Фінансово-бюджетний контроль в механізмі державного регулювання територіального розвитку Автореферат

У вступі дисертації обґрунтована актуальність дослідження, визначена мета та завдання роботи. Викладені найбільш вагомі результати, що характеризують науково-практичну новизну дослідження. Зазначено практичне значення та можливості застосування одержаних результатів.

У першому розділі – “Теоретичні основи фінансово-бюджетного контролю в механізмі державного регулювання територіального розвитку” – досліджено й узагальнено теоретичні основи фінансового контролю, визначено поняття та сутність фінансово-бюджетного контролю в механізмі державного регулювання територіального розвитку.

Фінансово-бюджетний контроль в механізмі державного регулювання територіального розвитку є однією з форм управління фінансами, особливою сферою контролю, що зумовлена формуванням і використанням фінансових ресурсів в усіх суб’єктах економіки держави. Він передбачає перевірку ефективності використання бюджетних коштів, фінансових операцій щодо їх законності, економічної доцільності та досягнення позитивних результатів.

Фінансово-бюджетний контроль в механізмі державного регулювання територіального розвитку здійснюється органами державної влади, органами місцевого самоврядування та охоплює рух фінансових потоків з бюджетної системи до отримувача бюджетних коштів та використання отриманих коштів за цільовим призначенням. Метою фінансово-бюджетного контролю є забезпечення дотримання всіма учасниками встановлених законодавством правовідносин у сфері розподілу та використання державних і регіональних фінансів.

Відповідно до мети фінансово-бюджетного контролю основними його завданнями мають бути: організація і здійснення контролю за своєчасним виконанням прибуткових і витратних статей Державного бюджету та місцевих бюджетів, структурою і цільовим призначенням; визначення ефективності та доцільності витрат державних коштів і використання державної та комунальної власності; оцінка обґрунтованості прибуткових і витратних статей Державного бюджету; фінансова експертиза проектів законів України, а також нормативно-правових актів органів державної влади, що передбачають витрати коштів Державного бюджету; аналіз виявлених відхилень від встановлених показників Державного бюджету і підготовка спрямованих на їх усунення пропозицій, на вдосконалення бюджетного процесу в цілому; контроль за надходженням до бюджету податкових і неподаткових доходів; оцінка ефективності діяльності міністерств і відомств щодо використання коштів Державного бюджету і позабюджетних фондів; контроль за реалізацією механізму міжбюджетних відносин; контроль за формуванням і розподілом цільових бюджетних фондів фінансової підтримки регіонів; виявлення фінансових зловживань у сфері бюджетних відносин; проведення профілактичної інформаційної роботи з метою підвищення бюджетної дисципліни.

Об'єктом фінансово-бюджетного контролю виступає не тільки бюджетний процес, фінансові ресурси, а й фінансово-господарська діяльність підприємств і організацій, задіяних у сфері бюджетних відносин. У зв'язку із цим фінансово-бюджетний контроль поширюється на міністерства і відомства, що відповідають за формування прибуткової частини Державного бюджету, і на міністерства і відомства, що використовують кошти Державного бюджету, а також підприємства і організації, яким надані бюджетні кошти на безповоротній і поворотній основах.

Основними принципами, на яких має ґрунтуватися фінансово-бюджетний контроль, є такі: об’єктивність та обґрунтованість, відображення виявлених фактів вчинення правопорушень у бюджетній сфері, єдність правової бази та стандартів у сфері здійснення фінансово-бюджетного контролю, гласність його результатів, відповідальність контрольних органів та посадових осіб за свої дії (бездіяльність) під час здійснення контролю.

Нами запропоновано розробити концепцiю єдиної системи державного фінансового контролю. У цій концепції ми пропонуємо врегулювати питання взаємодiï контрольних органів у фінансовій сфері, визначити, що Рахункова палата в механізмі державного регулювання територіального розвитку має стати найвищим органом фінансово-бюджетного контролю i здiйснювати контроль як за доходами, так i видатками Державного бюджету Украïни, також мати право перевiряти всi державні установи, а Державна контрольно-ревiзiйна служба забезпечує перiодичне проведения ревiзiй та перевiрок, у тому числi й на прохання правоохоронних органiв. Необхідно надати органам місцевого самоврядування автономного статусу у сфері здійснення фінансово-бюджетного контролю шляхом створення в цих органах спеціальних структурних підрозділів. Концепція має будуватися на принципі децентралізації системи державного фінансового контролю. Треба чітко розмежувати компетенції між усіма рівнями влади, визначивши функціональні повноваження органів державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі обласних та районних рад, виключаючи їх дублювання.

Аналіз наукових праць в галузі державного управління показав, що поняття території ототожнується з терміном “регіон”, а стосовно терміну територіального розвитку як процесу сталого, збалансованого, соціально орієнтованого доцільно вживати термін “державне регулювання”. У сучасному світі механізм державного регулювання в тій або іншій сфері суспільних відносин може вважатися об'єктивно необхідним, якщо його масштаби узгоджені з обсягами реальних ресурсів, є можливість вибору регулятивних заходів і є можливість об'єктивного контролю за виконанням намічених дій. У цьому плані механізм державного регулювання територіального розвитку нічим не відрізняється від інших державно-регулятивних дій щодо регіонального розвитку, і його модель становить сукупність взаємопов'язаних блоків: “формування” – “ресурси” – “реалізація” – “контроль”
(рис. 1).

Елементи блоку “формування регіональної політики” визначають нормативно-правову базу, напрями, об'єкти та методи державного регулювання територіального розвитку. Найважливішим елементом цього блоку стає легітимність організаційних структур, механізмів і процедур прийняття відповідних рішень та узгодження інтересів держави і її регіонів. “Ресурсний” блок забезпечується за рахунок частини фінансових та інших ресурсів держави, яку воно може виділити на цільове вирішення відповідних завдань, а також коштів підприємств та організацій, приватних осіб, які вони готові й можуть спрямувати на фінансування проектів. В “реалізуючому” блоці зосереджені всі конкретні дії державної підтримки окремих регіонів. З них найвідомішою, найпоширенішою є бюджетно-фінансова підтримка регіонів. “Контрольний” блок повинен включати правозабезпечечуючі заходи всебічного та постійного відстежування ходу реалізації заходів державного регулювання територіального розвитку, а це може бути державна цільова програма, трансферт або рішення про підтримку якого-небудь містоутворюючого об'єкта.