СТРУКТУРИРОВАНИЕ государственной СОЦИАЛЬНОЙ ПОЛИТИКИ в регионе как основа ее эффективности

summary

Розділ 1. Концепція реґіоналізму в теорії і практиці державної соціальної політики. Огляд сучасних наукових досліджень показав, що кінець ХХ – початок ХХІ століття характеризується зміною парадигми соціально-економічного розвитку, внаслідок чого виникає необхідність вивчення процесів, що відбуваються, не тільки з макро- і мікро- економічних позицій, але і з погляду реґіональної політики.

Розглянуто різні концепції реґіону як об’єкта управління: філософську, економіко-географічну, синергетичну, структурно-галузеву, соціальну. Доведено, що багатоманітність наукових підходів до поняття “реґіон” відкриває широке поле для досліджень у галузі реґіонального управління, однак пріоритети кожної з вищеназваних концепцій носять суто економічний, або соціальний характер.

Встановлено, що проблеми, зумовлені трансформацією економіки, не є унікальними, вони характерні для більшості держав і пов’язані із циклічністю історичного розвитку, а їх вирішення – із знаходженням компромісу між досягненням високої ефективності господарства і соціальною справедливістю. Методи і засоби, які застосовуються в реґіональній соціально-економічній політиці розвинутих країн, досить різноманітні, однак спільним для всіх є переважна роль держави. Складність реґіональної системи, багатоаспектність об’єктивних і суб’єктивних зв’язків між її блоками і елементами свідчить про необхідність структурного підходу до вирішення реґіональних проблем. Основний акцент при цьому повинен бути спрямований на ефективність соціально-економічного розвитку.

Проведено структурування державної соціальної політики в реґіоні на основі взаємного узгодження потреб і можливостей суспільства як цілей і засобів соціальної політики. Процес узгодження розглянуто як пошук шляхів підвищення добробуту населення й соціальної стабільності в проблемних умовах обмежень економіки, що трансформується: бюджету, необхідних фондів, грошових доходів населення (рис.1).

Показано, що однією з головних умов досягнення загальнонаціональних цілей є вирішення реґіональних проблем, що проводиться на основі соціального партнерства, здатного балансувати суперечливі інтереси влади і бізнесу.

На основі використання сучасного аналітичного інструментарію розроблено методику побудови соціального механізму реґіонального управління, що включає чотири етапи:

окреслення мети з урахуванням проміжного стану реґіонального господарства між макро- і мікрорівнями, вироблення науково-обґрунтованого уявлення про реґіон;

вибір інструментів соціальної політики, формування структури управління відтворювальними процесами, виявлення факторів, від яких залежить ступінь ефективності виконання реґіоном своїх функцій;