Державне управління якістю продукції переробних підприємств АПК України

summary

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі – “Теоретичні засади механізму державного управління якістю продукції переробних підприємств АПК” – розглянуто теоретичні засади державного управління виходячи з економічного змісту поняття якості продукції, яке охоплює ті властивості продукції, що пов’язані з можливістю задоволення продукцією окремих виробничих, особистих чи суспільних потреб у відповідності з її призначенням. Відповідно цьому соціальне та суспільне визнання якості відбувається на ринку в процесі купівлі–продажу при опосередкованій участі держави. При цьому держава виступає гарантом якості, корисності та захищає права обох учасників угоди.

У методичному плані перехід від традиційного контролю якості на підприємствах до державного управління якістю представляється принципово новим. Замість виявлення дефектів продукції у виробництві ставиться завдання їх упередження. Механізм комплексного управління якістю орієнтує усю систему державного управління на досягнення заданого рівня якості продукції. При цьому комплексне управління доповнює статистичні інструменти контролю якості, що використовувалися раніше, методами метрології, збору інформації про якість, мотивації якості, стандартизації, сертифікації та багатьма іншими.

Суспільні відносини, пов’язані із забезпеченням якості продукції стає особливим об’єктом державного управління. Здійснюючи вплив на них, державне управління таким чином регулює виробництво, розподіл, обмін та споживання.

Теоретичний розгляд питань державного управління якістю продукції має винятково важливе значення для розробки й удосконалення політики поліпшення якості продукції та забезпечення конкурентоспроможності вітчизняних підприємств в умовах глобалізації економічних зв’язків та інтеграції України у світове співтовариство.

Одне з головних завдань державного управління якістю продукції полягає в тому, щоб остання створювалася і використовувалася при мінімально можливих витратах суспільної праці та ресурсів й задовольняла потреби суспільства.

Механізм державного управління якістю  продукції переробних підприємств АПК визначено як спосіб дій суб’єкта управління, який ґрунтується на базових функціях і принципах, забезпечуючи за допомогою сукупності норм, правил, процедур, вимог ефективне функціонування системи державного управління якістю для досягнення визначеної мети.

Концептуальні підходи до державного управління якістю продукції мають конкретну практичну спрямованість, суть якої полягає в тому, щоб, застосовуючи той чи інший варіант політики, сприяти підвищенню конкурентоздатності та поліпшенню якості продукції.

Підсистемою державного управління якістю розглядається стандартизація. Стандартизація як практична управлінська діяльність полягає у встановленні в нормативних документах, стандартах правил, норм і вимог, що забезпечують оптимальне вирішення завдань у сферах суспільного виробництва і життя.

Обов’язкові вимоги державних стандартів підлягають безумовному виконанню всіма органами державної виконавчої влади та всіма суб’єктами підприємницької діяльності, на які поширюється дія стандартів.

Захист державою інтересів споживачів у стандартах на харчові продукти та продовольчу сировину досягається через встановлення вимог до їхньої якості та забезпеченості.

Окреме місце в стандартизації та методології державного управління якістю займають стандарти ІSО серії 9000 – організаційно–методична основа забезпечення якості. Запровадження стандартів ІSО серії 9000 сприяло підвищенню ефективності державного управління якістю. У 1998 р. стандарти ІSО серії 9000 діяли більш ніж у 90 країнах світу, у більшості з яких вони прийняті як національні.

Можна виділити шість основних історичних етапів розвитку ролі держави у забезпеченні якості продукції: а) індивідуальний контроль якості; б) запровадження перших державних стандартів; в) цеховий контроль якості; г) контроль якості при прийманні продукції на основі розгалуженої системи державних стандартів; д) статистичний контроль якості на основі державних стандартів; ж) системний підхід та комплексне державне управління якістю (рис. 1).

Правове забезпечення механізму державного управління якістю харчових продуктів та продовольчої сировини полягає у використанні засобів і форм юридичного впливу на органи й об’єкти управління всіх стадій життєвого циклу продукції з метою забезпечення її високої якості. Необхідність правового забезпечення державного управління якістю обумовлена соціальним змістом державного управління в цілому і управління якістю зокрема, де право виступає невід’ємною частиною соціального управління, оскільки закріплює владні повноваження на різних рівнях державного управління якістю.