РОЗВИТОК МЕХАНІЗМУ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ СОЦІАЛЬНИМ ДІАЛОГОМ

summary

У розділі 1 «Теоретичні і практичні передумови розвитку механізму державного управління соціальним діалогом в громадянському суспільстві» розкрито передумови формування механізму державного управління соціальним діалогом, визначено сучасні підходи до його розвитку. Розглянуто сутність поняття соціально-трудових відносин, колективно-трудового конфлікту та соціального діалогу. З’ясовано значення функціонального зв'язку між досягненням соціально-економічної стабільності й демократичним розвитком ведення соціального діалогу між суб’єктами соціально-трудових відносин. У контексті зарубіжного досвіду розглянуто процеси взаємодії, що відбуваються у взаємовідносинах між державою, роботодавцями та найманими працівниками у громадянському суспільстві та обґрунтовано розвиток механізму державного управління СД між ними; визначено концепцію подальшого розвитку механізму державного управління соціальним діалогом.

Установлено, що проголошення незалежності України і узяття напряму на побудову демократичної соціально-правової держави призвели до реформування соціально-економічної системи, у зв’язку з чим докорінно змінилися взаємовідносини між суб’єктами СТВ, які  формують в нових умовах представницькі органи (сторони) для захисту своїх інтересів. З’ясовано, що тривала соціально-економічна стабільність в суспільстві суттєво залежить від ефективного державного управління  процесами, які відбуваються при взаємодії суб’єктів соціально-трудових відносин. Вона потребує нової форми взаємостосунків між ними. Виходячи з досвіду європейських країн з ринковою економікою господарювання, доведено, що такою формою є соціальний діалог. У той же час, СД - це вид діяльності представницьких органів у формі переговорних процесів, які визначають систему взаємостосунків між його сторонами, що дозволяє не тільки врегульовувати, але і попереджати виникнення колективно-трудових конфліктів між суб'єктами соціально-трудових відносин.

У процесі дослідження визначено: по-перше, в умовах ринкової економіки державне управління соціальним діалогом між представницькими органами роботодавців і найманих працівників ґрунтується на «ринково-усвідомлених взаємовідносинах» між ними; по-друге, сучасні підходи до розвитку соціального діалогу між суб’єктами соціально-трудових відносин базуються на національному законодавстві, яке має бути приведене у відповідність зі стандартами міжнародної організації праці (МОП); по-третє, здійснюючи свої повноваження, органи законодавчої, виконавчої, та судової влади утворюють систему державного управління суб’єктами СТВ (рис. 1); по-четверте, громадянське суспільство створює умови для демократичного розвитку ведення соціального діалогу, а соціальний діалог завдяки досягненню тривалого балансу інтересів між суб’єктами соціально-трудових відносин сприяє розбудові громадянського суспільства; по-п’яте, страйки і колективно-трудові конфлікти, які виникли після зміни політичної й економічної систем, вказали на недостатню дієвість сторін соціального діалогу між суб'єктами СТВ і відсутність ефективного впливу державного управління на взаємодію представницьких органів роботодавців і найманих працівників; по-шосте, виходячи із соціальної та економічної функцій держави, а також з урахуванням базових принципів функціонування громадянського суспільства для підвищення ефективності державного управління в частині впливу на процеси, що відбуваються при взаємодії сторін СД між суб’єктами СТВ, необхідним є механізм, який би забезпечив вплив на якість ведення переговорних процесів сторін соціального діалогу між суб'єктами соціально-трудових відносин.