МЕХАНІЗМИ ЕФЕКТИВНОГО ВЗАЄМОДІЇ ОРГАНІВ ДЕРЖАВНОЇ ВЛАДИ ТА ГРОМАДСЬКИХ ОБ\'ЄДНАНЬ НА РЕГІОНАЛЬНОМУ РІВНІ

summary

Розділ 1. Теоретико-методичні проблеми дослідження управлінських аспектів взаємодії органів влади та громадських об’єднань. У розділі розглядаються загальнотеоретичні  питання, пов’язані із проблематикою дисертації.

Важливим чинником перехідних процесів для посткомуністичних країн є формування багатоманітних і стійких структур громадянського суспільства. Громадянське суспільство – це сфера взаємодії, спілкування й солідарності, спонтанної самоорганізації і самоврядування вільних індивідів на основі добровільно сформованих асоціацій, вона захищена необхідними законами від прямого втручання і регламентації з боку держави.

Основа громадянського суспільства – повсякденна громадська участь  та системний управлінський вплив з боку структур  влади. Така демократія («учасницька» (participatory), «дорадча» (deliberative)) передбачає як середовище спілкування, так і відповідні усталені процедури й механізми.  Дорадчо-учасницькі засади сучасної демократії передбачають постійно відновлювані і високо мотивовані відносини взаємодії, партнерства і довіри. Вони втілюються у широкому колі форумів, у якому взаємодіють, тут відбувається обмін інформацією та ресурсами.

Державний сектор, громадське суспільство й бізнес репрезентовані  різними (але не протилежними!) інтересами. Взаємодія цих секторів, взаємна довіра та налаштованість на партнерство  забезпечує стійкість суспільного розвитку, збалансованості і стабільності соціальних відносин. Природа цієї взаємодії полягає у тих відмінностях, які відрізняють  і одночасно  пов’язують  різні сектори у суспільстві.

Взаємодія між державним («першим») і недержавним («третім») суспільним секторами є одним з найбільш значущих проявів міжсекторальної взаємодії. Міжсекторальна взаємодія (партнерство) визначається в дисертації як  конструктивна взаємодія організацій двох або трьох секторів (держава, бізнес та некомерційна спільнота) у вирішенні соціально значущих питань.

Ця взаємодія відбувається в інституціональному вимірі  ієрархічно і мережево організованих взаємовпливів та носить постійний характер –  будується на комплексі ідеологічних, організаційних, інструментально-методичних та інших чинників. Принципова відмінність двох головних ліній взаємодії полягає в тому, що влада репрезентує регламентуючий, впорядковуючий вплив, а громадські організації – ініціативу, пошук, «попит» на взаємодію. Відповідні напрямки вказаних взаємовпливів і взаємодії відображені на рис. 1.

Критеріями ефективності взаємодії влади і громадськості визначені такі риси взаємодії, як оптимальність (відповідність між проблемою та вжитими засобами її вирішення), дієвість (реальність досягнутих результатів), поступальність (від результативності одного рівня здійснюється перехід на наступний, більш важливий, складний і перспективний).