Теремцова Бюджетний процес за законодавством України

summary

У Вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, розкривається ступінь її наукової розробки, показано зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, визначаються мета і завдання дослідження, його об’єкт, предмет і методи, наукова новизна роботи, її практичне значення, наводяться відомості про апробацію, структуру та обсяг дисертації.

Першій розділ дисертації – “Теоретичні основи бюджетного процесу в Україні” – складається із трьох підрозділів та висновків до розділу, де розглядаються загальнотеоретичні питання.

У підрозділі 1.1. “Поняття бюджету і бюджетного права“ викладено загальні ознаки бюджетно-процесуальних норм і здійснено аналіз їх відмінностей від процесуальних норм інших галузей права, а також від матеріальних норм бюджетного права. Сформульоване розгорнуте визначення таких правил. Зроблено висновок, що бюджетно-процесуальна норма – це загальне, загальнообов’язкове, формально-визначене правило, що встановлюється від державою і органами місцевого самоврядування, це приписи, які охороняються примусовою силою держави, направлені на забезпечення реалізації матеріальних бюджетно-правових норм за допомогою регулювання процесуальних відносин по складанню, розгляду, затвердженню і виконанню бюджетів, підготовці, розгляду і затвердженню звітів про виконання бюджетів, а також контролю за їх виконанням і внесенню змін  в окремі бюджетні показники через закріплення різних початкових положень (дефініцій, принципів і т.п.) і  визначення процесуальних дій учасників бюджетного процесу, способів, порядку, термінів і послідовності їх здійснення.

Підрозділ 1.2. “Стадії бюджетного процесу” розкриває послідовність дій учасників бюджетного процесу, який за Бюджетним кодексом складається з 4 стадій. Стадія визначається як етап діяльності, який доручається органам держави і місцевого самоврядування, в результаті якої приймаються акти різної юридичної сили (від закону про державний бюджет до прийняття рішень органами місцевого самоврядування про місцеві бюджети). Аналізуючи стадії бюджетного процесу інших держав, слід відзначити, що у Бюджетному кодексі України не встановлені важливі стадії по затвердженню акту про бюджет, що не враховує виключного конституційного права на затвердження бюджету представницьким органом і право на затвердження звіту про виконання бюджету, оскільки при затвердженні звіту представницький орган здійснює вищий контроль по виконанню показників, які склали бюджет і затвердженим в Законі про державний бюджет на певний бюджетний період.

У підрозділі 1.3. “Принципи бюджетного процесу“ простежені принципи бюджетного права, на яких будується вся підгалузь фінансового права, але бюджетний процес, як окремий інститут бюджетного права, має і свої принципи. Суворе їх дотримання є гарантією правильного і своєчасного надходження доходів у бюджет та законності і своєчасності їх витрачання. До таких принципів належать: законність, яка створює міцну основу взаємовідносин між державними органами і органами місцевого самоврядування; розмежування компетенції між представницькими і виконавчими органами держави і місцевого самоврядування в бюджетному процесі; спеціалізація бюджетних показників, яка базується на бюджетній класифікації, тобто систематизоване групування доходів і видатків за однорідними ознаками.

Другий розділ “Правове регулювання формування, розгляду і затвердження Державного бюджету України” складається із трьох підрозділів та висновків до розділу.

У підрозділі 2.1. “Порядок складання проекту бюджету” проведений аналіз законодавчих та підзаконних актів, на підставі яких здійснюється складання проекту бюджету. Зроблено висновок, що бюджетний устрій,  дозволяє державі збирати і витрачати грошові кошти. Держава використовує їх для розподілу коштів між основними напрямами своєї діяльності (оборона, розвиток торгівлі, надання послуг, охорона здоров’я тощо), а також для визначення мети і  розмірів особистих програм. Рішення, прийняті в ході бюджетного процесу, зачіпають всю  країну, місцеві органи влади і все населення. Багато бюджетних рішень  мають велике значення.

Бюджетний устрій регулюється різними  законами,  прийнятими на виконання вимог Конституції.

На жаль, ні Конституцією України, ні Бюджетним кодексом України не передбачено Бюджетного послання Президента України. Останніми роками Президент України наприкінці травня звертається з бюджетним посланням до Верховної Ради України, що слід було б зробити – легальним, включивши відповідне положення до Конституції України або до Бюджетного кодексу України.

Підрозділ 2.2. “Порядок розгляду проекту бюджету Верховною Радою України в трьох читаннях” присвячений дослідженню чинного законодавства та зроблено порівняльний аналіз із законодавством країн з розвиненою економікою. Виходячи з проведеного аналізу, автор робить висновок, що використання порівняльно-правового методу  дозволяє виявити як загальні закономірності, так і їх відмінності, які властиві бюджетному процесу в Україні та інших зарубіжних країнах з континентальною та англосаксонською системою права. Даючи порівняльний аналіз, автор зазначає, що порівняння є важливим не тільки з теоретичної, але і з практичної точки зору, оскільки дає можливість отримати різносторонню, важливу інформацію для обміну корисним досвідом, застосувати те позитивне та розвинене, що містить законодавство цих країн, сприяє вдосконаленню і розвитку правових норм, що регулюють бюджетний процес в Україні.

У підрозділі 2.3. “Затвердження Державного бюджету та Закону про Державний бюджет, і внесення доповнень у затверджений Закон про Державний бюджет” зазначено наступні особливості затвердження Державного бюджету України та Закону про Державний бюджет України, а також внесення доповнень у затверджений бюджет:

по-перше, щорічно приймається закон про Державний бюджет України;

по-друге, складання проекта бюджета і проекта Закона про Державний бюджет покладено на Кабінет Міністрів України;

по-третє, чіткий розподіл повноважень між законодавчою владою та виконавчою щодо бюджетних питань;

по-четверте, пріоритет подання законопроекту про державний бюджет належить Кабінету Міністрів України, а остоточне рішення приймає Верховна Рада України;

по-п’яте, законопроект стає законом  після підписання його  Президентом України;

по-шосте, зміни та доповнення до закону про Державний бюджет України не  можуть змінювати чинне законодавство;

по-сьоме, внесення змін і доповнень здійснюється у загальному порядку, визначеному Регламентом Верховної Ради України;

по-восьме, закон про внесення змін  до закону про Державний бюджет України приймає Верховна Рада України.

Третій розділ “Правові основи виконання Державного бюджету України та контроль за його виконанням” складається із трьох підрозділів та висновків до розділу.

У підрозділі 3.1. “Правові засади та особливості організації виконання Державного бюджету” автор,  аналізуючи нормативно-правові акти щодо висвітлення питання стосовно правових засад та особливостей організації виконання Державного бюджету в Україні та зарубіжних країнах, зроблено висновок, що економічний аналіз, що проводиться фінансовими і контрольними органами України, використовується не тільки для об’єктивної оцінки результатів виконання бюджету, але і розробки пропозицій і рекомендацій, направлених на виявлення резервів зміцнення доходної бази бюджетів, забезпечення надходження у встановлений термін платежів по кожному джерелу доходів і кожному бюджету; забезпечення своєчасного фінансування видатків за цільовим призначенням.

Рішення про затвердження (або не затвердження) звіту про виконання бюджету завершує бюджетний цикл.

У підрозділі 3.2. “Правове положення розпорядників бюджетних коштів” проаналізовано і зроблено висновок, що Законом України чітко визначено хто може бути головним розпорядником коштів державного бюджету та відповідних місцевих бюджетів, їх повноваження.

Підрозділ 3.3. “Загальні засади здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства”. Розглядаючи загальні засади здійснення контролю за дотриманням бюджетного законодавства в Україні визначено, що:

Фінансовий контроль за дотриманням бюджетного законодавства організований на усіх рівнях бюджетної системи і здійснюється органами законодавчої і виконавчої влади. Законодавчі органи мають право здійснювати усі форми контролю: попередній контроль у ході обговорення і затвердження проектів законів про бюджет і інших законопроектів з бюджетно-фінансових питань; поточний контроль у процесі виконання бюджетів на засіданнях комітетів, комісій, у ході парламентських слухань і у зв’язку з депутатськими запитами; подальший контроль у ході розгляду і затвердження  звітів про виконання бюджетів.

Державний фінансовий контроль у бюджетній сфері також здійснюють створені законодавчими органами влади спеціальні органи, які наділені правами здійснення контролю за виконанням  відповідних  бюджетів і державних позабюджетних фондів.