СТАТУС ІНСТИТУТУ МІСЦЕВОГО САМОВРЯДУВАННЯ У ВИМІРАХ СУЧАСНОЇ КОМУНІКАТИВНОЇ ПАРАДИГМИ

summary

У вступі обґрунтовується актуальність теми, визначається стан її наукової розробки, з'ясовується зв'язок з науковими програмами, розкривається мета, завдання, об'єкт, предмет та методи дослідження, формулюється наукова новизна і практична значущість отриманих результатів, наводяться дані про апробацію основних положень і висновків та відомості про публікації автора за темою дослідження.

У першому розділі – "Теоретико-методологічні засади інституалізації місцевого самоврядування" – аналізуються відмінності у поняттях місцеве управління та місцеве самоврядування, функції та повноваження місцевого самоврядування з використанням досвіду сучасних соціальних практик, з'ясовуються специфічні особливості та можливості застосування суб'єкт-об'єктної та комунікативної парадигми організації і функціонування місцевого самоврядування.

Сучасні наукові публікації дозволяють висловити певну думку щодо тлумачення понять "місцеве управління" та "місцеве самоврядування". По-перше, ідеї публічного адміністрування, що превалюють у сучасній західній літературі, лише побіжно та опосередковано зачіпають проблему відмінностей між місцевим управлінням і місцевим самоврядування, часто сприймаючи їх як тотожні поняття (Local Management, Self-Gove ment i Local-Gove ment). Проте, в останнє десятиліття ХХ ст. нерідко зустрічається розробка питань саме Local-Gove ment. По-друге, можливо термін "самоврядування" існує лише в українській транскрипції, відтак, про місцеве самоврядування нічого не можна довідатись із зарубіжних публікацій (якщо не ототожнювати "місцеве самоврядування" і "місцеве самоуправління"). По-третє, державне управління і місцеве управління (чи самоуправління) по-різному інтерпретуються у близьких за об'єктом дослідження, але різних сферах науки (політична філософія, соціологія управління, адміністративне право, Public Administration).

Словосполучення "місцеве самоврядування" містить відносну тотожність суб'єкта і об'єкта управління територіальної одиниці, що пов'язано з можливістю місцевого співтовариства (жителів громади) самостійно під власну відповідальність управляти певною частиною громадських справ у межах чинного законодавства.

Місцеве управління, зазвичай, пов'язане із складним і гнучким механізмом, до якого залучаються державна адміністрація на місцях та місцеві представницькі і виконавчі органи, що зумовлює поєднання в інституті місцевого управління самоврядних і державних начал.

Здійснити розмежування зазначених понять допомагає аналіз сучасних моделей місцевого самоврядування (державницька, громадівська, муніципального дуалізму). Отже, модель муніципального дуалізму певною мірою "знімає" окремі недоліки, притаманні двом іншим моделям. Вона визначає дуалістичну природу взаємовідносин місцевого самоврядування з державою. З одного боку, органи місцевого самоврядування є незалежними від держави в суто громадських справах, а з іншого, – вони можуть вважатися органами державної влади, що виконують її функції та повноваження. Відповідно до цього їх повноваження поділяються на власні та делеговані. Застосовуючи власні повноваження, органи місцевого самоврядування мають діяти самостійно і незалежно від державних, дотримуючись лише закону, а стосовно делегованих повноважень – держава повинна контролювати і адміністративно опікати в їх діяльності.

Починаючи з останнього десятиліття ХХ ст., функції та повноваження місцевого самоврядування у більшості розвинених країн світу (Велика Британія, Німеччина, Франція та ін.) суттєво переглядаються і сьогодні зачіпають майже усі сфери життєдіяльності територіальних громад. До найважливіших з них належать: формування та виконання місцевого бюджету, поточне та стратегічне планування функціонування та розвитку муніципалітету, організація роботи та розвиток комунального господарства, забезпечення якісного функціонування інженерної інфраструктури (дороги, транспорт тощо), громадського порядку, відповідних екологічного та санітарного стану територій, вирішення соціальних питань (житло, освіта, культура), надання якісних управлінських послуг тощо.

Проблемам осмислення, дії та впливу суб’єкт-об’єктних зв’язків у різних сферах людської діяльності присвячено значну кількість публікацій філософської, політологічної, педагогічної, соціологічної та економічної спрямованості. Йдеться, зокрема, про специфічне співвідношення суб’єкта й об’єкта наукового пізнання, взаємовпливи суб’єкта й об’єкта влади, взаємодію суб’єкта й об’єкта виховання, забезпечення єдності в системі влади через суб’єкт та об’єкт управління, регулювання правових взаємин шляхом введення понять суб’єкта та об’єкта права та ін.