Поліводський О.А. Правове регулювання реалізації сільськогосподарської продукції

summary

У вступі обгрунтовано актуальність теми дисертації, визначено предмет, мету і завдання дослідження, сформульовано положення, винесені на захист.

Розділ І "Загальні засади правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції в Україні" містить два підрозділи. Підрозділ 1.1. має назву "Розвиток законодавства про реалізацію сільськогосподарської продукції в Україні", підрозділ 1.2. — "Форми реалізації сільськогосподарської продукції відповідно до законодавства України".

Перший підрозділ першого розділу присвячений дослідженню законодавства, яке регулює правовідносини у сфері реалізації сільськогосподарської продукції. Представлено короткий огляд історії становлення законодавства України щодо реалізації сільськогосподарської продукції. Розглянуто нормативні акти загальної дії, що стосуються реалізації сільськогосподарської продукції. Комплексно розглянуто правові механізми, що застосовуються при цьому, досліджуються питання компетенції державних органів, які уповноважені на вирішення питань реалізації, постачання, закупівлі сільськогосподарської продукції для державних потреб. Значна увага приділена системі державних органів, до компетенції яких відноситься регулювання відносин щодо реалізації сільськогосподарської продукції. Обгрунтовується висновок про невиправданість існування надмірної кількості комісій та інших структур в системі державного управління, які мають тотожні функції та дублюють повноваження стосовно відносин по реалізації сільськогосподарської продукції.

Обгрунтовується положення про те, що законодавство щодо реалізації сільськогосподарської продукції останніх років не набуло систематизованого вигляду, не визначено основні принципи та підходи щодо формування державних потреб у продукції сільського господарства та джерел їх фінансування. Законодавство, яке стосується зазначених питань носить несистематизований та суперечливий характер, що є серйозним недоліком правового регулювання. Причиною цьому є відсутність єдиного кодифікаційного акту, який стосується аграрної сфери економіки, а також систематизованого нормативного акту, що стосується реалізації виробленої сільськогосподарської продукції. У першому розділі обгрунтовується доцільність систематизації нормативних актів з питань правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції.

У цьому підрозділі розглядаються питання правового регулювання ціноутворення на сільськогосподарську продукцію та запропоновано організаційно-правові заходи щодо вдосконалення відносин у цій сфері. Автор вважає за необхідне у законодавстві про ціноутворення відобразити специфіку ціноутворення на сільськогосподарську продукцію. Крім того, пропонується передбачити випадки та умови надання дотацій сільгоспвиробникам.

Другий підрозділ першого розділу "Форми реалізації сільськогосподарської продукції відповідно до законодавства України" містить огляд законодавства щодо реалізації сільськогосподарської продукції та практики його застосування. На підставі наведених даних автор робить висновок, що нині сільськогосподарська продукція реалізується за такими формами: 1) договірна форма реалізації сільськогосподарської продукції; 2) реалізація сільськогосподарської продукції шляхом виплати заробітної плати натурою; 3) реалізація сільськогосподарської продукції в рахунок сплати або погашення заборгованості за обов’язковими платежами.

У підрозділі проведено аналіз чинного законодавства, яке передбачає реалізацію сільськогосподарської продукції шляхом виплати заробітної плати натурою, наводяться відповідні статистичні дані. Здійснено огляд законодавства, відповідно до якого сільськогосподарським виробникам надається право реалізувати сільськогосподарську продукцію в рахунок сплати по податках та інших податкових платежах. Проаналізовано практику його застосування.

Розділ ІІ "Система та види договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції в Україні" містить три підрозділи — "Огляд літератури стосовно системи та видів договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції", "Державний контракт та державне замовлення як форма реалізації сільськогосподарської продукції", "Договори купівлі-продажу, міни та комісії в системі договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції". У розділі здійснено огляд та аналіз наукової юридичної літератури українських та іноземних авторів стосовно системи та видів договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції.

На думку автора, система договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції, а також самі договори поки-що достатньо не вивчені, вимагає спеціального дослідження специфіка правового регулювання цих відносин. Таку специфіку пропонується відобразити у законодавстві. У розділі наведено аналіз практики застосування законодавства стосовно договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції та їх  видів, а також здійснено огляд законодавства на предмет виявлення закономірностей його розвитку, містяться пропозиції стосовно його вдосконалення. Автором наводяться особливості правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції, які дають підстави говорити про необхідність об’єднання цих договорів у одну групу.

На підставі аналізу наукової юридичної літератури, законодавства та практики його застосування автор пропонує таку систему договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції: 1) договір купівлі-продажу; 2) договір міни; 3) договір комісії; 4) договір контрактації. При цьому договір купівлі-продажу включає в себе договір купівлі-продажу сільськогосподарської продукції в роздріб (у тому числі через фірмові магазини); договір поставки сільськогосподарської продукції; купівлю-продаж сільськогосподарської продукції на біржовому ринку (форвардні, ф’ючерсні, спотові угоди). Значна частина уваги приділена аналізу кожного з видів таких договорів.

У дисертації розглянуто державний контракт та державне замовлення. Розкрито юридичну природу цих договорів. Автор пропонує повернутися до використання терміну "договір контрактації", який існував на протязі довгого часу у законодавстві України. Негативно оцінюється практика законодавства останнього періоду, яка спрямована на те, щоб закупівля сільськогосподарської продукції для державних потреб проводилася виключно через біржовий ринок.

У розділі зазначається, що нині має місце дисбаланс у використанні різних видів договорів. Зокрема надто великою є питома вага договорів міни у реалізації сільськогосподарської продукції, що не є позитивним явищем для конкретного господарства та для економіки країни в цілому.

У розділі міститься аналіз законодавства про біржові угоди на реалізацію сільськогосподарської продукції та практика його застосування. Зокрема наголошується на недоліках законодавства про біржові угоди. Пропонується відобразити у законодавстві специфіку таких договорів та уточнити повноваження та функції державних органів стосовно правовідносин щодо реалізації сільськогосподарської продукції на біржовому ринку. Зокрема це стосується повноважень Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України. У розділі міститься ряд пропозицій стосовно вдосконалення законодавства про реалізацію сільськогосподарської продукції через біржі.

У розділі представлено аналіз проекту нового Цивільного кодексу України, містяться пропозиції до його вдосконалення.

Розділ ІІІ "Організація договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції" містить огляд законодавства та юридичної практики стосовно організації договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції, обгрунтовуються рекомендації органам державної влади щодо вдосконалення нормативної бази і правозастосовчої діяльності у цій сфері в умовах ринкової економіки.

Розділ складається з двох підрозділів, перший з яких "Огляд літератури стосовно організації договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції", другий — "Дії державних органів та їх посадових осіб, посадових осіб підприємств сільського господарства стосовно організації договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції".

Підрозділ перший "Огляд літератури стосовно організації договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції" містить аналіз наукової літератури стосовно визначення поняття, структури сільськогосподарського підприємства, організації як такої та організації договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції зокрема.

У першому підрозділі сформульовано і обгрунтовано визначення організації. Автором розглядається поняття “організація” у трьох значеннях: 1) як діяльність, що спрямована на впорядкування, налагодження, нормалізацію суспільних відносин; 2) як суб’єкт права, що має у власності або в оперативному управлінні відокремлене майно та може від свого імені набувати і здійснювати майнові та особисті немайнові права, нести обов’язки (тобто організація у розумінні “юридична особа”); 3) як стан упорядкованості або певним чином сформована система.

У третьому значенні організація розглядається як статистичне явище. Його природу і сутність визначається у зрізі певного історичного моменту.

Організацію як діяльність по впорядкуванню суспільних відносин, у тому числі і тих, що стосуються реалізації сільськогосподарської продукції автор поділяє на такі групи: 1) нормотворча діяльність; 2) правозастосовча діяльність органів державної влади та управління; 3) правозастосовча діяльність керівників та посадових осіб підприємств, установ та організацій.

Стосовно організаційних відносин, зазначається таке: організаційні відносини щодо реалізації сільськогосподарської продукції належить розглядати у двох аспектах: публічно-правовий та приватно-правовий. Організація договірних зв’язків у публічно-правовому аспекті означає: 1) нормалізація відносин шляхом прийняття органами державної влади відповідних нормативних актів, обов’язкових для виконання усіма суб’єктами права відповідно до своєї компетенції, іншими словами — “встановлення правил гри”, тобто правове регулювання договорів; 2) упорядкування відносин через вчинення державними органами інших дій в межах їх повноважень (правозастосовча та управлінська діяльність). Управління займає особливе місце у правовій системі.

Організація договірних зв’язків щодо реалізації сільськогосподарської продукції у приватно-правовому аспекті означає діяльність підприємств, установ, організацій та їх посадових осіб з метою впорядкування таких відносин: 1) відносин усередині самої організації між її структурними підрозділами та посадовими особами; 2) відносин з іншими підприємствами, установами, організаціями та 3) відносин з державними органами.

Організацію у приватно-правовому аспекті можна узагальнити терміном “договірна робота”, яка здійснюється відповідно до установчих документів суб’єктів реалізації сільськогосподарської продукції та з метою раціонального використання власних ресурсів і можливостей.

У другому підрозділі “Дії державних органів та їх посадових осіб, посадових осіб підприємств сільського господарства стосовно організації договірних зв’язків на реалізацію сільськогосподарської продукції” аналізуються дії державних органів та їх посадових осіб, а також посадових осіб підприємств і організацій стосовно налагодження і впорядкування відносин з приводу реалізації сільськогосподарської продукції. Автор виділяє такі складові організації договірних зв’язків підприємств АПК: 1) організація переддоговірної роботи; 2) організація укладання договорів; 3) організація виконання договорів; 4) організація претензійно-позовної роботи; 5) організація юридичного обслуговування (є складовою і допоміжною кожного з названих елементів).

У дисертації обгрунтовується положення про необхідність стимулювання створення збутових кооперативів за участю виробників сільськогосподарської продукції, що дало б можливість вирішити ряд проблем, які виникають у зв’язку з реалізацією сільськогосподарської продукції та постачанням матеріальних ресурсів виробників сільськогосподарської продукції. Такі кооперативи доцільно створювати як територіальні так і по виду продукції (зернові, картопляні та ін.).

Автор обгрунтовує необхідність прийняття Закону України “Про особливості формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції” та нормативного акту під назвою "Положення про реалізацію сільськогосподарської продукції", яке б затверджувалося постановою Кабінету Міністрів України. Метою цих нормативних актів могло б стати систематизоване висвітлення законодавства, яке стосується реалізації сільськогосподарської продукції та тих, що стосуються формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції; роз’яснення окремих правових норм; рекомендації щодо укладання договорів на реалізацію сільськогосподарської продукції. Все це полегшило б роботу сільськогосподарських товаровиробників ведення договірної роботи при реалізації сільськогосподарської продукції.

У висновках викладені основні підсумки проведеного дисертаційного дослідження щодо розвитку основних положень теорії правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції в Україні в умовах аграрної реформи і ринкової економіки, зокрема:

обгрунтовується необхідність цілісного комплексного регулювання правовідносин з приводу реалізації сільськогосподарської продукції;

обгрунтовується наявність інституту правового регулювання реалізації сільськогосподарської продукції як інституту аграрного права;

обгрунтовується необхідність кодифікації та систематизації законодавства про реалізацію сільськогосподарської продукції, зокрема законодавства про договори на реалізацію останньої, а також законодавства про формування державних ресурсів сільськогосподарської продукції.