ТВОРЧІ ЗАВДАННЯ ЯК ЗАСІБ ФОРМУВАННЯ ПІЗНАВАЛЬНОЇ АКТИВНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ : ТВОРЧЕСКИЕ ЗАДАНИЯ КАК СРЕДСТВО ФОРМИРОВАНИЯ ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ АКТИВНОСТИ СТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність проблеми, визначено об’єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, окреслено методологічну основу та методи дослідження; представлено наукову новизну, теоретичне і практичне значення дослідження, висвітлено етапи науково-дослідної роботи, подано відомості про апробацію і впровадження результатів.

У першому розділі “Теоретичне обґрунтування проблеми розвитку пізнавальної активності дітей дошкільного віку” викладено основні теоретичні положення щодо сутності пізнавальної активності, проаналізовано стан досліджуваної проблеми в психолого-педагогічній літературі; розкрито особливості розвитку пізнавальної активності дошкільників, визначено критерії і показники пізнавальної активності дітей дошкільного віку; представлено сутність, види, особливості творчих завдань для дошкільників, подано розвивальну методику формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку засобами творчих завдань.

Аналіз філософської (Аристотель, Ф.Бекон, Г.Гегель, І.Кант та інші) та психолого-педагогічної (Дж.Брунер, П.Гальперін, Д.Годовікова, С.Ладивір, М.Матюшкін, Г.Щукіна та інші) літератури свідчить, що розвиток пізнавальної активності є важливою стороною діяльності людини, здійснюваної протягом всього її життя.

На підставі проведеного аналізу досліджень Л.Буркової, Д.Годовікової, С.Ладивір, М.Лісіної, Г.Люблінської, Б.Мухацької, К.Щербакової, підтримуючи визначення сутності пізнавальної активності, сформульоване В.Лозовою, під пізнавальною активністю будемо розуміти рису особистості, яка виявляється у її ставленні до пізнавальної діяльності, що передбачає стан готовності, прагнення до самостійної діяльності, спрямованої на засвоєння індивідом соціального досвіду, накопичених людством знань і способів діяльності, а також знаходить вияв у якості пізнавальної діяльності. У психолого-педагогічній літературі визначено структуру пізнавальної активності: типи (М.Поддьяков); види (К.Крутій, В.Лозова); компоненти та елементи (Д.Годовікова, М.Матюшкін, Т.Міхневич, П.Підкасистий та інші); форми та показники прояву (Д.Богоявленська, Д.Годовікова, В.Лозова, А.Петровський, Г.Щукіна та інші); рівні (Ф.Байков, В.Лозова, К.Щербакова та інші).

Враховуючи дані наукових досліджень Л.Виготського, П.Гальперіна, Д.Годовікової, Г.Люблінської, Л.Проколієнко, О.Проскури, М.Матюшкіна та інших, уточнено особливості розвитку пізнавальної активності в дошкільному віці: прояв з народження, властивість інтенсивно розвиватись; здатність реалізовуватись у різних видах діяльності; виявлення у запитаннях, розмірковуванні, порівнюванні, експериментуванні, вирішенні найрізноманітніших дитячих проблем; наявність пізнавального інтересу на рівні цікавості та всеосяжної допитливості; поєднання інтелектуального та емоційного (як домінуючого) ставлення до предметів, явищ дійсності; наявність наприкінці дошкільного віку ознак самостійності, певної саморегуляції та самоконтролю; набуття після 4-5 років вигляду ініціативної перетворюючої активності. На підставі проведеного аналізу, враховуючи вікові особливості розвитку пізнавальної активності в дошкільному віці визначено низку критеріїв пізнавальної активності старших дошкільників: пізнавальна орієнтація, ініціатива, інтерес, самостійність, оригінальність.

Враховуючи результати аналізу наукової літератури, особливостей розвитку старших дошкільників та визначених критеріїв, можемо констатувати, що пізнавальна активність дітей дошкільного віку — це така активність, яка формується i розвивається на базі пізнавальної потреби у різних видах діяльності, забезпечує формування цілісного уявлення про оточуючий світ i характеризується наявною пізнавальною орієнтацією дошкільника, ініціативою, самостійністю дитини, інтересом та оригінальністю. У відповідності до названих критеріїв гіпотетично сформульовано характеристики рівнів розвитку пізнавальної активності старших дошкільників:

·         Репродуктивно-наслідувальний – діти характеризуються пізнавальною пасивністю, відсутністю інтересу до пізнавальної діяльності, недостатньою сформованістю пізнавальних умінь. Вони віддають перевагу іншим видам діяльності над пізнавальною. У навчанні несамостійні, виконують завдання лише із покроковою допомогою та контролем з боку дорослого; мають вузьке коло знань про навколишні предмети, природу та себе; не можуть добирати матеріал для самостійної діяльності; відчувають труднощі у встановленні зв’язків між предметами та явищами. Для цих дітей є характерними крайні пороги емоційності: вони або дуже замкнуті, неконтактні, неемоційні, або, навпаки, непосидючі, порушують дисципліну, їм важко зосередитися на матеріалі, який вивчається.

·         Репродуктивно-виконавчий – діти характеризуються тим, що мають нестійкий інтерес до пізнання, який можливо підтримувати тільки використовуючи яскравий пізнавальний матеріал; прагнуть зрозуміти, запам’ятати, відтворити свої знання в ситуації дії за зразком у схожих, однотипних завданнях; можуть визначати окремі зв’язки між предметами і явищами. Дошкільники здатні добирати матеріал для своєї діяльності, однак потребують постійного стимулювання діяльності з боку педагога, заохочення дій, спрямування роботи у певному напрямі та темпі.

·         Конструктивно-виконавчий – діти характеризуються досить стійким прагненням до пізнавальної діяльності у індивідуальній і колективній формах. Вони мають добре розвинену пізнавальну сферу, виявляють самостійність за умови виконання завдань різного типу, добре орієнтуються у вивченому матеріалі та непогано засвоюють новий, що потім проявляється у різних видах діяльності; виявляють переважно позитивні емоції у процесі пізнання, а у випадках невдач – адекватно реагують, намагаючись виправити помилку. У цих дітей можна спостерігати прояви оригінальності у певних видах діяльності, що їм подобаються.

·         Творчий – діти характеризуються стійким інтересом і прагненням до творчої пізнавальної діяльності. Вони здатні до відповідного аналізу нового матеріалу, встановлення різноманітних зв’язків; творчого застосування знань у практичній діяльності, порушуючи шаблони та звичні зв’язки між предметами та явищами. Пізнавальну діяльність цих дошкільників визначено як пошукову, якій притаманні відповідні пізнавальні емоції (здивованість, захопленість, радість та інші). Дітям властивий прояв високого рівня самостійності, наполегливості, відшукування оригінальних ідей.

У психолого-педагогічній літературі (О.Брежнєва, Л.Буркова, Д.Годовікова, С.Ладивір, М.Лісіна, Л.Проколієнко, О.Проскура, Г.Стадник, К.Щербакова) доведено, що становлення пізнавальної активності дитини дошкільного віку відбувається, з одного боку, за рахунок її власного досвіду у процесі повсякденного життя. Поряд з цим, особливості розвитку дошкільника передбачають визначальне місце дорослого в організації усього життя дитини, зокрема й пізнання. Останнім часом у дошкільній педагогіці та практиці педагогічний інтерес складають творчі завдання у процесі формування різних сторін  особистості (Л.Буркова, Х.Василькевич, С.Гаврилива, З.Друзь, М.Поддьяков, Г.Сирота та інші).

Зважаючи на низку наукових досліджень (В.Андрєєва, С.Волощука, І.Лернера, М.Махмутова, В.Моляко, Г.Сироти та інших), уточнено сутність творчих завдань як таких, що передбачають наявність суперечностей та утруднень, які у свою чергу посилюють пізнавальні інтереси, викликають дослідницькі пізнавальні дії, самостійний варіативний пошук способів досягнення результату, стимулюють відкриття нового, пожвавлюючи пізнавальні процеси та позитивно впливаючи на пізнавальну активність. У дослідженні визначено види творчих завдань для дітей дошкільного віку (зображувальні, музичні, словесні, логіко-математичні варіативного характеру, комбіновані завдання) та особливості (врахування вікових можливостей розвитку дошкільників; передбачення у їх змісті різних рівнів складності та наявність певного запасу знань, умінь і навичок дітей у притаманних видах діяльності; наявність декількох варіантів розв’язання; можливість стимулювання пізнавальних інтересів, дослідницьких пізнавальних дій, самостійного варіативного пошуку, відкриття нового, пожвавлення пізнавальних процесів; здатність позитивно впливати на пізнавальну активність дитини).

Дані наукової літератури (С.Гончаренко, В.Євдокимов, В.Монахов, І.Прокопенко, Г.Селевко та інших) та педагогічної практики показують, що для створення справді творчого середовища необхідно дотримуватись відповідної методики роботи вихователя з дошкільниками. Названа методика представляється як алгоритм, модель спільної педагогічної діяльності з проектування, організації та проведення освітнього процесу з безумовним забезпеченням комфортних умов для дитини і педагога. На основі аналізу літератури було створено модель розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань. Основними елементами зазначеної моделі є такі.

·         Педагогічне середовище формування пізнавальної активності – єдиний простір, у якому відбувається процес становлення пізнавальної активності дошкільника, здійснюються єдині підходи у застосуванні засобів, спільна діяльність дітей, вихователів та батьків, єдині оцінювальні погляди та дії для усіх учасників педагогічного процесу. Це атмосфера, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога, стимулювання творчої ініціативи. У ньому діють усі елементи, що розкриваються нижче.

·         Мета, хід та результат розвитку пізнавальної активності дітей. Провідною метою є формування пізнавальної активності дошкільників. Ходом є взаємодія дорослого та дитини у процесі вирішення творчих завдань; розумна допомога та підтримка дошкільників. Результат — сформований рівень пізнавальної активності.

·         Організація дитячого пізнання. Передбачає створення позитивного психологічного клімату, забезпечення відповідного матеріального, предметно-ігрового, розвивального середовища, а також враховується потреба дітей у спілкуванні з дорослими та однолітками; необхідність дотримання санітарно-гігієнічних, естетичних та педагогічних умов.

·         Засоби пізнання. Широкий діапазон пізнавально-розвивальних засобів (предмети, посібники, символічні засоби, іграшки, технічні засоби навчання та інші); мікросередовище, створене педагогом з метою формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку; спеціально розроблені творчі завдання, що спрямовані на формування пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку.

·         Дорослі (вихователі та батьки) як безпосередні учасники педагогічного процесу. Їх діяльність проявляється як педагогічна допомога дитині в позитивному зростанні її пізнавальної активності, спрямована на стимулювання її проявів у притаманних дошкільникам видах діяльності.

·         Діти є повноправними учасниками педагогічного процесу. Їх діяльність передбачає самостійне вирішення творчих завдань, прояв та позитивне зростання пізнавальної активності, позитивних пізнавальних емоцій, оригінальності. Взаємодія дітей і дорослих відбувається у процесі вирішення творчих завдань на трьох умовно визначених етапах (перший етап — вирішення творчих завдань в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим; другий етап — вирішення творчих завдань в умовах колективної взаємодії дорослого, дитини з групою однолітків; третій етап — широке впровадження творчого пошуку та реалізації творчих задумів).

·         Здійснення педагогічної рефлексії та оцінки рівня пізнавальної активності дітей, яке відбувається за визначеними критеріями.

·         Створення перспективи для переходу дітей на якісно новий рівень розвитку пізнавальної активності (це дає змогу прогнозувати діяльність дорослих та дітей у відповідності з набуттям досягнень у пізнавальній діяльності).

На основі розробленої моделі та визначених складових елементів розвивальної методики формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань відбувалась її реалізація в ході педагогічного експерименту.

У другому розділі “Експериментальне вивчення впливу творчих завдань на розвиток пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку” висвітлено методику проведення експериментальної роботи, конкретизовано її зміст, проаналізовано результати педагогічного експерименту, здійснено перевірку вірогідності отриманих результатів.

У педагогічному експерименті брало участь 226 дітей старшого дошкільного віку дитячих навчальних дошкільних закладів №№ 119, 158, 354 м. Харкова і № 1 м. Балаклея Харківської області.

Констатуючий етап експерименту передбачав виявлення стану роботи в дошкільних навчальних закладах з досліджуваної проблеми та рівнів пізнавальної активності дітей старшого дошкільного віку. У результаті нами було з’ясовано, що вихователі відзначали недостатність теоретичних знань і практичних умінь, завдяки яким вони могли б впливати на рівень пізнавальної активності дітей; виявляти дійсні причини неуспішності вихованців. Як наслідок – поверхове ставлення дорослих до формування пізнавальної активності дошкільників, яке набуває спонтанного характеру і не враховує специфіку розвитку кожної індивідуальності. Було виявлено рівні сформованості пізнавальної активності старших дошкільників: репродуктивно-наслідувальний (34,9%); репродуктивно-виконавчий (30,1%); конструктивно-виконавчий (24,9%); творчий (10,1%). З’ясовано, що на рівень пізнавальної активності дітей впливає ряд чинників: особливості пізнавальної діяльності; особливості спілкування і статус дитини у сім’ї та групі однолітків; характер самооцінки; особливості організації пізнання дітей. З урахуванням теоретичних положень та результатів вивчення стану роботи вихователів, даних констатуючого етапу експерименту, було проведено його формуючий етап, в якому було реалізовано розвивальну методику формування пізнавальної активності старших дошкільників засобами творчих завдань.

Під час формуючого етапу експерименту педагогічний вплив спрямовувався на забезпечення динаміки рівня пізнавальної активності дітей у ході застосування творчих завдань. На першому етапі організація педагогічного середовища передбачала створення позитивної атмосфери, де панує гуманність, взаємодовіра, взаємодопомога. Провідною метою було здійснення переходу від пасивності до активних способів пізнання в умовах індивідуальної взаємодії дитини з дорослим. Для цього дошкільників спонукали до спілкування з приводу пізнавальних потреб та проблем, що сприяло поглибленню пізнавальних інтересів; використовували яскраву наочність, роздавальні матеріали, художнє слово, технічні засоби навчання; інформаційно насичене мікросередовище, яке підтримувало пізнавальні емоції; творчі завдання. У результаті діти опановували нові знання, набували певної компетенції в оточуючому середовищі.

На другому етапі стало можливим забезпечення дошкільників засобами (предмети, символи, іграшки, технічні засоби навчання та інші) та способами (інверсія, збільшення або зменшення об’єкта, прискорення або уповільнення, аналогія, комбінування, заміна та інші) вирішення творчих завдань у різних видах діяльності. Особливу увагу надавали стимулюванню проявів пізнавальної активності кожної дитини в умовах підгрупи (4–7 осіб). Окремим завданням педагога було допомогти кожній дитині зайняти сприятливу для розвитку пізнавальної активності позицію у колективі однолітків. Провідною метою на цьому етапі роботи було становлення навичок активного пізнання в умовах взаємодії дитини з дорослим і групою однолітків. Зважаючи на вже сформований у дітей мінімум знань, вихователь будував свою роботу в залежності від особливостей вихованців у напрямі розширення їх пізнавальної орієнтації та опанування навичками вирішення творчих завдань.

Застосовані у роботі творчі завдання зближували дітей, дошкільники прагнули до самостійного визначення теми творчої діяльності, планували її хід. Про розширення пізнавального досвіду свідчили напрями захоплень дітей: земля і космос, явища природи, ігри, світ мистецтва, родинні стосунки. Постійна підтримка і позитивна оцінка з боку дорослих проявів пізнавальної активності та самостійності дітей дозволила покращити емоційний клімат у дитячому колективі, певною мірою впливати на самооцінку, характер пізнавальної діяльності, статус дітей у групі однолітків.

На третьому етапі експерименту здійснювалось широке впровадження пізнавального пошуку і реалізації творчих задумів. Було створено можливості для розширення, поглиблення та варіативного застосування дітьми свого пізнавального досвіду. Експериментальна робота здійснювалась за умови органічного введення творчих завдань в усі притаманні дошкільникам види діяльності.

Здійснення педагогічної рефлексії, а також оцінки рівня пізнавальної активності кожної дитини у процесі переходу від етапу до етапу дозволило простежити індивідуальні особливості формування пізнавальної активності кожної дитини, добирати ефективні методи впливу як на конкретну індивідуальність, так і на увесь дитячий колектив. Результати дослідження показали, що у процесі вирішення дітьми старшого дошкільного віку творчих завдань від етапу до етапу закріплювалися позитивні тенденції пізнавальної активності: збагатилась пізнавальна орієнтація дошкільників, діти виявляли стійкий інтерес до пізнавальної діяльності як з дорослим, так і з однолітками; уміння дітей самостійно організовувати пізнавальну діяльність сприяло їх об’єднанню за інтересами і спільному прояву допитливості; одержання задоволення від спілкування з оточуючими у пізнавальній діяльності сприяло виникненню у дошкільників оригінальних ідей, нестандартних підходів до розв’язання різноманітних завдань.

Під час контрольного етапу експерименту було визначено динаміку рівнів пізнавальної активності дітей, представлену в таблиці 1.