Щербакова Г.В. Початковий етап розслідування розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян

summary

У вступі висвітлюються актуальність обраної теми дисертації, визначається ступінь її наукової розробленості, її зв’язок з науковими програмами, планами, темами, визначаються об’єкт і предмет, його мета і завдання, наукова новизна одержаних результатів, їх практичне значення, вказуються форми їх апробації та впровадження результатів дослідження у науково-дослідну роботу, навчальний процес і практичну діяльність по розслідуванню цієї категорії злочинів.

Розділ 1. “Криміналістична характеристика розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян” складається з трьох підрозділів, які присвячені розгляду теоретичних основ побудови криміналістичної характеристики злочинів; виділенню основних елементів криміналістичної характеристики розбоїв, з урахуванням змін, які відбулися в злочинній діяльності, а також з’ясуванню ролі криміналістичної характеристики для процесу розслідування злочинів.

У підрозділі 1.1. “Теоретичні основи побудови криміналістичної характеристики розбійних нападів” визначено, що структура криміналістичної характеристики злочинів повинна будуватися з урахуванням загальної та видової криміналістичних характеристик, з урахуванням механізму досліджуваної злочинної діяльності, та містити в собі типові відомості про основні елементи криміналістичної характеристики означеного виду злочинів, з урахуванням кореляційних взаємозв’язків між цими елементами.

Розглядаються криміналістичні джерела в яких науковці досліджують проблематику криміналістичної характеристики злочинів, аналізуються підходи до визначення криміналістичної характеристики злочинів, авторка за результатами дискусії наводить його власне розуміння, а саме – це узагальнена система відомостей, що являє собою систематизований опис типових криміналістично значущих ознак розбою, а також співвідношення кількісних сторін цих ознак, що мають суттєве значення для виявлення, розкриття та розслідування цього виду злочину.

Наголошується, що криміналістична характеристика окремого виду злочинів повинна ґрунтуватися на вивченні теоретичних джерел та дослідженні слідчої практики щодо означеної категорії справ. Це забезпечить об’єктивність змісту криміналістичної характеристики, дасть змогу виявити певні закономірності, що містяться в основі механізму вчинення даної категорії злочинів та слідоутворення.

При розробці й побудові криміналістичної характеристики розбоїв аргументується безпосередній зв’язок наукових категорій: “криміналістична характеристика злочинів” і “слідча ситуація” та зазначається, що обидві вони відображають інформацією про розслідуваний злочин та спрямовані на вдосконалення науково-криміналістичних рекомендацій відповідно до розслідування окремих видів злочинів.

Криміналістична характеристика злочинів у юридичній літературі розглядається переважно як: 1) систематизована інформація про криміналістично-значущі ознаки окремих злочинів; 2) інформаційна модель; 3) інформаційна основа для побудови й формування відповідних методик розслідування злочинів. У криміналістиці “слідча ситуація” розглядається ж як: 1) обстановка розслідування; 2) стан розслідування; 3) обстановка і стан розслідування.

Криміналістична характеристика злочинів відрізняється від слідчої ситуації тим, що перша є системою фактичних даних, джерела яких не входять до її змісту, а слідча ситуація охоплює і джерела отримання інформації про розслідуваний злочин. Крім того до криміналістичної характеристики входить лише інформація про розслідувану подію, а до слідчої ситуації – дані як про розслідувану подію, так і про процес розслідування, слідча ситуація може охоплювати такі дані, які безпосередньо не пов’язані з подією злочину, однак мають значення для з'ясування обставин справи.

У підрозділі 1.2. “Основні елементи криміналістичної характеристики розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян” за допомогою дослідження практики розслідування розбоїв, тобто показників вивчених кримінальних справ, та вивчення теоретичних джерел, присвячених розгляду криміналістичної характеристики злочинів, визначені основні елементи криміналістичної характеристики розбоїв, до яких на думку авторки належать: предмет злочинного посягання; спосіб злочинного посягання (спосіб протидії розслідуванню); обстановка вчинення злочину; характеристика особи потерпілого та злочинця; типова слідова картина. В роботі обґрунтовується, що отримання інформації про дані обставини дає можливість визначити напрям розслідування, організувати розшук злочинця і майна за “гарячими” слідами.

В роботі наголошується, що питання протидії розслідуванню є важливим як у теоретичному, так і в практичному плані при розробці методик розслідування злочинів, у зв’язку з цим висловлюється думка щодо виділення в якості елементу криміналістичної характеристики розбоїв відомостей про протидію.

Конкретизовані способи протидії розслідуванню цих злочинів. Серед основних з них, виділяються: приховування даних про подію злочину та причетних до нього осіб; примушування осіб, які здійснюють розслідування до прийняття рішень і проведення слідчих дій, які не відповідають вимогам; примушування свідків та потерпілих до дачі неправдивих свідчень, шляхом погроз в їх адресу; знищення об’єктів матеріального світу, які є джерелом інформації, що мають доказове значення по кримінальній справі тощо.

Досліджено як за останній час змінився безпосередній предмет злочинного посягання при вчиненні розбійного нападу.

Деталізовані кореляційні зв’язки між елементами криміналістичної характеристики розбоїв.

У підрозділі 1.3. “Особливості слідової картини при вчиненні розбоїв” аналізуються особливості слідової картини даної категорії злочинів та виділено специфіку утворення слідів (у зв’язку із вчиненням цих злочинів на відкритій місцевості; з проникненням в житло або інше приміщення; розбоїв, вчинених на водіїв автотранспортних засобів тощо).

Зазначено, що на відкритій місцевості сліди утворюються: від принесення на місце злочину нових предметів, залишених або викинутих знарядь; зробленого пострілу; в результаті боротьби злочинця і потерпілого, та нанесенням останньому тілесних ушкоджень; у зв’язку з використанням транспортних засобів. Характерною особливістю слідової картини розбоїв, вчинених на відкритій місцевості, є те, що вона швидко знищується: у результаті погодних умов (дощ, спека, мороз, наявність громадського транспорту, скупчення людей та інші явища, що негативно впливають на збереження слідів злочину). При розбійних нападах, вчинених на водіїв автотранспортних засобів, крім вищезазначених, також характерна наявність слідів: протекторів шин, лакофарбних покриттів, горюче-мастильних матеріалів. З проникненням у приміщення, сліди головним чином утворюються у зв’язку зі змінами, що відбулися з речами та об’єктами, які знаходились на місці події як по відношенню їх властивостей, так і по відношенню їх локалізації (сліди злому, пересунення меблів, відкриття шаф, сейфів, трупи зі слідами насильницької смерті тощо). Також характерні сліди: вживання злочинцями їжі та напоїв, куріння, запаху, пострілу, рук та ніг, крові; сліди – накладання від дотику одежі злочинця з його жертвою, частинки та речовини тощо.

Розділ 2 “Початковий етап розслідування розбоїв” складається з двох підрозділів, у яких досліджуються поняття, сутність, структура та особливості проведення слідчих дій початкового етапу розслідування, аналізуються помилки, які допускаються при проведенні слідчих дій, та пропонуються шляхи по їх усуненню та запобіганню.

У підрозділі 2.1. “Поняття, сутність та структура початкового етапу розслідування” аналізуються наукові підходи щодо поняття, сутності і структури початкового етапу розслідування злочинів в юридичній літературі та зазначається власна позиція з цього приводу.

У результаті проведеного дослідження обґрунтовано, що до основних структурних елементів початкового етапу розслідування розбоїв належать: планування; організація розслідування; проведення слідчих дій та оперативно-розшукових заходів. Вважаємо, що зміст початкового етапу складає виконання початкових невідкладних слідчих дій, та слідчих дій, які не є невідкладними, але від їх проведення залежить напрям розслідування по справі. Зазначається, що в якості таких згідно проведеного аналізу кримінальних справ, порушених за ст. 187 КК України виступають: огляд місця події, затримання підозрюваного; допит потерпілого, свідків, підозрюваного; пред’явлення для впізнання, відтворення обстановки та обставин події, обшук, особистий огляд, освідування.

Конкретизовані поняття “початковий етап розслідування” і “досудове слідство” та їх співвідношення. Досудове слідство є частиною досудового розслідування. Досудове розслідування – це здійснювана відповідно до вимог кримінально-процесуального закону діяльність слідчого та органу дізнання, спрямована на збирання, дослідження, оцінку, перевірку і використання доказів, попередження, запобігання та розкриття злочинів, установлення об’єктивної істини, забезпечення правильного застосування закону, охорону прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб. На стадії досудового розслідування слідчий та орган дізнання вирішують такі завдання: встановлення та відшкодування збитку; виявлення та усунення причин і умов, що сприяють учиненню злочинів; виховання громадян у дусі поваги честі та гідності громадянина, прагнення до справедливості й дотримання законів. Досудове розслідування включає в себе досудове слідство та дізнання.

Дізнання – це основана на законі розшукова, доказувальна та правозастосовна діяльність наділених процесуальними повноваженнями органів адміністративної та оперативно-розшукової юрисдикції, спрямована на виявлення, попередження, запобігання та розкриття злочинів, розшук та викриття винних, забезпечення вирішення завдань кримінального судочинства.

Досудове слідство – діяльність слідчого за порушеною та прийнятою ним до свого провадження кримінальною справою, зміст якої полягає у збиранні, дослідженні, перевірці, оцінці та використанні доказів, установленні об’єктивної істини, здійсненні юридичних дій з метою забезпечення правильного застосування закону, захисту прав і законних інтересів людини, фізичних та юридичних осіб, створення умов для здійснення правосуддя. Початковим моментом досудового слідства є порушення кримінальної справи. Моментом закінчення досудового слідства є складання обвинувального висновку або закриття справи, або направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру.

Досліджувані поняття мають як деякі спільні риси, так і відмінності, головними серед яких є такі: досудове слідство є дещо ширшим за змістом поняттям, ніж етап розслідування тому, що останній є частиною досудового слідства; завдання досліджуваних понять деякою мірою співпадають, але у зв’язку з тим, що поняття “досудове слідство” є ширшим за змістом, ніж “початковий етап розслідування”, то і завдання досудового слідства є дещо ширшими, ніж початкового етапу; початковий етап розслідування злочинів починається з моменту отримання матеріалів по справі особою, яка веде слідство, а досудове слідство – з моменту порушення кримінальної справи; моментом закінчення досудового слідства є складання обвинувального висновку або закриття справи, або направлення справи до суду для вирішення питання про застосування примусових заходів медичного характеру. На нашу думку, неправомірно розглядати як грань між початковим та наступними етапами момент пред’явлення обвинувачення. Межі між початковим та наступним етапом певним чином можуть змінюватися залежно від конкретного злочину та відповідної слідчої ситуації, що склалася.

Надається авторське трактування “початкового етапу розслідування” – який розуміється як частина досудового слідства, яка починається з моменту отримання інформації (повідомлення) про злочин, як період, коли розгортається діяльність уповноваженої посадової особи щодо розкриття та розслідування конкретної кримінальної справи.

Обґрунтовані особливості висунення версій та організації розслідування на початковому етапі.

У підрозділі 2.2. “Особливості проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування розбоїв” аналізуються особливості проведення слідчих дій на початковому етапі розслідування цих злочинів.

Визначено особливості розслідування розбоїв, вчинених групою осіб, з’ясовано, що при організації розслідування групових злочинів нагальною є потреба прийняття слідчим спеціальних тактичних прийомів, спрямованих на подолання протидії в установленні істини зі сторони лідера та членів злочинного угрупування, на припинення спроб змови, приховування окремих учасників або епізодів злочинної діяльності.

З’ясовано, що головною причиною не розкриття злочину є низька ефективність слідчих дій на початковому етапі. Відмічається, що виявлення, узагальнення слідчих помилок та розробка криміналістичних рекомендацій щодо їх усунення, а також упровадження в практику вдосконалених методик розслідування окремих видів злочинів – шлях до подальшого вдосконалення слідчої діяльності.

На основі аналізу вивчених кримінальних справ стосовно розслідуваних розбійних нападів досліджуються помилки які найчастіше допускаються при проведенні початкових слідчих дій, та пропонуються шляхи по їх вирішенню.

Основними помилками в цій діяльності є: до порушення кримінальної справи: неналежна організація роботи щодо реагування на заяви і повідомлення про вчинений злочин; поверхове здійснення органами дізнання дослідчої перевірки; несвоєчасне порушення кримінальних справ (недотримання строків порушення кримінальних справ у трьохденний термін, який передбачено чинним КПК України); невірна кваліфікація дій злочинців; зволікання в отриманні інформації у потерпілих; після порушення кримінальної справи при здійсненні організаційних та слідчих дій: при плануванні: не складаються узгоджені плани слідчих дій та оперативно-розшукових заходів або складаються несвоєчасно;
не конкретизуються плани залежно від встановлення нових обставин справи або отримання нових даних; при проведенні огляду місця події: несвоєчасний виїзд на місце події СОГ; направлення на місце вчинення злочину СОГ не в повному складі; неповнота виявлення, фіксації та вилучення слідів; неправильна оцінка зібраних доказів; безпідставне звуження меж огляду; розрізнене проведення огляду місця події слідчим та криміналістом; епізодичне застосовування службово-розшукової собаки; при допиті: не уточнення всіх обставин вчиненого нападу, прикмет злочинців, не конкретизація дій злочинців, а також деяких інших обставин, що мають значення по справі; не складання фотороботу, якщо в протоколі допиту потерпілого містяться змістовні дані про зовнішність злочинця; стосовно призначення та проведення експертиз: неповнота зібраних матеріалів, необхідних для експертного дослідження; призначення не всіх необхідних по справі експертиз; несвоєчасне призначення експертиз; неграмотна постановка питань експерту.

Підготовлені пропозиції та практичні рекомендації направлені на підвищення ефективності, результативності провадження слідчих дій та усунення факторів, які ускладнюють розслідування та розкриття злочинів.

Розділ 3 “Типові слідчі ситуації початкового етапу розслідування розбоїв та шляхи їх розв’язання ” складається з трьох підрозділів і присвячений розгляду поняття, структури, змісту слідчої ситуації; класифікаційних основ поділу слідчих ситуацій на види та підвиди, надання авторської класифікації типових слідчих ситуацій що виникають на початковому етапі розслідування розбоїв, вчинених з метою заволодіння приватним майном громадян та розробці відповідних шляхів по їх вирішенню.

У підрозділі 3.1. “Поняття, структура та зміст слідчої ситуації” аналізуються позиції науковців відносно зазначених понять. На основі проведеного дослідження була розроблена таблиця, в котрій узагальнено елементи слідчої ситуації, що їх виділяли вчені в підручниках, посібниках, монографіях та інших криміналістичних джерелах. Узагальнення підходів до розуміння слідчої ситуації та її змісту дозволила узагальнити основні аспекти слідчої ситуації.

Стосовно елементів слідчої ситуації, з’ясовано, що: у криміналістичних джерелах найбільш уваги приділяється таким елементам слідчої ситуації, як: певне положення (момент, етап) в розслідуванні; докази та інформаційний матеріал; сукупність умов в яких здійснюється розслідування; ознаки та властивості обставин, зв’язки і відношення між ними; хід (стан) розслідування (висновки про хід розслідування); обстановка, картина розслідування; менш уживаними елементами є завдання збору та перевірки доказів, фактичні дані та їх сукупність, криміналістична характеристика розслідування злочину, прийняття слідчих рішень, завдання розслідування або розкриття злочину, планування й проведення слідчих дій, сукупність факторів (матеріальних, інформаційних тощо) та їх оцінка, шляхи, засоби і прийоми розслідування; організація та основні напрями розслідування; динамічна інформаційна система, уявна динамічна модель; зв’язки та взаємостосунки між учасниками процесу розслідування; знання слідчого, джерела отримання інформації; результат пізнання, відображення обстановки; об’єктивна реальність; висування й перевірка версій.

В результаті вивчення широкого кола думок вчених та співставлення їх з позиціями опитаних слідчих і викладачів виділено три основних підходи до розуміння слідчих ситуацій: а) визначення, що характеризують слідчу ситуацію переважно як обстановку розслідування; б) визначення, згідно з якими слідча ситуація формується переважно під впливом зібраної доказової інформації;
в) положення, відповідно до якого сутність слідчої ситуації становлять обстановка і стан розслідування на певному етапі.

У підрозділі 3.2. “Класифікація слідчих ситуацій на початковому етапі розслідування розбоїв” зазначається, що слідчі ситуації як складні системні утворення можуть бути класифіковані тільки за чітко обумовленими критеріями.

В результаті аналізу існуючих в криміналістичній літературі класифікаційних основ слідчих ситуацій, в дисертації виділяються наступні критерії класифікації слідчих ситуацій у методиці розслідування, а саме: 1) категорії кримінальних справ залежно від специфіки їх розслідування, (група, вид); 2) криміналістична характеристика певних видів злочинів, що враховуються при їх розслідуванні; 3) стадії (етапи) досудового провадження у кримінальних справах.

Наголошується, що при розгляді питання класифікації слідчих ситуацій необхідно використовувати класифікаційні основи, які випливають із криміналістичної характеристики даного виду злочинів, що вимагає комплексного підходу до досліджень проблем криміналістичної характеристики певного виду (групи) злочину та слідчої ситуації з метою розробки в методиках розслідування узагальнених, типізованих ознак слідчих ситуацій. Використання поняття “слідча ситуація” при розробці методик розслідування окремих видів злочинів, а також у практичній діяльності, припускає наявність певних умов, однією з яких, причому безумовно необхідною, є критерій відмежування однієї ситуації від іншої, при тому, що індивідуальність злочину породжує й індивідуальність слідчої ситуації його розслідування.

У підрозділі 3.3. “Типові слідчі ситуації як основа визначення напрямів розслідування” розглядаються основні типові слідчі ситуації які виникають на початковому етапі розслідування розбоїв, та визначається приблизний комплекс слідчих дій, тактичних прийомів по їх розв’язанню. В результаті проведеного дослідження, нами встановлено, що для початкового етапу розслідування розбійних нападів характерні наступні типові слідчі ситуації: 1) особа, яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу, затримана на місці події, у момент вчинення злочину або явки з повинною; 2) особа, яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу не затримана, але є інформація про неї; 3) особа, яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу, не затримана, але є інформація про деякі деталі її зовнішності; 4) особа, яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу, не затримана, але детально відома зовнішність злочинця; 5) інформація про особу, яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу малозначна; 6) інформація про особу, яка підозрюється у вчиненні розбійного нападу відсутня.

Звертається увага на те, що слідчі ситуації, які складаються на початковому етапі, впливають на подальший хід розслідування. Від того, як вдало вони будуть розв’язані, залежить, які слідчі ситуації сформуються на наступних етапах та чи буде розкрито конкретну кримінальну справу.

Аналіз повторюваності перелічених слідчих ситуацій при розслідуванні цих злочинів, показав, що найпоширеними для початкового етапу розслідування є ситуації, ускладнені дефіцитом інформації про особистість злочинця (злочинців) та його (їх) місцезнаходження. У зв’язку з цим розглядається внутрішня структура цих ситуацій та пропонуються основні напрями розслідування.

Досліджуються основні причини виникнення складних слідчих ситуацій, та робиться висновок, що від об’єктивної оцінки слідчої ситуації залежить правильний вибір тактичних прийомів, необхідних для її вирішення.