МЕХАНІЗМИ ПРОТИДІЇ ПРОЯВАМ ТЕРОРИЗМУ НА ЗАЛІЗНИЧНОМУ ТРАНСПОРТІ УКРАЇНИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дисертації, її значущість, показано зв’язок із науковими програмами й темами наукових досліджень, сформульовано гіпотезу, мету й завдання, визначено об’єкт, предмет і методи дослідження, розкрито наукову новизну отриманих результатів і їх практичне значення, подано інформацію про апробацію, відомості про публікації з теми дисертаційного дослідження,  структуру дисертації та її обсяг.

У першому розділі - “Теоретичні та організаційно-правові засади протидії та запобігання тероризму” – подається аналіз вітчизняної та зарубіжної наукової літератури за предметом дослідження, а також визначаються  підходи до розгляду понять “тероризм”, “терористичний акт”, “механізми державного управління у сфері національної безпеки, протидії та запобігання проявам тероризму”, що дало можливість висвітлити ступінь наукової розробки теми, обґрунтувати актуальність та необхідність подальших теоретичних розробок у межах дисертації.

Тероризм як явище, що набуло планетарних масштабів, є предметом вивчення філософських, політичних, психологічних, правових досліджень, що сприяло появі майже 200 визначень поняття, жодне з яких не вважається загальноприйнятим, оскільки не включає координати соціальної причинності тероризму і ступінь його небезпеки для суспільства і держави, а також тенденції його активізації та поширення. Це обумовлено не тільки міждисциплінарним характером аналізу сутності розуміння тероризму і факторами суб’єктивного характеру, що існують на внутрішньодержавному та міжнародному рівнях, а й тим, що тероризм  не є статичним явищем, він еволюціонує разом із суспільством, яке його породжує, постійно зазнає коригування при виникненні нових геополітичних тенденцій, пов’язаних із істотними змінами у світоустрої.

Аналіз ряду робіт вітчизняних та закордонних авторів свідчить про те, що при виробленні дефініції “тероризм” слід більш чітко розмежовувати поняття “терор”, “тероризм”, “терористичний акт”. Адже серед вчених немає одностайності щодо підходів до розуміння його змісту, наприклад, В. Малісон та С. Малісон взагалі не вважають терор і тероризм поняттями, що ідентифікуються з чітко визначеними фактичними подіями, у силу широкого  значення цих термінів. Щодо В.Ліпкана, то він розрізняючи “терор” і “тероризм”, різницю вбачає у наявності чи відсутності влади над певною групою під час їх здійснення. Однак, С. А. Єфірів, А. В. Наумов вважають, що більш плідно не шукати універсальне визначення тероризму, а варто обмежитися лише деякими його ознаками. Це є наслідком не лише ототожнення понять, а й крайньої політизованості оціночних суджень.

На всіх етапах розвитку існування тероризм був винятково складним явищем, обумовленим численними причинами соціально-економічного, правового, ідеологічного, психологічного та політичного характеру. Загострення національно-етнічних чи релігійно-конфесійних проблем, а також міждержавних відносин завжди спонукали певні верстви населення, політичні партії застосовувати суспільно-небезпечні, протиправні терористичні діяння для розв’язання існуючих протиріч. Загальний історичний розвиток тероризму розвивався у такій послідовності: індивідуальний – груповий – локальний – масовий терор.

Оцінюючи ступінь наукової розробки теми тероризму, слід зазначити, що багатогранність та багатоликість, міждисциплінарність дослідження такого складного феномену спричинила появу різних підходів до його розуміння, що не дає можливості сформулювати єдине та чітке його поняття. Тому в нашому дослідженні під тероризмом будемо розуміти суспільно-небезпечну діяльність або загрозу діям, що зчиняється публічно з метою залякування і примусу, прямого і непрямого впливу на досягнення певних соціально-політичних змін у власних інтересах та паралізування протидії терору з боку громадськості. А під його сутністю – сукупність оригінальних ознак, характерних рис і відмінних рис, які властиві тероризму як соціально-політичній і правовій категорії, які складають його внутрішній зміст.

Разом з тим, ґрунтовне ознайомлення з науковими працями сучасних вітчизняних та зарубіжних вчених надало можливість визначити характерні риси та особливості, з’ясувати причини виникнення та поширення тероризму, обґрунтувати ознаки типологічної класифікації, що було необхідним для додання більшої цілеспрямованості і систематизації у науковому обґрунтуванні сутнісних характеристик, відмінностей від терору та терористичних актів, що слід обов’язково враховувати при опрацюванні методів та способів попередження та протидії тероризму.

Тероризм сьогодні представлений структурами, які мають у своєму арсеналі сучасні засоби та технології, великі фінансові можливості, що становлять сотні мільйонів доларів США і надають можливість розширювати масштаби їх активності. Розмаїття терористичної діяльності все більше співвідноситься з діяльністю націоналістичних, релігійних, етнічних, сепаратистських рухів та здебільшого набуває форму збройних конфліктів. Занепокоєність світового співтовариства зростанням терористичної активності обумовлена:

·    чисельністю жертв терористичних актів і величезним матеріальним збитком;

·    можливістю доступу терористів до новітніх технологій, діяльності засобів масової інформації і глобальних комп’ютерних мереж (Інтернет);

·    комерціалізацією в сфері масової культури, де культивуються насильство і жорстокість.

Так, аналіз показав, що тероризм у сучасних умовах поширення має неоднозначні та суперечливі характеристики і це заважає пошуку оптимальної протидії та запобігання. Особливості сучасного тероризму та специфічність основних характеристик, відрізняють його від інших небезпечних загально-соціальних явищ. А саме: особливістю сучасного тероризму є не тільки подвійність стандартів, а й те, що він спрямований на анонімні жертви, і водночас сам анонімний, існує у вигляді мережі, тому розмитість ворога в громадській свідомості надає можливість приписувати загрозі будь-яке обличчя. Тому  методи антитерористичної боротьби спрямовані в основному на запобігання  терористичних актів, мінімізацію збитків у разі їх здійснення, але не усувають причин появи тероризму як явища в житті народів на планеті.

Однією з причин, що стримує розроблення ефективних механізмів протидії та запобігання тероризму є те, що наука не має єдиного визначення самого поняття механізми державного управління. Тому взявши за основу підходи Г.Атаманчука, М.Круглова, Н.Нижник, П.Надолішнього, В.Олуйка, автор дійшов висновку, що механізми як категорія теорії державного управління на практиці реалізуються в управлінському процесі від з’ясування конкретної управлінської ситуації, визначення мети і завдань до досягнення конкретних результатів через застосування адекватного впливу на всі елементи керованої підсистеми. Відтак  у  сфері національної безпеки, з метою запобігання та протидії проявам тероризму переважно застосовують організаційні механізми (які можуть бути організаційно-структурними, організаційно-економічними, організаційно-адміністративними тощо), правові (на основі яких здійснюється організаційно-розпорядча та адміністративно-виконавча діяльність), фінансово-економічні, мотиваційні та комплексні.

У другому розділі – “Система управління безпекою та аналіз заходів із попередження та запобігання тероризму на залізничному транспорті України” – проаналізовано нормативно-правові основи боротьби з тероризмом, досліджено залізничний транспорт як об’єкт державного управління та терористичної діяльності, визначено його провідну роль у транспортній системі України та існуючі механізми державного управління контролем безпеки руху на Укрзалізниці, вивчено досвід боротьби з тероризмом на залізничному транспорті Російської Федерації та можливості його адаптації у вітчизняній практиці. Також у розділі аргументовано опосередковані передумови можливого виникнення і розвитку тероризму в Україні: політична нестабільність та існування між кланових, релігійних конфліктів; існування етнічних суперечностей; незадовільний стан екології та висока концентрація об’єктів підвищеної небезпеки; неконтрольований обіг зброї та небезпечних речовин; незахищеність інформаційного простору; низький рівень санітарного, епідеміологічного контролю, що обумовлює можливість застосування хіміко-бактеріологічної зброї.

У результаті аналізу існуючої нормативно-законодавчої  бази було виявлено, що за роки незалежності в Україні прийнято низку нормативно-правових актів, які регулюють правила, методи та форми взаємовідносин у системі запобігання тероризму, але водночас відзначаються істотні недоліки – неузгодженість окремих правових актів. Це обумовлено тим, що вчинки, які здійснюються в ході підготовки та реалізації терористичних дій, в залежності від обстановки та конкретних умов можна кваліфікувати за декількома десятками статей чинного Кримінального кодексу України. До того ж це ускладнюється ще й тим, що система заходів боротьби з тероризмом має два рівні: макрорівень та мікрорівень, які взаємопов’язані між собою.

Дослідження стану залізничного транспорту України показало, що в су­часних умовах і в найближчій перспективі залізничний транспорт збереже свою провідну роль у транспортній системі країни. Такий пріоритет визначається високою перевізною спроможністю залізничних магістралей, порівняно низькою собівартістю, надійністю перевезень, незалежністю від кліматичних умов і мінімальним впливом на навколишнє середовище. Тому, підприємства і засоби залізничного транспорту є важливим елементом  системи попередження можливих терористичних акцій. Пояснюється це тим, що вони самі можуть бути об’єктами терористичних атак, як з метою їхнього знищення, так і з метою захоплення. Крім того, засоби залізничного транспорту, можуть самі ставати за певних умов смертоносною зброєю, адже як об’єкт терористичної діяльності вони у великих обсягах перевозять хімічно небезпечні реагенти, вибухові речовини, пально-мастильні матеріали тощо. Також, залізничний транспорт  є  засобом  міждержавного спілкування і  його  засоби  використовуються терористами для переїздів і доставки необхідних засобів.

Залізничний транспорт знаходиться у тісному взаємозв’язку з іншими видами транспорту і зазначені характеристики є факторами ризику  в процесі функціонування всієї національної транспортної системи, яка виступає одним з найбільш ймовірних об’єктів зазіхань терористичного характеру.

Дослідження організаційних механізмів державного управління контролем безпеки руху на залізничному транспорті України показало, що це складна категорія управління, яка включає: цілі управління, елементи об’єкта та їхні зв’язки, на які здійснюється вплив, діяння в інтересах досягнення цілей; методи впливу; матеріальні та фінансові ресурси управління, соціальний та організаційний потенціали. Відтак, у зв’язку  із зростаючою загрозою скоєння терористичного(их) акту(ів) на залізниці організаційно-структурні механізми потребують вдосконалення.

Тероризм в Україні наразі розвивається в прихованій, латентній формі, й не складає реальної загрози для більшості жителів, на відміну від Росії. На підставі вивчення досвіду боротьби з тероризмом на залізничному транспорті Російської Федерації автор робить висновок, що подальше удосконалення діяльності по забезпеченню  безпеки залізничного транспорту України, потребує подальшого доопрацювання ряду питань  законодавчого, організаційного, фінансового, наукового і технічного характеру. Саме створення структури органів з вертикальним підпорядкуванням, які відповідальні за виконання системи запобіжних заходів з прояву тероризму на основі визначення чіткого дерева цілей, постійного навчання персоналу, забезпечення його готовності до дій в кризових ситуаціях. Розробка та впровадження нових технічних засобів протидії загрозам є важливим фактором як попередження актів тероризму, так і локалізації їх наслідків з найменшими втратами. Так, для запобігання тероризму доцільним є вдосконалення механізмів в’їздного контролю, розвиток активного співробітництва у сфері розробки більш складних для підробки проїзних документів та у сфері спільних навчальних програм.

У третьому розділі – “Оптимізація напрямків застосування механізмів протидії тероризму на залізничному транспорті України” – аргументовано напрямки застосування організаційно-правових механізмів протидії тероризму, сучасних технічних антитерористичних засобів із попередження та запобігання можливих проявів тероризму на залізничному транспорті України та удосконалення економічної складової механізмів протидії тероризму на Укрзалізниці шляхом запровадження розробленої методики оцінки зниження втрат на залізничному транспорті від можливих терористичних актів.

Проведене дослідження існуючої системи управління безпекою в Укрзалізниці показало, що структурно-функціональна схема управління безпекою руху поїздів побудована на принципі системності в роботі й охоплює всі рівні,  зокрема, воно здійснюється шляхом цілеспрямованого регулювання організаційних, технічних, психофізіологічних факторів, що впливають на безпеку руху поїздів. Тобто, вирішення питань убезпечення на залізничному транспорті може  здійснюватися  лише системно, у результаті підвищення рівня організації роботи,  встановлення дієвого контролю за транспортним процесом, упровадження сучасних технічних засобів.