Кобилянський О.Л. Криміналістичне дослідження документів із спеціальними засобами захисту

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дослідження, сутність і стан наукової розробки проблеми, зв’язок з науковими програмами, планами та темами, визначається об’єкт і предмет, мета і завдання дисертаційної роботи, її методологічна основа, формулюються основні теоретичні положення, які обумовлюють наукову новизну та виносяться на захист, зазначається практичне значення одержаних результатів, наводяться дані про їх апробацію, структуру та обсяг дисертації.

Розділ 1 “Документи із спеціальними засобами захисту як об’єкт дослідження” складається з трьох підрозділів.

У підрозділі 1.1. “Поняття та класифікація документів із спеціальним засобами захисту” дисертантом проаналізовано історичний шлях розвитку поняття “документ”, “юридичний документ”, “документ у криміналістиці”, що дозволило логічно підійти до визначення поняття “документ із спеціальними засобами захисту”. Для кращого пізнання суті, вивчення всього загалу, систематизації документів із спеціальними засобами захисту розроблено їх класифікацію. Основними підставами для класифікації визначено: 1) найменування; 2) час появи у зовнішньому середовищі; 3) термін зберігання; 4) юридична сила; 5) ступінь складності; 6) спосіб фіксації інформації; 7) суб’єкт сприйняття інформації; 8) канал сприйняття інформації; 9) можливість використання; 10) термін дії; 11) напрям фіксації юридичних фактів; 12) матеріал носія інформації; 13) матеріальна конструкція; 14) місце походження; 15) ступінь захисту від підробки; 16) доказове значення; 17) співвідношення часу виготовлення документа і часу вчинення злочину; 18) мета виготовлення документа.

Документ – досить інформативний об’єкт. Перш за все, він розглядається як носій і джерело інформації про самого себе (призначення, форму, розмір, колір тощо). Важливу інформацію документ містить про зафіксований в ньому об’єкт, про осіб, що мали до нього відношення (до виготовлення, збереження, руху, до роботи з документом), про внесені до нього кримінальні та некримінальні зміни та деякі інші обставини.

Автором наголошується, що документи належать до одних з найбільш поширених об’єктів криміналістичного дослідження. Це пояснюється їх широким використанням у різних сферах діяльності людини і частим застосуванням у злочинних цілях.

У підрозділі 1.2. “Загальна характеристика засобів захисту документів від підробки” дисертант звертає увагу на розв’язання проблеми уніфікації понятійного апарату, вирішення якої б дозволило уникнути неоднозначного сприйняття та експертних помилок, дає характеристику правовому, організаційному, технічному і криміналістичному захисту як цілісному механізму.

Спеціальні засоби захисту автор визначає як засоби, призначені безпосередньо для перешкоджання несанкціонованому виготовленню (повній підробці) документів й істотному ускладненню внесення до них будь-яких змін (частковій підробці). До цих засобів можна віднести: 1) спеціальні матеріали, 2) технології із підвищеною безпекою (щодо підробок); 3) елементи захисту. До спеціальних матеріалів належать: 1) папір, 2) фарби, 3) плівки для припресування та ламінування, 4) нитки тощо. До спеціальних технологій належать: 1) захист на стадії дизайну за допомогою особливих прийомів верстки й обробки зображення, 2) високотехнологічні способи друку, 3) захист за рахунок особливостей паперу чи іншої основи, 4) захист за допомогою спеціальних фарб, 5) використання додаткових фінішних і оздоблювальних процедур після друку.

Здобувачем запропонована класифікація спеціальних засобів захисту. Основними підставами класифікації засобів захисту є: 1) характер знакових засобів, 2) складність елементів захисту, 3) можливість сприйняття, 4) можливість мати інформацію про елементи захисту, 5) спосіб сприйняття інформації, 6) спосіб фіксації інформації, 7) матеріал носія інформації, 8) можливість відокремлення від документа, 9) послідовність утворення, 10) рівень захищеності паперу чи іншої основи, 11) спосіб захисту, 12) місцезнаходження.

Підрозділ 1.3. “Способи підробки документів із спеціальними засобами захисту та їх ознаки” присвячений характеристиці сучасних способів підробки документів із спеціальними засобами захисту та імітації захисних елементів. Автор розглядає спосіб підробки документів як систему дій, що виконуються у певній послідовності для отримання кінцевого результату – готового підробленого документа. Кожен із способів підробки у роботі охарактеризовано сукупністю ознак, що відображаються в документах.

Проведені автором узагальнення експертної практики, анкетування працівників органів внутрішніх справ, а також аналіз літературних джерел дали можливість визначити, що: 1) документи із спеціальними засобами захисту, які знаходяться в обігу, недостатньо захищені від підробки і потребують покращення їх захисних властивостей; 2) найчастіше об’єктами дослідження стають паперові гроші та документи, що засвідчують особу; 3) злочинці майже в рівній мірі використовують всі способи часткової підробки (підчистка, дописка, заміна фотографії, аркушів, фальсифікація відтисків печаток та штампів тощо); 4) серед засобів, що використовуються з метою повної матеріальної підробки, домінують кольорові електрофотографічні копіювальні пристрої; 5) в процесі підробки використовуються нерегламентовані матеріали і технологічні процеси; 6) повна підробка документів з відтворенням усього спектру її засобів захисту зустрічається досить рідко.

У техніко-криміналістичному дослідженні документів встановлення способу виготовлення документа є одним із завдань, яке полягає у встановленні прийомів та засобів, що застосовувались для виготовлення документа, наданого на дослідження. Встановлення способу підробки документів із спеціальними засобами захисту є дуже важливим завданням їх криміналістичного дослідження, оскільки це дає можливість на стадії досудового слідства побудувати обґрунтовані слідчі версії щодо скоєного злочину, а також спланувати оперативно-розшукові заходи з метою пошуку джерела підроблених документів. Результати криміналістичного дослідження цього виду документів можуть використовуватись не тільки для отримання доказової інформації, а й для одержання розшукової інформації щодо місця знаходження поліграфічної або іншої техніки, яка використовувалась для виготовлення підробок, а також для встановлення відомостей стосовно осіб, причетних до вчинення цього злочину. Інформація про способи підробки реквізитів документів із спеціальними засобами захисту створює передумови для типізації експертних завдань та алгоритмізації їх вирішення.

Розділ 2 “Основні положення методики дослідження документів із спеціальними засобами захисту” містить чотири підрозділи і присвячений теоретичним і практичним аспектам дослідження документів із спеціальними засобами захисту.

У підрозділі 2.1. “Предмет, об’єкти, завдання криміналістичного дослідження документів із спеціальними засобами захисту” на підставі вивчення наукових джерел з криміналістики, судової експертизи показано аналіз і визначено авторське поняття “предмету криміналістичної експертизи документів із спеціальними засобами захисту”. Зміст предмета розглядається з двох позицій – наукової і практичної. З одного боку, предметом є закономірності прояву властивостей об’єктів та їх зміни в зв’язку з вчиненням злочину. З іншого боку, предметом є фактичні дані (обставини справи), що встановлюються на основі спеціальних знань. Дисертант визначає предмет експертизи документів із спеціальними засобами захисту як фактичні дані (факти, обставини), що мають значення для встановлення істини у справі, пов’язані з виготовленням, використанням і збереженням цих документів, які встановлюються на основі спеціальних знань в галузі техніко-криміналістичного дослідження документів та у передбаченому законом порядку.

Автором доведено, що до предмета експертизи документів із спеціальними засобами захисту не входять питання про встановлення справжності документів та підприємства, що здійснює їх виробництво. Аналіз оглядів за результатами рецензування висновків експертів ОВС України за 2000-2006 роки показав, що серед недоліків є й такі, як вихід експертів за межі своєї компетенції при вирішенні питання про дійсність (справжність) документів та встановлення підприємства виробника. При визначенні змін у змісті документа експерт встановлює факт цих змін, а слідчий і суд – визначають їх мету (виправлення помилково внесених записів чи маскування злочинного діяння). Формулювання слідчим питання про визначення підприємства, що здійснює виробництво документів із спеціальними засобами захисту, і вирішення цього питання експертом-криміналістом свідчить про: 1) недостатню поінформованість слідчого про компетенцію експерта-криміналіста; 2) вихід експерта-криміналіста за межі своєї компетенції; 3) недостатню розробленість даного питання в теорії і практиці.

Об’єкти експертизи – це множина предметів, що мають загальні властивості і ознаки, які вивчаються на основі застосування спеціальних знань у межах виду даної експертизи. Так, об’єктом експертизи документів із спеціальними засобами захисту є паперові гроші, паспорти, посвідчення, цінні папери тощо.

Об’єкт експертного дослідження – це відбите у матеріальній обстановці події і виділене в результаті криміналістичного аналізу об’єкта те його інформаційне поле, яке вивчається на основі застосування спеціальних знань для вирішення конкретного експертного завдання. Типовими об’єктами експертного дослідження документів із спеціальними засобами захисту є: реквізити, матеріалі, елементи захисту тощо.

Техніко-криміналістичне дослідження документів із спеціальними засобами захисту характеризується розмаїттям вирішуваних завдань і досліджуваних об’єктів. Необхідність в дослідженні документів із спеціальними засобами захисту виникає при вирішенні як діагностичних, так і ідентифікаційних завдань техніко-криміналістичного дослідження документів, а саме: 1) встановлення способу виготовлення (відтворення) документа, 2) ступеню його подібності зі справжніми аналогами, 3) встановлення використаного обладнання, технічних засобів, матеріалів, 4) встановлення професійних навичок осіб, котрі здійснюють підроблення документів тощо.

У підрозділі 2.2. “Особливості методики криміналістичного дослідження документів із спеціальними засобами захисту” розкриваються основні положення методики криміналістичного дослідження документів із спеціальними засобами захисту.

Автор наголошує, що специфіка розслідування злочинів, спосіб вчинення яких пов’язаний з виготовленням підроблених документів із спеціальними засобами захисту, полягає у тому, що встановлення найважливіших обставин, які входять у предмет і межі доказування, неможливо без проведення судових експертиз і, у першу чергу, техніко-криміналістичної експертизи документів.

Експертне дослідження документів із спеціальними засобами захисту дисертант пропонує поділити на три блоки: 1) дослідження форми та змісту документа; 2) дослідження графічних зображень (документної інформації); 3) дослідження матеріалів документа.

Під формою та змістом, у значенні об’єкта криміналістичного дослідження, автор розуміє реквізити документа, “відкриті елементи захисту”, художнє оформлення, колірну гаму, розташування та взаємозв’язок складових (реквізитів і графічних зображень), геометричні ознаки (всього документа і графічних зображень на ньому), метричні характеристики (всього документа, графічних зображень на ньому та його матеріальної основи).

Дослідження графічних зображень (документної інформації) передбачає вирішення низки завдань, вибір яких залежить від способу нанесення зображення (фіксації інформації), різновиду застосованих пристроїв, їх конструктивних особливостей тощо (наприклад, дослідження поліграфічних зображень і дослідження зображень, отриманих іншими способами).

До криміналістичного дослідження матеріалів документів із спеціальними засобами захисту та вилучених у ході слідчих дій матеріалів для виробництва підробок відноситься: 1) дослідження матеріальної основи документа (папір, картон, пластик тощо); 2) дослідження матеріалів письма (фарби, туш тощо); 3) дослідження допоміжних матеріалів (клей, покривні матеріали, захисні покриття тощо).

Залежно від обставин справи, що підлягають встановленню та доказуванню, експерту можуть бути поставлені різноманітні питання. Але найважливішим є формулювання основного питання з числа тих, які ставляться перед експертом-криміналістом. Відповідь на нього впливає на вибір напряму та послідовності подальшої роботи експерта-криміналіста. Дисертантом пропонується викласти дане питання у такій редакції: “Чи відрізняється наданий на експертизу документ за відомими експерту способами виготовлення від аналогічного справжнього документа; якщо так, то у чому полягають відмінності та яким способом виконаний документ?”

Автором в роботі окреслені особливості методики дослідження документів із спеціальними засобами захисту. Основною з них є те, що експерт-криміналіст при дослідженні документів із спеціальними засобами захисту не може у відповідності з експертним завданням встановити відповідність способу їх виготовлення аналогічним справжнім документам. Порівняльне дослідження спрямоване на встановлення ступеню подібності ознак ототожнюваного об’єкта, зафіксованих в ідентифікуючих об’єктах, і полягає у співставленні результатів досліджень з параметрами зразків аналогічних справжніх документів або іншими відомостями про способи відтворення зображень і імітації елементів захисту. Це обумовлено рівнем компетенції експертів-криміналістів, який обмежується знаннями про “відкриті засоби захисту”, які дозволяють йому встановити відмінності (їх відсутність) між наданим на дослідження документом та аналогічним справжнім документом.

Розширення і поглиблення обсягу інформації у галузі виробництва і підробки документів із спеціальними засобами захисту, що передбачає необхідність використання комплексної методики для вирішення широкого кола питань, об’єднаних загальним предметом і об’єктами дослідження, вказують на об’єктивну необхідність виділення експертизи документів із спеціальними засобами захисту у самостійний вид експертного дослідження в межах техніко-криміналістичної експертизи документів.

У підрозділі 2.3. “Технічні засоби і методи дослідження документів із спеціальними засобами захисту та їх вдосконалення” підкреслюється, що якісне дослідження документів із спеціальними засобами захисту можна успішно проводити лише за умови наявності на робочому місці експерта спеціальної апаратури та приладів. Перспективний напрям у галузі засобів експертного дослідження документів із спеціальними засобами захисту пов’язаний з удосконаленням існуючих та впровадженням сучасних приладів. Одним із сучасних напрямів є впровадження відеокомплексів в експертне дослідження документів. Вони зручні у практичному застосуванні і дозволяють проводити якісні криміналістичні дослідження документів та ілюструвати проведені дослідження. Відеокомплекси поєднали технічні засоби дослідження, які раніше використовувалися автономно, а саме: засоби освітлення, відтворення зображень, вимірювання, фіксації, обробки, концентрації та зберігання інформації.

До сучасних засобів дослідження документів із спеціальними засобами захисту належать засоби комп’ютеризації та автоматизації. Комп’ютерна техніка дала можливість сформувати індивідуальні та галузеві бази даних довідкової інформації, методик дослідження щодо конкретного виду об’єкта. Прикладом інформаційної бази даних є: інформаційно-довідкові системи “Passport” і “Autodocs”; електронний довідник “The Interpol Guide to Banknotes”. Довідково-інформаційні системи містять відомості про основні ознаки справжності документів, можливі способи підробки та методику перевірки їх справжності.

Дисертант аналізує широке коло фізичних, хімічних та фізико-хімічних методів, що застосовуються для криміналістичного дослідження документів. Вирішення завдань при техніко-криміналістичному дослідженні документів із спеціальними засобами захисту передбачає процес об’єднання методів, що використовуються при дослідженні як реквізитів, так і матеріалів у єдину комплексну методику. При комплексному вирішенні завдань дослідження документів із спеціальними засобами захисту може відбуватися інтеграція спеціальних знань у галузі судово-технічної експертизи документів (наявність захисних елементів, спосіб виготовлення документів), судово-почеркознавчої експертизи (дослідження рукописних записів, підпису), трасологічної експертизи (дослідження слідів пишучого приладу), хімії (склад фарбувального матеріалу, витравлючої речовини), фізики (дослідження голографічних захисних елементів, магнітної стрічки), біології (дослідження крові, потожирової речовини на документі), виробництва паперу (визначення складу паперу), поліграфії тощо.

Підрозділ 2.4. “Запобігання підробці документів із спеціальними засобами захисту” присвячений дослідженню причин і умов, що сприяють вчиненню підробки документів та розробці заходів і засобів запобігання підробці документів із спеціальними засобами захисту.

Суттєві перетворення суспільних відносин в нашій державі супроводжуються зростанням злочинності. Чимала небезпека для стабільного, безкризисного розвитку суспільства криється в таких її якісних характеристиках, як організованість, зміцнення міжрегіональних і міжнародних зв’язків, оснащення новітніми технічними засобами різного призначення.

Зростання кількості підробок документів із спеціальним засоби захисту викликане сукупністю різнорівневих криміногенних факторів, які є як загальними для усієї економічної злочинності в Україні у період становлення ринкової економіки, так і специфічними для злочинної діяльності, пов’язаної із виготовленням та використанням підроблених документів. Характер і зміст таких факторів визначають вид і рівень профілактичного реагування з метою усунення чи нейтралізації їх негативного впливу.

У підрозділі також проведено аналіз заходів, засобів та правових основ попередження підробки документів, основних напрямів профілактичної діяльності, теоретичних та практичних аспектів організації та ефективності застосування криміналістичних обліків документів із спеціальними засобами захисту, запропоновано класифікацію засобів та методів криміналістичної профілактики, наведено характеристику сучасних технічних засобів попередження підробки документів.

Дисертант підкреслює, що виконання одного з найголовніших завдань по захисту інтересів громадян, держави і суспільства від будь-яких злочинних посягань висуває на перший план вимогу організації і проведення комплексних профілактичних заходів.

Одним із них є узагальнення практики викриття фактів виготовлення і збуту підроблених документів, банкнот національної та іноземної валют, державних цінних паперів, розроблення і здійснення заходів щодо своєчасного виявлення та припинення таких злочинних проявів, забезпечення необхідного експертного дослідження, встановлення та притягнення винних осіб до відповідальності, підготовка відповідних рекомендацій

Здобувач вважає, що засоби та методи криміналістичної профілактики можна поділити на: 1) технічні засоби та методи, які використовуються для виявлення фактів, що сприяли вчиненню або приховуванню злочинів; 2) технічні засоби та методи захисту різних об’єктів від злочинних посягань (наприклад засоби охоронної сигналізації, спеціальні засоби захисту документів); 3) технічні засоби і методи активного психологічного впливу на осіб, схильних до вчинення підробки документів.