ФІНАНСОВИЙ МЕХАНІЗМ ДЕРЖАВНОГО УПРАВЛІННЯ РОЗВИТКОМ МАЛОГО ПІДПРИЄМНИЦТВА

summary

Розділ 1. Теоретичні умови формування державних механізмів управління малим підприємництвом. Державне управління та ведення господарської діяльності економічними суб’єктами нерозривно пов’язані між собою. Держава залишається постійним учасником регулювання ринку у зв’язку з володінням національною політичною владою, науковими і організаційними кадрами, орієнтуванням на значний сектор народного господарства країни, спроможністю створення матеріально-технічної бази ефективного управління.

Сучасне підприємництво має визначальне місце в економіці розвинутих країн світу. Ця обставина вимагає проведення різних реформ у підходах до державного управління цією сферою. Розвиток підприємництва в України неможливий без урахування закордонного досвіду у цій сфері. Для формування адекватної фінансової моделі державного управління розвитком малого підприємництва в роботі розглянуто етапи розвитку підприємництва у світовому масштабі і зміни системи державного управління ним.

У роботі виділені чотири етапи розвитку підприємництва і системи державного управління ним. Перший етап (XVI-XVIII ст.) пов’язано з науковим осмисленням понять “підприємництво” і “ризик”, прямим державним контролем за підприємництвом. Другий етап (XVIII-XIХ ст.) характеризується виділенням інноваційності як визначальної риси підприємництва та державним управлінням підприємництвом з елементами оперативного управління та державного контролю. На третьому етапі  розвитку підприємницької ідеї (XХ ст.) увага приділяється якісним характеристикам окремого підприємця при незмінності елементів державного управління. Розвиток підприємництва в сучасних умовах господарювання характеризує останній, четвертий, етап (XХІ ст.) цього розвитку, пов’язаний з перенесенням акценту до управлінського процесу здійснення підприємництва. Державне управління на цьому етапі містить фінансово-економічні та соціальні інструменти динамічного розвитку. Для підтримки цієї динаміки необхідно реалізовувати державні реформи щодо подальшого розвитку та підтримки підприємництва, вдосконалення господарського механізму в усіх ланках фінансової системи. Успішність впровадження реформ залежить від всеоб’ємлючого вивчення середовища, в якому функціонує сучасне мале підприємництво. Основними ініціаторами процесів удосконалення виступають державні та місцеві органи влади і управління. Об’єктами впливу у цих процесах виступають зовнішні та внутрішні чинники розвитку. Цих тенденцій не обходить і національна економіка.

Особливості існування малого підприємництва, його готовність і можливості протистояти деструктивним чинникам в національному та локальному масштабах формують проблеми у реалізації їх виробничо-комерційних прагнень. Для розв’язання цих проблем держава стимулює громадян України до створення конкурентного середовища за допомогою відкриття власного бізнесу, реалізації окремих заходів програм розвитку підприємництва, а також удосконалення процесів суб’єктно-об’єктної моделі розвитку малого підприємництва, яка характеризується такими недоліками:

держава та мале підприємництво не є рівноправними учасниками трансформаційних процесів в економіці;

держава, згідно з Конституцією України, є тільки основним гарантом реалізації принципів розвитку суб’єктів малого підприємництва;

відсутній адекватний механізм ефективної дієвості існуючої моделі;

відсутня мотивація щодо формування нових вітчизняних джерел фінансових інвестицій;

не здійснюється планування, прогнозування та контроль ефективності формування та використання українських незалежних інвестиційних потоків в малий бізнес (у тому числі і державних ресурсів).

Таким чином, для формування сприятливого внутрішнього ринкового середовища необхіден механізм, який би забезпечив ефективність існуючої моделі. В даній моделі держава має право управляти обсягами та джерелами фінансових капіталовкладень та кон’юнктурними пропозиціями ринку, а також вимагати виконання взятих на себе суб’єктами малого підприємництва (СМП) фінансових зобов’язань, але свої можливості органи влади і управління повною мірою не використовують. Відповідно фінансовий механізм дії існуючих у цій системі процесів є недосконалим і потребує детального аналізу. Його вдосконалення  дозволить підприємцям більш точно зорієнтуватися у своїх можливостях та перспективах фінансування і розвитку, а державі – передбачати комплекс дій з активізації державних та інших суб’єктів фінансових процесів з метою прогнозування та мобілізації бюджетних надходжень. Процес удосконалення можливий завдяки встановленню налагодженого державою механізму руху фінансових потоків в оновленій моделі розвитку малого підприємництва.

Діючий механізм державного управління розвитком малого підприємництва сприяє відображенню реального стану малого бізнесу в національній економіці, є науково обґрунтованим, законним, системним, комплексним, взаємопов’язаним з іншими суб’єктами національної економіки, незалежним та самостійним. Цей механізм за останні 3 роки збільшив ступінь довіри національного підприємця до державних інститутів влади, однак не зменшив негативних тенденцій щодо умов їх функціонування. Тому в роботі доведена необхідність застосування закордонної практики державного управління розвитком малого бізнесу в процеси державного управління вітчизняними підприємцями і продовження тісної співпраці з іноземними представництвами щодо активізації підприємницького середовища.

Розділ 2. Особливості функціонування підприємств малого бізнесу в умовах розвитку ринкової економіки України. Розвиток ринкових відносин зобов’язує державу формувати більш чітку і прозору систему фінансово-економічних методів управління господарством. Зміни в ній здійснюються фінансовим апаратом за рахунок національних ресурсів і фінансових ресурсів міжнародних фінансових груп. Інститути, які приймають безпосередню участь у цих процесах, формують уніфікований механізм дієвості даної системи. Особливості їхньої діяльності накладають свій відбиток на тенденції розвитку цього механізму. Його реалізація в різних регіонах також визначає специфічність розвитку України. В Україні спостерігається нерівномірний розвиток підприємств малого бізнесу, але їх велика кількість утворює конкурентне середовище, а закони ринку сприяють самовдосконаленню. Статистичні дані по регіонах України підтверджують, що міста Київ, Дніпропетровськ, Донецьк, Харків є територіями, в яких найбільш розвинута сфера малого підприємництва. Серед міст України, в яких спостерігається активний розвиток малого підприємництва, в роботі звернуто увагу на м. Донецьк. Обґрунтуванням цього вибору є те, що Донецьк є містом-конгломератом, прикордонною територією, в ньому спостерігається високий рейтинг інвестиційної привабливості. У Донецьку розвинута мережа кредитно-банківських установ, спостерігається низькій рівень безробіття, створена спеціальна економічна зона «Донецьк», яка є територією пріоритетного розвитку. Це місто є одним з найсприятливіших для здійснення підприємницької діяльності та характеризується високою місткістю ринку. У Донецьку вперше в Україні було розроблено Регіональну стратегію розвиту малого і середнього бізнесу Донецької області до 2010 року. За планом бюджетного фінансування на часткове відшкодування відсоткових ставок за кредитами, що надаються суб’єктам малого і середнього бізнесу на реалізацію інвестиційних проектів, Донецьк посідає перше місце. Однак, відповідно до комплексної порівняльної оцінки регіонів (рейтингу) за станом розвитку малого підприємництва та його підтримки на місцевому рівні, Донецьк посідає тільки десяте місце. Структура системи управління і підтримки малого підприємництва по Україні та в м. Донецьку відображена на рис. 1. Наведена система у повній мірі не вирішує кола проблем, з якими стикаються малі підприємці у повсякденній діяльності. Дані додаткової інформації рис. 1 свідчать про негативну тенденцію в якісних та кількісних показниках розвитку сфери малого підприємництва. Тому особливої уваги потребує фінансовий аспект державної і регіональної підтримки розвитку малого підприємництва. 

Українська практика фінансово-кредитної підтримки підприємницької діяльності виділяє пряме державне фінансування і кредитування, недержавне кредитування, державне і недержавне гарантування кредитів. Основними користувачами цих джерел є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, його регіональні представництва, місцеві органи управління та фонди. Заходи по першій групі суб’єктів фінансують окремо від регіональних фінансових фондів. Регіональні органи влади та самоуправління не мають інформації щодо факторної результативності проведення таких заходів окремо по кожній групі суб’єктів та в цілому. Не існує також дублювання функції контролю, взаємоаналізу та взаємодоповнення результативності запроваджених заходів щодо розвитку малого підприємництва того чи іншого регіону у територіальних представництв і місцевих органів влади та самоуправління. Тим не менш вони взаємопов’язані. Окрім цього, джерелами УФПП, регіональних та місцевих фондів підтримки підприємництва виступають бюджетні кошти, кошти, які були одержані від приватизації державного та відчуження комунального майна, добровільні внески фізичних і юридичних осіб, у тому числі іноземних тощо.