Агроекологічний моніторинг та відтворення родючості ґрунтів північно-західного регіону України

summary

Проблеми, особливості та перспективи застосування добрив у сучасних умовах

Викладено огляд джерел літератури, в яких висвітлено теоретичні аспекти оцінки еволюційних змін родючості ґрунтів під впливом тривалого удобрення і вапнування, проблеми її відтворення за сучасних господарсько-економічних умов ведення землеробства, альтернативні способи оптимізації систем удобрення. Визначено найбільш актуальні питання із зазначеної проблеми та наведено теоретичне обґрунтування теми дисертації.

Умови та методика проведення досліджень

Дослідження проводили на землях Рівненської державної сільськогосподарської дослідної станції в 1996 – 2005 рр. у тривалих польових дослідах на домінуючих у північно-західному регіоні України дерново-підзолистому зв'язно-піщаному і темно-сірому опідзоленому легкосуглинковому ґрунтах. При підготуванні роботи теоретично узагальнено наукові дані цих стаціонарних дослідів, отримані в попередніх ротаціях сівозмін, починаючи з 1960-го року, та результати агрохімічного обстеження ґрунтів регіону за 1966 – 2001 рр.

Територія, де проводились польові дослідження, характеризувалась помірно-континентальним кліматом, за характером вологозабезпечення – це зона достатнього зволоження. Кліматична норма середньорічної температури повітря складає 7,1єС, річна норма опадів – 568 мм. За період спостережень з 1961 по 2005 рік відмічається тенденція до поступового збільшення середньорічної температури повітря та суми опадів, особливо за останніх п'ять років.

Вивчення впливу тривалого застосування різних рівнів органо-мінеральних добрив у поєднанні з вапнуванням і окремо на агрохімічні властивості дерново-підзолистого зв'язно-піщаного ґрунту, врожайність культур сівозміни і її продуктивність проводили у тривалому польовому досліді (табл. 1), закладеному у 1978 р. Н.О. Невірковець. Крім неї впродовж 1978 – 2005 рр. виконавцями досліджень були С.М. Голуб, Г.П. Мельник, М.М. Лаврук та автор. Перед закладанням досліду ґрунт характеризувався такими агрохімічними показниками орного (0 – 20 см) шару: вміст гумусу за методом Тюріна – 0,86 – 0,97%; гідролітична кислотність за методом Каппена – 22 – 24 мг-екв/кг ґрунту; рН_KCl – 4,6 – 4,8; сума увібраних основ за методом Каппена – Гільковіца – 28 мг-екв/кг ґрунту; ступінь насиченості основами – 62%; вміст рухомих сполук фосфору та калію за методом Кірсанова відповідно 109 – 139 (підвищена забезпеченість) та 55 – 81 (низька і середня забезпеченість) мг/кг ґрунту.

Для вирішення поставлених завдань дослідження було зосереджено на варіантах, системи удобрення в яких були найбільш стабільними впродовж трьох ротацій сівозміни, що дало змогу оцінити зміну окремих показників упродовж тривалого періоду.

Дослід закладено у трьох полях з послідовним їх введенням у часі. Загальна площа ділянки – 198 м², облікової – 100 м², повторність триразова. У 2005 р. закінчилась третя ротація сівозміни. У першій і другій ротаціях дослідження проводили у восьмипільній сівозміні з таким чергуванням культур: картопля, вико-горохо-вівсяна суміш однорічних трав, жито озиме, льон-довгунець, буряки кормові, ячмінь ярий з підсівом конюшини лучної,