ФІНАНСОВІ МЕХАНІЗМИ ДЕРЖАВНОГО РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ РЕГІОНУ

summary

У першому розділі “Теоретичні основи державного фінансового регулювання економіки” подано наукове обґрунтування напрямів досягнення основної мети дисертації, визначено сутність і функціональне призначення державного регулювання економіки, розглянуто фінансові відносини в концепціях державного фінансового регулювання та моделі державного фінансового регулювання в зарубіжних країнах в контексті потенційних можливостей їх використання у процесі трансформації економіки України.

Державне регулювання соціально-економічного розвитку країни визначено в роботі як суттєву ознаку сучасної ринкової економіки змішаного типу, об’єктивний і закономірний процес сприяння держави узгодженості дії всіх елементів ринкової системи. Ефективне функціонування ринкової економіки можливе лише за умов високорозвинутої системи державного регулювання, але активізація ролі держави у вирішенні завдань підйому економіки повинна не протиставлятися процесам ринкового реформування, а поєднуватися з ними. Йдеться про взаємодію та взаємодоповнення механізмів державного регулювання і ринкове саморегулювання для досягнення як короткострокових, так і довгострокових цілей економічного розвитку.

Становлення і зміцнення держави як суспільного інституту супроводжується розвитком економічних функцій, а історія їх розвитку – невід’ємна складова еволюції суспільства в його організаційних формах. Необхідність державного регулювання економіки витікає з економічних функцій, що об’єктивно формуються, виконання яких покладається на державу. Виникнення і розвиток економічних функцій держави – це результат розвитку продуктивних сил і об’єктивних суспільних потреб. Це підтверджується практичним досвідом державного регулювання економіки в різних країнах. Автор виділяє основні і додаткові функції держави в умовах трансформації, які носять тимчасовий характер. Для більш глибокого і всебічного аналізу предмету дослідження в роботі уточнені основні принципи державного регулювання економіки, а саме: наукова обґрунтованість, системність, узгодження інтересів, цілеспрямованість, пріоритетність, комплексність, принцип достатності, ефективність.

Численність термінів та категорій, що розкривають зміст і роль держави як суб’єкта економічної системи, зумовлена складністю і багатомірністю цього процесу. Дослідження процесу державного регулювання в сучасних умовах істотно ускладнюється неоднозначністю визначення сутності державного регулювання економіки, його складових. Державне регулювання економіки припускає вплив держави на об’єкти та процеси з метою узгодження господарської діяльності суб’єктів національної економіки. З метою забезпечення структурних зрушень та необхідних змін в економічному розвитку та стабілізації національної економіки, поглиблено визначення сутності державного фінансового регулювання економіки як системи економічних відносин, що складаються у діяльності, спрямованій на зміну кількісних і якісних показників фінансових процесів в економіці через механізм формування грошових фондів, їх перерозподілу, використання при узгодженні інтересів суб’єктів господарювання з метою забезпечення стійкості функціонування економічної системи.

Зазначено, що державне фінансове регулювання відображає суб’єктивну сторону функціонування фінансів. Самі по собі фінанси і фінансова система є об’єктивними явищами і в цілому відображають об’єктивні закономірності розвитку. Відзначається, що механізм функціонування фінансів, організація фінансових відносин і рух грошових потоків відбувається в процесі їх організації конкретними суб’єктами, які керуються багатьма чинниками політичного, економічного і гуманітарного характеру, поєднуючи при цьому як загальносуспільні, так і власні інтереси.

Цілий ряд економічних проблем, з якими вперше зіткнулася Україна, не нові в міжнародній практиці. Багато які з них не лише мали місце в різних країнах в певні періоди часу, але і частково були успішно подолані. Об’єктивно оцінюючи структурні складові, методи реалізації, кінцеві та проміжні результати різних моделей державного фінансового регулювання в зарубіжних країнах, зроблено висновок, що кожна з них має певні позитивні риси, а це дає змогу визначити ефективні напрями розвитку ринкових відносин в Україні (рис. 1). Але механічне копіювання західного досвіду на першому етапі формування економіки України супроводилося різким обмеженням державного регулювання, що призвело до поглиблення кризових процесів, економічного спаду і соціальної напруженості.

Проведений аналіз дозволяє дійти висновку, що формування моделі державного регулювання трансформаційної економіки України повинно відбуватися на основі комбінації найбільш придатних до умов вітчизняної економіки рис розглянутих нами основних макроекономічних концепцій, з урахуванням національних особливостей і специфіки соціально-економічної ситуації в країні. В Україні необхідно змінити стратегію реформування, орієнтуючись в основному на власні ресурси та інтелектуальний потенціал країни. Завдання ж державних структур – розробити механізми для їх мобілізації і ефективного використання. Ефективність державного фінансового регулювання залежить від правильного вибору напрямів, засобів, методів та регулюючих інструментів.