Регулюючий вплив держави на функціонування банківських інститутів

summary

Розділ 1. “Теоретичні основи розробки  методів і механізмів державного регулювання діяльності банківських інститутів”. Державне регулювання економіки - це об’єктивний процес, основою якого є окреслення меж, що здійснюється за допомогою різноманітних методів та інструментів, які є в розпорядженні державних органів влади, для досягнення бажаного економічного і соціального ефекту. Розгляд теорій державного регулювання 30-80-х років дав змогу з’ясувати дійсні причини необхідності державного регулювання економіки: наявність зовнішніх ефектів та суспільних товарів, небезпека створення монополій та руйнівної конкуренції тощо. На противагу їм теорії державного регулювання економіки 90-х років спрямовані в першу чергу на дослідження проблем, які можуть виникнути в самому процесі регулювання: зловживання, неефективність регулюючого апарату тощо. Це дає підстави стверджувати, що втручання держави у економічні процеси не є панацеєю від усіх негараздів і за певних умов регулюючий вплив держави може мати не тільки позитивний, але й негативний ефект. Таким чином, кожний крок держави на шляху розширення своїх повноважень у економічній сфері має обґрунтовуватися не тільки загальними причинами, які названі вище. Це дозволяє зробити висновок, що потрібно доводити не необхідність державного регулювання, а спроможність держави здійснювати ефективне регулювання економіки, і відповідно банківської діяльності.

Виходячи з цих позицій, розглянуто державне регулювання банківської діяльності, необхідність якого доводиться як особливими функціями (трансформація строків, ризиків, ліквідності), що виконуються банками, так і необхідністю захисту вкладників та стабільністю банківської системи. Зроблено висновок, що дві останні передумови регулювання є лише двома сторонами однієї медалі, оскільки метою захисту вкладників є також забезпечення стабільності банківської системи, що було доведено на основі детального аналізу такого феномену, як відплив вкладів. У цьому зв’язку були розглянуті моделі банківського регулювання, запропоновані економістами Diamond/Dybvig, Chari/Jagannathan, Jacklin/Bhattacharya, Postlewaite/Vives. Ці моделі заслуговують особливої уваги ще й тому, що авторами пропонуються розв’язання даної проблеми за допомогою таких важелів як норми власного капіталу, страхування вкладів фізичних осіб, продаж активів банку, що потрапив у кризове становище, та лімітування залишків на рахунках фізичних осіб.

У дослідженні розглянуто основні принципи державного регулювання банківської діяльності: достатність, адекватність, еластичність, послідовність, відкритість, справедливість. Запропоновано вважати основними функціями державного регулювання банківської діяльності наступні: організаційну, захисну, стабілізаційну. Також більш детально досліджено асоціативне та наддержавне регулювання діяльності банківських установ.

Важливу роль відіграють методи та інструменти, за допомогою яких здійснюється регулювання економічних процесів. Розглянуто підходи науковців до систематизації методів державного регулювання економіки. Це дозволило дійти висновку, що проводити розмежування між правовими та економічними методами недоцільно, оскільки економічна система не може існувати в сьогоднішніх умовах без інституту права. В складі економічних методів виділено групу фінансових методів державного регулювання банківської діяльності, які визначили як сукупність фінансових інструментів та механізм їх впливу на банківську діяльність.  Відповідно фінансові методи поділено на три групи: за формами впливу на банківські інститути - прямі, непрямі, змішані; за характером впливу на банківську діяльність фіскальна та грошово-кредитна політики, політика страхування; за ступенем ефективності державного регулювання - методи, які держава використовує як монополіст (встановлення фінансових нормативів та відрахувань до резервних, страхових та інших цільових фондів, політика мінімальних резервів, податкова політика, фінансовий контроль), а є методи, які держава використовує як рівноправний суб’єкт ринкової економіки (здійснення державних витрат, операції на відкритому ринку, процентну політику).

У роботі визначено суб’єкти та об’єкти фінансового механізму. Суб’єктами фінансового механізму встановлено сукупність активних сил, які впливають на можливості банку встановлювати і підтримувати відносини успішного співробітництва з цільовими клієнтами. Об’єктами фінансового механізму є умови конкуренції на кредитному ринку, його кон’юнктура, прогнозування попиту; стан науково-технічного розвитку; банківські ризики; заходи по формуванню капіталу банку, а також його структура; якість активів; показники прибутковості функціонування банку; показники ліквідності та платоспроможності банку; корпоративна культура банку.

В результаті дослідження автором запропоновано класифікаційну та функціональну модель принципів фінансового механізму державного регулювання, які наведені в табл. 1, 2.

В дослідженні визначено, що метою реалізації фінансового механізму є забезпечення фінансової стійкості, як умови отримання стабільних доходів комерційного банку.

Обґрунтовано глобальні особливості фінансового механізму державного регулювання банківської діяльності на макрорівні, які полягають в такому: вплив на процес макроекономічної стабілізації; визначення пріоритетних напрямів дії; сприяння стабілізації національної грошової одиниці; сприяння розвитку інфраструктури грошово-кредитного ринку; розширення співробітництва України з міжнародними фінансовими організаціями; реалізація загальнодержавної доктрини демократичних, соціально-ринкових перетворень в Україні; сприяння подальшому розвитку і стабілізації кредитного ринку України.

Розділ 2. “Розвиток фінансового механізму державного регулювання банківських інститутів в умовах ринку”. В дослідженні обґрунтовано, що фінансовий механізм забезпечує стабільну прибуткову діяльність комерційних банків за допомогою розширення клієнтурної бази та спектра надаваних послуг, підвищення їх якості, створення клієнтам максимально вигідних умов співробітництва. Ключовим принципом функціонування фінансового механізму є ефективне використання власних і запозичених коштів, орієнтація на приватний сектор економіки. Заходи фінансового механізму забезпечать необхідне накопичення кредитних ресурсів банківською системою, зроблять її активним суб’єктом інвестиційного процесу в Україні, наблизять комерційні банки до реальної економіки, що сприятиме подальшому економічному зростанню.