ИНВЕСТИЦИОННЫЙ ПРОЦЕСС В РЕГИОНЕ: ФОРМИРОВАНИЕ ДЕЙСТВЕННОГО МЕХАНИЗМА ГОСУДАРСТВЕННОГО РЕГУЛИРОВАНИЯ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність обраної теми, ступінь дослідження тематики дисертації у вітчизняній та зарубіжній науковій літературі, вказано на зв’язок з науковими програмами та темами наукових досліджень Донбаської національної академії будівництва і архітектури, сформульовано гіпотезу, мету і завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів і їх практичне значення, подано інформацію про апробацію і впровадження роботи, відомості про публікації з теми дисертаційного дослідження, зазначено структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі – «Теоретичні і методологічні основи державного регулювання інвестиційного процесу» – розглянуто концептуальні засади  державного управління і державного регулювання соціально-економічного розвитку держави на сучасному етапі; проаналізовано сучасні  теоретико-методологічні підходи щодо державного регулювання інвестиційного процесу; розкрито сутність інвестиційного процесу і роль цілеспрямованого впливу держави на діяльність суб’єктів ринкової інфраструктури; визначено механізми державного регулювання інвестиційним процесом на макро-, мезо-, мікрорівнях  та обґрунтовано концептуальну схему формування системи державного регулювання інвестиційного процесу в регіоні.

Результативність функціонування інвестиційної системи залежить, як правило, від впливу двох груп факторів: внутрішніх – принципи, функції, повноваження і механізми діяльності органів державної влади, і зовнішніх  - організаційна структура державного регулювання економіки та конкурентна ідеологія.  Як засвідчив аналіз трансформаційних процесів, що відбуваються в Україні, на сьогодні  на мікро-, мезо- та  макрорівнях ще не створено сприятливих умов для режиму успішної інвестиційної діяльності. На всіх цих рівнях існує низка актуальних політичних, організаційно-економічних, законодавчих та соціальних проблем, що негативно впливають на інвестиційні процеси та потребують вирішення. Зокрема, на регіональному рівні автором визначено такі проблеми: відсутність ефективних механізмів державного регулювання інвестиційного процесу; нестабільність законодавчої бази у сфері інвестиційної діяльності, протиріччя положень законів і інших нормативних актів; недостатнє застосування принципів сучасного інвестиційного менеджменту в діяльності відповідних органів державної влади; недостатній ступінь економічної свободи регіонів у питаннях регіональної інвестиційної політики.

Ґрунтовне ознайомлення з науковими працями сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених, насамперед, А.Асаула, С.Білої, І.Бланка, В.Бодрова, Л.Гитмана, З.Варналія, В.Воротіна, В.Захарченка, В.Мартиненка, А.Мерзляк, М.Миколайчука, І.Михасюка, А.Омельченка, В.Осецького, В.Федоренка, О.Чемерис, В.Шеремета, В.Ясінського, показало, що основна увага приділяється питанням: удосконалення інвестиційного процесу та інвестиційного менеджменту на мікрорівні, тобто механізмам реалізації інвестиційних проектів на окремих підприємствах; дослідження інвестиційної привабливості країни та оцінки інвестиційного клімату; обґрунтування обсягів і особливостей одержання іноземних інвестицій в Україну; визначення пріоритетних галузей для інвестування; податкового і грошово-кредитного регулювання інвестиційної діяльності; організації системи моніторингу інвестиційної діяльності в регіону і ряду інших. Зазначені вище питання слід віднести до найважливіших складових успішної інвестиційної діяльності. Водночас їх практичне вирішення вимагає подальшого дослідження механізмів цілеспрямованого регулювання інвестиційного процесу з боку держави з урахуванням принципів функціонування конкурентного середовища.

Автор дотримується точки зору, що організацію інвестиційного процесу потрібно розглядати наразі як сукупність науково обґрунтованих принципів, функцій та механізмів державного регулювання інвестуванням у регіоні, застосування яких дозволяє суб’єктам інвестиційної діяльності вирішувати стратегічні і поточні завдання економічного і соціального розвитку регіону в ринкових умовах господарювання. Державне регулювання інвестиційної діяльності – це цілеспрямована координаційно-регулююча виконавча і розподільна діяльність державних органів щодо вишукування, залучення і раціонального використання інвестиційних ресурсів. Домінуючою складовою державного регулювання є механізми, за допомогою яких складна, динамічна, відкрита, імовірнісна економіко-управлінська система ефективно діє.

Аналіз теоретико-методологічних засад та чинної нормативно-правової бази дає змогу стверджувати, що механізми державного регулювання інвестиційного процесу - це інструментальна складова системи державного регулювання, що включає в себе сукупність цілеспрямованих координаційних, мотиваційних, організаційних і контролюючих методів впливу суб'єктів державного управління на діяльність учасників інвестиційного процесу з метою узгодження їх інтересів і дій у напрямку досягнення стратегічних і тактичних завдань державної інвестиційної політики.

Механізми державного регулювання інвестиційним процесом доцільно розглядати як підсистему, що одночасно функціонує на трьох рівнях: макроекономічному (механізми, що визначаються загальнодержавним комплексом заходів бюджетно-податкової політики); мезоекономічному (механізми координації дій суб’єктів  інвестиційного процесу на регіональному рівні); мікроекономічному (механізми впливу на окремі складові інвестицій і функціонування інвестиційних проектів). Результатом функціонування зазначеної підсистеми – є управлінські рішення, які приймаються органами державного управління різних рівнів, що спрямовані на активізацію інвестиційного процесу, успішне залучення і раціональне використання інвестицій, підвищення їх економічної і соціальної ефективності.

Особливе значення для країни в цілому має функціонування зазначених механізмів на регіональному рівні, бо саме тут відбувається безпосередньо регулюючий вплив з боку держави на взаємовідносини суб’єктів  інвестиційної діяльності. У зв’язку з цим, під державним регулюванням інвестиційного процесу на регіональному рівні автором розуміється система економічних, адміністративних і нормативно-правових заходів, що реалізуються органами державної влади, з метою залучення і раціонального використання інвестиційних ресурсів у регіоні, забезпечення збалансованого розвитку та адаптації  системи регіональних ринків.

Місцеві державні адміністрації виступають суб’єктом взаємовідносин на регіональному інвестиційному ринку, відповідно їх головною функцією є саме регулювання ринкових процесів і узгодження інтересів господарюючих суб’єктів. До функцій системи державного регулювання інвестиційного процесу в регіоні також відносяться: цільова, стимулююча, нормативна (регламентуюча), регулююча, контрольно-оціночна. Інвестиційний клімат і інвестиційна привабливість регіону в значній мірі визначаються і забезпечуються адекватними діями місцевих державних адміністрацій. Діючим інструментом органів державної влади має стати інформаційно-аналітична система, що дозволить  збалансувати розміри наявних інвестиційних ресурсів з реальною інвестиційною ємністю регіону  та узгодити інтереси держави й інвесторів.

У процесі дослідження встановлено, що незважаючи на значний науковий інтерес до проблеми регулювання інвестиційного процесу в регіоні, поглибленого наукового обґрунтування потребують саме питання формування дієвих механізмів впливу місцевих державних адміністрацій на підвищення ефективності регіонального інвестиційного процесу. Це обумовлює необхідність, по-перше - визначення особливостей взаємовідносин суб’єктів інвестиційної діяльності на регіональному рівні й інструментів їх регулювання, по-друге - обґрунтування технології оцінки ефективності діяльності органів державної влади у сфері регулювання інвестиційного процесу.

У другому розділі – «Система державного регулювання інвестиційного процесу у регіоні (на прикладі Донецької області)» - розглянуто особливості  інвестиційного клімату на регіональному рівні; визначено організаційно-регулюючі функції місцевих державних адміністрацій у сфері регулювання інвестиційного процесу; проаналізовано фактори функціонування регіональної системи інвестування та визначено ключові проблеми її удосконалення.

Дослідження регіонального інвестиційного процесу на прикладі Донецької області за період 2001-2005 роки показало, що не зважаючи на значні обсяги інвестицій в регіон (у порівнянні з іншими регіонами України), Донеччина не стала поки що регіоном інвестиційної привабливості, хоча могла бути своєрідним локомотивом в Україні за інтенсивністю і результативністю інвестиційної діяльності. Автор дотримується точки зору, що ця ситуація пов’язана з такими причинами: розміри наявних інвестиційних ресурсів залишаються не збалансованими з реальною інвестиційною ємністю регіону; інвестиційні ресурси розподіляються в регіоні нерівномірно й недостатньо обґрунтовано в територіальному й галузевому розрізах; інтереси закордонних інвесторів не співпадають у ряді випадків з регіональним пріоритетом вітчизняного інвестування.

За результатами аналізу динаміки і якості процесу залучення інвестицій зроблено висновок про необхідність ідентифікації існуючих механізмів державного регулювання інвестиційної діяльності у регіоні. Встановлено, що система державного регулювання інвестиційного процесу в області функціонує як цільова управлінська система з механізмами, які в основному ґрунтуються на функціях інвестиційного менеджменту та вимогах Закону України "Про спеціальні економічні зони і спеціальний режим інвестиційної діяльності в Донецькій області". Аналіз ефективності діяльності спеціальних економічних зон (СЕЗ) і територій пріоритетного розвитку (ТПР) показав, що наявні   негативні тенденції державного регулювання - значні податкові пільги не забезпечили СЕЗ і ТПР ролі суттєвого каталізатора інвестиційної політики. Однак, скасування податкових пільг для всіх інвестиційних проектів, які реалізовувалися в умовах СЕЗ і ТПР, теж не є адекватним механізмом регулювання з боку держави, про що свідчить зниження інвестицій в економіку регіонів і погіршення інвестиційного іміджу.

Обґрунтовано, що СЕЗ та ТПР в Україні ще протягом тривалого часу можуть бути ефективними інструментами економічного розвитку й цілеспрямованого залучення інвестицій у регіон за умови раціонального (адекватного проблемам регіону) розподілу інвестицій у галузевому і територіальному розрізі. Перш за все - це залучення інвестицій у невеликі міста Донецької області, де накопичилися складні проблеми економічного і соціального розвитку та інвестування середнього бізнесу, який ще не став повноправним провідником ринкових інновацій у регіоні.

У ході анкетного опитування вітчизняних та іноземних інвесторів виявлено такі основні недоліки існуючих механізмів державного регулювання інвестиційного процесу у регіоні: нерівномірність одержання вітчизняних і іноземних інвестицій у територіальному і галузевому розрізах; недосконалість системи добору інвестиційних проектів, які реалізовувалися Радою з СЕЗ і ТПР, що полягала в слабкому науково-методичному забезпеченні інвесторів з боку державних органів влади;  слабка участь місцевих органів влади у формуванні інформаційної бази даних про потреби території в інвестиціях та формуванні привабливого інвестиційного іміджу регіону;  недостатня наукова обґрунтованість методів формування і оцінки ефективності системи державного регулювання інвестиційного процесу у регіоні, як  взаємозалежної і взаємообумовленої сукупності процедур сучасного менеджменту бізнес-процесів в економічній системі інвестиційного типу.

Невідповідність інтересів держави (регіону) інтересам окремих інвесторів вимагає визначення факторів функціонування регіональної інвестиційної системи, механізмів узгодження та інструментів прямого і непрямого впливу місцевих органів влади на ефективність інвестиційного процесу. Узагальнення матеріалів анкетування дозволило визначити рангову значимість заходів прямого і непрямого впливу місцевих органів влади на підвищення ефективності регіонального інвестиційного процесу. За допомогою методу SWOT-аналізу проведено дослідження факторів функціонування регіональної системи інвестування та шляхів її удосконалювання.

У розділі обґрунтовується авторська позиція щодо зміни чинного порядку розгляду інвестиційних проектів. Скасування діючої практики узгодження з багатьма міністерствами і відомствами  проектів інвестиційних ініціатив, а також делегування повноважень щодо прийняття рішень на регіональний рівень дозволить значно скоротити термін «проходження» інвестиційних проектів, що безпосередньо позитивно позначиться на інвестиційному кліматі регіону. Таким шляхом можливо вирішити одну з проблем регулювання інвестиційного процесу на регіональному рівні – нераціональний (не адекватний) відбір і затвердження інвестиційних проектів. Сучасна система державного регулювання регіонального інвестиційного процесу вимагає удосконалення організаційного механізму на принципах раціоналізації.

У третьому розділі – «Шляхи раціоналізації механізмів державного регулювання інвестиційного процесу в регіоні» – запропоновано структурно-функціональну модель організаційного механізму державного регулювання інвестиційного процесу в регіоні; обґрунтовано ключові напрямки раціоналізації регіональної інвестиційної системи; розроблено методичні засади кількісної оцінки потенціалу управляємості.