АНАЛІТИЧНО-ОРГАНІЗАЦІЙНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ПРИЙНЯТТЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЇ ДЕРЖАВНО-УПРАВЛІНСЬКИХ РІШЕНЬ

summary

У першому розділі “Теоретико-методологічні засади аналітичного забезпечення прийняття та реалізації державно-управлінських рішень” наведено основні особливості методології прийняття ДУПР та проаналізовано напрацювання міждисциплінарних наук, пов’язаних з проблемою, що досліджується.

Проблемою прийняття управлінського рішення завжди займалися представники різних галузей знань. Їх можна згрупувати за змістовною науковою спрямованістю – психологічною, управлінською, соціологічною, філософською, інформаційно-кібернетичною та ін. Широко відомі роботи П. Анохіна, Е. Смирнова, Ю. Козелецького, Ю. Тихомирова, інших дослідників, які розглядають дану проблему з позиції теорії управління і з урахуванням її психологічних аспектів. У працях відомих західних авторів І. Ансоффа, Г. Саймона, М. Мескона, М. Альберта та Ф. Хедоурі вона розглядається з точки зору теорії менеджменту.

Наприкінці 60-х – на початку 70-х років ХХ ст. бурхливий розвиток отримали використання математичних методів у процесі прийняття рішень, спроби формалізувати цей процес за допомогою ЕОМ. У працях У. Черчмена, Р. Акоффа, Л. Арнофа щодо застосування теорії дослідження операцій, Р.Д. Льюса, Х. Райфи з теорії ігор розглянуто інформаційно-кібернетичний підхід до проблеми прийняття рішення. Суттєвий внесок у розвиток управлінської науки зробили дослідники теорії соціального управління В. Афанасьєв, А. Кравченко, С. Кузьмін, О. Куценко, М. Марков, Р. Мертон, Г. Щокін: теорії державного управління – Г. Атаманчук, В. Бакуменко, Б. Гурне, В. Князєв, Н. Нижник, О. Оболенський, Г. Одінцова, які розглядають прийняття управлінського рішення як невід'ємну складову управління. Встановлено, що в державному управлінні часто виявляються слабко і добре структуровані проблеми, розв’язання яких потребує різних методологічних підходів.

Саме складністю вирішення таких задач зумовлюється певна ризикованість дій управлінців у процесі прийняття рішень. Оскільки відповідальність за їх розв'язання покладається на особу або виконавчий орган управління, а процес виконання рішень та його наслідки значною мірою залежать від індивідуальних якостей особи, причетної до підготовки варіантів рішення, вони завжди є суб'єктивними.

Залежно від характеру умов, за яких приймаються рішення, вони поділяються на три групи:

1)  рішення, що приймаються за умов визначеності (тобто результат кожної дії відомий);

2)  рішення, що приймаються за умов часткової визначеності (кожна дія приводить до одного з можливих випадкових результатів, причому кожен з них має відому ймовірність);

3)  рішення, що приймаються за умов невизначеності (наслідком тієї чи іншої дії є множина випадкових результатів, але ймовірність цих результатів невідома).

Наслідки рішень у системі державного управління зачіпають інтереси та впливають на життя великих спільнот, на суспільство в цілому. Тому помилки під час їхнього опрацювання можуть спричинити значні моральні та матеріальні втрати. У зв’язку з цим закономірною уявляється вимога підвищення ефективності ДУПР на засадах комплексного наукового підходу до формування їх різних варіантів та вибору оптимального. Цей підхід передбачає використання теорії державного управління, сукупності відповідних практичних рекомендацій, комплексне застосування всіх міждисциплінарних наук, пов’язаних з прийняттям рішень, логічного мислення та інтуїції людини, математичних методів та обчислювальної техніки, оволодіння методологією та практикою прийняття рішень.

Важливість рішень та безпосередньо функції їхнього прийняття зумовлена у процесі державного управління тим, що, по-перше, їхнє ухвалення чітко простежується як умова виконання всіх інших функцій; по-друге, вони є безпосереднім продуктом діяльності керівників усіх рівнів управління; по-третє, рішення є одним з важливих засобів задоволення соціальних потреб; по-четверте, рішення виступають однією з форм реалізації соціальних потреб. Можна стверджувати, що ДУПР і процес їх ухвалення являють собою фундаментальну детермінанту колективної (і взаємопов’язаної з колективною) людської поведінки та спільної комбінованої діяльності людей, зумовленої необхідністю реалізації індивідуальних інтересів.

Проблема прийняття ДУПР відноситься до класу задач, які не вирішуються в межах монодисциплін, а вимагають використання міждисциплінарного підходу (розгорнуте уявлення про міждисциплінарний підхід до прийняття управлінського рішення представлене на рис. 1).

Основні елементи схеми – це науки, в межах яких розглядається проблема прийняття рішень. Теорії та методи, що використовуються у дослідженні процесу прийняття рішення, відібрані за принципом методологічної придатності та категорійної сумісності з нашим підходом до даної проблеми. "Нагорі” схеми знаходиться філософія, оскільки саме вона надає загальну методологічну основу для аналізу процесу прийняття ДУПР. Далі поєднуються загальна теорія систем, теорія організації та теорія управління, з якої вичленилася теорія прийняття рішень як окрема дисципліна. На її самостійний розвиток значною мірою вплинули спроби формалізації процесу прийняття рішень, які можна класифікувати за трьома основними напрямками: використання математичних методів, побудова економіко-математичних моделей, комп’ютерна підтримка прийняття рішень, що в сукупності уособлює математично-кібернетичний підхід.