Негребецький В.В. Перевірка показань підозрюваного на місці: тактика і психологія

summary

У Вступі обґрунтовується вибір теми дисертації, її актуальність, визначається предмет і завдання дослідження, його методологічна основа, наукова новизна, розкривається практична і теоретична значущості роботи, наведені дані про її апробацію.

Розділ перший “Інформаційна сутність перевірки показань на місці” складається із двох підрозділів. У підрозділі 1.1 “Перевірка показань в системі слідчих дій” визначено роль та ознаки даної слідчої дії. Автором сформульовані такі ознаки перевірки показань на місці: а) яскраво виражений перевірочний характер (слідча дія призначається для перевірки фактичних даних, що містяться в показаннях обвинуваченого, підозрюваного, потерпілого чи свідка про пов'язані з певним місцем обставини злочину); б)  існування безпосереднього зв’язку між перевіркою показань на місці і допитом, що їй передує (дана слідча дія не може бути проведена без попереднього допиту, на якому  отримується  інформація, яка потребує перевірки); в) добровільний характер участі особи, показання якої перевіряються, у проведенні цієї слідчої дії; г) безпосередність прибуття з цією особою на місце, про яке вона повідомила у своїх показаннях; д) притаманність власного методу дослідження інформації з метою її перевірки, який дозволяє виявляти і відображати дані, недоступні будь-якому іншому способу одержання доказів, – зіставлення показань з матеріальною обстановкою місця події за допомогою розповіді, демонстрації та пояснень особи, показання якої перевіряються. З урахуванням наведених ознак у дисертаційному дослідженні запропоновано наступне визначення поняття перевірки показань на місці – самостійна слідча дія, яка являє собою процес зіставлення інформації, отриманої під час допиту (та (або) ідеальних слідів пам’яті), з матеріальною обстановкою місця події за допомогою розповіді, демонстрації та пояснень особи, показання якої перевіряються, з метою виявлення її поінформованості про дані, що перевіряються або уточнюються, а також встановлення нових фактичних даних. На підставі зіставлення перевірки показань на місці з іншими слідчими діями зроблено висновок, що вона являє собою не переплетіння окремих елементів інших слідчих дій, а становить самостійну слідчу дію з притаманною їй власною пізнавальною і процесуальною природою. При цьому дисертант не погоджується з іншими точками зору стосовно сутності перевірки показань на місці, відповідно до яких вона розглядалася як різновид іншої слідчої дії – слідчого експерименту (В.М. Стратонов), або як тактична комбінація (Д.Д. Заяць).

В дисертаційному дослідженні проведено аналіз ст.194 КПК України "Відтворення обстановки і обставин події", в межах якої можливе проведення перевірки показань на місці. Ця стаття КПК фактично передбачає  комплексну (змішану, або "гібридну") слідчу дію. На думку автора, таке формулювання закону є незадовільним. У слідчій практиці інколи мають місце випадки проведення в порядку ст.194 КПК "гібридних" слідчих дій, які містять елементи слідчого експерименту й перевірки показань на місці.  З цієї ж причини виникають проблеми при проведенні перевірок показань на місці, оскільки правові підстави і процедура слідчої дії чітко не визначені в законі. Зокрема, при проведенні анкетування слідчих прокуратури і МВС України було встановлено, що 24 % опитаних пов'язують проблеми, що виникають при проведенні перевірок показань на місці, з незадовільною процесуальною регламентацією такої слідчої дії. В дисертації запропоновано проект норми статті КПК України, яка регламентує порядок проведення перевірки показань на місці.

У підрозділі 1.2 "Інформаційна структура перевірки показань на місці"  проведено аналіз інформації під час перевірки показань на місці. Унікальність розглядуваної слідчої дії визначається специфікою її інформаційної структури, яка полягає в наступному: а) цільова спрямованість на перевірку раніше отриманих показань; б) складна структура одержуваної інформації; в) різна її природа; г) динамічність. При перевірці показань на місці джерелами інформації можуть бути як матеріальні сліди (в широкому розумінні), так і ідеальні сліди (сліди пам'яті людини). Автором запропонована структурно-логічна схема одержання інформації, яка, зокрема, охоплює: (а) показання, одержані під час допиту особи, показання якої перевіряються, (б) мисленевий образ в пам’яті цієї особи та (в) матеріальну обстановку на місці події.  Зіставлення слідчим інформації з цих джерел за допомогою розповіді, демонстрації та пояснень особи, показання якої перевіряються, дозволяє йому одержати якісно нову інформацію, якій притаманне відбиття саме взаємозв'язку фактичних даних з цих джерел. У роботі запропоновано класифікацію інформації перевірки показань на місці за такими критеріями: 1) за природою (ідеальна, речовинна);  2) за функціональним призначенням (орієнтуюча, доказова); 3) за характером відомостей (перевірочна, нова (отримана вперше) інформація).

 Розділ другий "Психологічні особливості перевірки показань підозрюваного на місці"  складається з трьох підрозділів. У підрозділі 2.1 "Перевірка показань на місці як процес спілкування" акцентується увага на вербальному аспекті розглядуваної слідчої дії. Її призначення визначається отриманням інформації з джерела, в ролі якого виступає жива людина – носій ідеальних слідів. Тому в тактиці перевірки показань на місці існує потреба використовувати закономірності спілкування як методу при взаємодії з людиною-джерелом інформації. Встановлено особливості спілкування поміж учасниками при перевірці показань на місці (розширене коло суб'єктів спілкування; добровільність участі підозрюваного; використання невербальних засобів спілкування; сполучення безпосередньої й опосередкованої (матеріальною обстановкою місця події) взаємодії між слідчим та підозрюваним; неприпустимість навідних запитань і дій навідного характеру). Проаналізовано роль різних учасників при проведенні цієї слідчої дії. Наголошується на можливостях використання при перевірці показань на місці невербальних засобів спілкування з метою передачі інформації слідчому від особи, показання якої перевіряються (жести, просторове розташування сторін, пози, візуальний контакт, демонстрація). Зроблено висновок, що інформація, яка передається за допомогою зазначених невербальних засобів спілкування містить змістове навантаження і тому повинна фіксуватись під час проведення слідчої дії.  Автор звертає увагу на доцільності використання фото- та відеозйомки при перевірці показань на місці. Запропоновано модель взаємодії слідчого з особою, показання якої перевіряються (підозрюваним), під час цієї слідчої дії, з якої видно, що така взаємодія є опосередкованою матеріальною обстановкою місця події. Обстановка може впливати на поведінку підозрюваного, причому слідчий використовує такий вплив як з метою уточнення показань (завдяки можливості актуалізації підозрюваним забутих обставин події під впливом обстановки), так і для викриття неправди в показаннях. Специфіка процесу пізнання передбачає абсолютну самостійність демонстрації особою, показання якої перевіряються, місця події й її матеріальної обстановки. Дисертант підкреслює важливість заборони навідних запитань, а також аргументує необхідність заборони будь-яких підказок особі, показання якої перевіряються, про напрямок і маршрут руху.  Пропонується ввести термін "навідні дії" (дії, за допомогою яких особі, показання якої перевіряються, передається раніше невідома інформація про маршрут пересування, розташування об’єкта або спосіб учинення окремої дії).

У підрозділі 2.2 "Рефлексивна взаємодія при перевірці показань на місці"  досліджуються можливості використання методів рефлексивного мислення і управління. Проблеми застосування рефлексивного управління висвітлювалися в криміналістиці та юридичній психології головним чином стосовно допиту та обшуку. На думку автора, рефлексивне управління  при перевірці показань на місці може використовуватися слідчим для вирішення таких завдань: 1) управління поведінкою підозрюваного; 2) прогнозування цієї поведінки; 3) побудови слідчим мисленої моделі поведінки підозрюваного у перебігу досліджуваної події; 4) планування майбутньої слідчої дії; 5) обрання тактичних прийомів, найбільш ефективних і доцільних у конкретній ситуації; 6) визначення мотивів участі підозрюваного у проведенні даної слідчої дії; 7) викриття неправди в показаннях; 8) запобігання відмови підозрюваного від продовження участі у перевірці показань на місці. Рефлексивне управління передбачає застосування слідчим засобів психологічного впливу на особу, показання якої перевіряються. В роботі сформульовані критерії допустимості засобів психологічного впливу стосовно перевірки показань на місці: 1) такий вплив не може бути спрямований на примушування особи, показання якої перевіряються, до участі в перевірці її показань на місці; 2) вплив не повинен обмежувати самостійність дій цієї особи при демонстрації обстановки і окремих дій; 3) не допускається передача їй інформації навідного характеру. При перевірці показань на місці  слідчому надаються широкі можливості в рангу рефлексії. Автор вирізняє наступні стадії використання рефлексивного мислення й управління при перевірці показань на місці: а) прийняття рішення про проведення слідчої дії; б) підготовка до проведення перевірки показань на місці; в) проведення зазначеної слідчої дії. Стосовно кожного з етапів визначені конкретні завдання використання рефлексії.

Підрозділ 2.3 "Роль психології підозрюваного під час перевірки показань на місці" присвячений вивченню психологічних основ взаємодії слідчого і підозрюваного при проведенні слідчої дії. Участь підозрюваного у проведенні перевірки показань на місці обов’язково має добровільний характер. Тому результативність такої слідчої дії багато в чому залежить від позиції, яку займе підозрюваний, його бажання брати участь у перевірці показань на місці. Автором виокремлено напрямки використання психології підозрюваного при перевірці показань на місці: (а) діагностика позиції підозрюваного, (б) прогнозування його поведінки, (в) обрання відповідного психологічного впливу,  (г) оцінка отриманої інформації. В роботі акцентовано увагу на ролі захисної домінанти як чинника який істотно впливає на поведінку підозрюваного. Захисна домінанта визначає особливості, що зумовлюють поведінку підозрюваного при перевірці його показань на місці, серед яких автор виділяє психічний стан. При перевірці показань на місці у підозрюваного може мати місце широка амплітуда психічних станів (страх, фрустрація, стрес тощо). Іншим чинником, що визначає поведінку підозрюваного, є психологічний вплив оточуючої обстановки. Останній може викликати зміни у поведінці підозрюваного, причому як в позитивному, так і в негативному напрямку. У зв’язку з цим дисертант вважає за доцільне використовувати спостереження за поведінкою підозрюваного. В роботі досліджується проблема ризику відмови підозрюваного  від участі у перевірці показань на місці, а також від раніше даних показань. При проведенні анкетування слідчих прокуратури і МВС України 72,7 % респондентів указали, що в їх практиці мали місце випадки відмови підозрюваного (обвинуваченого) від участі в перевірці показань на місці. З метою зниження ризику відмови підозрюваного від участі в цій слідчій дії автором пропонується перевіряти показання на місці негайно після їх одержання.

Розділ третій "Тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці" складається з трьох підрозділів. У підрозділі 3.1 "Підготовка до перевірки показань на місці"  визначаються особливості підготовчого етапу до проведення слідчої дії. Зроблено висновок про необхідність розмежування стадій прийняття рішення про проведення перевірки показань на місці і безпосереднє підготовку до неї. В роботі зазначається, що для проведення даної слідчої дії необхідні такі умови: 1) отримані показання вимагають їх перевірки або уточнення; 2) за допомогою інших слідчих дій це зробити неможливо; 3) підозрюваний згодний взяти участь у перевірці; 4) особа, показання якої перевіряються, запам'ятала обстановку і зможе впізнати й показати місце, про яке вона повідомила у своїх показаннях;  5) обстановка на місці не зазнала змін, які б перешкоджали упізнаванню.  До підготовчих заходів належить збирання та аналіз інформації, яке повинно охоплювати: 1) аналіз показань раніше допитаної особи; 2) вивчення інших матеріалів кримінальної справи; 3)  аналіз інформації з оперативних джерел; 4) проведення інших заходів. Звернуто увагу на особливості допиту особи, чиї показання перевірятимуться. Автор не погоджується з точкою зору щодо необхідності проведення додаткового допиту особи, чиї показання перевірятимуться, при підготовці до цієї слідчої дії. Дискусійними, на думку дисертанта, є рекомендації про необхідність проведення в процесі підготовки попереднього огляду. Проведення такого огляду вимагає певного часу; якщо перевірятимуться на місці показання підозрюваного, то існує ризик його відмови від участі у проведенні слідчої дії. Тому перевірку необхідно проводити відразу ж після одержання згоди підозрюваного. В роботі аргументується необхідність підготовки учасників слідчої дії. Наголошується на доцільності проведення "інструктажу", який повинен охоплювати не тільки технічну сторону проведення слідчої дії, а й інформування учасників про порядок її проведення. Зроблено висновок про необхідність планування перевірки показань підозрюваного на місці та запропоновано типову форму плану.

У підрозділі 3.2 "Тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці" досліджуються найбільш ефективні і специфічні прийоми стосовно проведення даної слідчої дії. Наголошується на тому, що слід розрізняти тактичні прийоми і умови, що забезпечують об’єктивність результатів слідчої дії, або вимоги до її організації. Визначені такі найбільш типові тактичні прийоми перевірки показань підозрюваного на місці: поєднання розповіді і показу особою, показання якої перевіряються; поєднання розповіді з демонстрацією окремих дій особою, показання якої перевіряються; використання "опорних пунктів"; використання слідчим плану чи схеми території (приміщення); спостереження за поведінкою особи, показання якої перевіряються; макетування; використання манекенів (муляжів) при демонстрації особою, показання якої перевіряються, окремих дій; використання з цією ж метою справжніх предметів-речових доказів та ін. Під час перевірки показань на місці ефективними можуть бути також тактичні прийоми, що застосовуються при проведенні інших слідчих дій (допиту, слідчого огляду тощо): постановка різного роду запитань,  аналіз окремих слідів (предметів) на місці події, моделювання події, що відбулася, та ін.

У підрозділі 3.3 "Проблема формування типових систем тактичних  прийомів перевірки показань підозрюваного на місці" доводиться необхідність упорядкування (систематизації) тактичних прийомів. Доцільність систематизації прийомів підтверджується й результатами проведеного анкетування слідчих прокуратури й МВС України. На запитання: чи застосовуєте Ви при проведенні перевірки показань на місці тактичні прийоми в комплексі, – 65,3% респондентів дали позитивну відповідь. Також було встановлено, що 14% опитаних пов’язують труднощі у проведенні цієї слідчої дії з відсутністю типових систем тактичних прийомів перевірки показань на місці. Дисертантом акцентується увага на ситуаційній залежності і обумовленості тактичних прийомів. В роботі вирізняються певні групи ситуацій перевірки показань підозрюваного на місці: 1) ситуації, що характеризують неможливість подальшого проведення цієї слідчої дії; 2) ситуації, що характеризують безпосереднє проведення слідчої дії. Так, проведення перевірки показань на місці уявляється неможливим в разі: а) відмови особи, показання якої перевіряються, від продовження участі у проведенні слідчої дії; б) відмови цієї особи від раніше даних показань під час допиту. Автор вирізняє наступні ситуації, що характеризують безпосереднє проведення перевірки показань підозрюваного на місці: а) у показаннях містяться дані про місце або маршрут, що має значення для розслідування; необхідно, щоб особа, показання якої перевіряються, вказала його розташування; б) показання підозрюваного містять опис обстановки, слід перевірити його поінформованість про обстановку на місці події; в) у показаннях є відомості про динаміку перебігу події: виконання тих чи інших дій, взаємне розташування людей і предметів у той чи інший момент часу; необхідно уточнити, яким чином відбувалася досліджувана подія; г) показання містять дані, що вказують на можливість виявлення на місці "знарядь злочину"; слід уточнити місце, де вони можуть знаходитись. Під час дослідження здійснена розробка типових систем тактичних прийомів перевірки показань підозрюваного на місці (система тактичних прийомів, спрямована на уточнення місця або маршруту, про які йшлося в показаннях;  система прийомів, спрямована на перевірку поінформованості про обстановку на місці події; система, спрямована на уточнення динаміки події; система, спрямована на уточнення місця можливого виявлення "знарядь злочину"). Запропоновано зміст таких систем та надано їх характеристику.