ОЦІНЮВАННЯ ПОТЕНЦІАЛУ СТАЛОГО РОЗВИТКУ ПРОМИСЛОВИХ ПІДПРИЄМСТВ Статья

Актуальність теми. Розвиток економіки України супроводжується різномасштабними соціально-економічними трансформаціями, які зумовлюють кількісні та якісні зміни в економічній архітектоніці. Структурні зрушення в економіці відбуваються в напрямі загальносвітових тенденцій, проте вони мають здебільшого розбалансований характер, призводять до диспропорційності розвитку промислового сектору. Один із виявів структурної деформації економіки – це невідповідність галузевої структури машинобудівного комплексу стратегічним пріоритетам розвитку національної економіки.

За роки трансформації діяльність підприємств машинобудівної галузі супроводжувалася значними втратами виробничого, кадрового, інноваційного потенціалу. Якщо в промислово розвинених країнах частка машинобудування досягає 40 – 50% у загальному обсязі продукції промисловості, то в Україні цей показник не перевищує 14%, частка інноваційної продукції в загальному обсязі реалізованої машинобудівної продукції становить 17%, що є наслідком зниження конкурентоспроможності вітчизняних підприємств. Проте, впродовж останніх 5 років, темпи зростання виробництва машинобудівної продукції (19,75%) випереджають темпи виробництва промислової продукції (10,4%), у галузевій структурі виробництва превалює металомістка та енергомістка номенклатура.

Тенденції розвитку економіки свідчать про наявність певних загроз економічній та технічній безпеці України, оскільки машинобудування є структуроутворюючою основою гармонізації національної економіки. Нівелювання зростаючих викликів та загроз потребує створення конкурентоспроможного машинобудівного комплексу, що забезпечуватиме основні сектори економіки високотехнологічною продукцією. Реалізація поставлених завдань безпосередньо пов’язана з досягненням високого рівня внутрішньої збалансованості машинобудівних підприємств, що можливо за рахунок ефективного розвитку їх потенціалу відповідно до потреб ринку. Особливої актуальності набувають питання дослідження потенціалу сталого розвитку машинобудівних підприємств, аналізу та оцінювання його складових, визначення напрямів структурної гармонізації потенціалу в забезпеченні сталого розвитку підприємств, їх економічної незалежності.

Проблеми сталого розвитку та управління потенціалом промислових підприємств досліджуються та найповніше висвітлюються у працях вітчизняних та зарубіжних вчених: О. Ареф’євої, А. Воронкової, І. Бузько, В. Гавви, О. Добикіної, І. Должанського, Т. Загорної, Т. Калінеску, Н. Краснокутської, С. Касьянюк, Є. Лапіна, І. Отенко, В. Пономаренко, І. Репіна, Ю. Романовської, О. Сущенко, О. Федоніна, а також Т. Йєннера, К. Камерона, Р. Куінна, Є. Попова, А. Стрікленда, А. Томпсона, Дж. Тіроля, Д. Шендела. Проблеми ефективного розвитку підприємства на основі відтворення його потенціалу досліджуються у працях В. Авдєєнко, В. Акімова, Н. Афанасьєва, А. Богатко, В. Бикової, С. Іщук, О. Коренкова, Т. Костенка, А. Пушкаря, Л. Ревуцького та інших.

Здійснюючи аналіз результатів досліджень вітчизняних та зарубіжних учених з проблематики управління розвитком потенціалу промислових підприємств, відзначимо, що недостатньо обґрунтованими залишаються питання оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємств та його прогнозування. З огляду на це, виникає об’єктивна потреба в подальшому розвитку теоретико-методологічних та прикладних засад оцінювання потенціалу підприємства, пошуку шляхів структурної гармонізації складових потенціалу в забезпеченні сталого розвитку підприємства.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертацію виконано в Національному Технічному Університеті України «КПІ» (м. Київ) відповідно до планів науково-дослідних робіт кафедри менеджменту та кафедри інноватики Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка і є частиною комплексної теми «Дослідження шляхів забезпечення економічної безпеки територій» (номер державної реєстрації теми: 0105U001878, НГК 105/07.МОН, код 0601). Внесок автора полягає в розробленні методичних підходів до оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємств машинобудівної галузі України.

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розроблення та обґрунтування науково-методичних та практичних рекомендацій щодо оцінювання потенціалу сталого розвитку промислових підприємств.

Для досягнення поставленої мети в дисертаційній роботі сформульовано та вирішено такі завдання:

- розглянути концептуальні підходи до управління сталим розвитком промислових підприємств крізь призму збалансованого розвитку екологічної, соціальної, економічної підсистем;

- розкрити сутність та зміст категорії потенціалу сталого розвитку підприємства, її зв'язок з базовими категоріями науки управління;

- оцінити потенціал сталого розвитку машинобудівних підприємств;

- обґрунтувати методичні підходи до оцінювання тріади потенціалу сталого розвиту машинобудівних підприємств;

- розробити алгоритм оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємства;

- запропонувати методичні підходи до прогнозування тенденцій змін потенціалу сталого розвитку підприємства.

Об’єктом дослідження є потенціал сталого розвитку промислового підприємства.

Предметом дослідження є методологічні та прикладні засади оцінювання потенціалу сталого розвитку промислового підприємства.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети в роботі були використані загальнонаукові та емпіричні методи наукових досліджень, зокрема: методи абстрагування, аналізу, синтезу, індукції, дедукції (для визначення сутності та змісту категорії потенціалу сталого розвитку підприємства, змістовності тріади потенціалу сталого розвитку); методи економічного, статистичного та експертного аналізу (для розроблення показників системи локальних потенціалів підприємства); методи нечіткої логіки, економіко-математичного моделювання, розрахунково-аналітичні (для розроблення методичних підходів до оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємства); методи екстраполяції, економіко-статистичного аналізу (для прогнозування сталого розвитку підприємства).

Інформаційну базу дослідження становлять наукові праці вітчизняних і зарубіжних учених з теорії розвитку підприємства, управління потенціалом розвитку підприємства, матеріали Державного комітету статистики України, Державного комітету промислової політики України, національні законодавчі та нормативно-правові акти у сфері регулювання діяльності машинобудівних підприємств, матеріали наукових конференцій, публікації в періодичних виданнях, інформація з мережі Інтернет, матеріали статистичної, бухгалтерської, фінансової звітності досліджуваних підприємств.

Наукова новизна одержаних результатів полягає в тому, що:

вперше:

– розроблено концептуальні підходи до оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємства на основі гармонізації розвитку його екологічної, соціальної, економічної складових, що складають тріаду потенціалу сталого розвитку підприємства. Запропоновані підходи дозволяють здійснити комплексну діагностику потенціалу підприємства, виявити кількісні та якісні резерви удосконалення тріади потенціалу з метою забезпечення сталого розвитку підприємства у довгостроковій перспективі;

удосконалено:

– методику оцінювання складових тріади потенціалу сталого розвитку промислових підприємств. В основу авторських розробок покладено застосування апарату нейронечітких технологій, що дозволяє визначити проблемні зони в діяльності підприємства; виявити та обґрунтувати способи нівелювання їх негативного впливу на сталий розвиток підприємства; визначити сценарії розвитку потенціалу з урахуванням різних варіантів структурної координації складових тріади потенціалу сталого розвитку;

–систему показників для комплексного аналізу локальних потенціалів підприємства яка, на відміну від існуючих, дозволяє: оцінити стан економічної, соціальної, екологічної підсистем у межах порогових значень сталого розвитку підприємства; проаналізувати причинно-наслідкові зв'язки між структуроутворюючими складовими тріади потенціалу розвитку; визначити проблеми сталого розвитку підприємства;

– механізм оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємства, який дозволяє скоригувати цілі оцінювання складових тріади потенціалу відповідно до цілей сталого розвитку підприємства; визначити напрями структурної гармонізації тріади потенціалу; виокремити критерії та показники оцінювання потенціалів, що утворюють тріаду потенціалу сталого розвитку; виконати комплексну оцінку потенціалу сталого розвитку підприємства;

дістали подальшого розвитку:

– категоріальний апарат сучасної концепції сталого розвитку підприємства, зокрема: трактування понять «сталий розвиток підприємства», «потенціал сталого розвитку підприємства», «тріада потенціалу сталого розвитку» на основі більш глибокого розкриття змістовності процесів, що забезпечують сталий розвиток промислових підприємств;

– методичні засади прогнозування тенденцій змін потенціалу сталого розвитку підприємства, зокрема, адаптовано апарат нейронечіткої логіки для визначення різних сценаріїв структурної гармонізації тріади потенціалу сталого розвитку.

Практичне значення отриманих результатів полягає в тому, що обґрунтовані дисертантом теоретичні положення доведено до рівня практичних рекомендацій і можуть бути використані в діяльності машинобудівних підприємств для оцінювання потенціалу сталого розвитку підприємства та прогнозування напрямів його удосконалення. Методичні розробки автора використовуються в діяльності таких підприємств: ВАТ «Дрогобицький машинобудівний завод» (довідка № 137 від 17 січня 2008 р.), ВАТ «Дрогобицький долотний завод» (довідка № 1571 від 14 жовтня 2008 р.), ВАТ «Дрогобицький завод автомобільних кранів» (довідка № 483 від 08 квітня 2008р.).

Результати дисертаційного дослідження впроваджено в навчальний процес кафедри економіки Дрогобицького державного педагогічного університету імені Івана Франка при підготовці окремих тем курсу «Економіка підприємства» та використовуються у курсовому і дипломному проектуванні студентами спеціальностей «Менеджмент організацій», «Економічна кібернетика» (довідка № 755 від 05 вересня 2008 р.).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаною науковою працею. Висновки та рекомендації, які містяться у роботі, розроблено автором особисто на основі вивчення, аналізу та узагальнення теоретичного та практичного матеріалу.

Апробація результатів дослідження. Основні положення та результати дисертаційного дослідження узагальнені та схвалені на: II Міжнародній науково-практичній конференції «Динаміка наукових досліджень ‘2003» (20 – 27 жовтня 2003 р., м. Дніпропетровськ); II Міжнародній науковій конференції «Сучасні проблеми управління» (27 – 28 листопада 2003 р., м. Київ); Всеукраїнській міжвузівській науково-практичній конференції «Формирование регионального механизма управления народнохозяйственным комплексом Украины» (25 грудня 2003 р., м. Сімферополь); ІІІ Міжнародній конференції студентів, аспірантів та молодих вчених «Науково-технічний розвиток: економіка, технології, управління» (24 – 27 березня 2004 р., м. Київ); VII Міжнародній науково-практичній конференції «Наука і освіта ‘2004» (10 – 25 лютого 2004 р., м. Дніпропетровськ); Міжнародному Форумі молодих вчених «Ринкова трансформація економіки постсоціалістичних країн» ( 19 – 20 травня 2005 р., м. Харків); Міжнародній науково-практичній конференції «Управління регіональним розвитком в умовах глобалізації: теорія та практика» (11 – 12 жовтня 2007 р., м. Трускавець).

Публікації. За результатами наукових досліджень опубліковано 16 наукових праць, у тому числі 9 статей у фахових виданнях та 7 публікацій за матеріалами наукових конференцій. Загальний обсяг публікацій – 4,4 друк. арк.

Обсяг і структура дисертації. Дисертаційна робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків. Обсяг основної частини дисертації складає 172 сторінки. Робота містить 38 таблиць, 8 з яких розміщено на окремих сторінках; 22 рисунки, з яких 3 розміщено на окремих сторінках та додатки на 34 стор. Список використаних джерел містить 208 найменувань.