МЕХАНИЗМ ГОСУДАРСТВЕННОГО ОБЕСПЕЧЕНИЯ УСЛОВИЙ ДЛЯ УСКОРЕННОГО ЭКОНОМИЧЕСКОГО РАЗВИТИЯ СТРАНЫ

summary

Розділ 1. Теоретичні підходи до аналізу можливостей забезпечення прискореного економічного розвитку країни. У розділі розглянуто необхідність забезпечення прискореного розвитку економіки України, проаналізовано економічні аспекти можливостей прискореного економічного зростання, сформовано еволюційний підхід до аналізу процесів прискореного розвитку в складних відкритих системах.

Доведено, що в Україні на сучасному етапі розвитку не сформовано всі необхідні умови для реалізації прискореного економічного зростання, проте саме стратегія „великого стрибка” дозволить державі позбутися статусу „сировинного придатку” технологічно-розвинених країн світу. Стратегія „великого стрибка”, згідно з теорією А.Гершенкрона, застосовується в країнах, які знаходяться на певній відстані від передового технологічного фронту цивілізації, та забезпечує можливість прискореного наздоганяючого розвитку.

Далі у розділі проаналізовано закономірності переходу системи з одного якісного стану в інший на основі інтеграції системного підходу, закономірностей еволюції економічних систем, а також окремих положень синергетики як науки, що вивчає поводження складних відкритих систем вдалині от рівноваги.

Визначено, що національна економіка як система піддається циклічним коливанням. У системному аналізі циклічність розвитку відображується за допомогою поняття життєвого циклу, що включає період від зародження системи до її смерті чи радикального реформування. Моделі життєвого циклу зазвичай є якісними і містять сукупність фаз, етапів розвитку системи. Тривалість і кількість фаз можуть коливатися в дуже широких межах. Дослідники звичайно характеризують якісні характеристики кожної фази і механізм чергування фаз. Для цілей дослідження було використано модель економічного циклу Й.Шумпетера, що відображує середньострокові цикли.

Синергетичний підхід до розвитку відкритих систем передбачає їх аналіз з погляду двох типів механізмів, що визначають процес розвитку: адаптаційних і біфуркаційних (катастрофічних). Згідно з М.М.Моісєєвим, історичний процес розвитку відкритих систем являє собою чергування „спокійних” етапів зміни їх кількісних властивостей і „революційних” етапів якісного ускладнення їх структури.

„Спокійні” етапи в розвитку відкритих систем називаються адаптаційними. При зміні зовнішніх умов адаптаційні механізми дозволяють системі пристосуватися до нових обмежень, що накладаються середовищем. Адаптаційні механізми характеризуються тим, що дозволяють з визначеним ступенем точності передбачати результати дії механізму, тобто розвиток подій, а значить і прогнозувати ці події. „Революційні” етапи розвитку названі катастрофічними чи біфуркаційними. Катастрофічні (біфуркаційні) механізми відповідають граничним станам системи, перехід через які веде до різкої якісної зміни процесів, що протікають у них, до принципової зміни їх організації.

Коли адаптаційний потенціал системи в еволюційному циклі майже вичерпаний, вона попадає в стан катастрофи, що визначає необхідність реструктуризації. При переході через біфуркаційний стан система забуває (чи майже забуває) своє минуле. У цій точці відбувається як би розгалуження шляхів еволюції. У силу імовірнісного характеру переходу через цей граничний стан зворотного ходу еволюції вже немає. Час, як і еволюція, здобуває спрямованість, необоротність.