У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, окреслюється мета дисертації, її об’єкт, предмет і завдання, висвітлюється наукова новизна й методологія роботи, апробація отриманих результатів та їх практичне значення.
Розділ 1. «Соціально-правова характеристика пільгового забезпечення працівників» містить 3 підрозділи.
У підрозділі 1.1. «Історичні передумови існування особливостей правового регулювання пільгового забезпечення працівників» проаналізовано сучасний стан правового регламентування забезпечення працівників пільгами, визначено історичні передумови його виникнення й розвитку взагалі й в умовах ринкової економіки, зокрема.
Уже у фабрично-трудовому законодавстві кінця ХІХ ст. сформувалися підстави для пільгового забезпечення працюючих, пов'язані з фізіологічними й віковими особливостями їх організму, а також передумови виокремлення таких підстав, як специфіка роботи за певним видом діяльності. Основні норми, які впорядковували пільгове забезпечення праці неповнолітніх і жінок, торкалися питань установлення скороченої тривалості робочого часу, заборони нічних робіт, праці у вихідні та святкові дні й робіт зі шкідливими умовами праці.
Пільгове забезпечення в трудовому праві зародилося з появою перших законів про працю. Це пояснюється тим, що правове регулювання трудових відносин спочатку мало сегментарний характер, що викликало потребу в пільговому забезпеченні окремих категорій працівників. Сучасне правове регламентування забезпечення працівників пільгами ґрунтується на нормативних актах, які є підсумком генези правової теорії і законодавства попередніх періодів розвитку Української держави.
У підрозділі 1.2. «Об’єктивна зумовленість і сутність правового регулювання пільгового забезпечення працівників» досліджуються об’єктивна зумовленість, зміст і сутність правової регламентації забезпечення працівників відповідними пільгами, наводяться основні характеристики цього правового явища.
Обстоюється думка, що загальність правового регулювання пільгового забезпечення передбачає поширення дії норм трудового законодавства, які містять у собі пільги, що стосуються всіх працівників незалежно від їх особистості, умов праці, території, на якій вони виконують свою трудову функцію, та інших чинників. Водночас особливості правового впорядкування пільгового забезпечення передбачають наявність спеціальних норм, які поширюють свою дію на певні категорії працівників і встановлюють пільги тільки для виключної категорії громадян.
Існує тісний зв'язок між правовим регулюванням пільгового забезпечення працівників і принципами трудового права. Із числа загальноправових принципів належне пільгове забезпечення тяжіє більше до принципу юридичної рівності в правах та обов'язках. Пільги гарантують номінальну рівність суб'єктів права перед законом і в той же час установлюють, так би мовити, поправочні коефіцієнти для забезпечення вказаної рівноправності. Також існує тісний зв'язок пільгового забезпечення з галузевим принципом єдності й диференціації правового регламентування праці.
Забезпечення працюючих пільгами є водночас характерною рисою методу трудового права й означає наявність специфічних способів і прийомів правового регулювання відносин, які входять у предмет трудового права, і ще більш поглиблену специфіку щодо окремих відносин, наприклад трудових, певних категорій працівників (жінки, неповнолітні, інваліди та ін.). Отже, пільгове забезпечення є одним зі способів, який використовується законодавцем в процесі впорядкування трудових відносин і забезпечує оптимальне поєднання загального й особливого, сприяючи ефективному застосуванню правових норм.
У підрозділі 1.3. «Поняття і значення правового регулювання пільгового забезпечення працівників» розкривається зміст пільгового забезпечення, подано основні його характеристики, розглядаються суміжні правові категорії, приділяється увага значенню правового регламентування забезпечення працівників пільгами.
Для розуміння сутності і значення останнього з’ясовано насамперед зміст такої категорії, як «пільга», а також досліджуються суміжні правові категорії («привілеї», «заохочення», «компенсація», «імунітет» тощо). При цьому проаналізовано як точки зору на них окремих учених, так і визначення, подані в чинних нормативно-правових актах.
Правовим пільгам притаманні певні стійкі ознаки, за допомогою яких можна їх відрізнити від інших видів компенсацій і стимулів до праці. По-перше, пільги – це виняток із загальних правил, відхилення від єдиних вимог нормативного характеру. По-друге, їх застосування супроводжується більш ретельним задоволенням власних інтересів суб’єкта, полегшенням умов його життєдіяльності, що обов’язково повинно здійснюватися в межах суспільних інтересів. При встановленні пільг законодавець бажає покращити матеріальне й моральне становище окремих осіб. По-третє, пільга становить собою правомірний виняток, законні вилучення, встановлені компетентними органами в нормативних актах відповідно до процедури правотворчості.
Запропоновано авторське визначення правового регулювання пільгового забезпечення працівників, під яким слід розуміти правовий механізм установлення, обліку й компенсації особливостей об’єктивного й суб’єктного характеру, існування яких надає право працівникові на отримання відповідних пільг.
Розділ 2. «Особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників у ринкових умовах» містить 4 підрозділи.
У підрозділі 2.1. «Класифікація та значення підстав правового регулювання пільгового забезпечення працівників» досліджуються значення й підстави правового регламентування пільгового забезпечення, проводиться їх класифікація.
Зроблено висновок, що підстави правового регулювання пільгового забезпечення поділяються залежно від обумовленості особистості працівника на об’єктивні й суб’єктні.
До об'єктивних підстав належить пільгове забезпечення у зв’язку з виконанням робіт важких, зі шкідливими й небезпечними умовами праці або в особливих природно-кліматичних і територіальних умовах. У свою чергу, в такій об’єктивній підставі правової регламентації пільгового забезпечення, як виконання робіт в особливих природно-кліматичних і територіальних умовах, можна вирізнити ще й додаткові підстави, зокрема залежність: а) від територіального місцезнаходження роботи; б) від правового статусу території виконання останньої; в) від правового положення, встановленого на території виконання роботи. Пільгове забезпечення залежно від специфіки територіального місцезнаходження роботи має місце в разі виконання робіт: (а) у гірських районах; (б) в зоні відчуження чи території радіоактивного забруднення; (в) в умовах військового стану, введеного на конкретній території.
Суб'єктним підставам правового регулювання забезпечення працівників пільгами також притаманні такі підстави, як основні й додаткові. Перша група – це основні (загальні) критерії, до яких належать статевовікові й фізіологічні особливості працюючого (стать, вік, стан здоров'я). Друга група – додаткові (спеціальні) критерії, які охоплюють такі ознаки, як громадянство, освіта чи її здобуття без відриву від виробництва, наявність сімейних обов’язків, кваліфікація особи й показники її праці, тривалість роботи на конкретному підприємстві та ін.
Однак деякі з підстав правового регулювання пільгового забезпечення працівників можна тільки умовно віднести до однієї з названих вище груп. Причому суб'єктні підстави завжди можуть бути розкриті повніше лише при одночасному розгляді якого-небудь об'єктивного чинника.
У зв'язку із цим, роздільне викладення тих чи інших підстав правового регламентування забезпечення працівників пільгами хоча й може бути виправданим з наукової точки зору, проте на практиці, багато з підстав діють не ізольовано одна від одної, а в тісному взаємозв'язку. При цьому слід звернути увагу на те, що з урахуванням стану сучасного трудового законодавства можна всередині кожної з груп підстав правової регламентації пільгового забезпечення працівників провести подальший поділ, виділяючи деякі з них в окремі підгрупи, тобто здійснити детальнішу диференціацію.
У підрозділі 2.2. «Об’єктивні особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників» досліджено об’єктивні умови, що впливають на правове впорядкування забезпечення працівників пільгами.
До об’єктивних критеріїв правового регулювання пільгового забезпечення працівників на сьогоднішньому етапі розвитку трудового права слід віднести: (1) галузеву належність підприємства, установи чи організації; (2) конкретні умови праці різних категорій працівників; (3) особливі природні, географічні, геологічні й територіальні умови. Галузева належність підприємства, як критерій об’єктивного характеру, покликана враховувати значення галузі в господарстві і ступінь її забезпеченості кадрами. Галузева ознака пільговості віддзеркалюється також в нормах з охорони праці, які з огляду на специфіку галузі містять додаткові вимоги до технічного устаткування робочих місць, створення на них здорових і безпечних умов праці й відповідної компенсації за особливі умови такої праці.
Значна кількість пільгових норм заснована на критерії врахування конкретних умов праці. Указаний вид правового регламентування пільгового забезпечення працівників є об’єктивно необхідним, адже існують відмінності в умовах праці останніх, що вимагають нерівних витрат їх енергії, трудових зусиль. Якщо не провадити пільгове забезпечення залежно від конкретних умов праці, то послідовна реалізація принципу оплати праці за її кількістю та якістю стане більш ускладненою. Сучасний рівень розвитку техніки не дозволяє створити у всіх випадках й всім працюючим сприятливі умови для роботи, які виключили б вплив виробничої шкідливості на них. Цим і пояснюється те, що коли трапляються відхилення умов праці від нормальних, з метою зниження або усунення шкідливих наслідків трудове законодавство передбачає для цієї категорії працівників різноманітні пільги й компенсації.
До них належать: а) додаткова щорічна оплачувана відпустка й скорочений робочий день; б) лікувально-профілактичне харчування; в) підвищені тарифні ставки; г) додаткові перерви; д) переведення за згодою працівника на іншу роботу за наявності перших ознак професійного захворювання; е) направлення до профілакторію; є) надання путівок на санаторно-курортне лікування безкоштовно або зі знижкою; ж) призначення пенсії за віком раніше і з меншим стажем роботи та ін.
У підрозділі 2.3 «Суб’єктні особливості правового регулювання пільгового забезпечення працівників» розкриваються суб’єктні ознаки працівників, існування яких вимагає особливостей у правовому регулюванні пільгового забезпечення.
Підстави, за якими визначаються особи, які потребують забезпечення певними пільгами, передбачені в різних нормативних актах, проте в законодавстві переліку таких працюючих не існує. З урахуванням змісту нормативно-правових актів у царині праці та критеріїв диференціації норм трудового права до них слід віднести: жінок; молодь; інвалідів; осіб передпенсійного й похилого віку; працівників із сімейними обов’язками, одиноких; осіб, постраждалих унаслідок Чорнобильської катастрофи та ін.
Необхідно вести мову про суб’єктні підстави чи критерії правового регулювання пільгового забезпечення, зважаючи на: (а) стать, що зумовлюється наявністю в трудовому законодавстві норм, які стосуються лише жінок; (б) вік, що належить до демографічного критерію диференціації правового регулювання праці й пов’язується з особливим регулюванням праці молоді й осіб похилого віку; (в) стан здоров’я, що характеризується наявністю категорій працівників, які належать до осіб зі зниженою працездатністю (інваліди й пенсіонери); (г) сімейний стан – з огляду на наявність соціальних (сімейних) обов’язків громадян незалежно від їх статі; (д) соціально-правовий статус працюючого.
Шляхи вдосконалення правового регулювання пільгового забезпечення працівників на сучасному етапі розвитку ринкової економіки в Україні» запропоновано дії, які покращать ефективність правової регламентації забезпечення працівників тими чи іншими пільгами.
Ефективність пільгового забезпечення можна розглядати як співвідношення між фактичним результатом дії норм права, що встановлюють пільгове забезпечення, і соціальною метою, для досягнення якої були прийняті останні. Щоб визначити, наскільки ефективні пільги, потрібно з’ясувати ефективність їх дії. Ефективною може бути тільки та пільга, яка викликає позитивний результат, тобто ефективність пільгового забезпечення передбачає досягнення позитивної результативності їх дій. Найголовнішим чинником, що впливає на результативність правової пільги, є відповідність мети рівню економічного й соціально-культурного розвитку суспільства.
Для підвищення ефективності пільгового забезпечення потрібно здійснити наступні заходи: (1) провести, так би мовити, інвентаризацію закріплених у нормативно-правових актах пільг; (2) удосконалити діяльність досудових інститутів і механізмів захисту прав працівників, для чого запровадити превентивні заходи по попередженню порушення їх прав на пільгове забезпечення; (3) розробити і втілити в життя комплекс заходів по відновленню стимулюючої й компенсаційної функції пільгового забезпечення; (4) ввести адресність пільг; (5) за допомогою статистичних досліджень і соціологічних опитувань з’ясувати суспільну думку про існуючі пільги, про їх позитивність і негативність, про зміну переліку пільг чи доповнення його новими; (6) створити систему інформування громадян про існуючі додаткові можливості; (7) приділити належну увагу подальшій диференціації й уніфікації пільгового забезпечення працівників; (8) постійно враховувати при встановленні певних переваг для конкретних осіб етичні норми, норми моралі, традиції в суспільстві. У пільгах повинні втілюватися правові ідеї добра, рівності, справедливості, соціальної рівнозначності суб’єктів.
| 
