ВДОСКОНАЛЕННЯ МЕХАНІЗМІВ ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ҐЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

summary

У всту­пі обґрун­то­ва­но ак­ту­аль­ність те­ми дос­лі­джен­ня, виз­на­че­но його ме­ту і зав­дан­ня, об'єкт і пред­мет, гі­по­те­зу та ме­то­ди. Сфор­мульо­ва­но те­оре­тич­ні по­ло­жен­ня, які ста­нов­лять на­уко­ву но­виз­ну та ви­но­сять­ся на за­хист, вис­віт­ле­но те­оре­тич­ну та прак­тич­ну зна­чи­мість одер­жа­них ре­зуль­та­тів, на­ве­де­но ін­фор­ма­цію про їх впро­ва­джен­ня та ап­ро­ба­цію ре­зуль­та­тів дос­лі­джен­ня. Обґрун­то­ва­но струк­ту­ру ди­сер­та­ції.

У пер­шо­му роз­ді­лі "Ме­ха­ніз­ми фор­му­ван­ня ґен­дер­ної по­лі­ти­ки: те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­ні ас­пек­ти" про­ана­лі­зо­ва­но стан те­оре­тич­них і ме­то­до­ло­гіч­них нап­ра­цю­вань із ґен­дер­ної проб­ле­ма­ти­ки з ме­тою ви­ді­лен­ня ос­нов­них нап­ря­мів ґен­дер­них дос­лі­джень, се­ред яких ак­ту­алі­зо­ва­но дер­жав­но-уп­рав­лінсь­кий; ки.

Ґен­дер­ний під­хід у на­уці є прин­ци­по­во но­вим, який пе­ред­ба­чає змі­ну цін­ніс­них орієнта­цій лю­ди­ни та пе­рег­ляд ба­гатьо­х тра­ди­ційних уяв­лень про світ. Ґен­дер­ні дос­лі­джен­ня роз­ви­ва­ють­ся в різ­них нап­ря­мах, то­му є між­дис­цип­лі­нар­ни­ми. Ос­но­вою ме­то­до­ло­гії ґен­дер­них дос­лі­джень є не прос­то бі­оло­гіч­ні та фі­зич­ні від­мін­нос­ті між чо­ло­ві­ка­ми і жін­ка­ми, а куль­тур­не й со­ці­аль­не зна­чен­ня, яке сус­піль­ство на­дає цим від­мін­нос­тям. Ви­ко­рис­тан­ня ґен­дер­но­го під­хо­ду умож­лив­лює пе­ре­ос­мис­лен­ня куль­ту­ри, со­ці­уму, міс­ця в ньому лю­ди­ни, ос­кіль­ки її пра­ва та мож­ли­вос­ті не по­вин­ні за­ле­жа­ти від ста­ті.

Ана­ліз праць із ґен­дер­ної проб­ле­ма­ти­ки (по­над 1500 на­уко­вих дже­рел), зок­ре­ма до­тич­них до дер­жав­но­го уп­рав­лін­ня, дає під­ста­ви ствер­джу­ва­ти, що оз­на­че­на проб­ле­ма на сьогод­ні все­біч­но не дос­лі­дже­на. Як ре­зуль­тат ана­лі­зу су­час­но­го ста­ну ґен­дер­них дос­лі­джень виз­на­че­но ос­нов­ні нап­ря­ми, а са­ме: гро­мадсь­ко-по­лі­тич­ний, еко­но­міч­ний, іс­то­рич­ний, куль­тур­ний, ос­віт­ній, пра­во­вий, со­ці­аль­ний, те­оре­ти­ко-ме­то­до­ло­гіч­ний. На­то­мість менш дос­лі­дже­ни­ми є дер­жав­но-уп­рав­лінсь­кий, му­ні­ци­паль­ний, за­ру­біж­ний, ін­фор­ма­ційний нап­ря­ми. За­га­лом, мож­на кон­ста­ту­ва­ти об­маль ком­плек­сних на­уко­вих дос­лі­джень із ґен­дер­ної те­ма­ти­ки. Вод­но­час знач­на ува­га вче­них зо­се­ре­дже­на на дос­лі­джен­ні ста­но­ви­ща та ста­ту­су жін­ки. Вва­жаємо, що на су­час­но­му ета­пі роз­вит­ку сус­піль­ства не­об­хід­но ви­ко­рис­то­ву­ва­ти ґен­дер­ний під­хід – ана­лі­зу­ва­ти та дос­лі­джу­ва­ти ста­но­ви­ще як жі­нок, так і чо­ло­ві­ків. Проб­ле­ми ґен­дер­ної по­лі­ти­ки на реґіональ­но­му та міс­це­во­му рів­нях за­ли­ша­ють­ся по­за ува­гою на­уков­ців. На сьогод­ні прак­тич­но від­сут­ні ком­плек­сні віт­чиз­ня­ні на­уко­ві ро­бо­ти, в яких вис­віт­лю­ва­лись би проб­ле­ми ґен­дер­но­го па­ри­те­ту в ор­га­нах дер­жав­ної вла­ди та міс­це­во­го са­мов­ря­ду­ван­ня, ме­ха­ніз­ми фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки. До­ціль­но за­ува­жи­ти, що вив­чен­ня за­ру­біж­но­го ґен­дер­но­го дос­ві­ду є не­дос­тат­нім та пот­ре­бує ґрун­тов­но­го по­рів­няль­но­го ана­лі­зу, зок­ре­ма пи­тан­ня ди­на­мі­ки ґен­дер­ної по­лі­ти­ки, по­до­лан­ня не­га­тив­них ґен­дер­них сте­ре­оти­пів, зап­ро­ва­джен­ня спе­ці­аль­них та вдос­ко­на­лен­ня іс­ну­ючих ме­ха­ніз­мів у про­це­сі ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки.

На сьогод­ні на­уков­ці сфор­му­ва­ли різ­ні ґен­дер­ні те­орії: ста­тус­на (Дж. Бер­гер), со­ці­аль­но-рольо­ва (Е. Іг­лі), ан­дро­гін­но­го ме­не­джмен­ту (А. Сер­джент), ґен­дер­но­го від­бо­ру лі­де­рів (Дж. Но­умен, С. Сут­тон) та кон­цеп­ції: ґен­дер­но­го по­то­ку (Б. Гу­тек), "при­род­ної" взаємо­до­пов­ню­ва­нос­ті ста­тей (Т. Пар­сонс, Р. Бейлс), ін­фор­ма­ційно­го оп­ра­цю­ван­ня (Д. Га­міль­тон), то­ке­ніз­му, людсь­ко­го роз­вит­ку, ком­плек­сно­го під­хо­ду до ста­нов­лен­ня ґен­дер­ної рів­нос­ті, па­ри­тет­ної де­мок­ра­тії, рів­нос­ті ре­зуль­та­ту та ін­ші. Про­ве­де­ні дос­лі­джен­ня да­ють під­ста­ви ствер­джу­ва­ти, що для біль­шос­ті оз­на­че­них те­орій і кон­цеп­цій ви­хід­ним по­ло­жен­ням є роз­різ­нен­ня по­нять "стать" та "ґен­дер", де ос­таннє вва­жа­ють склад­ним со­ці­окуль­тур­ним конструк­том, що ві­доб­ра­жає від­мін­нос­ті в ро­лях, по­ве­дін­ці, мен­таль­них та емо­ційних ха­рак­те­рис­ти­ках між чо­ло­ві­чим і жі­но­чим на­ча­лом, тоб­то як со­ці­аль­ну роль лю­ди­ни в усіх сфе­рах життєді­яль­нос­ті. На­то­мість ана­то­мо-бі­оло­гіч­ні особ­ли­вос­ті лю­ди­ни (ста­ті) впли­ва­ють на "ґен­дер", роз­кри­ва­ючи взаємозв'язок між ни­ми, ут­вер­джу­ючи, що лю­ди­на у своєму роз­вит­ку пря­мує від "ста­ті" до "ґен­де­ру".

Ана­ліз віт­чиз­ня­них дже­рел, прис­вя­че­них ґен­дер­ній проб­ле­ма­ти­ці в ор­га­нах пуб­ліч­ної вла­ди, зас­від­чує де­які від­мін­нос­ті по­нять, тлу­ма­чень та ви­ко­рис­тан­ня ґен­дер­ної тер­мі­но­ло­гії у дер­жав­но­му уп­рав­лін­ні. Вив­чен­ню сут­нос­ті по­нят­тя "дер­жав­на ґен­дер­на по­лі­ти­ка" прис­вя­ти­ли свої на­уко­ві роз­від­ки Н. Гри­цяк, К. Лев­чен­ко, Т. Мель­ник, М. По­пов. Ґрун­ту­ючись на про­ана­лі­зо­ва­них виз­на­чен­нях цього тер­мі­ну та уза­галь­ню­ючи на­бу­тий дос­від, зап­ро­по­но­ва­но вдос­ко­на­ли­ти по­нят­тя "ґен­дер­на по­лі­ти­ка", роз­гля­да­ючи її як ці­лес­пря­мо­ва­ний вплив суб'єктів (влад­них ін­сти­ту­цій, по­лі­тич­них пар­тій, гро­мадсь­ких ор­га­ні­за­цій то­що) на ви­рі­шен­ня сус­піль­них ґен­дер­них проб­лем. Для ефек­тив­ної її ре­алі­за­ції пот­ріб­но пе­ре­ду­сім чіт­ко виз­на­чи­ти ґен­дер­ні ці­лі, які, вва­жаємо, по­вин­ні від­по­ві­да­ти та­ким ви­мо­гам: бу­ти об'єктив­но зу­мов­ле­ни­ми, со­ці­аль­но мо­ти­во­ва­ни­ми, на­уко­во обґрун­то­ва­ни­ми, ре­сур­сно за­без­пе­че­ни­ми та сис­тем­но ор­га­ні­зо­ва­ни­ми.

На су­час­но­му ета­пі по­лі­ти­ка що­до за­без­пе­чен­ня ґен­дер­но­го па­ри­те­ту ви­ок­рем­ле­на в ок­ре­мий нап­рям ді­яль­нос­ті дер­жа­ви, що зу­мов­ле­но важ­ли­віс­тю та мас­штаб­ніс­тю ґен­дер­них проб­лем. Ґен­дер­на по­лі­ти­ка ре­алі­зується че­рез ме­ха­ніз­ми, що тра­ди­ційно тлу­ма­чать­ся як кон­крет­ні за­со­би, які ви­ко­рис­то­ву­ють­ся дер­жа­вою та спіль­но­тою для ут­вер­джен­ня ґен­дер­них прин­ци­пів у різ­них сфе­рах життєді­яль­нос­ті. Від­да­ючи на­леж­не ре­зуль­та­там про­ве­де­них на­уко­вих дос­лі­джень та пог­ля­дів Т. Мель­ник і М. По­по­ва, зок­ре­ма сто­сов­но ме­ха­ніз­мів, зап­ро­по­но­ва­но ав­торсь­ке ви­зна­­чен­ня по­нят­тя "ме­ха­ніз­ми фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки" як су­куп­ність еле­мен­тів ін­сти­ту­ційної сис­те­ми, яка за до­по­мо­гою ін­ших ме­ха­ніз­мів (пра­во­вих, кад­ро­вих, фі­нан­со­во-еко­но­міч­них, на­уко­во-ін­фор­ма­ційних) за­без­пе­чує про­цес фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції пев­них за­хо­дів що­до змі­ни її ста­ну на ви­ко­нан­ня виз­на­че­них зав­дань.

Ме­ха­ніз­ми фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки ут­во­рю­ють сис­те­му, еле­мен­та­ми якої є за­галь­ні та спе­ці­аль­ні ме­ха­ніз­ми, які зде­біль­шо­го ви­ко­рис­то­ву­ють­ся ком­плек­сно. За­галь­ні ме­ха­ніз­ми зас­то­со­ву­ють­ся у всіх га­лу­зях та сфе­рах, а спе­ці­аль­ні – влас­ти­ві для пев­но­го нап­ря­му, рів­ня, об'єкту. Се­ред за­галь­них ме­ха­ніз­мів про­по­нуємо ви­ок­ре­ми­ти: ін­фор­ма­ційно-на­уко­вий – фор­му­ван­ня за­со­бів на­уко­во­го та ін­фор­ма­ційно­го мо­ні­то­рин­гу їх фун­кці­ону­ван­ня; пра­во­вий – рег­ла­мен­та­ція про­це­су фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки; ін­сти­ту­ційний – ре­ор­га­ні­за­ція ді­ючих і фор­му­ван­ня но­вих ін­сти­ту­цій; кад­ро­вий – фор­му­ван­ня про­фе­сійно­го пер­со­на­лу; фі­нан­со­во-еко­но­міч­ний – за­без­пе­чен­ня фі­нан­су­ван­ня фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки.

З-по­між спе­ці­аль­них ґен­дер­них ме­ха­ніз­мів не­об­хід­но ви­ок­ре­ми­ти: ґен­дер­не кво­ту­ван­ня, ґен­дер­ну ек­спер­ти­зу про­ек­тів нор­ма­тив­но-пра­во­вих ак­тів, ґен­дер­ну ста­тис­ти­ку та звіт­ність, ґен­дер­ну ос­ві­ту, мо­ні­то­ринг ґен­дер­них по­каз­ни­ків то­що.

ґен­дер­ної по­лі­ти­ки", ок­рім роз­гля­ну­тих ви­ще, про­ана­лі­зо­ва­но за­галь­ні ме­ха­ніз­ми, зок­ре­ма пра­во­вий, ін­сти­ту­ційний, кад­ро­вий та час­тко­во фі­нан­со­во-еко­но­міч­ний.

Сис­те­му нор­ма­тив­но-пра­во­во­го за­без­пе­чен­ня у сфе­рі ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки Ук­ра­їни ста­нов­лять:

−     кон­сти­ту­ційне ре­гу­лю­ван­ня ґен­дер­них пра­во­від­но­син (ле­гі­ти­ма­ція найваж­ли­ві­ших ґен­дер­но-па­ри­тет­них прин­ци­пів і прав гро­ма­дян);

−     ґен­дер­но-пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня (ба­зується на нор­мах за­галь­них і спе­ці­аль­них за­ко­нів, ко­дек­сів, пос­та­нов уря­ду, ука­зів і роз­по­ря­джень Пре­зи­ден­та Ук­ра­їни та ін­ших нор­ма­тив­но-пра­во­вих ак­тах);

−     між­на­род­но-пра­во­ве ре­гу­лю­ван­ня (спів­ро­біт­ниц­тво кон­вен­ційно­го ти­пу, між­пар­ла­ментсь­ке спів­ро­біт­ниц­тво, взаємо­дія ви­ко­нав­чих струк­тур, ін­фор­ма­ційно-на­уко­ва спів­пра­ця, взаємо­дія не­дер­жав­них ор­га­ні­за­цій).

Ос­но­вою пра­во­во­го ме­ха­ніз­му ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки є ст. 23, 24, 36, 38, 51 Кон­сти­ту­ції Ук­ра­їни (1996 р.), За­кон Ук­ра­їни "Про за­без­пе­чен­ня рів­них прав і мож­ли­вос­тей жі­нок і чо­ло­ві­ків" від 08.09.2005 р. за № 2866-IV, Указ Пре­зи­ден­та Ук­ра­їни "Про вдос­ко­на­лен­ня ро­бо­ти цен­траль­них і міс­це­вих ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди що­до за­без­пе­чен­ня рів­них прав та мож­ли­вос­тей жі­нок і чо­ло­ві­ків" від 26.07.2005 р. за № 1135/2005, Роз­по­ря­джен­ня Ка­бі­не­ту Мі­ніс­трів Ук­ра­їни "Про схва­лен­ня Кон­цеп­ції Дер­жав­ної прог­ра­ми з ут­вер­джен­ня ґен­дер­ної рів­нос­ті в ук­ра­їнсь­ко­му сус­піль­стві на 2006‑2010 рр." від 05.07.2006 р. за № 384-р. та ін­ші.

За­га­лом за­ко­ни Ук­ра­їни не міс­тять дис­кри­мі­на­ційних норм і об­ме­жень, які сто­су­ють­ся учас­ті жі­нок у по­лі­тич­ній чи гро­мадсь­кій ді­яль­нос­ті. За ро­ки не­за­леж­нос­ті Ук­ра­їні вда­ло­ся сфор­му­ва­ти ос­нов­ні за­са­ди дер­жав­ної ґен­дер­ної по­лі­ти­ки. У про­це­сі вдос­ко­на­лен­ня за­ко­но­дав­ства де­які по­ло­жен­ня нор­ма­тив­но-пра­во­вих до­ку­мен­тів заз­на­ли по­зи­тив­ної ґен­дер­ної ево­лю­ції. Про­те вра­хо­ву­ючи не­мож­ли­вість на су­час­но­му ета­пі зап­ро­ва­ди­ти прин­цип ґен­дер­ної па­ри­тет­нос­ті за до­по­мо­гою ме­ха­ніз­мів, які ді­ють або ще не від­працьо­ва­ні, дер­жа­ва по­вин­на на де­який час взя­ти на се­бе здійснен­ня пев­но­го про­тек­ці­оніз­му що­до за­без­пе­чен­ня ґен­дер­ної рів­нос­ті тієї со­ці­аль­ної ста­ті, яка пе­ре­бу­ває у дис­кри­мі­на­ційно­му ста­но­ви­щі.

Пра­во­ві дже­ре­ла є ос­но­вою ле­гі­тим­ної ді­яль­нос­ті суб'єктів ре­алі­за­ції ґен­дер­ної по­лі­ти­ки за­галь­ної ком­пе­тен­ції (Вер­хов­на Ра­да Ук­ра­їни, Ка­бі­нет Мі­ніс­трів Ук­ра­їни, об­лас­ні та район­ні дер­жав­ні ад­мі­ніс­тра­ції) та спе­ці­аль­ної (Мі­ніс­тер­ство у спра­вах сім'ї, мо­ло­ді та спор­ту Ук­ра­їни, уп­рав­лін­ня у спра­вах сім'ї, мо­ло­ді та спор­ту об­лдер­жад­мі­ніс­тра­цій, від­ді­ли у спра­вах сім'ї, мо­ло­ді та спор­ту райдер­жад­мі­ніс­тра­цій). Вва­жаємо, що до пе­ре­лі­ку цих суб'єктів, виз­на­че­них у За­ко­ні Ук­ра­їни "Про за­без­пе­чен­ня рів­них прав і мож­ли­вос­тей жі­нок і чо­ло­ві­ків", не­об­хід­но до­да­ти Пре­зи­ден­та Ук­ра­їни, ос­кіль­ки йому на­ле­жить важ­ли­ва роль у сфе­рі фор­му­ван­ня та ре­алі­за­ції дер­жав­ної по­лі­ти­ки за­га­лом та ґен­дер­ної зок­ре­ма. Пре­зи­дент, здійсню­ючи свої пов­но­ва­жен­ня, ре­гу­лює пев­ні пи­тан­ня ор­га­ні­за­ції у цій сфе­рі че­рез від­по­від­ні ука­зи та за­ко­ноп­ро­ек­ти.

Ос­нов­ні за­са­ди ґен­дер­ної по­лі­ти­ки дер­жа­ви виз­на­чає Вер­хов­на Ра­ди Ук­ра­їни, струк­тур­ні ор­га­ни якої роз­роб­ля­ють ґен­дер­не за­ко­но­дав­ство та здійсню­ють пар­ла­ментсь­кий кон­троль за їх ви­ко­нан­ням. Із 2005 р. у сек­ре­та­рі­атах усіх ко­мі­те­тів пар­ла­мен­ту виз­на­че­ні пра­ців­ни­ки, до пов­но­ва­жень яких на­ле­жить ви­рі­шен­ня ґен­дер­них пи­тань.

На за­галь­но­дер­жав­но­му рів­ні Ка­бі­нет Мі­ніс­трів Ук­ра­їни ре­алі­зує на­да­ні пов­но­ва­жен­ня з оз­на­че­ної проб­ле­ма­ти­ки че­рез від­діл ґен­дер­ної по­лі­ти­ки Де­пар­та­мен­ту сі­мейної, ґен­дер­ної по­лі­ти­ки та де­мог­ра­фіч­но­го роз­вит­ку Мі­ніс­тер­ства Ук­ра­їни у спра­вах сім'ї, мо­ло­ді та спор­ту. Од­нак цей від­діл, як і заз­на­че­не мі­ніс­тер­ство, під­ля­гав не­од­но­ра­зо­вим ре­фор­му­ван­ням, втра­ча­ючи та онов­лю­ючи ґен­дер­не спря­му­ван­ня ді­яль­нос­ті, що не­га­тив­но поз­на­чи­ло­ся на їх фун­кці­ону­ван­ні.

На реґіональ­но­му рів­ні ґен­дер­ні пи­тан­ня ко­ор­ди­нує один із зас­туп­ни­ків го­ло­ви об­лас­ної дер­жав­ної ад­мі­ніс­тра­ції, який очо­лює ко­ор­ди­на­ційну ра­ду з ґен­дер­них пи­тань. Та­кі кон­суль­та­тив­но-до­рад­чі ор­га­ни ство­ре­но у біль­шос­ті реґіонів Ук­ра­їни, про­те ді­яль­ність їх зде­біль­шо­го є дек­ла­ра­тив­ною, що вка­зує на слаб­кість взаємозв'яз­ків влад­них ін­сти­ту­цій та гро­мадсь­ких ор­га­ні­за­цій. Пев­ні по­зи­тив­ні змі­ни, пов'яза­ні зі ство­рен­ням Ґен­дер­но­го ре­сур­сно­го цен­тру (з 2005 р.) при Уп­рав­лін­нях у спра­вах сім'ї та мо­ло­ді об­лдер­жад­мі­ніс­тра­цій. Найниж­чою лан­кою у сис­те­мі ор­га­нів ви­ко­нав­чої вла­ди є район­ні дер­жав­ні ад­мі­ніс­тра­ції, у струк­ту­рі яких ді­ють від­ді­ли у спра­вах сім'ї, мо­ло­ді та спор­ту.

Ґен­дер­ний ана­ліз ме­ха­ніз­му кад­ро­во­го за­без­пе­чен­ня влад­них ін­сти­ту­цій є важ­ли­вим у про­це­сі ін­тег­ра­ції Ук­ра­їни до сис­те­ми євро­пейсь­кої та між­на­род­ної де­мок­ра­тії. За ґен­дер­ни­ми по­каз­ни­ка­ми у пар­ла­мен­ті Ук­ра­їна по­сі­дає 152 міс­це у сві­ті, про­пус­ка­ючи пе­ред со­бою не тіль­ки дер­жа­ви з дав­ні­ми де­мок­ра­тич­ни­ми тра­ди­ці­ями, а та­кож Бі­ло­ру­сію, Ро­сію, Угор­щи­ну, Поль­щу та на­віть Мо­зам­бік, На­мі­бію, Уган­ду. До­те­пер у ке­рів­ниц­тві Вер­хов­ної Ра­ди Ук­ра­їни не бу­ло жод­ної жін­ки, про­те у пар­ла­мен­ті п'ято­го скли­кан­ня дві найбіль­ші по­лі­тич­ні фрак­ції та три ко­мі­те­ти очо­лю­ва­лись ни­ми.

Уп­ро­довж 1990‑2006 рр. пред­став­ниц­тво жі­нок у пар­ла­мен­ті не пе­ре­ви­щу­ва­ло 8 %, хо­ча від­по­від­но до Ці­лей Дек­ла­ра­ції, ґен­дер­не спів­від­но­шен­ня скла­ду пар­ла­мен­ту Ук­ра­їни у 2007 р. має ста­но­ви­ти 13:87, тоб­то пла­но­ва ве­ли­чи­на ґен­дер­но­го ко­ефі­цієнту (К_ґп) ста­но­вить 0,15.

---

У співвідношенні 13:87 перша цифра (13) – кількість жінок у %, а друга (87) – кількість чоловіків у % і т. д.