ФОРМУВАННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ ДЕРЖАВНОЇ ГЕНДЕРНОЇ ПОЛІТИКИ В УКРАЇНІ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми дисертаційного дослідження, визначається стан її наукової розробки, з’ясовується зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами, розкривається її мета, завдання, об’єкт, предмет, методи дослідження, формулюється наукова новизна отриманих результатів та їх значення, наводяться відомості щодо апробації результатів дисертації.

У першому розділі – “Теоретичні засади формування та реалізації державної гендерної політики” – аналізується зміст гендера та гендерних відносин у суспільстві, узагальнюються основні наукові підходи до їх дослідження, обґрунтовуються етапи процесу наукового усвідомлення ролі жінки та розуміння гендерної рівності в суспільстві, визначаються засади та механізми формування державної гендерної політики.

Дослідження гендерних відносин дозволяє пропонувати нове розуміння поняття гендера як системи цінностей чоловіків і жінок, з’ясувати їх роль, характеристики і зв’язки як особистостей у процесі суспільної взаємодії. Аналіз наукових джерел свідчить про поступову зміну уявлень щодо змісту гендерної політики та гендерної рівності. У роботі подається визначення державної гендерної політики як цілеспрямованої діяльності взаємопов’язаних інститутів, за допомогою якої формуються гендерна культура та гендерна свідомість у суспільстві, ставлення до проблеми статі, забезпечуються рівні можливості для реалізації інтересів жінок і чоловіків. Розгляд динаміки змін поглядів на гендерні відносини з використанням основних наукових підходів (психологічного, соціологічного, економічного та ін.) вказує на зв’язок соціально-економічної, політичної, духовної, сімейно-побутової сфер суспільства, дозволяє визначити шляхи запобігання жіночій дискримінації.

Вивчення питань забезпечення рівності жінок та чоловіків у суспільно-політичній діяльності та прийнятті відповідних державних рішень обумовлюється зміною моделі гендерних відносин, яка історично будується на біологічній відмінності між чоловіком і жінкою, що дозволяє переорієнтувати державну політику на усунення гендерної асиметрії в державному управлінні, змістити акцент з відстоювання прав жінок на забезпечення гендерної збалансованості та паритету в суспільстві, усунути причини та умови, які обмежують фактичну можливість жінок брати участь в управлінні державою.

Сучасний етап гендерних досліджень, у межах якого жінка розглядається не як пасивний конструкт, а як активний елемент соціального розвитку та комунікації, пов’язується з ідентифікацією гендерних проблем, соціальною структурою та культурними особливостями кожної держави.

У роботі доведено, що важливою складовою державної гендерної політики виступає певна гендерна система, що розглядається, з одного боку, як відносини між чоловіками та жінками, а з іншого, – як державні структури, органи місцевого самоврядування та суб’єкти громадянського суспільства, причетні до формування стратегії і відповідної політики гендерних перетворень, забезпечення свобод і рівних можливостей для жінок і чоловіків, гармонізації відносин у процесі гендерної комунікації.

У другому розділі – “Особливості реалізації державної гендерної політики в Україні та в інших країнах” – з урахуванням об’єктивного зростання впливу міжнародних стандартів та норм міжнародного права на забезпечення гендерної рівності в українському суспільстві узагальнено світовий досвід формування та реалізації гендерної політики провідних держав, висвітлено основні принципи побудови і функціонування національних механізмів забезпечення рівності між жінками і чоловіками, проаналізовано міжнародні документи щодо прав жінок та гендерної рівності, діяльність європейських інституцій стосовно досягнення гендерного паритету в суспільстві, а також досліджено організаційно-правове забезпечення гендерної рівності та механізми її реалізації в Україні, гендерного паритету в державно-управлінській сфері.

В європейських країнах механізми забезпечення рівності між статями, концепція та стратегія щодо поліпшення положення жінок та забезпечення гендерного паритету враховують соціально-культурні особливості та традиції, передбачають комплексний підхід та моніторинг результатів щодо ефективності прийняття рішень з питань гендерної політики.

Процес гендерного розвитку в Україні характеризується формуванням принципово нової законодавчої бази, розвиненістю організаційно-інституціональних основ гендерної політики і в той же час відсутністю гендерної збалансованості в суспільстві. Рівень представництва жінок-керівників у структурах державної влади (рис. 1) свідчить про гендерні диспропорції в державно-управлінській сфері.