на діяльність органу-інтерпретатора конституції вбачаються у взаємодії трьох факторів: природі конституційного контролю, природі органу-інтерпретатора конституції, природі об'єкту тлумачення.

Пропонується розрізняти два різновиди впливу політики на діяльність органу-інтерпретатора конституції - політизацію та політологізацію, причому остання вважається позитивним моментом. Політизація розглядається з точки зору її поділу на загальну та односто-

ронню. Одностороння є вкрай негативним явищем, якого потрібно уникати, а загальну зводити до мінімально можливого рівня. Аналіз причин та наслідків односторонньої політизації дав змогу зробити висновок про те, що вона є основою конфлікту в державі (Росія).

Вивчення досвіду зарубіжних країн, їх нормативної бази дало змогу визначити способи, за допомогою яких рівень політизації зменшується до стандартного, тобто такого, який викликаний трьома вищеназваними причинами.

Автором робиться загальний висновок про існування суперечностей між задекларованою аполітичністю органу-інтерпретатора конституції та його реальною юридико-політичною природою.

Розділ другий "Конституційний Суд України - орган офіційного тлумачення Конституції України" містить п'ять підрозділів.

У підрозділі 2.1. "Особливості історичного розвитку інституту тлумачення Конституції в Україні" досліджується ретроспектива розвитку тлумачення Конституції в Україні.

Відзначається глибоке історичне коріння елементів правової держави, в т.ч. конституційного контролю та тлумачення конституції в Україні. Автором запропонована п'ятирівнева періодизація, де кожен з періодів розглядається з точки зору тенденцій та стану тлумачення Конституції в Україні. Особлива увага приділяється періоду існування УНР, коли з'явився перший проект запровадження аналога європейської моделі конституційного контролю (О.Ейхельман). Аналізуються причини нехтування фундаторами УНР конституційного контролю. Період перебування України в складі СРСР характеризується як копіювання загальносоюзних інститутів та інституцій. Особливу увагу приділено дослідженню ситуації, що склалась після здобуття Україною незалежності. Аналізуються причини та вказується на наслідки затримки зі створенням органу конституційного контролю. Проведено компаративно-правове дослідження Закону "Про Конституційний Суд України" в редакції 1992 та 1996 років. Прийняття Конституції та нині діючого Закону констатується як завершення в Україні формування системи конституційного контролю та перехід цієї системи до етапу модернізації та удосконалення.

У підрозділі 2.2. "Щодо особливостей визначення терміну тлумачення конституції" проводиться аналіз різних доктринальних підходів до визначення терміну "тлумачення конституції". На основі сукупного аналізу цих підходів автором запропонована власна концепція визначення терміну "тлумачення конституції". Вважається, що лише комплексний підхід дає змогу визначити дефініцію з точки зору якості, повноти та досконалості.

Необхідність теоретичних пошуків у цьому напрямку зумовлена наявністю серед повноважень органу конституційного контро-

лю офіційного тлумачення конституції, ігноруванням цього питання з боку законодавця, та практичною відсутністю теоретичних розробок у цьому напрямку.

Автором запропоновано розмежовувати терміни "тлумачення конституції" та "офіційне тлумачення конституції" зважаючи на те, що останній прямо визнається законодавством багатьох країн, а перший лише логічно випливає з повноважень органу конституційного контролю або будь-якого суб'єкта, мета якого усвідомлення норм конституції.

Для зручності дослідження всі дефініції, пов'язані з інтерпретаційним процесом, було розділено на чотири групи. Аналізу було піддано всі можливі варіанти визначення тлумачення: від "родового поняття, яке містить у собі два постійних і відмінних один від одного видових поняття, усвідомлення смислу правової норми, і її пояснення: а також виражене назовні роз'яснення змісту правової норми" (А.С. Піголкін), до "сукупність прийомів, що застосовуються до витворів людського духу з ціллю зрозуміти їх" (Є.В. Васьковський).

Аналіз терміна "тлумачення конституції" дозволив автору стверджувати необхідну присутність у дефініції таких категорій, як мета тлумачення, сенс норми конституції, роз'яснення тощо. Базисом визначення "офіційне тлумачення конституції" повинні слугувати відповідні статті закону, як то в Україні ст. 93 і 94 Закону "Про Конституційний Суд України". Таким чином, дійсно досконалу дефініцію можна вивести лише компілятивним шляхом.

Крім цього, обстоюється необхідність існування повноваження "офіційного тлумачення конституції". Серед аргументів наводяться такі: підвищення авторитету конституційного правосуддя; важливість тлумачення, як інструменту реалізації конституції; більш якісна імплементація норм конституції в суспільне та державне життя;

додатковий інструмент захисту прав та свобод людини та ін.

У дисертації наводяться авторські визначення мети тлумачення конституції, тлумачення конституції, офіційне тлумачення конституції.

Підрозділ 2.3. "Правові засади функціонування інституту тлумачення Конституції України" містить розгорнутий аналіз засад функціонування тлумачення Конституції України.

Основний зміст підрозділу - аналіз діючого законодавства, що е основою для інтерпретаційної діяльності Конституційного Суду України.

Конституційний Суд України визначається як єдиний орган тлумачення Конституції. Досліджуються основні риси Суду як офіційного тлумача Конституції, правовий статус, призначення, функції, основні принципи діяльності, форма діяльності. Автор наводить низку аргументів на користь Суду як єдиного тлумача Конституції.

Детальному аналізу піддаються питання, пов'язані з правом запиту щодо тлумачення, процесуального розгляду справ, межі тлумачення конституції, проблемою самообмеження Суду, наслідками тлумачення Конституції. В ході розгляду цих питань визначаються:

- принципи конституційного судочинства у зв'язку зі специфікою тлумачення Конституції;

- стадії тлумачення Конституції, причому вважається за доцільне розділити процес тлумачення Конституції на сім стадій;

- межі тлумачення Конституції, при цьому встановлюються об'єктивні та суб'єктивні фактори, що встановлюють межу тлумачення Конституції;

- дається визначення результату тлумачення Конституції, як кращого стану функціонування відносин, що їх регулює відповідна норма Конституції;

- аналізується природа актів тлумачення Конституції та їх особливості.

Автор дає рекомендації щодо удосконалення нормативної бази, яка регулює тлумачення Конституції України.

У підрозділі 2.4. "Види і способи тлумачення конституції. Роль доктринального і компетентного тлумачення в ефективній діяльності органу-інтерпретатора конституції" багатогранність тлумачення конституції досліджується через призму видової характеристики та багатоваріантності тлумачення. Аналіз видів тлумачення супроводжується акцентуванням уваги на факті не лише теоретичного, але й практичного значення цієї проблеми. Автором запропоновано весь масив конституційного тлумачення розділити на офіційне та неофіційне тлумачення конституції, наводячи при цьому ознаки цих видів. Аналіз офіційного тлумачення дозволив дійти висновку про перевагу цього виду тлумачення та доцільність цього повноваження для Конституційного Суду України. Основна відмінність цих видів тлумачення вбачається в юридичних наслідках. Крім цього, в межах офіційного тлумачення пропонується розрізняти нормативне і казуальне тлумачення. Особливо докладно автор зупиняється на таких випадках неофіційного тлумачення, як доктринальне та компетентне тлумачення, пов'язуючи ці види тлумачення конституції з правом судді Конституційного Суду України висловлювати окрему думку при прийнятті рішення із тлумачення Конституції України. Визначаючи існування п'яти способів тлумачення конституції, особлива увага приділяється телеологічному, як найбільш творчому, що вимагає надвисокого рівня професіоналізму від інтерпретаторів.

Досліджуючи цю тему автор ставить проблемні питання, які логічно випливають з поставлених цілей. Серед них: причини необхідності тлумачення конституції; причини та переваги делегованого

судового тлумачення конституції; проблема автентичного тлумачення конституції. Доводиться належність повноваження тлумачити Конституцію України лише Конституційному Суду України.

Лейтмотивом цього підрозділу є теза про те, що тлумачення конституції є невід'ємним атрибутом конституційної юстиції.

У підрозділі 2.5. "Аналіз практики та перспективи розвитку тлумачення Конституції України" досліджується практика тлумачення Конституції України Конституційним Судом протягом 1997-2000 років.

Для визначення тенденцій діяльності Конституційного Суду автором проводяться широкі статистичні дослідження, на основі яких робляться відповідні висновки. Як наслідок статистичних досліджень кількісного та якісного складу рішень Конституційного Суду, щодо нормативного та казуального тлумачення Конституції, визначено основні тенденції. Серед них:

- сприяння дотриманню принципу розподілу влад;

- врегулювання питань щодо статусу АРК;

- захист прав та свобод людини і т.д.

Автором аналізуються прийоми, що їх використовує Суд під час тлумачення Конституції.

Аналіз рішень Суду, що містять нормативні та казуальні тлумачення Конституції дав можливість узагальнити досвід тлумачення та зробити певні висновки, основний з яких - однакова важливість як нормативного, так і казуального тлумачення.

Дисертантом вказується на аспекти у функціонуванні інституту тлумачення Конституції України, що вимагають модернізації та удосконалення, новели, які необхідно внести до законодавчої бази. Крім цього, показано основні напрямки перспектив розвитку тлумачення Конституції в Україні.