ПРИНЦИПЫ ФОРМИРОВАНИЯ ГОСУДАРСТВЕННЫХ МЕХАНИЗМОВ УПРАВЛЕНИЯ В РАМКАХ СИСТЕМНОЙ ПАРАДИГМЫ

summary

Розділ 1. Теоретичні уявлення про систему державних механізмів управління. У розділі поняття „механізм” розглянуто як категорію, проаналізовано механізми державного регулювання внутрішнього середовища суспільства, визначено механізми державного стратегічного управління в частині зовнішніх адаптаційних стратегій.

Основним способом взаємодії держави і суспільства є формування „механізмів державного управління” - як способів передачі управлінського впливу, що регулює життєдіяльність суспільства. Фундаментальний рівень поняття „механізм” в теорії державного управління, а також його основне значення в реалізації ефективних управлінських впливів, визначили необхідність його  категоріального осмислення.

Під „категорією” в філософії розуміють найбільш загальні і фундаментальні поняття, що відображують істотні, загальні властивості і відносини явищ дійсності і пізнання. Категорію відрізняє від поняття можливість її формалізації на основі одержаних емпіричних узагальнень і теоретичних знань.

Поняття „механізм” в процесі розвитку у рамках соціальних наук перетерпіло істотні зміни свого первісного значення і придбало широкий спектр нових значень: від повної відсутності врахування "людського чинника" в процесі організації управління до алгоритму і процедури реалізації управлінських впливів в межах організаційної ієрархії.

Неоднозначність трактувань поняття „механізм”, а також можливість формалізації цього поняття на основі існуючих знань і практичного досвіду визначають доцільність категоріального осмислення поняття „механізм”, та визначення його сутності в теорії державного управління. 

Відповідно до визначення М.М.Моісєєва, найбільш близького до філософської категорії, "механізм" - це деяка сукупність логічних зв'язків, процедур, що визначають виникнення змін у тій чи інший системі, що розвивається (еволюціонує).  Це визначення пов'язує поняття "механізм" не тільки з поняттям процедури, але з поняттями зміни і розвитку систем реальної дійсності, що доводить сутність поняття "механізм" як філософської категорії. Таким чином, загальним для систем, процесів і явищ реальної дійсності є факт зміни їх станів, що реалізується за допомогою закономірних (відомих чи невідомих) алгоритмів, процедур, логічних зв'язків, тобто за допомогою механізмів.

Для визначення сутності поняття „механізм” в теорії державного управління було розглянуто його функції в зазначеній предметній області. Система управління, за визначенням, являє собою систему, що забезпечує цілеспрямоване поводження об'єкта управління за допомогою інформаційних впливів, що реалізуються людиною, групою  людей чи пристроєм. Відповідно до теорії менеджменту, система управління може знаходитися в різних якісних станах в залежності від характеристик об'єкта управління. Що стосується системи державного управління, то її властивості визначаються сутнісними характеристиками й еволюційним станом суспільства на момент розгляду, тобто - генезисом суспільства.

Питання застосування різних моделей управління до систем різноманітної природи було детально вивчено Р.Акоффом, який стверджує, що існує три основних типи систем і їх моделей, а також метасистема, що включає в якості складових частини систем перших трьох типів.

У термінології Р.Акоффа  визначено 3 моделі управління.

Детермінована модель управління передбачає поєднання автократії цілей і автократії засобів. У ній процеси організації істотно переважають над процесами самоорганізації. Говорячи про розподіл повноважень, відповідальності і підпорядкованості в цій моделі, важливо відзначити, що всі дії об'єкта управління регламентовані інструкціями в системі відносин строгого підпорядкування.  Проводячи аналогію з типами державного устрою, можна відзначити відповідність детермінованої моделі управління автократичному режиму. 

Анімаційна модель заснована на поєднанні автократії цілей і демократії засобів. У цій моделі за допомогою процесів організації визначаються цілі системи, але елементи, у силу власних можливостей, є вільними у виборі засобів досягнення цих цілей. Свобода у виборі засобів є основою для прояву процесів самоорганізації. Ця модель управління є перехідної і відповідає стану  демократії, що розвивається.

І, нарешті, соціальна модель передбачає управління по типу демократії цілей - демократії засобів. Ця модель відповідає демократичному державному устрою. У ній роль процесів самоорганізації елементів є найбільш значною. Однак, навіть у подібних системах неможливо обійтися без процесів організації.

Кожна система на певному етапі розвитку характеризується визначеним рівнем процесів організації і самоорганізації. Цей рівень виявляється в ступені розподілу повноважень і відповідальності між системою управління, у цьому випадку - державою й об'єктом управління - суспільством.