ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОДАТКОВОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

summary

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що розв’язується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну; встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі “Теоретичні засади податкової політики держави” розглянуто основні теоретичні положення щодо економічної сутності поняття і принципів формування державної податкової політики як інструменту регулювання соціально-економічного розвитку країни та розподілу обмежених народногосподарських ресурсів.

У деяких випадках заходи, спрямовані на виконання державою її функцій, можуть мати різноспрямований характер, і тому необхідною є їх координація. Сучасний економічний розвиток України та її регіонів значною мірою визначається станом  податкової політики. Саме податкова політика визначає характер і мету податкової системи, яка передусім має забезпечити  необхідними ресурсами фінансування видатків держави.

Стратегічною метою податкової політики є створення в Україні стабільної податкової системи, яка забезпечила б достатній обсяг надходжень платежів до бюджетів усіх рівнів, ефективне функціонування економіки держави, справедливий підхід до оподаткування всіх категорій платників податків, а також створення умов для подальшої інтеграції України у світове співтовариство.

У цілому поняття “податкова політика держави” трактується по-різному. Вважаємо достатньо повним визначення, надане С.І. Юрієм та Й.М. Бескидом, згідно з яким податкова політика – це діяльність держави у сфері запровадження, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів до централізованих фондів грошових ресурсів.

Практика державної розбудови і завдання щодо подальшого поглиблення ринкових трансформацій у країні потребують створення цілісної та послідовної концепції реформування податкової політики на основі її децентралізації. Це зумовлює необхідність обґрунтування загальної стратегії розвитку податкової політики, спрямованої на посилення її фіскально-регулюючих функцій і розмежування між державою та регіонами зобов’язань щодо механізмів формування і реалізації оподаткування, що вимагає комплексного дослідження проблем розвитку державної податкової політики, включаючи її регіональну складову та формування бюджетів різних рівнів.

Під регіональною податковою політикою слід розуміти – систему заходів державних і місцевих органів влади у податковій сфері, спрямованих на вдосконалення оподаткування та забезпечення інтересів держави стосовно регіонів і внутрішніх інтересів самих регіонів. Податкова політика об’єднує як загальнодержавні важелі обґрунтованого територіально диференційованого оподаткування регіонів, так і діяльність органів місцевого самоврядування щодо встановлення і стягнення податків з метою забезпечення конкурентоспроможності економіки регіону на засадах його соціально-економічного зростання.

До основних цілей державної податкової політики необхідно віднести такі: зближення рівнів соціально-економічного розвитку регіонів; підтримку вітчизняного виробника, зміцнення його позицій на внутрішньому та зовнішньому ринках; податкове стимулювання не тільки експортоорієнтованих, але й імпортозамінних виробництв; сприяння активізації інвестиційних процесів; забезпечення територіальної справедливості оподаткування; податкове стимулювання галузей соціальної сфери, які забезпечують покращення якості життя населення; зміцнення фінансових основ місцевого самоврядування та забезпечення їх фінансової самостійності.

До принципів державної податкової політики необхідно віднести такі: системності та внутрішньої цілісності; стимулювання соціально-економічного розвитку та інвестиційної активності регіонів; територіальної справедливості; стабільності системи оподаткування для регіонів усіх територіальних рівнів; компетентності; економічної обґрунтованості; достатності; гнучкості оподаткування; суспільної ефективності.

Ураховуючи вищезазначені цілі та принципи, державна податкова політика покликана вирішувати ряд завдань. Найважливіші з них такі: створення правової бази для реалізації цілей податкової політики; необхідність встановлення органами державної влади і законодавчого закріплення переліку тих регіонів, що потребують фінансової допомоги з боку держави; використання податкових інструментів, які стимулювали б економічний розвиток регіонів; забезпечення фінансової стійкості регіонів, що значною мірою зумовлено фінансовою стійкістю бюджетів.

До основних напрямів державного регулювання у сфері забезпечення фінансової стійкості регіону потрібно віднести: участь фінансових ресурсів Державного бюджету для забезпечення потреб регіонів; фінансову підтримку регіонів (бюджетні дотації, субсидії тощо); створення фінансових умов для формування вільних економічних зон у регіонах з потенціалом зростання; розміщення державних замовлень на поставку продукції загальнодержавного значення; забезпечення умов для залучення вітчизняних інвестицій у слаборозвинені регіони; вирівнювання умов підприємницької діяльності у регіонах; забезпечення територіальної справедливості оподаткування; збільшення податкових надходжень; підвищення рівня дохідно-витратної збалансованості, забезпечення самодостатності місцевих бюджетів.

Розглядаючи реформування міжбюджетних відносин у загальній державній податковій політиці в Україні, слід дотримуватися таких принципів. По-перше, метою реформування слід вважати створення умов для ефективного виконання функціональних повноважень органів державної влади та місцевого самоврядування у межах доходів відповідних бюджетів, а також забезпечення умов інституціональної симетрії, тобто відповідності між групами економічних суб’єктів, які: користуються певними суспільними благами та послугами; фінансують надання цих благ і послуг (сплачують податки для його фінансування); приймають самостійні рішення про їх надання. По-друге, розподіл повноважень має базуватися на принципах субсидіарності з дотриманням вимог відповідності надання суспільних благ та послуг потребам і уподобанням економічних суб’єктів і забезпечення ефективного виробництва суспільних благ і послуг. По-третє, формування дохідної частини місцевих бюджетів має базуватися на загальних принципах оподаткування (достатність і здатність податкових надходжень до збільшення, нейтральність і відповідність цілям економічного зростання, справедливість, “прозорість” правових норм).

Досвід різних країн щодо системи оподаткування свідчить, що немає однозначної відповіді на те, яким податкам потрібно віддати перевагу, але головними складовими податкових систем є, з одного боку, податок на доходи (включаючи корпоративний), а з іншого – загальний непрямий податок на споживання.

Разом з тим необхідно зауважити, що, з погляду техніки стягнення податку на доходи є досить складним. Його успішне застосування можливе лише в умовах добре розвинутого народного господарства, при добре організованій системі обліку і звітності, при готовності платників податків співробітничати з податковою адміністрацією.

У другому розділі “Формування та вплив податкової політики на соціально-економічний розвиток України” здійснено ретроспективне дослідження становлення податкової системи України, аналіз податкового навантаження економіки України, визначено необхідність та основні напрями реформування податкової політики України.

Для того, щоб оцінити рівень податкового тягаря, необхідно враховувати такі моменти: як існуюче податкове навантаження впливає на ділову активність господарюючих суб'єктів; як держава використовує кошти, акумульовані нею за допомогою податкової системи.