ДЕРЖАВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ РОБОТИ ЗАЛІЗНИЧНОГО ТРАНСПОРТУ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено стан її наукової розробки, розкрито зв’язок з науковими проектами, програмами, планами, сформульовано мету, завдання, об’єкт, предмет і методи дослідження, а також наукову новизну та практичне значення одержаних результатів, наведено відомості про їх апробацію та публікацію.

Перший розділ – "Наукові засади удосконалення державного регулювання роботи залізничного транспорту" – містить результати дослідження щодо обґрунтування теоретико-методологічних основ, цілей, завдань та функцій державного регулювання розвитку економіки, частиною якої є залізничний транспорт; визначення особливостей залізничного транспорту як об’єкта державного регулювання, форм і методів роботи органів влади щодо регулювання розвитку галузі; порівняльний аналіз світового досвіду державного управління залізничним транспортом.

Державне регулювання економіки базується на певних принципах і методах, воно створює можливості для нівелювання недоліків ринкових механізмів і сприяє прояву їх переваг. Послідовний розгляд кожного з цих елементів дозволяє з’ясувати взаємозв’язки між ними, обґрунтувати напрямки їх змін. Залізничний транспорт як складова економіки країни знаходиться під впливом державного регулювання, але має певні особливості, що обумовлює відмінності у використанні форм і методів регуляторної діяльності.

До найсуттєвіших особливостей залізничного транспорту як об’єкта державного регулювання можна віднести таке:

– залізниці є складними утвореннями (вокзали, дирекції залізничних перевезень, станції, депо, рухомий склад, залізничні шляхи сполучення, промислові, будівельні, торговельні та постачальницькі підприємства, дистанції енергопостачання, сигналізації та зв'язку, дистанції цивільних споруд);

– до складу підприємств галузі включено об’єкти соціальної сфери (заклади охорони здоров’я, культури, фізичної культури та спорту);

– великі обсяги земель знаходяться в користуванні залізничної галузі;

– наявна державна власність на основні фонди;

– високий рівень централізації управління;

– транспортна послуга є специфічним товаром галузі;

– майже монопольне становище на ринку перевезень.

Результати досліджень свідчать, що у процесі функціонування залізничного транспорту реалізуються групи інтересів, які мають різну природу і спрямованість. Перша група інтересів – це інтереси залізничного транспорту як суб’єкта господарювання, що полягають в отриманні прибутку від надання послуг. Друга – інтереси споживачів послуг – максимально висока якість за мінімальною ціною. Третя – інтереси держави. З одного боку, держава, як власник залізниць, зацікавлена у примноженні власності і збільшенні прибутку, джерелом якого є функціонування об’єктів власності. З іншого, – держава, як виразник спільних інтересів громадян, зобов’язана відповідно до Конституції України захищати споживачів послуг залізниці, а саме: опікуватися підвищенням якості та зниженням вартості. Нарешті, четверта група інтересів – інтереси виробників устаткування та обладнання, постачальників ресурсів для залізниць, де найбільш незахищеними є інтереси споживача.

Державне регулювання роботи залізничного транспорту підпорядковане тим же принципам, що і регулювання економіки взагалі. Але розвиток ринкових відносин у сучасній Україні помітно відображається на умовах функціонування залізничного транспорту і дозволяє обґрунтувати необхідність доповнення системи принципів державного регулювання ще одним – пріоритетності інтересів споживача. Урахування його при формуванні та реалізації управлінських рішень щодо функціонування залізничного транспорту уможливлює:

– збільшення чисельності споживачів послуг (юридичних і фізичних осіб);

– підвищення доходу підприємств залізничного транспорту від різних видів діяльності;

– підвищення довіри населення до влади, прискорення економічного і соціального розвитку суспільства;

– покращення морального і соціального стану в суспільстві;

– активізацію економічної діяльності в регіонах;

– подолання суперечності між інтересами держави, з одного боку як власника монопольної галузі "залізничний транспорт", а з іншого – як виразника суспільних потреб.

Аналіз світового досвіду реформування залізничного транспорту дає підстави стверджувати, що державне регулювання його розвитку в різних формах існує в кожній країні. Воно сприяє уникненню значного кола проблем соціально-економічного характеру, пов’язаних з пристосуванням залізничного транспорту до роботи в умовах глобальної інтеграції.

Другий розділ – "Стан державного регулювання роботи галузі" – містить результати аналізу основних характеристик структурно-функціонального забезпечення опрацювання та впровадження державної політики розвитку залізничного транспорту, нормативно-правового поля, дослідження тенденцій економічних процесів у галузі.

Комплекс нормативно-правових актів, що регламентують роботу залізничного транспорту, поділяється на ті, що безпосередньо стосуються галузі (Закон України "Про залізничний транспорт"), і ті, що призначені для регулювання відносин в інших сферах життєдіяльності населення країни, але зачіпають і транспорт (Закон України "Про захист прав споживачів"). Результати досліджень свідчать, що головними завданнями нормативно-правового забезпечення функціонування залізничного транспорту мають бути: науково обґрунтоване розмежування повноважень між органами управління галуззю та органами державної влади, які здійснюють регуляторну діяльність; запровадження ринкових механізмів; розв’язання існуючих протиріч між інтересами виробників послуг і споживачів.

Аналіз структурно-функціональних основ впровадження державної політики в галузі свідчить про те що, що всі гілки влади на всіх її рівнях мають відношення до державного регулювання роботи залізничного транспорту. Відстеження в засновницьких документах (статутах, положеннях тощо) взаємоузгодженості цілей, завдань, функцій, структури, систематизація функцій органів управління галуззю (планування, організація, мотивація та контроль) з їх закріпленням за відповідними виконавцями дозволяє зробити висновок, що одним із головних протиріч, яке сьогодні необхідно розв’язати за допомогою механізмів державного управління, є різна спрямованість інтересів держави як власника основних фондів і захисника прав і свобод громадян. На практиці це виглядає як суперечність між інтересами виробника та споживача послуг.

Установчі документи основної ланки галузі часто носять формальний характер і не сприяють розв’язанню протиріч та покращенню результатів діяльності. Опрацювання нової редакції документів з урахуванням здобутків сучасної управлінської думки, забезпечення балансу інтересів усіх учасників транспортного процесу, посилення впливу ринкових механізмів на діяльність підприємств галузі має стати важливим напрямком удосконалення структурно-функціонального забезпечення реалізації державної політики розвитку залізничного транспорту. У документах, що регламентують діяльність галузі, увага зосереджена на плануванні, організації та контролі. Майже зовсім відсутня функція мотивації по відношенню до підприємств галузі, структурних підрозділів та окремих працівників.

Дослідження економічних характеристик діяльності підприємств транспортно-дорожнього комплексу та зв'язку показує, що починаючи з 2000 р., стійку тенденцію зростання мають обсяги перевезень, об’єми вантажо- та пасажирообігу, доходи від реалізації послуг, прибуток, платежі до Державного бюджету. Значну роль у цьому відіграє діяльність органів влади, а саме реалізація заходів, передбачених Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11 квітня 2000 р. "Про стан залізничного транспорту України та заходи щодо забезпечення його ефективного функціонування" та відповідних розпоряджень Кабінету Міністрів України. Вагомим важелем державного впливу на залізничну галузь є бюджетне фінансування. В останні роки відзначається тенденція зменшення фінансування залізничної галузі одночасно із зростанням відрахувань до Державного бюджету. Основним джерелом інвестування підприємств галузі є власні кошти. Їх доля у 2005 р. становила 46,94 % від загального обсягу, частка державного бюджету – 8 %, іноземних кредитів та інвестицій – близько 39 %.

Одним із суттєвих завдань діяльності органів державного управління має стати підвищення відкритості залізничного транспорту для зовнішнього незалежного аудиту, що дозволить оптимізувати внутрішню організаційну структуру управління, зменшити витрати, пов’язані з господарською діяльністю, забезпечити постійне зростання її ефективності.

У третьому розділі – "Підвищення результативності функціонування організаційного механізму державного регулювання роботи залізничного транспорту" – обґрунтовано методичні підходи до реалізації принципу пріоритетності інтересів споживачів транспортних послуг; сформульовано пропозиції щодо вдосконалення структури і технології функціонування організаційного механізму державного регулювання.

Робота залізничного транспорту регулюється за допомогою правового, економічного, організаційного та інших механізмів. Складність об’єкта регулювання обумовлюється громіздкістю і комплексним характером кожного з них: на транспорті сформувалися специфічні економічні і організаційні зв’язки, а різні за змістом процеси регламентуються окремими нормами права. У даному досліджені увага зосереджується на організаційному механізмі, оскільки ні в чинних нормативних документах, ні в наукових працях дослідників його структура і особливості застосування докладно не розглядаються.

Будь-який механізм можна розглядати у статиці та в динаміці. Статична характеристика механізму – це склад його елементів, динамічна – їх взаємодія. В організаційному механізмі регулювання роботи залізничної галузі доцільно розглядати як елементи структури (суб’єкт і об’єкт), цілі, повноваження, принципи, форми та методи, кадрове та інформаційне забезпечення. Результати дослідження дозволили зробити виⴇновок про необхідність доповнення елементів цього механізму, а саме:

– до переліку об’єктів регулювання слід додати процеси виробництва та надання послуг;

– до сукупності принципів – пріоритетність інтересів споживачів;

– до форм та методів регулювання – засоби процесного менеджменту.

Взаємодія елементів організаційного механізму забезпечує його функціонування: складові суб’єкта, відповідно до визначених цілей, повноважень та принципів за допомогою певних форм і методів регулювання, здійснюють вплив на об’єкт. Інформація, що рухається у протилежному напрямку, забезпечує зворотний зв’язок у системі. Якщо в якості об’єкта регулювання розглядаються не тільки основні засоби та трудові ресурси, а й процеси виробництва та надання послуг, функціонування організаційного механізму набуває певних особливостей. Виробництво послуги включає утримання в належному стані колійного господарства, локомотивів, вагонів, залізничних станцій та вузлів, роботи з енергозабезпечення перевізного процесу. Кожен з етапів виробництва послуги є комплексним, тобто складається з декількох конкретних робіт. Надання послуги – це технологічний ланцюг етапів: отримання інформації про послугу, оформлення проїзних (провізних) документів, розміщення в вагоні, поїздка (перевезення). Вони тісно пов’язані між собою, але споживач сприймає здебільшого останній і саме за рівням його організації оцінює роботу транспорту. Виходячи з цього, основними напрямками покращання регулювання діяльності залізничного транспорту мають бути: забезпечення реалізації потреб споживачів, підвищення технічного рівня підприємств галузі; контроль обґрунтованості тарифів та організація роботи щодо зниження собівартості послуг.