МЕХАНИЗМ ГОСУДАРСТВЕННОГО СТИМУЛИРОВАНИЯ ИННОВАЦИОННОГО РАЗВИТИЯ РЕГИОНА

summary

Розділ 1. Теоретичні основи державного регулювання інноваційного розвитку. У розділі проаналізовано сутність та закономірності інноваційного розвитку суспільства, розглянуто механізми державного регулювання інноваційного розвитку в контексті створення середовища та впровадження необхідних стимулів, проаналізовано роль консалтингових фірм в інноваційному розвитку національної економічної системи.

В процесі аналізу теоретичних основ державного регулювання інноваційного розвитку виявлено, що формування державних інноваційних систем є початковою стадією побудови постіндустріального суспільства, основу економіки якого складає одержання і використання нових знань.

Визначено сутність української інноваційної системи як системи, що представляє собою сукупність суб'єктів господарювання, взаємодіючих у процесі виробництва, поширення і використання нового економічно вигідного знання, напрямки діяльності якої визначаються державною економічною політикою і регламентуються відповідною нормативно-правовою базою.

Інноваційна система є багаторівневим утворенням. Крім того, розробка інноваційної політики на кожнім з рівнів повинна будуватися з урахуванням розвитку тенденцій інших рівнів (табл. 1). Виявлено, що процес створення НІС має констатувати той рівень в ієрархії, на якому інноваційні процеси реалізуються найбільш динамічно. Світові тенденції інноваційного розвитку визначають в якості домінуючого рівня – регіональний. Зокрема, згідно з визначенням скандинавського економіста Б.Лундвалла, нині регіони виконують ключову генеруючу функцію на мезорівні, створюючи високотехнологічні продукти через регіональні інноваційні мережі, локальні кластери та використовуючи ефект інформаційного взаємозбагачення науково-дослідних інститутів, що співпрацюють.

В підтвердження цього, американські дослідники Б.Карлссон та Р.Станкевич наголошують, що „технологічна щільність та гетерогенність є рідше властивістю окремих національних регіонів, ніж країн”. Крім того, існує ряд цілком об'єктивних причин, що визначають посилення регіональних органів управління в здійсненні науково-технічної діяльності, тому що по-перше, інноваційна діяльність по природі своїй тяжіє до децентралізованого здійснення, і, по-друге, її успіх багато в чому визначається динамізмом, гнучкістю, здатністю до швидких змін, адаптації до мінливих умов. Ці властивості не були (та й не можуть бути) сильними сторонами центральних органів управління, призначених для вирішення стратегічних задач.