ДЕРЖАВНЕ УПРАВЛІННЯ СФЕРОЮ РЕКРЕАЦІЙНОГО ОБСЛУГОВУВАННЯ В АВТОНОМНІЙ РЕСПУБЛІЦІ КРИМ В УМОВАХ РИНКОВИХ ВІДНОСИН

summary

У вступі сформульовано наукову проблему, обгрунтовано її актуаль­ність; визначено мету й завдання дослідження, об’єкт, предмет і методи дослідження; вказано на зв’язок роботи з науковими напрямами досліджень; розкрито новизну, теоретичну й практичну значущість одержаних результатів та особистий внесок здобувача; ступінь апробації і перелік публікацій за темою дисертаційного дослідження.

         У першому розділі – “Аналіз державного управління станом і розвит­ком сфери рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим” – на системній основі з використанням методів причинно-наслідкового аналізу проведене дослідження державного управління станом і розвитком сфери рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим, яке полягало в дослідженні змісту рекреаційної діяльності, умов розвитку сфери рекреа­ційного обслуговування в АРК, оцінці стану складових сфери рекреа­ційного обслуговування, дослідженні питань організації державного управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК (перший етап дослі­дження).

У результаті аналізу умов функціонування й розвитку сфери рекреа­ційного обслуговування, які склалися в Україні в період переходу до ринку, і умов, які існували в часи СРСР при командно-адміністративній системі, встановлено: 1) в останні десятиріччя існування СРСР сфера рекреаційного обслуговування фактично набула типових рис галузі народного господарства, але в той період у сфері рекреаційного обслуговування ще не сформувалася структура управління, адекватна складності об’єкта; 2) несвоєчасність створення на початку переходу до ринку державних органів управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК і в Україні в цілому призвела до руйну­вання важливих складових інфраструктури цієї сфери, розпаду соціально орієнтованого внутрішнього туризму, відпливу значних валютних коштів за кордон, а також до послаблення матеріально-технічної бази. Зміни структури органів державного управління сферою рекреаційного обслуго­вування не завжди були обгрунтовані та зумовлені об’єктивними причинами.

На підставі системного підходу з використанням методів спостере­ження, порівняння, історичного і логічного аналізу, причинно-наслідкового та кількісного аналізу проведена оцінка стану сфери рекреаційного обслуго­вування в АРК за такими напрямами: фізико-географічні та кліматичні особливості АРК як рекреаційного регіону України; нормативно-правова база, матеріально-економічна база і наукове та інформаційне забезпечення функціонування та розвитку сфери рекреаційного обслуговування в АРК.

Встановлено, що при переході від командно-адміністративної системи до ринкових відносин в умовах тривалої економічної кризи з’явилася реальна загроза існуванню лікувально-оздоровчого потенціалу АРК внаслідок таких факторів, як негативні природні і природно-антропогенні процеси, що впливають на літогенну основу ландшафту; зсувні та абразійні процеси, що вимагають інженерного захисту; незадовільний стан берегозахисних споруд, який не забезпечує необхідний захист узбережжя.

Через антропогенне забруднення курортно-рекреаційних ресурсів виникають проблеми, для розв’язання яких потрібні великі матеріальні і фінансові ресурси в умовах обмеженого бюджету АРК.

Аналіз комплексної нормативно-правової бази функціонування та розвитку сфери рекреаційного обслуговування в АРК підтвердив, що вона перебуває на стадії тривалого формування. Більше того, законотворчі акти, що приймалися стосовно сфери рекреаційного обслуговування, ще не набули системного характеру і з’являлися, в основному, внаслідок поглиблення кризи у різних складових сфери рекреаційного обслуговування в АРК.

Результати досліджень питань державного управління сферою рекреа­ційного обслуговування в АРК свідчать насамперед про складність умов, у яких створювалися державні органи управління. Це тривала економічна криза в Україні; наявність у складі рекреаційно-туристичного комплексу в АРК майна як різних міністерств і відомств України, так і майна, що де-факто належить іншим державам, але законодавчо це не визначено; поступове руйнування недобудованих об’єктів рекреаційно-туристичного призначення через відсутність фінансування та законодавчу невизначеність щодо їх власника; слабка конкурентоспроможність рекреаційно-туристичного про­дукту на світовому ринку туристичних послуг; лібералізація цін на рекреа­ційно-туристичний продукт; активізація повернення раніше депортованого за часи СРСР населення з числа кримських татар і вірмен; відсутність потрібного наукового та інформаційного забезпечення здійснення державного управління.

Зміни соціально-політичної ситуації та економічних умов в Україні у 1991 р. зумовили необхідність створення нової організаційної структури управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК з урахуванням різних форм власності і розподілу загальносоюзної матеріально-технічної бази рекреації на власність різних відомств і громадських організацій України і власність країн СНД.

При цьому, як показали результати проведеного аналізу, перехід від централізованого планування з використанням відомчого принципу форму­вання рекреаційно-туристичного комплексу Криму до функціонування цього комплексу в умовах ринку і появи різних форм власності відбувся без будь-якого обгрунтування (як науково-теоретичного, так і практичного), а також урахування того, що сфера рекреаційного обслуговування є комплексною щодо створення такого продукту, як рекреаційно-туристичні послуги, до яких належать не тільки організація відпочинку або лікування, а й додаткові послуги, які надаються підприємствами структурних складових цієї сфери: транспортні послуги, послуги зв’язку, торгівлі, громадського харчування, культурно-видовищні заходи тощо.

Така ситуація призвела до ще більшої роз’єднаності дій виробників комплексних рекреаційно-туристичних послуг за відсутності загального координуючого органу управління з боку держави (хоча для цього у 1993 р. в АРК було створено Міністерство курортів і туризму), який був би спроможний здійснювати ефективну державну політику з координації дій та розвитку складових сфери рекреаційного обслуговування в АРК. Цьому перешкоджало, по-перше, те, що до сфери рекреаційного обслуговування відносили лише об’єкти санаторно-курортного і туристичного призначення – санаторії, пансіонати, будинки відпочинку, піонерські табори, туристичні бази, санаторії та профілакторії, діяльність яких розглядалася, в основному, в галузі охорони здоров’я, і тому діяла організаційна структура управління тільки санаторно-курортними і туристичними установами.

По-друге, що в процесі дослідження було виявлено, що на законо­давчому рівні відсутній механізм координації з боку держави діяльності складових сфери рекреаційного обслуговування в АРК в умовах існування різних форм власності санаторно-курортних і туристичних закладів і підприємств на території одного суб’єкта, а також підприємств, що забезпе­чують реалізацію різних аспектів процесу рекреаційного обслуговування.

Аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури, низки нормативно-правових актів з питань державного управління сферою рекреаційного обслуговування дав змогу визначити ситуацію, що склалася в АРК стосовно створення комплексного рекреаційно-туристичного продукту, і перейти до виявлення сукупності протиріч, які перешкоджають здійснювати ефективне державне управління цією сферою в АРК, і визначення наукової проблеми.

Виходячи з розробленості проблеми пріоритетними напрямами дослі­джень державного управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК в умовах ринкових відносин у вітчизняному науковому середовищі пропо­нується вважати такі: створення й функціонування державного апарату управління сферою рекреаційного обслуговування на цій території в різні історичні періоди: Російської імперії, СРСР та незалежної України; генезис, сучасний стан та перспективи оптимізації державного управління санато­ріями Міністерства оборони України, розміщеними та території АРК; стра­те­гічні напрями розвитку державної політики в галузі санаторно-курортного забезпечення населення України; структура, функції, тенденції розвитку та механізми державного регулювання системи підготовки і підвищення кваліфікації керівників системи санаторно-курортного забезпечення; механіз­ми взаємодії органів управління та санаторно-курортних закладів державної охорони здоров’я України з приватними медичними підприємствами, об’єднаннями та кооперативами; вплив на державне управління сферою рекреаційного обслуговування громадських організацій та об’єднань; наукове обґрунтування співвідношення між чисельністю середнього медичного персоналу та лікарів санаторно-курортних підрозділів як складова державного управління кадровими ресурсами охорони здоров’я України.

У другому розділі – “Теоретико-методологічні засади досліджень державного управління сферою рекреаційного обслуговування в Автономній Республіці Крим” – на основі аналізу вітчизняних і зарубіжних літературних джерел з питань державного управління сферою рекреаційного обслугову­вання висвітлений ступінь наукової розробки теми дисертаційного дослі­дження, здійснена постановка загальної проблеми державного управління і наукової проблеми, окреслені межі дослідження за темою дисертаційної роботи, визначено концепцію та загальну методологію проведення дослідження, досліджений категорійно-понятійний апарат (другий етап дослідження).

Аналіз вітчизняних і зарубіжних літературних джерел стосовно держав­ного управління сферою рекреаційного обслуговування свідчить, що поняття “сфера рекреаційного обслуговування” ще не набуло системного змісту. Окремі з джерел лише частково розкривають його зміст.

Вивчення окремих праць з питань державного управління функціону­ванням сфери рекреаційного обслуговування показало, що питання держав­ного управління сферою рекреаційного обслуговування з наукового погляду в умовах переходу від адміністративно-командної системи з державною формою власності до ринкових відносин з різними формами власності ще не розглядалися.

На підставі результатів системного аналізу функціонування сфери рекреаційного обслуговування та державного управління нею в АРК визна­чено, що в державному управлінні основними є протиріччя: між обсягом фінансування з державного бюджету і бюджету АРК функціонування і розвитку сфери рекреаційного обслуговування і потрібним обсягом інвести­цій для її розвитку відповідно до світових стандартів; між необхідністю забезпечення правових основ формування системи державного управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК для координування дій власників її складових і відсутністю нормативної бази для інтегрування остан­ніх в єдине ціле стосовно створення рекреаційно-туристичних послуг в АРК; між ціноутворенням на рекреаційно-туристичні послуги і неспро­можністю широких верств працюючого населення України споживати ці послуги внаслідок низького рівня оплати їх праці; між назрілою потребою створення в АРК високоякісного рекреаційно-туристичного продукту для забезпечення конкуренції на світовому ринку рекреаційно-туристичних послуг та інерційністю, пов’язаного з пропонуванням за високу ціну радянських форм відпочинку; між прагненням до централізації управління з боку одного органу державного управління - Державної ту­ристич­ної адміністрації – і необхідністю реалізації територіального принципу управ­ління з боку іншого органу державного управління - Міністерства курортів і туризму АРК.

Сучасний стан державного управління сферою рекреаційного обслуго­вування в АРК, що характеризується низкою виявлених протиріч, і ступінь висвітлення питань державного управління цією сферою в умовах переходу від адміністративно-командної системи до ринкових відносин у літературних джерелах дав змогу на підставі результатів причинно-наслідкового аналізу виявити комплексну проблему державного управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК у згаданих умовах і сформулювати проблему наукового обгрунтування здійснення державного управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК умовах ринкових відносин.

Розв’язання цієї наукової проблеми – багатогранне й складне завдання. Це зумовлене, з одного боку, відсутністю теоретичних розробок переходу від розвинутого соціалізму до ринкових відносин, а з другого – необхідністю підтримки і розвитку сфери рекреаційного обслуговування в АРК і використання рекреаційного потенціалу АРК для відновлення стану здоров’я виробничих сил і створення конкурентоспроможного рекреаційно-туристичного продукту.

Науково-теоретичне обгрунтування розв’язання сформульованої науко­вої проблеми, пов’язане з реалізацією системного принципу управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК в умовах подальшого розвитку ринкових відносин, потребувало розробки спеціальної програми дослідження. Це сприяло послідовному вирішенню цілої низки специфічних завдань щодо дослідження, визначення предмета, об’єкта, меж і методів дослідження, цільової установки, а також етапності дослідження (рис. 1).

Вибрана послідовність дослідження включає два етапи дослі­дження – третій і четвертий (див. рис. 1). Така структуризація забезпе­чувала реалізацію принципу системності, оскільки результати, отримані на кожному з попередніх етапів, ставали логічною основою не лише для наступних етапів, а й для узагальнення одержаних результатів і наукового обгрунтування шляхів досягнення мети дослідження.

Третій етап – обгрунтування на підставі системного підходу організа­ційно-правових форм і процесуальних аспектів державного управління станом і розвитком сфери рекреаційного обслуговування в АРК.

За допомогою комплексного підходу обгрунтована принципова основа здійснення державного управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК, системного підходу і методів теорії організації – структура системи державного управління згаданою сферою в умовах ринкових відносин.

Визначена сукупність гарантій громадян як суб’єктів і об’єктів управління сферою рекреаційного обслуговування на підставі сформованої в Україні нормативно-правової бази.

Здійснено науково-теоретичне обгрунтування процесуальних аспектів управління сферою рекреаційного обслуговування в АРК, пов’язаних з формуванням методичної бази функціонування системи державного управ­лін­ня нею і здійсненням державного управління в умовах ринкових відносин. Результати третього етапу дослідження використані на четвертому (відображені у третьому і четвертому розділах дисертації).

Згідно з програмою дослідження на четвертому етапі обґрунтовані шляхи вдосконалення державного управління сферою рекреаційного обслуго­вування в АРК на інтеграційній і оптимізаційній основі, а також на підставі встановлення зворотного зв’язку з використанням функції контролю за процесами функціонування та розвитку сфери рекреаційного обслуговування в АРК, узагальнено отримані результати.

Результати останнього етапу відображені в п’ятому розділі дисертації.

Аналіз літературних джерел свідчить про неоднозначне трактування в практиці державного управління сферою рекреаційного обслуговування таких термінів категорійно-понятійного апарату, як “рекреаційна діяльність”, “рекреаційні потреби”, “сфера рекреаційного обслуговування”, “державне управління”, “державне управління сферою рекреаційного обслуговування” та ін. Неоднозначне тлумачення низки термінів або його відсутність характерне і для законодавчої бази України.