Сквірський І.О. Виправні роботи як вид адміністративного стягнення за законодавством України: теорія, досвід та практика застосування

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертації, визначаються її зв’язок з науковими планами та програмами, мета і завдання, об’єкт і предмет, методи дослідження, наукова новизна та практичне значення одержаних результатів, особистий внесок здобувача в їх одержання, апробація результатів дисертації та публікації.

Розділ І „Виправні роботи як вид адміністративного стягнення: теоретико-історичний аналіз”, який містить три підрозділи, присвячено загальнотеоретичним питанням виправних робіт як виду адміністративного стягнення, генезису їх дослідження в адміністративно-правовій науці та нормативного закріплення у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві із виділенням етапів розвитку та їх характеристикою.

У підрозділі 1.1 „Поняття, ознаки виправних робіт як виду адміністративного стягнення, їх співвідношення із суміжними правовими поняттями, роль і місце в системі адміністративних стягнень” зазначається, що виправні роботи є різновидом адміністративного стягнення, реакцією держави на вчинення адміністративних правопорушень, яка поєднує у собі елементи особистісного та майнового характеру, превентивний, виховний та каральний аспекти мети, що і дозволило зробити висновок про комплексний поліструктурний потенціал виправних робіт. У дисертації аналізуються праці вчених-адміністративістів, адміністративно-деліктне законодавство на підставі чого формулюється визначення виправних робіт, окреслюються їх ознаки, місце і роль і в системі адміністративних стягнень. Зосереджується увага на відмежуванні виправних робіт як виду адміністративного стягнення від суміжних правових понять, а саме: адміністративного штрафу („штрафу на виплат”), адміністративного арешту, виправних та громадських робіт як різновидів кримінального покарання, а також від примусової праці. Дисертантом формулюється висновок про те, що виправні роботи є основним видом адміністративного стягнення, займає своє чільне місце в системі адміністративних стягнень, має комплексний характер і є адекватною реакцією держави на вчинення особою адміністративних проступків із підвищеним ступенем суспільної шкідливості.

У підрозділі 1.2 „Дослідження виправних робіт у вітчизняній адміністративно-правовій доктрині” детально аналізуються фундаментальні наукові праці, присвячені адміністративним стягненням взагалі, і виправним роботам зокрема, починаючи з 30-х років ХХ ст. і до цього часу. Дисертантом зазначається, що, на відміну від кримінально-правової науки, де є вагомі досягнення у дослідженні феномену виправних робіт, в адміністративно-правові наукові джерела з відповідної проблематики або ж дещо застаріли із плином часу, або, у переважній більшості своїй, присвячені висвітленню лише окремих властивостей виправних робіт у контексті аналізу всієї системи адміністративних стягнень. У роботі виділяється чотири етапи у дослідженні виправних робіт вітчизняними вченими-адміністративістами із детальним аналізом кожного із них. При цьому робиться висновок про те, комплексних монографічних наукових досліджень, присвячених  виправним роботам як виду адміністративного стягнення, на жаль, немає, що свідчить про відсутність надійного наукового підґрунтя для сучасної нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері. Автором формулюються конкретні пропозиції щодо усунення відповідних прогалин у вітчизняній адміністративно-правовій науці.

У підрозділі 1.3 „Генезис виправних робіт як виду адміністративного стягнення у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві: етапи та їх характеристика” відзначається, що історичний аналіз завжди дозволяє глибоко дослідити будь-який процес, виділити певні його передумови, тенденції розвитку, уникнути помилок та врахувати позитивні здобутки минулого. Генезис нормативного закріплення засад виправних робіт як виду адміністративного стягнення у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві характеризується певною тривалістю, наявністю певних етапів. На підставі опрацювання різноманітних наукових, нормативних, публіцистичних джерел, дисертантом пропонується власний варіант періодизації нормативного закріплення засад виправних робіт як виду адміністративного стягнення у вітчизняному адміністративно-деліктному законодавстві, виділяється чотири етапи: перший (до кінця 40-х років ХХ ст.), другий (40-80-ті роки ХХ ст.), третій (80-ті роки ХХ ст. – початок ХХІ ст.), четвертий (з початку ХХІ ст. і до цього часу) із характеристикою специфіки кожного етапу, а також поглибленим критичним аналізом положень основних нормативно-правових актів (в тому числі і зразків перспективного адміністративно-деліктного законодавства), які визначали засади застосування відповідного адміністративного стягнення.

Розділ ІІ „Виправні роботи як вид адміністративного стягнення: процесуальний режим” складається із трьох підрозділів і присвячений аналізу підстав, провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування виправних робіт, та практики виконання постанов із виділенням актуальних проблем та пошуком можливим шляхів їх вирішення.

У підрозділі 2.1 „Підстави застосування виправних робіт: характеристика різновидів” зазначається, що термін „підстави” означає „те головне, на чому базується що-небудь”. Підстави застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення поділяються на нормативні, процесуальні та юридико-фактичні (фактичні) і основна увага у роботі зосереджується на аналізі останніх, які конкретизуються у законодавстві у складах адміністративних правопорушень. Дисертант робить висновок, що, із урахуванням специфіки виправних робіт, перелік їх фактичних підстав, на відміну від інших адміністративних стягнень, є меншим, однак кожна із них характеризується підвищеним ступенем суспільної шкідливості. У дисертації наводиться перелік фактичних підстав застосування виправних робіт із класифікаційним розподілом їх на групи та узагальненим аналізом елементів. Задля забезпечення узгодженості законодавчого визначення підстав застосування виправних робіт із реаліями правозастосування дисертантом формулюються конкретні пропозиції щодо модифікації переліку відповідних підстав.

У підрозділі 2.2 „Провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачено застосування виправних робіт” подається аналіз положень сучасної адміністративно-правової доктрини щодо поняття адміністративного процесу, його структури, різновидів адміністративних проваджень, визначення місця і ролі в адміністративному процесі провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачено застосування виправних робіт. Дисертантом доводиться, що відповідне провадження є різновидом юрисдикційного провадження, його специфічними властивостями є: а) дещо обмежене коло осіб, уповноважених складати проток про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачається застосування виправних робіт; б) лише судовий порядок розгляду справ; в) розгляд справ переважно за місцем вчинення адміністративного проступку; г) оперативні строки розгляду справ; д) обмеження різновидів підсумкового документу; е) звужене коло активних учасників стадії оскарження (опротестування) постанови. У роботі виділяються на детально аналізуються стадії відповідного провадження, принципи, завдання, правовий статус учасників, строки, місце розгляду, основні процесуальні документи. Під кутом аналізу стадій провадження у справах про адміністративні правопорушення, за вчинення яких передбачено застосування виправних робіт, виділяються найбільш проблемні питання й формулюються пропозиції щодо їх вирішення, в тому числі й шляхом внесення змін та доповнень до законодавства.

У підрозділі 2.3 „Виконання постанов про застосування виправних робіт: питання теорії та практики” зазначається, що від реального виконання постанов про застосування виправних робіт залежить ефективність існування відповідного різновиду адміністративного стягнення, а також протидія адміністративним правопорушенням в цілому. Дисертантом звертається увага на ефективність виправних робіт як „ступінь досягнення мети, передбаченої законодавцем”, пропонується формула визначення, а також виділяються її критеріїв, показників, умов із характеристикою кожного із них. У роботі аналізуються основні засади стадії виконання постанови про застосування виправних робіт, виділяються типові проблеми відповідної діяльності й формулюються конкретні пропозиції щодо їх вирішення за рахунок вдосконалення нормативного підґрунтя та процесуального режиму.

Розділ ІІІ „Перспективи розвитку виправних робіт як виду адміністративного стягнення за законодавством України” складається із двох підрозділів і присвячений аналізу зарубіжного досвіду нормативного закріплення засад застосування виправних робіт, а також основним напрямкам реформування вітчизняного законодавства про виправні роботи на сучасному етапі розвитку.

У підрозділі 3.1 „Зарубіжний досвід визначення засад застосування виправних робіт як виду адміністративного стягнення та можливі шляхи його запозичення в Україні” підкреслюється, що вивчення всіх досягнень та прорахунків нормативного визначення засад існування виправних робіт як виду адміністративного стягнення зарубіжних країн є необхідною умовою успішної нормотворчої діяльності в адміністративно-деліктній сфері, розробки та прийняття нового досконалого кодифікованого адміністративно-деліктного акту, забезпечення ефективності його застосування, в тому числі і щодо використання потенціалу виправних робіт. Дисертант умовно виділяє дві групи держав: а) в законодавстві яких виправні роботи як вид адміністративного стягнення не передбачені (Російська Федерація, Республіка Казахстан, Республіка Молдова тощо); б) в законодавстві яких збережено цей вид адміністративного стягнення (Республіка Білорусь, Республіка Вірменія тощо), звертає увагу на потребу зваженого запозичення досвіду зарубіжних країн у вирішенні відповідного питання із урахуванням національних традицій, реалій сучасного періоду. У роботі обґрунтовується доцільність використання досвіду держав, в законодавстві яких виправні роботи передбачені, із формулюванням конкретних пропозицій щодо внесення змін та доповнень до законодавства та практики його застосування.

У підрозділі 3.2 „Основні напрямки реформування вітчизняного законодавства про виправні роботи як вид адміністративного стягнення” відзначається, що на сьогоднішній день істотно активізувалася діяльність і вчених-юристів і нормотворців у напрямку оновлення адміністративно-деліктного законодавства, в тому числі і тієї його частини, яка визначає засади використання потенціалу виправних робіт як виду адміністративного стягнення. Як наслідок, - поява значної кількості зразків перспективного законодавства: проекту Концепції реформування інституту адміністративної відповідальності в Україні, кількох варіантів проекту Кодексу України про адміністративні проступки, проекту Закону України „Про кримінальні проступки” тощо. Аналіз їх положень та новітньої адміністративно-правової наукової літератури дозволило дисертанту вести мову про існуючу багатовекторність у вирішенні подальшої долі виправних робіт як виду адміністративного стягнення: від повного заперечення їх існування й аж до збереження як такого. У роботі із наведенням детальних аргументів дисертант відстоює позицію доцільності збереження виправних робіт як виду адміністративного стягнення при істотному оновленні їх нормативного підґрунтя задля максимального використання потенціалу цього стягнення як реакції на вчинення адміністративних правопорушень із підвищеним ступенем суспільної шкідливості. Дисертантом формулюються конкретні пропозиції щодо вдосконалення положень чинного та перспективного адміністративно-деліктного законодавства України.