ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ІДЕОЛОГІЇ ВИХОВАННЯ ЛЮДИНИ В УМОВАХ ТРАНСФОРМАЦІЇ СУСПІЛЬСТВА: ТЕОРЕТИКО-МЕТОДОЛОГІЧНИЙ АСПЕКТ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено його мету та завдання, об’єкт і предмет, гіпотезу, ступінь наукової розробленості проблеми. Розкрито наукову новизну і практичне значення отриманих результатів, наведено відомості про їх апробацію та оприлюднення.

У першому розділі – «Теоретико-методологічні підходи до дослідження державної ідеології виховання людини» – проаналізовано стан розвитку наукової думки щодо розуміння поняття «державна ідеологія», сучасні тенденції її дослідження у вітчизняній та зарубіжній науці, окреслено методологічні підходи до дослідження державної ідеології виховання людини.

Гострі дискусії щодо змісту ідеології, її сутності, ролі в житті суспільства, держави та людини започатковано К. Марксом і Ф. Енгельсом, які наголошували на її функції викривлення («хибна свідомість»). Важливими віхами у вивченні ідеології стали підходи, започатковані М. Вебером (ідеологія як легітимація влади) та К. Гірцом (ідеологія як інтеграція). Відзначено дослідження інших сучасних західних вчених, що стосуються розкриття природи ідеології, її місця в суспільному та державному житті. Серед них виділено праці Р. Арона, С. Ліпсета, О. Лемберга, Н. Лумана, П. Рікера, Дж. Статорі, М. Фуко, Ф. Фукуями та ін.

Проблеми розуміння державної ідеології формулюються вченими пострадянського простору. Більшість досліджень присвячені обговоренню питання формування державної ідеології, пошуку форм її вираження. Це стосується України, Росії, Білорусі, Казахстану та інших держав. Серед робіт російських вчених слід відзначити праці Ю. Волкова, К. Гаджиєва, О. Демідова, С. Іванова, В. Ільїна, Т. Ільїної, В. Коваленка, А. Ковальова, Н. Косолапова, А. Костіна, А. Соловйова, П. Рачкова, А. Циганова, В. Пастухова та ін. У вітчизняному суспільствознавстві розробкою проблем ідеології займалися О. Валевський, В. Воловик, П. Демчук, І. Гавриленко, О. Лановенко, В. Лісовий, М. Михальченко, Т. Мальцева, Т. Метельова, М. Міщенко, В. Таран, О. Штика та ін.

Аналіз публікацій, які вийшли в період з 1991 по 2006 рр. в Україні, засвідчує неоднозначність існуючих підходів як до вирішення вказаних проблем, так і до розуміння державної ідеології. У перші роки незалежності України дослідники переважно визначали державну ідеологію як важливу складову державного розвитку. В останні п’ять років акцент робиться не стільки на теоретичних аспектах, скільки на пошуках змістовного наповнення. Цим обумовлюється розкриття питання необхідності здійснення суспільних трансформацій та визначення основних напрямків їх реалізації, які подані в працях В. Андрущенка, В. Кременя, О. Лановенка, В. Литвина, М. Михальченка, Д. Табачника та ін. Актуальною є розробка теми виховання людини, громадянина та особистості, якою в Україні займалися В. Андрущенко, М. Головатий, Л. Губерський, П. Кононенко, Т. Кононенко, С. Рябов, М. Слюсаревський та ін.

Окремі аспекти проблеми знайшли відображення в дослідженнях з державного управління. Їм присвячені праці В. Александрова, Т. Бутирської, Р. Войтович, В. Козакова, Ю. Куца, Б. Максимця, М. Пірен, А. Пойченка, А. Решетніченка, І. Розпутенка, В. Скуратівського, І. Смагіна, В. Тимцуника, І. Черленяка, С. Чукут та ін.

Вибір методології дослідження обумовлений природою державної ідеології виховання людини, її місцем та роллю в житті держави, суспільства та державного управління. Міждисциплінарний характер проблеми зумовив вивчення підходів до її вирішення, які вже існують у державному управлінні, філософії, політології, правознавстві тощо.

Методологічною базою дослідження виступають такі загально-філософські парадигми, як культурно-цивілізаційний, соціально-культурний, ціннісний та гуманістичний підходи. Їх застосування дозволяє урахувати більшість особливостей функціонування сучасного суспільства й акцентувати на пріоритеті особистісного фактору в житті держави та суспільства.

Загальнонаукові методи дослідження включають герменевтичний та компаративний аналіз. За їх допомогою розкриваються особливості формування понятійно-категоріального апарату дослідження та специфіка наукової новизни. Крім того, державно-управлінський характер дослідження обумовлює специфіку вибору наукових методів, притаманних для даної наукової галузі. Оскільки методологічною основою державного управління є системний підхід, то під час проведення дослідження було використано такі його методи: системний, структурний, функціональний та факторний аналіз. Крім того, в теорії державного управління належне місце займають й інші методологічні засади, серед яких: закономірність історичності, цілеутворення, еквіфінальності, ієрархічності, цілісності системи, комунікативності та інші, які мають безпосереднє відношення до формування державної ідеології виховання людини в контексті прийняття державно-управлінських рішень. Таким чином, методологія дослідження обрана з урахуванням специфіки державного управління як наукової галузі та безпосередньо теми дисертації.

Здійснений аналіз ступеня розробки проблеми, обумовив висновок про те, що в сучасних дослідженнях з державного управління майже не розкритими залишаються проблеми формування державної ідеології, визначення змісту та сутності ідеологічної діяльності держави, форм та методів її здійснення. Вивчення основних підходів до розуміння сутності державної ідеології засвідчило, що в наукових розробках з державного управління не знаходять належного відображення питання, пов’язані з виховною функцією держави, основою реалізації якої є державна ідеологія виховання людини.

У другому розділі – «Концептуальні засади державної ідеології виховання людини» – розкрито зміст і сутність поняття «державна ідеологія виховання людини», визначено її структуру та функції.

У теорії державного управління не приділяється значної уваги самостійності вживання терміна «державна ідеологія». У суспільній свідомості паралельно існує декілька різних понять, які наповнюються спільним змістом. У роботі досліджено сутність кожного з них («державницька ідеологія», «ідеологія державотворення», «ідеологія державності», «ідеологія функціонування держави») і зроблено висновок про доцільність вживання терміна «державна ідеологія».

Державну ідеологію визначено як систему ідей, ідеалів, норм та цінностей, що відображає особливості державного буття суспільства, на основі спільного інтересу визначає державну мету, виступає ідейною та ціннісною основою формування теорій і концепцій державного будівництва та знаходить практичне втілення в програмах державного розвитку.