ФОРМИРОВАНИЕ СИСТЕМЫ СТРАТЕГИЧЕСКОГО УПРАВЛЕНИЯ РЕГИОНОМ В УКРАИНЕ

summary

Розділ 1. Теоретичні та методологічні особливості державного управління регіоном.  

Розглянута сутність базових понять дослідження – «регіон» і «регіональне управління», проведений аналіз моделей регіонального управління в Європі, Росії й Україні, у результаті якого визначено роль регіонального управління за сучасних умов і новий статус регіону як соціально-економічної системи, виконано порівняльний аналіз методів регіонального управління, а також з метою пошуку оптимальної системи управління регіоном в Україні – аналіз нестабільності зовнішнього середовища регіону за методикою І.Ансофа.

У процесі теоретичного дослідження понять «регіон» і «регіональне управління» зроблено висновки про їх сутність, а також про характеристики процесу регіонального управління за сучасних умов. Поняття «регіон» включає три основні аспекти розгляду цього об'єкта: як територіального утворення, як частини соціальної й адміністративної системи країни і як окремої економічної системи. В Україні під регіоном розуміється територія у межах її адміністративних границь, що характеризується наявністю політико-адміністративних органів управління, тобто область.

Виявлено також, що дослідники мають різні думки про рівень цілісності регіону як системи. Так, фахівці в області регіоноведення представляють регіон як частину держави, як відносно самостійну систему і як сукупність  потенціалів, що  належать  визначеної  території.  Перший  підхід характеризує регіон як частину цілого, другий - дозволяє розглядати регіон як ціле, і третій - представляє регіон як структуру (сукупність елементів). У процесі більш докладного аналізу цих підходів визначено, що «регіон» як система може являти собою як цілісне утворення, так і структурне, залежно від визначеної мети і характеристик процесу регіонального управління. У командно-адміністративній економіці регіон являє собою структурне утворення, де кожен елемент - частина потенціалу держави через домінування галузевого управління над регіональним. У ринковій економіці регіон є, переважно, цілісною системою і одночасно частиною системи «держава». У країнах з перехідною економікою, у тому числі в Україні, цілісність регіону як системи є ідеальним станом, якого необхідно досягти. Виходячи з цього, регіон в Україні необхідно розглядати як соціально-економічну систему, припускаючи принципову можливість і необхідність системоутворюючого управлінського впливу.

Визначено, що регіональне управління являє собою процес забезпечення регіонального розвитку. Процес регіонального управління в Україні відрізняється наявністю двох суб'єктів управління, які мають єдину мету. Суб'єктами регіонального управління є держава й органи регіонального управління, а їх загальною метою – відтворення регіону як соціально-економічної системи.

Метою державної регіональної політики у демократичних суспільствах є зведення до мінімуму тих нерівностей, що створюють ґрунт для виникнення соціальних конфліктів, заважають соціально-економічному розвитку країни загалом, або її частин.

Характер розподілу повноважень між суб'єктами управління регіоном визначає тип регіонального управління: авторитарний чи демократичний. У свою чергу, тип регіонального управління формує рівень складності регіону як системи: авторитарне управління складається у розгляді регіону як простої системи, а демократичне – як складної. В другому випадку у системи з'являється можливість до самоорганізації.

Управління регіоном як складною соціально-економічною системою, здатною до самоорганізації, складається у самостійній адаптації регіону до чинників зовнішнього середовища і збільшенні його сукупного потенціалу з метою забезпечення стабілізації і прогресивного розвитку регіону як системи (рис. 1).

У роботі чинники зовнішнього середовища визначені так: середовище прямого впливу складає внутрішнє середовище держави, а середовище непрямого впливу – середовище міждержавного рівня, що впливає на функціонування регіону.

Далі розглянуто характеристики процесу регіонального управління в Європі і Росії як у світових геополітичних центрах, що знаходяться у безпосередній географічній близькості до України. Відзначено, що стратегія територіального розвитку Європи у сучасний момент базується на збільшенні самостійності регіонів. Розвиток європейських регіонів спрямовано на досягнення більшого самоврядування і самостійного виходу на міжнародну сцену. Особливо ця тенденція актуальна в області інформації, нових технологій, ноу-хау, наукових досліджень. Загалом, сутність європейського регіоналізму полягає в інтеграції за формулою «Європа регіонів».