ФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ КОРПОРАТИВНИМИ СТРУКТУРАМИ В УКРАЇНІ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми дисертаційного дослідження, визначено його мету й завдання; розкрито рівень наукової розробленості теми, визначено об’єкт, предмет і гіпотезу дослідження; охарактеризовано наукову новизну отриманих результатів, їх теоретичне й практичне значення та особистий внесок здобувача; наведено дані щодо апробації результатів дослідження й публікацій за темою.

У першому розділі – “Науково-теоретичні основи державного управління корпоративними підприємствами в умовах ринкової орієнтації розвитку економіки” – досліджено теоретичні проблеми державного управління корпоративними підприємствами та визначено економічну стратегію і тактику розвитку акціонерних підприємств в умовах глибоких ринкових перетворень в економіці України.

Теоретичне дослідження засвідчило, що у ХХІ ст. у світовому господарстві центральне місце посідають трансформаційні, економічні та фінансові проблеми, що спонукає вчених шукати відповіді на запитання: яку роль мають відігравати нові форми макроекономічного управління діяльністю корпоративних підприємств? Якими мають бути ринкові системи управління акціонерними підприємствами в конкурентному середовищі?

Існує наукова проблема, яка потребує розв’язання, а саме: уточнення концепції й подальше коригування напрямів модифікації системи державного управління корпоративними підприємствами, надання йому сучасних ринкових форм, необхідність знахо­дження шляхів реалізації ринкової моделі раціонального управління підприємницькою діяльністю акціонерних підприємств, що забезпечить створення дієвого механізму входження в сучасне ринкове середовище. Це дало б змогу макси­мально скористатися позитивними наслідками глибокого ринкового реформування економіки та водночас мінімізувати економічні, й особливо соціальні, труднощі, пов’язані з адаптацією корпоративних структур до закономірностей розвитку національної економіки.

 Наголошено на тому, що сучасний стан макроекономічного управління корпоративним підприємством характеризується надто повільним зародженням сучасних управлінських технологій та організацією переорієнтації підприємств на ринок і ризикові, підприємницькі шляхи розвитку. За роки трансформації національної економіки в ринкову зроблено досить багато, але проблема полягає в тому, що, відійшовши  від командної економіки, підприємства ще повністю не увійшли в ринкову економіку, а лише  перебувають на етапі переходу до ринку.

Аналіз теоретико-методологічних основ державного управління корпоративними підприємствами засвідчив, що управлінські відносини як економічна категорія зумовлені, насамперед, поділом праці та її кооперацією. Функція управління як результат кооперативної форми праці полягає в забезпеченні координації спільних дій органів державного управління і відповідних цим діям виробничих відносин.

Одночасно, доводячи об'єктивність управлінських відносин, в розділі зазначаємо, що функція управління здійснюється через свідому організаторську діяльність управлінців на всіх рівнях. Зовнішня видимість вольової, начебто незалежної, діяльності суб'єкта управління ні в якому разі не означає заперечення об'єктивності управлінських відносин, що реалізуються через цілеспрямовану діяльність людей.

У реальній дійсності державне управління є формою та засобом свідомої реалізації об'єктивних закономірностей економічних відносин на національному рівні. В основі управлінської діяльності лежать історичні, реальні можливості, які мають об'єктивний характер ─ учасники цих відносин не в змозі їх переформувати на власний розсуд. Це означає, що питання управління корпоративними підприємствами займають важливе місце в дослідженнях економічної теорії та теорії управління. У свою чергу, це пояснюється не тільки змістом управлінських відносин як складової всієї системи економічних відносин, а й багатогранністю теорії державного управління, нерозривним зв'язком і взаємозумовленістю економічних та управлінських процесів. При цьому теоретико-економічний аналіз державного управління корпоративними підприємствами полягає в розкритті змісту економічних відносин, форм їх прояву та реалізації, що складаються і безперервно розвиваються в процесі відтворення між суб'єктами ринкової системи господарювання з приводу координації та узгодження їх дій. Теорія державного управління досліджує сукупність об'єктивних зв'язків між суб'єктом і об'єктом управління та всередені кожного з них. Ці зв'язки відображають розвиток виробництва й обміну, цілі та способи організації функціонування підприємства у єдності його внутрішньої та зовнішньої складових. Таке розуміння сутності державного управління корпоративним підприємством об'єктивно зумовлює необхідність з'ясування   концептуальних   засад   розвитку   теорії державного управління, розкриття взаємозв'язку змін в об'єкті управління (корпоративному підприємстві).

Аналіз сучасних наукових публікацій з теорії управління дає змогу стверджувати, що розвиток уявлень про організації органічного типу найбільшою мірою адекватний динамічним ринковим перетворенням. У таких організаціях визначальною рисою є здатність адаптуватися до змін зовнішнього середовища із збереженням власних якостей і функцій. 

Зіставлення та системний аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел стосовно питань розвитку системи державного управління сучасними корпоративними підприємствами засвідчило, що спроби вирішити проблеми підвищення ефективності системи макроекономічного управління були і у представників вітчизняній теорії управління. Науковці, які досліджували загальну систему макроекономічного управління корпоративними підприємствами у специфічних умовах господарювання, намагалися поєднати планомірність з використанням ринкових відносин. Однак таке поєднання виявилось досить суперечливим, що знайшло своє відображення як у практиці, так і в теоретичних підходах до цієї проблеми.

Здійснено наукову експертизу історії становлення та розвитку систем державного управління корпоративними підприємствами на різних рівнях. Це дає підстави стверджувати, що типи управління підприємствами розрізняються від їх організаційно-правових форм. Так, для партнерського підприємства переважним є підприємницький тип управління, при якому функції володіння капіталом і управління його рухом, використання в процесі діяльності збігаються. Інша справа ─ корпорація, де управління здійснюється професійними менеджерами в інтересах власників капіталу. Створення ієрархічної структури управління, жорстка регламентація функціональних обов'язків ведуть до появи та подальшого розвитку системи корпоративного управління. Це означає, що в дослідженні ключових питань теорії макроекономічного управління слід ураховувати залежність типу управління від життєвого циклу акціонерного підприємства.

 Шляхом системного аналізу літературних джерел визначено най­важливіші аспекти проблеми, що до цього часу належно не розкриті та потребують поглибленого наукового дослідження. До них слід зарахувати тривалий процес зміни традиційних стереотипів мислення, неусвідомлення на державному рівні важливості та виняткової складності проблеми управління акціонерним підприємством у ринкових умовах, відсутність управлінської культури. Таким чином, сучасні вимоги та стандарти системи державного управління діяльності корпоративних підприємств потребують поєднання новітніх теоретичних підходів з національними особливостями та особливостями ринкових перетворень. Якнайшвидше усвідомлення та практичне втілення здобутків у розвитку теорії державного управління має, зрештою, якісно змінити загальноуправлінські відносини в національній економці.

У другому розділі ─ “Формування моделі та  механізмів державного управління в корпоративному секторі національної економіки” ─ проведено комплексне дослідження формування моделі та механізмів державного управління підприємствами корпоративного сектору в ринковій економіці України.

У процесі дослідження механізму макроекономічного управління на рівні корпоративного сектору слід зазначити, що його предметом є управління безпосередньо виробництвом, фінансами, ринками, кадровою роботою. З погляду стратегії воно також націлене на забезпечення сталого розвитку корпорації шляхом формування найбільш ефективної організаційної структури. Ця структура ґрунтується на оптимальному співвідношенні компетенції та відповідальності учасників корпоративного управління. Важливим фактором, що відрізняє корпоративну структуру, є специфічні умови діяльності, які вимагають участі багатьох організацій і груп, цілі яких поєднуються із загальними цілями корпорації. Усі характеристики організаційної структури формуються відповідно до корпоративних цілей, стратегій, інтересів і цінностей. Пріоритетною характеристикою корпоративної структури є поєднання інтересів акціонерів, персоналу та управлінців у реалізації корпоративної стратегії.

Доведено, що процес макроекономічного управління – це функціонування прийнятої організаційної структури, яка відображає хід виконання функцій корпоративного управління та характеризує його динаміку. Цей процес має особливий зміст, зумовлений його сутністю, що передбачає певну послідовність дій у просторі й часі (див. рис.).

Виявлено, що в країнах з розвиненою ринковою економікою було здійснено перехід до нової системи макроекономічного управління, складовою якого є дієва система управління корпоративними структурами. З переходом на нову систему управління реалізація корпоративних прав здійснюється через реальну участь акціонерів в управлінні корпоративних структур.

Дослідження автора засвідчують, що система державного управління акціонерними товариствами в Україні в цілому є така сама, як і в країнах з розвиненими ринковими відносинами. Вона більшою мірою має риси німецької системи управління корпоративними структурами, оскільки передбачає наявність в акціонерних товариствах окремих органів з наглядовими функціями. Це, на думку автора, визначає загальну внутрішню структуру та окремі інструменти механізму управління підприємствами корпоративного сектору національної економіки.

Отже, на органи внутрішньої структури механізму корпоративного управління припадають: на правління – виконавчі функції, на наглядову раду – контрольні та виконавчі (деякі) функції, на ревізійну комісію – тільки контрольні функції. Така структура механізму корпоративного управління визначає специфіку здійснення управління в акціонерних підприємствах.