ФОРМИРОВАНИЕ МЕХАНИЗМА ГОСУДАРСТВЕННОГО УПРАВЛЕНИЯ ПОСТПРИВАТИЗАЦИОННЫМИ ПРОЦЕССАМИ

summary

Розділ 1. Структурно-функціональний аналіз власності як об'єкта державного управління. У розділі досліджуються питання, пов'язані з еволюцією відносин власності і держави, ролі держави в реалізації економічного права власності.

Встановлено, що структурування власності реалізується на рівні її форм. Виділено два наукових підходи до структурування: марксистський і інституціональний. Перший виходить із об'єктивності власності і її форм, другий – спирається на уявлення про право власності. Перший дозволяє строго з наукової точки зору пояснювати структури економічної системи, що історично змінюються, другий – на основі функціонального структурування власності як об'єкта управління і з урахуванням умов країни, традицій і звичаїв народу дозволяє перевести процес структурування економіки в процес державного управління.

Інституціональний підхід дозволив здолати абсолютизацію об'єктивізму в марксистських трактуваннях власності та її форм і виявити активну роль держави у формуванні і реалізації нових структур економіки. Але небезпечна й абсолютизація права власності, позаісторичний підхід до нього.

Право власності не було безумовним ніколи. Численні економічні, технічні, ситуаційні обмеження свідчать про підпорядкування інституту власності суспільній регламентації, формуючи визначену для конкретного часу в конкретній країні  сукупність прав власності. Основна управлінська функція держави при цьому полягає в тому, щоб, установивши межі різних форм власності, надати можливість власникам реалізувати свої права в повному обсязі.

У кожній економічній системі переважає і обумовлює її специфіку визначена форма власності. Але, так чи інакше, у сучасній економіці можна виділити такі форми власності, як державна (загальнодержавна і муніципальна) і приватна. Базисом ринкової структури визначена приватна власність, що існує у вигляді приватноіндивідуальної і приватноколективної форм. Державною власністю держава управляє безпосередньо, приватною –   опосередковано, регулюванням.

Історія виникнення і розвитку форм власності дозволяє з’ясувати, що форми власності неминуче є множинними через розходження умов відтворення в різних галузях, регіонах, країнах у силу різного ступеня усуспільнення виробництва, різних умов і різної ефективності їхнього функціонування.

У роботі розмежовуються форма існування власності і форма організації власності. Таке розмежування важливе, наприклад, для аналізу акціонерної власності, що є особливою формою її організації і водночас особливою основою і розробки рекомендацій з управління цією власністю. Акціонерна корпоративна власність, в якій чітко просліджується структуроутворювальна роль великого виробництва, лежить в основі розвинутих економічних систем. Аналіз різних думок і літературних джерел, виконаний у рамках дослідження, дозволив систематизувати переваги і недоліки, властиві акціонерній формі власності (табл. 1).

Простежуючи еволюцію акціонерної власності, автор показує, що процес виникнення, розвитку і функціонування акціонерної власності відбувався протягом тривалого періоду часу, для якого характерним були зміни самих форм власності під впливом еволюції організаційно-правових форм підприємств взагалі й акціонерних товариств зокрема. Так, у сучасній економіці посилюються позиції інституціональної власності, до якої віднесені пенсійні фонди, страхові компанії, інвестиційні фонди, фінансові компанії, комерційні банки.