ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПЕРЕХОДУ ДО ІННОВАЦІЙНОГО ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ НАУКОВО - ТЕХНІЧНОЮ ДІЯЛЬНІСТЮ

summary

У першому розділі - “Загальна характеристика інноваційного типу державного управління” - розкрито сутність інноваційного державного управління, джерел інновацій та проведено аналіз інноваційних процесів в сучасному державному управлінні.

Визначено, що інноваційне управління - це управління, яке на основі простої репродукції чи кількісних зрушень здійснює постійні та інтенсивні якісні реформації і преформації своєї структурно - функціональної організації, своїх вхідних, внутрішніх (робочих) і вихідних параметрів. Тобто інноваційний тип управління, це такий, який постійно реагує на зміну зовнішніх факторів, змінюючи свою структуру та функції з метою досягнення найвищих результатів.

Джерелами інновацій в усіх передових країнах світу є спеціальні дослідні державні та приватні установи, інноваційні структури (технологічні парки, інкубатори, центри та інше), науково-дослідні підрозділи у вищих навчальних закладах, громадські наукові організації, дослідні лабораторії в концернах, корпораціях, холдингах та інших утвореннях, інтелектуальна власність, а також відповідна нормативно-правова база, яка стимулює інноваційну діяльність.

Проаналізувавши розвиток інноваційних процесів, автор визначив, що на сьогодні джерелами інновацій в Україні є: Національна академія наук України (яка конкретно не націлена Урядом на вирішення загальнодержавних проблем з причини відсутності Національної доктрини розвитку економіки України), галузеві науково-дослідні державні установи (які майже не фінансуються і не отримують державних замовлень), технологічні парки (половина з яких не функціонує з причини постійних мораторіїв на їх реєстрацію), науково-дослідні підрозділи у вищих навчальних закладах (які фінансуються за залишковим принципом), інтелектуальна власність, а також відповідна нормативно-правова база, яка слабенько стимулює інноваційну діяльність і постійно зазнає руйнувань всілякими змінами. Цього явно недостатньо для реалізації інноваційної політики.

         Враховуючи те, що Україна зараз знаходиться лише на шляху до демократії і її організаційні структури надзвичайно важко адаптуються до інноваційного типу управління, джерелами інновацій в державному управлінні інноваційною діяльністю на цьому етапові в Україні мають бути:

- Національна доктрина розвитку економіки України, яка б визначала стратегічні напрями розвитку економічної системи України, а також шляхи її формування;

         - конкретна Національна програма структурної перебудови економіки;

- Концепція управління науково-технічною та інноваційною діяльністю, яка б ураховувала специфічні умови становлення Української держави;

- Національна програма створення та впровадження у виробництво конкурентоздатної продукції, товарів та послуг;

- сучасна інфраструктура забезпечення інноваційної діяльності (технологічні парки, технополіси, інноваційні бізнес-інкубатори, інноваційні центри, венчурні фонди, центри трансферу технологій та інше);

         - інтелектуальна власність, накопичена за роки радянської влади та за роки незалежності;

- нормативно-правова база, яка повинна постійно пристосовуватись до умов, в яких реалізуються інноваційні процеси;

- система державної фінансової підтримки інноваційної діяльності (на рівні передових країн світу).        

         Показано, що шляхом продовження проведення адміністративної реформи в Україні має бути створена нова, ефективна система державного управління. Зміст реформи полягає, з одного боку, у комплексній перебудові існуючої в Україні системи державного управління, з іншого, у розбудові деяких інститутів державного управління, яких Україна ще не створила як суверенна держава. Метою проведення адміністративної реформи є поетапне створення такої системи державного управління, що забезпечить становлення України як високорозвинутої, правової, цивілізованої європейської держави з високим рівнем життя, соціальної стабільності, культури та демократії, дозволить їй стати впливовим чинником у світі та в Європі.

         На підставі проведеного аналізу автор визначив, що не дивлячись на великий відрізок часу, який пройшов з моменту започаткування адміністративної реформи, на сьогодні Україна знаходиться фактично на першому її етапі. Попередні Уряди перепробували безліч її варіантів: ліквідовували міністерства та комітети, перетворювали їх одні в інші, скорочували кількість їх апарату, міняли внутрішню структуру і т.п. В основному, всі ці зміни мали суто суб’єктивний характер.

         Цього явно замало навіть для реалізації підготовчого етапу реформи. Якщо представники фінансового блоку Уряду вважають, що наша економіка не витримає збільшення чисельності працівників центральних органів виконавчої влади відповідно до світових нормативів, то всі структурні підрозділи органів виконавчої влади необхідно зробити функціональними. Поки що положення про галузеві органи виконавчої влади лише частково враховують вимоги функціональних методів державного управління.

Показано, що інфраструктура науково-технічної та інноваційної діяльності передових країн світу дуже розвинена і тому інноваційна активність підприємств та корпорацій цих країн надзвичайно висока - вони створюють більш як 70 % інноваційної продукції.

В той же час інфраструктура науково-технічної та інноваційної діяльності в Україні надзвичайно обмежена. До неї можна віднести деякі інститути Національної академії наук України, дослідницькі відділи та лабораторії в галузевих науково-дослідних інститутах, університетах і на підприємствах, та невелику кількість науково-виробничих фірм та дослідницьких центрів. Зважаючи на це, а також на незначну кількість пільг, інноваційна активність підприємств України надзвичайно низька - вони створюють всього 11 % інноваційної продукції.

Показано, що останнім часом активно діяли зареєстровані вісім технологічних парків, було підготовлено до розгляду проекти діяльності ще восьми технологічних парків з різних галузей економіки України, але й вони майже припинили свою діяльність після ліквідації пільг.

Такий стан справ свідчить про те, що необхідно терміново поновити проведення науково обгрунтованої адміністративної реформи, удосконаливши структуру державного управління науково-технічною та інноваційною діяльністю та створивши Національну інноваційну систему.

         У другому розділі - “Організаційно-функціональна конструкція іноваційного державного управління в умовах ринкової економіки” -розглянуто інновації як стратегічний фактор державного управління, напрями розвитку інноваційного державного управління та елементи сучасного інноваційного державного управління, а також їх динаміку.