ФОРМУВАННЯ ТА РЕЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ СОЦІАЛЬНОЇ ПОЛІТИКИ

summary

ОСНОВНИЙ ЗМІСТ ДИСЕРТАЦІЇ

Розділ 1. Теоретико-методологічні основи  державної соціальної  політики. Присвячений дослідженню базових теоретичних положень формування та реалізації  соціальної політики в системі державного управління  в умовах активної соціалізації  суспільних відносин в Україні.

Державну соціальну політику визначено як  елемент загальної політики,  спрямований на формування та розвиток  системи  науково обґрунтованих управлінських дій, заходів, засад із забезпечення оптимального рівня життя; регулювання трудових відносин; захисту малозабезпечених верств населення; поширення соціальної безпеки; формування середнього класу. Соціальна політика — це також діяльність держави у соціальній сфері, яка спрямована на об'єднання зусиль всіх  господарських та управлінських структур, всього населення з метою розв'язання соціальних завдань. Вона повинна забезпечувати рівні первинні можливості у соціальному забезпеченні, формувати передумови соціального прогресу та поширення гармонізації суспільних відносин.

Метою соціальної політики є стабільність у суспільстві та поступовий перехід до стандартів і норм соціальної держави з відповідно орієнтованою економікою на основі збалансованості різних соціальних інтересів за допомогою певних механізмів, що забезпечують задоволення основних життєвих потреб населення і зростання якості життя всіх громадян. Основне базове теоретичне положення у дослідженні щодо державного управління має такий зміст: тільки за наявності державного втручання у суспільстві можливе досягнення необхідної соціальної узгодженості, координації, субординації, цілеспрямованості, отже,  ефективності у розвитку соціальних відносин.

У роботі доведено, що держава реалізує соціальну функцію за допомогою законодавства, встановлюючи загальні, типові правила (норми) поведінки всіх людей у всіх сферах суспільного життя і забезпечує їх дотримання не тільки силою влади, але й іншими механізмами регулювання (економічними, нормативними, культурно-етичними), постійно розширюючи сферу їх застосування. Ефективність державного управління залежить від багатьох чинників, але на основі проведеного дослідження обґрунтовано, що найзначущим є якість соціального зв'язку у суспільстві – ”людина – група (колектив, корпорація) – держава”.     

На підставі сучасного розуміння багатоспрямованості розвитку та наповнення державного управління  визначено основні напрями соціальної політики, що є пріоритетними (рис. 1).  

Напрями соціальної політики, у свою чергу, рекомендовано структурувати відповідно до наукових підходів та методів дослідження.

На основі проведеного  аналізу визначено, що у комплексі довготривалих завдань реформування суспільства важливе місце відводиться вдосконаленню соціальної політики держави. Систематизовано ключові проблеми, що стримують розвиток та активізацію соціальної політики в Україні.