Державне регулювання РОЗВИТКу системи ПЕНСІЙНОГО СТРАХУВАННЯ В УКРАЇНІ

summary

У вступі розкрито сутність і стан проблеми, що вирішується; обґрунтовано актуальність обраної теми; визначено мету й завдання дослідження, його наукову новизну, встановлено практичну корисність одержаних результатів; наведено дані щодо апробації цих результатів та їх опублікування.

У першому розділі – «Теоретичні основи державного регулювання пенсійного страхування» – розглянуто основні теоретичні положення державного регулювання  і нагляду у сфері пенсійного страхування.

Визначено, що державне регулювання є важливим елементом системи управління пенсійним страхуванням, формуванням і використанням коштів державного пенсійного фонду. Державне регулювання та нагляд у сфері загальнообов’язкового державного пенсійного страхування є обов’язковим, але порядок його здійснення на сьогодні має певні вади і потребує подальшого вдосконалення.     

На сучасному етапі розвитку суспільства пріоритетним напрямом у формуванні соціальної політики держави та вирішенні соціальних проблем є відмова від застарілих методів державного регулювання процесів формування та використання соціальних фондів, коштів Пенсійного фонду та самої системи пенсійного забезпечення. Необхідність реформування системи Пенсійного страхування зумовлений низкою взаємопов’язаних об’єктивних і суб’єктивних чинників, серед яких основними ми вважаємо: відсутність рівноцінного зв’язку між порядком формування Пенсійного фонду та винагородою, отримуваною від нього; поглиблення демографічної кризи; недосконалий механізм надання пільгових пенсій; збільшення кількості пенсіонерів та навантаження на працюючих; соціальна несправедливість при диференціації пенсій різним категоріям населення; політична нестабільність суспільства.

Безумовно, на державному рівні соціальний захист населення через механізми страхування виступає як важлива складова соціальної політики. Проте таке розуміння суспільством концепції соціального, а потім і пенсійного страхування прийшло не одразу, а поступово, через що важливо розглядати проблеми пенсійного страхування в комплексі з іншими видами соціального захисту.

Таким чином, можна зазначити, що, на відміну від соціальної політики радянських часів, яка була спрямована на регулювання суспільних відносин у соціальній сфері та проявлялася в максимальній турботі про людину та активізації людського фактору, на сьогодні основною метою формування соціальної політики держави є вирішення соціальних проблем та зняття соціального напруження в суспільстві, що досягається шляхом створення державних механізмів регулювання в галузях соціального та пенсійного страхування, які гарантують соціальний захист населення.

        На підставі проведених досліджень в дисертації уточнено визначення поняття “соціальна політика”, сутність якої полягає в  розробці та впроваджені системи форм та видів соціальних заходів, спрямованих на забезпечення соціальної безпеки держави для гарантії соціального захисту населення та їх реалізацію через дію механізмів державного регулювання в соціальній сфері». 

При формуванні принципів пенсійного страхування необхідно враховувати соціальну спрямованість пенсійного законодавства та визначати засоби її реалізації. Тому, крім загальноприйнятих принципів пенсійного страхування, запропоновано додати до їх переліку такі:

- подолання бідності шляхом підвищення мінімальної пенсії до рівня мінімальної заробітної плати, а останньої - до рівня прожиткового мінімуму;

- неухильного зростання рівня забезпеченості, коли розмір пенсії дасть змогу задовольнити не тільки першочергові фізіологічні потреби людини, але і її естетично-культурні запити;

 - соціальної справедливості, коли при розподілі коштів загальнодержавного пенсійного фонду буде враховуватися множина визначальних факторів, а саме стаж роботи і кваліфікація працівників, галузь, екологічна ситуація регіону тощо;

- рівності перед законом всіх без винятку верств населення, незалежно від статусу та обійманої посади.

Основні засади державного регулювання формування та розвитку системи пенсійного страхування визначені чинною законодавчо-нормативною базою. Але, незважаючи на наявність низки нормативних соціально спрямованих актів, в жодному з них не надано чіткого визначення категорій «соціальна політика», «пенсійне страхування» і «пенсійне забезпечення». Вони в більшості випадків дублюються з визначеннями категорії «соціального страхування» або ж є короткими витягами з нього. Ми пропонуємо таке визначення: “пенсійне страхування” - це комплекс загальнодержавних заходів з розвитку системи соціального захисту на принципах солідарності, субсидування та накопичення коштів у державних фондах для гарантованих виплат у випадках часткової та повної втрати непрацездатності громадян, а “пенсійне забезпечення” – це комплекс загальнодержавних заходів, спрямованих на формування за принципами обов’язкового та добровільного накопичення спеціальних пенсійних фондів, кошти яких спрямовуються на фінансове забезпечення учасників цих фондів у разі настання відповідних випадків.

Встановлено, що система соціального страхування включає в себе соціальні, економічні, фінансові та правові аспекти, які реалізуються через відповідні механізми та визначають методологію її функціонування. При цьому механізми державного регулювання процесів пенсійного страхування визначаються низкою дієвих факторів, основними з яких є такі: соціальні, економічні, фінансові, юридичні та інформаційні.

Соціальні фактори сприяють створенню всеохоплюючої та універсальної системи захисту всіх верств населення та непрацездатної її частки від різноманітних чинників нестабільності. Наявність такої системи свідчить про ефективну політику держави у сфері соціальної безпеки громадян.

Економічна складова гарантує формування спеціалізованих державних і недержавних пенсійних фондів. Зміцнення економіки впливає на зростання доходів підприємств, організацій, населення, а разом з тим і на збільшення розміру страхових внесків – як загальнообов’язкових, так і добровільних.

Фінансова складова забезпечує справедливий перерозподіл грошових коштів між учасниками страхового процесу та контроль за їх цільовим використанням.

Юридична складова державного механізму регулювання процесів пенсійного страхування включає в себе систему законодавчо визначених юридичних норм, які регулюють соціальний захист населення при частковій та повній втраті працездатності громадян.

Інформаційна складова забезпечує поширення інформації з питань пенсійного страхування, соціального захисту населення та сприяє прозорості перебігу соціальної політики держави.

Вважаємо, що наслідком дії механізму державного регулювання в галузі пенсійного страхування є досягнення такого рівня соціального захисту населення, за якого забезпечується соціальна безпека в країні, тобто досягається поставлена мета.

За результатами дослідження визначено, що пенсійне страхування розвивалося відповідно до економічних, соціальних і правових засад, які діяли в різні часи в західноєвропейських державах, царській Росії, СРСР, інших постсоціалістичних країнах і незалежній Україні. Узагальнюючи зарубіжний та вітчизняний досвід еволюції системи пенсійного страхування, ми дійшли висновку, що його розвиток можна умовно поділити на наступні етапи:

1. Етап стихійного зародження. Йому притаманні: виникнення кас взаємодопомоги, створення добровільних страхових організацій за рахунок внесків працівників, яким у подальшому і здійснювалися відповідні виплати. Цей етап розпочався в період зародження капіталізму та тривав до кінця ХІХ ст.

2. Етап становлення державного регулювання, який розвивався паралельно у капіталістичних і соціалістичних країнах та характеризувався втручанням держави у процеси пенсійного страхування, зародженням солідарної системи пенсійного страхування. Цей період тривав з кінця ХІХ до кінця ХХ ст.

3. Перехідний етап. Він характерний тільки для постсоціалістичних країн, які стали на шлях розвитку ринкових відносин. В Україні цей етап проявився через законодавче закріплення незалежною Україною Закону "Про пенсійне забезпечення", в якому з'явилися страхові ознаки і була спроба введення пенсійного страхування, яке б відповідало ринковим умовам. Перебіг цього етапу в постсоціалістичних країнах співпав з початком етапу реформування в індустріально розвинутих країнах.

4. Етап реформування пенсійної системи, який характеризується впровадженням багаторівневої системи пенсійного страхування та забезпечення, розподілом зобов’язань щодо пенсійного забезпечення населення між державою, працедавцями та робітниками. Перші практичні кроки пенсійної реформи в Україні розпочалися у 2004 р., з прийняття Законів «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та «Про недержавне пенсійне забезпечення», якими поряд з солідарною системою пенсійного страхування введені поняття накопичувального пенсійного страхування та недержавного пенсійного забезпечення.

Зазначені етапи розкривають еволюційні процеси розвитку пенсійного страхування, які безпосередньо залежать від стану економічного та соціального розвитку суспільства. Оскільки процеси державотворення та суспільного буття перебувають в постійному розвитку, то можна стверджувати, що етап реформування є нескінченним у часі, тобто безперервним і безмежним. Все це аргументує необхідність постійного вдосконалення законодавчої бази, що регулює відносини у сфері пенсійного страхування.

На сьогодні Уряд України приділяє велику увагу впровадженню реформи в галузі пенсійного страхування та пенсійного забезпечення, що на сьогодні регулюється низкою законів та підзаконних актів, які не завжди є досконалими, а інколи й суперечливими. Так, за чинним законом «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачається і ліквідація пільг у пенсійній системі, і те, що вони «тимчасово» залишаються для окремих категорій осіб на умовах раніше чинних законів.

У роботі зазначено, що подальше вдосконалення нормативно-законодавчої бази має здійснюватися у напрямі її спрощення та зведення до єдиних принципів формування системи пенсійного страхування та пенсійного забезпечення в Україні.

У другому розділі – «Стан державного регулювання у сфері пенсійного страхування України» – проведено аналіз нормативно-законодавчої бази з формування та витрачання коштів Пенсійного фонду і визначено вплив державного регулювання оплати праці на стан пенсійного страхування та соціальний захист населення.

Згідно з чинним законодавством, бюджет Пенсійного фонду України формується за рахунок таких надходжень: збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством; коштів Державного бюджету України; коштів, що надходять за регресними вимогами (до 1 січня 2003 р.); добровільних внесків і пожертвувань підприємств, установ, організацій та громадян; сум пені, фінансових санкцій, штрафів, передбачених за порушення порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; банківських кредитів; інших, не заборонених законодавством надходжень. Основним джерелом доходів Пенсійного фонду є збір на обов'язкове державне пенсійне страхування, що сплачується підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами в порядку, визначеному законодавством (власні доходи). Тобто доходи бюджету Пенсійного фонду, залежно від джерел надходження та напрямів використання, поділяються на: власні кошти Пенсійного фонду; кошти Державного бюджету; кошти державних цільових фондів, які формуються за статтями надходження та видатків коштів фонду.

Як показав аналіз структури Пенсійного фонду України за останні роки, більше ніж 85% загальної суми формується за рахунок  власних  надходжень і тільки 12-15% за рахунок інших джерел. Відзначено, що за 2005 р. тільки два обласних управління Пенсійного фонду виконали план формування доходів бюджету за рахунок власних коштів – Дніпропетровське та Київське. Проведений аналіз бюджету Пенсійного фонду Дніпропетровської області за останні три роки показав, що обсяги його річних доходів і видатків мали стійку тенденцію до зростання. Так, за 12 місяців 2004 р. до бюджету Пенсійного фонду з усіх джерел фінансування надійшло 3523,8 млн. грн. Порівняно з відповідним періодом 2003 р. надходження до Пенсійного фонду збільшились на 1155,1 млн. грн, а у 2005 р. порівняно з 2004 р. всі надходження збільшились на 164%.

Для забезпечення погашення заборгованості з виплати пенсій, збільшення надходжень до Пенсійного фонду після прийняття закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» пенсійні збори справляють при: здійсненні операцій з купівлі валюти; торгівлі ювелірними виробами із золота (крім обручок), платини, дорогоцінного каміння; відчуженні легкових автомобілів; придбанні нерухомості; наданні послуг стільникового зв'язку.

У роботі зазначено, що залучення платників до своєчасної і повної сплати внесків – це один із резервів поповнення бюджету Пенсійного фонду. Ефективно здійснювались ревізії та перевірки контрольно-ревізійними підрозділами головних управлінь в м. Києві, Луганській, Київській, Одеській, Івано-Франківській, Рівненській та Донецькій областях. Під час комплексних ревізій проведені перевірки 986 платників, додатково нараховані страхові внески, пені, штрафні санкції на суму майже 1,2 млн. грн. Завдяки проведеній управліннями Пенсійного фонду Дніпропетровської області роботі з платниками, які не ведуть господарської діяльності, не виплачують заробітної плати та не сплачують внесків до Пенсійного фонду, а також роботі, яка була проведена відділами надходження доходів спільно з органами місцевого самоврядування, органами прокуратури, державною територіальною інспекцією праці, відділами організації впровадження персоніфікованого обліку підвідомчих управлінь, збільшено кількість взятих на облік платників та відсоток тих, хто сплачує страхові внески на обов’язкове державне пенсійне страхування.

За результатами дослідження визначено, що введення в дію механізму розрахунку розміру пенсій  залежно від офіційного заробітку, сплачених внесків та страхового стажу, дав очевидні результати. Платники почали більше перераховувати страхових внесків до Пенсійного фонду України.

У дисертації наголошено, що важливим резервом збільшення надходжень до Пенсійного фонду України є надходження страхових внесків від застрахованих осіб, які беруть участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування на добровільній основі. Але роз’яснювальна робота в управліннях Пенсійного фонду України перебуває на досить низькому рівні. Так, у 2005 р. в Дніпропетровській області тільки в 32 управліннях із 50 укладено 54 договори на добровільну участь у системі загальнообов’язкового державного пенсійного страхування. В інших областях стан справ у цьому напрямі перебуває або на такому самому, або на ще нижчому рівні, що гальмує пенсійну реформу та розвиток системи пенсійного страхування в цілому.

Аналіз структури видатків бюджету Пенсійного фонду України показав, що найбільша частка спрямовується на виплату державних пенсій – 82,4%, на виплату допомоги малозабезпеченим – 2,4%, на утримання ПФУ та на виконання функцій призначення пенсій – 1,8%, на доставку пенсій і допомоги – 0,7%, витрати на поховання – 0,6%, інші видатки – 5,1%, на виплату пенсій у наступному періоді – 7,0%.