ОСОБЛИВОСТІ ВЗАЄМОДІЇ УКРАЇНИ ТА ЄВРОПЕЙСЬКОГО СОЮЗУ У НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНІЙ СФЕРІ Статья

Актуальність теми дослідження. Характерною рисою ХХІ століття є зростаюча взаємозалежність національних економік, принципово нові масштаби взаємодії національних ринків високотехнологічної продукції. Збільшується розрив між країнами, що нагромадили науково-технологічний потенціал, і тими, що ним не володіють. Сучасна економіка все більше набуває рис інноваційної, пов’язаної з розробкою, впровадженням і використанням нововведень, із структурною перебудовою товарообігу на користь високотехнологічних товарів. Зокрема, сучасний етап науково-технологічного та інноваційного розвитку в ЄС характеризується створенням на континенті Європейського наукового простору. У процесі реалізації даного проекту будуть створені передумови для подальшої інтеграції глобальної інноваційної системи, в якій ЄС буде відігравати одну з основних ролей. Зміцнення позицій Євросоюзу на світовій арені в умовах загострення конкуренції з боку інших лідерів, а також посилення процесів інтернаціоналізації та глобалізації сфери науки і технологій залежить від можливості країн-членів ЄС найефективніше використовувати не тільки свій науково-технологічний потенціал, а й ефект кооперації з іншими країнами континенту, в т.ч. і з Україною. Внаслідок цього, без підвищення рівня розвитку сучасних високих технологій і включення України до високотехнологічного та інвестиційного обміну з країнами Євросоюзу, удосконалення науково-технологічного потенціалу, нашій державі буде досить складно розбудовувати національну інноваційну систему, що є передумовою для існування поглиблених форм взаємодії з ЄС.

Вищезазначене свідчить про актуальність запропонованої в роботі концепції структурної взаємодії у науково-технологічній сфері між Україною та Європейським Союзом, що полягає у глибокому взаємопроникненні усіх її складових. Незважаючи на велику кількість фундаментальних праць, як українських, так і зарубіжних, присвячених проблемам співробітництва України та ЄС, поняття структурної взаємодії залишається поза увагою сучасних авторів, хоча на нашу думку, цей процес повністю відповідає новітнім тенденціям НТП, змісту процесів інтернаціоналізації науково-технологічної сфери. У той же час, тенденції до поглиблення взаємозалежності науково-технологічних сфер країн світу, до посилення значення основних детермінант інтернаціоналізації, зумовлюють необхідність дослідження найважливіших системних ознак і структурного підходу для характеристики науково-технологічної взаємодії між країнами.

Проблематиці взаємовідносин з Євросоюзом було приділено чимало уваги в публікаціях вітчизняних учених та спеціалістів. Так, багато питань теоретичного та прикладного змісту знайшли відображення у працях В.Андрійчука, О. Білоруса, В. Будкіна, І. Бураковського, В. Вергуна, А.Гальчинського, Г. Климка, В. Клочка, А. Кредісова, Д. Лук’яненка, В.Новицького, Ю. Пахомова, О. Плотнікова, А. Поручника, А. Румянцева, В.Степаненка, А. Філіпенка, О. Шниркова та інших українських авторів. Також слід зазначити роботи російських і зарубіжних науковців, зокрема, В.Виноградова, Б. Гурне, М. Делягіна, С. Караганова, Д. Кауфмана, Я. Корнаї, Дж. Стігліца, Е. Сіскоса, А.Фролова, в яких розглядаються практичні умови міжнародної економічної інтеграції транзитивних країн. Проблеми співробітництва України з ЄС у науково-технологічній сфері у своїх працях висвітлюють І. Гузенко, С. Кацура, Ю. Макогон, В. Ходикіна та ін. Питаннями розвитку й ефективного використання науково-технологічного потенціалу займаються О. Амоша, Ю. Бажал, В. Геєць, Б. Данилишин, Т. Панфілова, Л.Радзієвська, Л. Федулова. В економічній літературі велика увага приділяється розгляду проблем інноваційного розвитку і функціонування інноваційної інфраструктури. Вагомий внесок у дослідження інноваційних процесів на рівні окремих організацій і держав внесли такі вітчизняні й зарубіжні вчені, як М.Туган-Барановський, В. Гусєв, В. Денисюк, О. Дідченко, Н. Пікуліна, В. Рубан, В. Семиноженко, О. Чернега, Г. Кассель, М. Кондратьєв, Д. Робертсон, А.Шпітгоф. Найбільш ґрунтовні дослідження у цьому напрямі здійснюються в Центрі досліджень науково-технічного потенціалу та історії науки ім. Г.М. Доброва НАН України, в Інституті економіки та прогнозування НАН України, в Київському національному університеті імені Тараса Шевченка.

Водночас сучасні науково-технологічні зміни, поглиблення інтернаціоналізації та транснаціоналізації наукових досліджень і розробок у контексті співпраці країн різного економічного рівня не знайшли достатнього висвітлення в науковій літературі, що підкреслює актуальність дисертаційної роботи.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота є складовою науково-дослідних держбюджетних тем кафедри світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка «Механізми взаємодії економіки України із світовим господарством в умовах глобалізації» (номер державної реєстрації 01БФ048-01) 2001-2005 рр., та «Інтеграційна стратегія входження України в європейський економічний простір» (№06БФ048-01) 2006-2010 рр., які в свою чергу є складовими комплексної наукової програми Київського національного університету імені Тараса Шевченка „Міжнародні правові, політичні та економічні засади розвитку України”

Мета і завдання дослідження. З огляду на науково-практичну актуальність теми і враховуючи результати дослідження окремих її аспектів в економічній літературі, метою дисертаційної роботи є системно-концептуальне дослідження та обгрунтування теоретичних і практичних основ науково-технологічної взаємодії в сучасних умовах інтернаціоналізації сфери науки та технологій, визначення поняття структурної взаємодії між Україною та ЄС у науково-технологічній сфері, розробка пропозицій щодо механізмів її інтенсифікації.

Для реалізації поставленої мети в роботі були сформульовані такі завдання:

· дослідити теоретико-методологічні та практичні основи науково-технологічної діяльності, що розкривають економічну природу науково-технологічної революції;

· виявити основні тенденції інтернаціоналізації науково-технологічної сфери;

· визначити поняття структурної взаємодії у науково-технологічній сфері країн на міжнародному рівні;

· здійснити компаративний аналіз показників науково-технологічної діяльності в Україні й у країнах ЄС та оцінити сучасний стан інноваційного розвитку в Україні;

· з’ясувати передумови та фактори розвитку міжнародного поділу праці у науково-технологічній сфері України з ЄС, здійснивши аналіз модифікації Європейського наукового простору та взаємодію його інституцій з Україною;

· розкрити науково-технологічну складову в зовнішній торгівлі України та ЄС;

· обґрунтувати необхідність переходу до інноваційної моделі економічного розвитку як умови поглиблення науково-технологічного співробітництва між Україною та ЄС;

· виявити та розкрити фіскальні та грошово-кредитні інструменти стимулювання науково-технологічної кооперації України і ЄС;

· розробити інституційні механізми інтенсифікації науково-технологічної взаємодії України з Європейським Союзом.

Об’єкт дослідження - інтернаціоналізація науково-технологічної діяльності.

Предмет дослідження - міжнародна науково-технологічна кооперація, що набуває структурного характеру у взаємодії України та ЄС .

Методи дослідження. У процесі дослідження застосовано діалектичний метод наукового пізнання з використанням таких інструментів економічного аналізу як індукція та дедукція, а також загальнонаукові методи пізнання: метод теоретичного узагальнення, системний аналіз, метод синтезу; методи статистичного та математичного аналізу (для дослідження стану науково-технологічної сфери України та ЄС); метод порівняльного аналізу (для встановлення особливостей функціонування національної інноваційної системи в країнах ЄС та Україні); методи економіко-математичного моделювання, регресійний аналіз (для оцінки ефективності двосторонньої торговельної діяльності); історичний метод; методи статистичних групувань та графічної інтерпретації. У дисертації використано критичний підхід до теоретичних та експертних оцінок, а також принцип науково-економічного пізнання (творчо-критичний 1.1, 1.2, описово–аналітичний 1.3, 2.1, статистичний 2.1, 2.3, 3.1 методи пізнання).

Статистичною базою для проведення дослідження послужили аналітичні й статистичні матеріали Європейської комісії, Держкомстату України, офіційні звіти й аналітичні публікації провідних міжнародних економічних організацій, результати власних досліджень автора. Фактологічною основою дисертації стали монографії, наукові статті та роботи, офіційні публікації, бази статистичних даних міжнародних організацій, органів державного управління, недержавних організацій.

Наукова новизна одержаних результатів. У роботі сформульовані найсуттєвіші теоретичні і практичні результати, які характеризують наукову новизну дослідження й особистий внесок дисертанта:

вперше:

- запропоновано авторське трактування поняття структурної взаємодії між різнорівневими економічними системами в науково-технологічній сфері, що відображає глибинні та сутнісні риси міжнародного науково-технологічного співробітництва і розглядається як реальне зближення національних інноваційних систем країн, а також взаємодоповнення національних науково-технологічних потенціалів, взаємопереплетення всіх стадій виробничого процесу в НДДКР від ідеї до запровадження у виробництво нової продукції;

- обґрунтовано структурний характер міжнародної системи науково-технологічної кооперації, що проявляється у взаємопроникненні структур у дослідницькому середовищі країн, що регулюється скоординованою науково-технологічною політикою, і має на меті створення міждержавної науково-технологічної системи, що складається з національних інноваційних систем країн-учасників при взаємозалежності всіх їх структурних елементів для ефективного функціонування та вирішення завдань інтенсифікації науково-технологічної сфери;

- на базі регресійної гравітаційної моделі отримані оригінальні наукові результати, які полягають у визначенні сучасного стану та розробці прогнозу щодо динаміки і структури взаємної торгівлі України та ЄС внаслідок вступу України до СОТ і формування зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, а також виявлені тенденції до зростання в її структурі високотехнологічного фактора;

- розкрито економічний механізм поглиблення науково-технологічної взаємодії України з Європейським Союзом, до якого відносяться внутрішні (податки, ціни, страхування) та зовнішні інструменти (торговельні режими, тарифне та нетарифне регулювання, екологічні стандарти); обґрунтовано доцільність переходу України до інноваційної моделі економічного розвитку, що передбачає, крім усього іншого використання інструментів фіскальної та грошово-кредитної політики;

удосконалено:

- теоретичну сутність глобальної природи сучасної науково-технологічної революції, яку відображають міжнародний науково-технологічний обмін, інтернаціоналізація та транснаціоналізація наукових досліджень, що проявляється у взаємопов’язаній багатоканальній системі, яка має своїм підгрунтям міжнародний поділ і кооперацію праці;

- визначення структурних елементів національної інноваційної системи України, до яких належать стан кадрового потенціалу науково-технологічної сфери країни, обсяги фінансування науково-технологічної сфери, рівень інноваційної активності підприємств, а також ступінь поширення сучасних технологій в економіці, які забезпечують процес залучення країни до провідних процесів і пріоритетних форм прояву інтернаціоналізації науково-технологічної сфери, а також здійснено їхній компаративний аналіз з відповідними показниками країн-членів Європейського Союзу;

- наукові підходи щодо визначення передумов і факторів розвитку міжнародного поділу праці України і ЄС у науково-технологічній сфері. Серед них: ширше використання науково-технічних досягнень V i VI технологічних укладів в економіці України, створення зони вільної торгівлі між Україною та ЄС, поглиблення двосторонньої секторальної інтеграції високотехнологічного виробництва;

набуло подальшого розвитку:

- виявлення основних тенденцій інтернаціоналізації науково-технологічної діяльності в статиці та динаміці, до яких відносяться глобальне дослідження і використання технологій; міжнародне науково-технологічне співробітництво з метою отримання ноу-хау чи інновацій, що передбачає участь партнерів з декількох країн. При цьому інтернаціональні зв’язки охоплюють сфери бізнесу, уряди, дослідницькі центри, а економічним еквівалентом такої співпраці є міжкорпоративні науково-технічні угоди, а також наукові публікації у співавторстві. Ще однією тенденцією є виробництво технологій у глобальному масштабі, коли головними дієвими суб’єктами виступають транснаціональні корпорації;

- економічний інструментарій структурної взаємодії національних інноваційних систем країн, яка відбувається на міжнародному рівні. Структурні елементи системи знаходяться у взаємозв’язку, а їх функціонування безпосередньо залежить від державної економічної політики, нормативно-правового забезпечення, форм прямого та опосередкованого державного регулювання, якості інституційного середовища;

- кількісний аналіз науково-технологічної складової в зовнішній торгівлі України з Європейським Союзом. Його результати засвідчують необхідність підвищення ефективності присутності України на ринку ЄС, для чого слід кардинально змінити структуру вітчизняної економіки, підвищити рівень розвитку високих технологій, науко- і технологоємних галузей (аерокосмічної, електронної, фармацевтичної промисловості, а також виробництва нових матеріалів).

Практичне значення одержаних результатів. Прикладне та науково-практичне значення одержаних результатів дисертаційного дослідження полягає в тому, що вони створюють науково-теоретичну основу для поглиблення взаємодії України з Європейським Союзом, зокрема, у науково-технологічній сфері. Ряд наукових положень дисертації були використані при підготовці аналітичних матеріалів у відповідних підрозділах Міністерства економіки України, зокрема, при виконанні вищезгаданих наукових тем, в Департаменті економічного співробітництва Міністерства закордонних справ України (довідка №51/36 – 091 – 2001 від 10.07.08), в Раді конкурентоспроможності України (довідка від 15.07.08).

Крім того, результати дисертаційного дослідження були використані при викладанні в Інституті міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка курсів «Міжнародні економічні відносини» та «Зовнішньоекономічна політика України» (довідка №048/11 – 249 від 22.07.08).

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійно виконаним науковим дослідженням. Усі наукові результати, які викладені в дисертації, отримані автором особисто. З наукових праць, опублікованих у співавторстві у дисертації використані ті ідеї і положення, що належать особисто автору.

Апробація результатів дисертації. Наукові положення та результати дослідження були оприлюднені та обговорювались на кафедрі світового господарства і міжнародних економічних відносин Інституту міжнародних відносин Київського національного університету імені Тараса Шевченка; одинадцятьох конференціях: конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (24.10.2006 р., м. Київ); Четвертій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” (03.03.2006, м. Київ); П’ятій міжнародній науково-практичній конференції студентів, аспірантів і молодих вчених “Шевченківська весна” (02.03.2007, м.Київ); XIV міжнародній науково-практичній конференції “Євроінтеграційна стратегія України: реалії та перспективи» (19—20.10.2006, ,м. Київ); конференції молодих вчених “Актуальні проблеми міжнародних відносин” (27.10.2005, м.Київ); міжнародній конференції «Асиметрія міжнародних відносин в умовах глобалізації» (6-7.10. 2005, м. Київ); ХІ міжнародній науково-практичній конференції (20.11.2003 р. м. Київ); міжнародній конференції «Європейський Союз як новий сусід: можливості, проблеми та кордони» (21-22.05.2004, м. Київ); ХІІ міжнародній науково-практичній конференції «Україна у пост-біполярній системі міжнародних відносин» (18-19.11. 2004, м. Київ); конференції молодих вчених «Актуальні проблеми міжнародних відносин» (14.10.2004, м. Київ); науковій конференції «Польща перед глобальними та регіональними викликами»; Інститут політології Гданського університету (Польща) (19-20.05.2005, м.Гданськ); трьох круглих столах: «Країни Центрально-Східної Європи в нових умовах розширеного ЄС: уроки для України» (26.04.2006. м. Київ); «Польща та Україна перед новими викликами: інтеграційні процеси у Центральній та Східній Європі» (18.04.2005, м. Київ); «Імплементація норм і правил СОТ у митно-тарифній політиці та нетарифному регулюванні двосторонньої торгівлі України з ЄС» (06.06.2005, м. Київ).

Публікації. Основні положення та результати дисертаційного дослідження було викладені автором в шести одноосібних публікаціях, одній публікації у співавторстві у фахових наукових журналах і збірниках наукових праць загальним обсягом 3,5 д.а., за результатом участі у 3 конференціях опубліковано тези загальним обсягом 0,5 д.а.

Структура та обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів і висновків. Загальний обсяг роботи становить 177 сторінок. Робота містить 14 рисунків на 14 сторінках, 21 таблицю на 23 сторінках та 5 додатків на 20 сторінках, список використаних джерел налічує 168 найменувань та поданий на 16 сторінках.