КОНЦЕПТУАЛЬНІ ЧИННИКИ ФОРМУВАННЯ ДЕРЖАВНОЇ ПОЛІТИКИ УКРАЇНИ У СФЕРІ ЗАСОБІВ МАСОВОЇ ІНФОРМАЦІЇ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність теми дослідження, визначено мету й завдання дисертації, об’єкт і предмет дослідження, наведено характеристику використаних методів дослідження, сформульовано основні положення щодо наукової новизни роботи. Показано практичну значущість результатів дослідження, наведено дані щодо апробації результатів дисертації та публікації за темою дослідження.

У першому розділі – “Державна політика України у сфері засобів масової інформації як об’єкт наукових досліджень” – проведено огляд документальних джерел та наукових публікацій за темою роботи, визначено методи та понятійно-категоріальний апарат дослідження.

Автор зазначає, що, незважаючи на значне зацікавлення проблематикою стосовно даної державної політики, вітчизняні та зарубіжні наукові дослідження не дають системної відповіді на питання щодо комплексу концептуальних чинників формування державної політики. Разом з тим, теоретичні, практичні та універсальні наукові розробки з цієї тематики дозволяють розвинути зазначені напрями у контексті вивчення державної політики України у сфері ЗМІ. Цією базою є праці з теорії державного управління (Г.В. Атаманчука, В.М. Князєва, Н.Р. Нижник та ін.), аналізу державної політики (українські автори В.А. Ребкало, В.В. Тертичка, В.Є. Романов, О.М. Рудік, Т.М. Брус, зарубіжні – Ю. Бардач, П. Браун, К. Вайс, Е. Ведунг, Д. Веймер, Е. Вайнінг, А. Вілдавскі, М. Говлет, М. Рамеш, Л. Пал та ін.), теорії, історії та сучасного стану ЗМІ в Україні (О.М. Гриценко, В.Ф. Іванов, С.О. Костилєва, О.В. Литвиненко, А.З. Москаленко, Г.Г. Почепцов, О.М. Соснін, С.А. Чукут та ін.).

Автор, відзначаючи зростання уваги українських науковців до проблематики, пов’язаної з державною політикою у сфері ЗМІ, протягом останніх років, детально аналізує дисертаційні роботи. За його оцінками, найбільшу увагу цій темі приділено в дисертаціях у галузі філологічних та політичних наук. Для досліджень з визначення термінологічної бази були залучені як джерела енциклопедичні та спеціальні словники і довідники, видані в різні роки у різних країнах. Використання цих джерел сприяло дослідженню динаміки змін понятійно-категоріального апарату досліджень у сфері масової інформації.

Вибір методологічного підходу, який би найповніше відповідав специфіці державної політики у сфері ЗМІ, ґрунтується на тому, що вона є поліаспектною за своєю суттю: до її кола входить значна кількість суспільних проблем, вона зачіпає інтереси багатьох суб’єктів і водночас є об’єктом уваги з боку багатьох гравців політики, має різнобічний і багатофункціональний вплив на суспільство, складна у виробленні та неоднозначна й конфліктна на етапі впровадження, надзвичайно чутлива до суспільних змін. Така складність досліджуваного об’єкта зумовила застосування ряду як загальнонаукових (аналіз, системний метод, моделювання, прогнозування, інші), так і спеціальних методів (компаративний метод, методи ретроспективного аналізу, аналогії, розвідувального аналізу, контент-аналізу, аналізу ситуативних прикладів тощо).

Як спеціальні базові в дисертаційній роботі застосовувалися методи аналізу державної політики. Наведено аргументи на користь такого підходу, а саме: аналіз державної політики має міждисциплінарний та мультидисциплінарний характер, а у сфері ЗМІ також перехрещується багато впливових векторів суспільного розвитку, що вказує на максимальну відповідність обраних методів специфіці об’єкта дослідження. Державна політика у сфері ЗМІ є надчутливою до будь-яких втручань, а тому використання у такій специфічній сфері перевірених демократичних методів формування державної політики, яким є аналіз політики, має для України вагоме значення.