УПРАВЛІННЯ ФОРМУВАННЯМ ПОТЕНЦІАЛУ СТРАТЕГІЧНОГО РОЗВИТКУ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКИХ ПІДПРИЄМСТВ Статья

Актуальність теми. Динамічний розвиток сільськогосподарських під- приємств у сучасних умовах ринкової економіки можливо забезпечити шляхом сформованої сиcтеми управління їх конкурентоспроможністю. При цьому повинні враховуватися фактори впливу зовнішнього і внутрішнього середовища. З розвит- ком глобальних та євроінтеграційних процесів підвищується значимість факторів зовнішнього середовища, як реальних можливостей забезпечення стратегічного роз- витку підприємств. У цьому зв’язку потребує удосконалення система управління формуванням і використанням можливостей. Складовою цієї системи є її потенціал, який у просторі та часі повинен упереджувально адаптуватися до змін у зовнішньо-

му середовищі. Це потребує розробки нового теоретико- методологічного підходу до формування ефективної системи менеджменту як цілісності та її підсистем: управління стратегічним розвитком організаційних формувань, їх конкурен- тоспроможністю; потенціалом, результативністю, антикризовою діяльністю та ін.

При цьому необхідно враховувати особливості розвитку транзитивної економіки, темпи змін у зовнішньому середовищі, темпи зростання аграрної економіки.

Розв’язанню вище перерахованих проблем присвячені праці багатьох вітчиз-няних та іноземних дослідників. В останні роки науковці зосередили увагу на дос-лідженні системи управління потенціалом як інтегратора потенційних можливос- тей підприємницьких структур. Це насамперед: Л.І. Абалкін, В.Л.Архангельський, Л.В.Балабанова, К.Г.Воблий, А.Е.Воронкова, В.П.Галушко, О.Д.Гудзинський, Л.С.Гуляєва, А.О.Заїнчковський, М.М.Ільчук , Н.В.Ізмайлова, С.М. Кваша, Н.С.Кра- снокутська, В.С.Немчинов, М.М.Мартиненко, Є.В.Лавренова, О.І.Олексюк, І.П.Отенко, В.В.Россоха, І.М.Рєпіна, Б.Я.Райзберг, С.Ю.Турчинов, О.С.Федонін, Г.Н.Чернишова, В.В.Чернега, Д.К.Шевченко та ін.

Однак слід зазначити, що в більшості наукових праць розкривається ресурсний потенціал системи і фрагментарно–управління потенціалом.

В економічній літературі управління потенціалом підприємств не розглядається як цілісна система. Не повною мірою враховуються особливості транзитивної аграрної економіки, інноваційної моделі господарювання, глобального інтеграційного процесу при обґрунтуванні кількісних і якісних параметрів потенціалу сільськогосподарських підприємств. Недостатньо розкрито теоретико–методологічні підходи до формування і розвитку управлінського потенціалу. Таким чином, існують проблеми як теоретико-методологічного, так і прикладного характеру, що потребують свого розв’язання. Це покладено в основу дисертаційного дослідження.

Зв’язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота виконана згідно з програмами науково-дослідних робіт Національного аграрного університету „Розробка організаційно–економічних та технологічних аспектів наукового менеджменту і маркетингу в АПК” (номер державної реєстрації 0101U003739), а також „Розробка теорії і методології формування адаптивно розвиваючої системи менеджменту в умовах інституціонально–структурної трансформації економіки України” (номер державної реєстрації №0107U004874).

Мета і завдання дослідження. Метою дисертаційної роботи є розвиток теоретико–методологічних підходів і розробка практичних рекомендацій щодо формування системи управління потенціалом сільськогосподарських підприємств адекватного стратегічному їх розвитку.

Для досягнення поставленої мети вирішувались такі завдання:

- узагальнити теоретико-методологічні підходи до формування системи управління потенціалом підприємств у контексті їх стратегічного розвитку;

- дати визначення поняттю «управлінський потенціал» та уточнити сутність «потенціалу організації (господарюючих структур)»;

- оцінити існуючу систему управління потенціалом підприємств в умовах реструктуризації та трансформації аграрної економіки;

- обгрунтувати методологічні підходи до формування складових потенціалу підприємств, що відповідають рівню їх стратегічного розвитку;

- розробити методологічні підходи до формування упереджувальної системи управління потенціалом підприємств в умовах динамічно зростаючої конкуренції;

- обґрунтувати методологію оцінки потенціалу організаційних формувань та системи управління ними;

- розробити систему заходів щодо зміцнення потенціалу через систему формування конкурентних переваг.

Об’єктом дослідження є процес формування системи управління потенціалом підприємств.

Предметом дослідження є теоретико–методологічні та практичні засади формування системи управління потенціалом підприємств у контексті стратегічного їх розвитку.

Методи дослідження. Для досягнення поставленої мети та реалізації визна- чених завдань використовувались такі методи: історико–діалектичний – при дослід- женні генезису теоретичних положень формування потенціалу підприємств та сис- теми управління ним; соціологічний (анкетування, системна оцінка) при оцінці управлінського потенціалу, організаційного та соціально–психологічного клімату, іміджу підприємства, життєвої позиції керівника, стилю керівництва; матричний (SWOT–аналіз, PEST-аналіз, матриця альтернатив результативності та ін.) – при виявленні можливостей, сильних і слабких сторін, загроз та оцінці факторів зов- нішнього середовища; економіко – статистичний - при оцінці рівня сформованості потенціалу підприємств і результативності системи управління ним; розрахунково–конструктивний – при розробці методології формування потенціалу підприємств за кількісними та якісними параметрами в контексті стратегічного їх розвитку.

Наукова новизна одержаних результатів. Найвагоміші результати, які визначають наукову новизну дослідження і виносяться на захист, полягають у наступному:

вперше: - дано визначення поняття управлінський потенціал, який синтезує інноваційну модель забезпечення динамічного сталого соціально- економічного розвитку підприємств через концепцію досконалості та упереджувальну адаптацію до змін у зовнішньому середовищі, здатної забезпечувати синергетичний ефект організаційної системи (С.13);

удосконалено:

- методологічні засади цільової спрямованості формування й оцінки результативності управління потенціалом підприємств як системної цілісності з використанням системних, комплексних, функціональних, маркетингових, інноваційних, корпоративних, інтеграційних, поведінкових, структурних і стратегічних наукових підходів Це дозволило чітко визначити цільову спрямованість наукового підходу та критерії результативності, розробити моделі управління стратегічним потенціалом, систему оцінки потенціалу підприємств з позицій конкурентоспроможності, конкурентоздатності, конкурентостійкості та інноваційності, а також алгоритм оцінки результативності системи управління потенціалом підприємств (С. 6, 10-13);

- методологічний підхід до оцінки управлінського потенціалу, який включає інноваційну модель організації, життєву позицію керівника, компетентність управлінської команди, ефективність рішень, рівень досконалості, імідж підприємства та керівника, солідність останнього (С. 11, 14);

- аналітичні інструменти стратегічного управління потенціалом підприємства, який базується на цільовій спрямованості видів та типів управління та враховує стан економічного розвитку підприємницьких структур (С. 6, 14-15);

- оцінювальну аналітичну та інформаційну систему для моніторингового супроводу управління формуванням стратегічного потенціалу, який включає: систему показників; кількісні та якісні параметри потенціалу; технологію оцінки та систему методичних підходів (С. 6, 9-11);

набули подальшого розвитку:

- визначення поняття «потенціал господарюючих структур» як здатність системи менеджменту та організації, як відкритої соціально–економічної системи упереджувально формувати збалансований комплекс можливостей по задоволенню потреб споживачів і виконання зобов’язань перед суб’єктами за інтересами згідно з обраними сегментами ринку та забезпечення сталого стратегічного розвитку суб’єктів діяльності, їх конкурентоспроможності, здатності завчасної адаптації до змін у зовнішньому середовищі (С.5);

- система методичного інструментарію оцінки потенціалу підприємств, яка охоплює: технічний, технологічний, біологічний, організаційний, фінансовий, трудовий, управлінський, маркетинговий, інтелектуальний, інформаційний, експортний, комунікаційний та іміджевого спрямування потенціали як системна цілісність (С.7,10);

- обґрунтування стратегії сільськогосподарських підприємств залежно від рівня їх розвитку, зон ризику та можливостей формувань технічного і технологічного потенціалів (С.14-15);

- розроблені моделі залежності результативних показників господарської діяльності від факторів впливу, включаючи управлінський потенціал, які покладені в основу оцінки результативності управління потенціалом підприємств (С.9,12).

Практичне значення одержаних результатів. Результати дисертаційного дослідження використано в господарській практиці, що підтверджується відповід- ними документами: управлінням агропромислового розвитку Бережанської райдержадміністрації Тернопільської області (довідка № 59 від 08.02.2008 року); управлінням агропромислового розвитку Козівської райдержадміністрації Тернопільської області (довідка № 48 від 8.02.2008 року); ПАП «Урманське» Бережанського району Тернопільської області (довідка № 2 від 5.03. 2008 року). Окремі результати дисертаційного дослідження використано при викладанні дисциплін у відокремленому структурному підрозділі Національного аграрного університету „Бережанський агротехнічний інститут»: «Управління потенціалом підприємства», «Стратегія підприємства», «Менеджмент», «Теорія систем», «Економічний ризик» (довідка № 59 від 8.02.2008 р.

Особистий внесок здобувача. Дисертаційна робота є самостійним завершеним дослідженням. Наукові результати та висновки одержані автором особисто.

Апробація результатів дисертації. Результати проведених досліджень апробувалися на Міжвузівській науково – практичній конференції «Система менеджменту в умовах інституційно-структурної трансформації економіки України» (м. Київ, інститут підготовки кадрів державної служби зайнятості України, 7 червня 2006р.), Міжнародній науково - практичній конференції «Євроінтеграція та конку- ренттоспроможність продукції агропромислового комплексу України» (м. Київ, Національний аграрний університет, 5-6 жовтня 2006 р.), VI Всеукраїнській науко- во–практичній конференції «Маркетингове забезпечення управління стратегічним потенціалом підприємств» (м. Чернівці, 13 квітня 2007 р.), Міжнародній науковій конференції «Розвиток агропродовольчого сектора економіки і проблеми підготовки кадрів» (м. Одеса, Одеський національний аграрний університет, 24-25 травня 2007 р.), Регіональній науково–практичній конференції «Науковий супровід сталого роз- витку сільських територій» (м. Бережани, ВСП НАУ «Бережанський агротехнічний інститут», 29–30 травня 2007р.), Міжнародній науковій конференцій «Україна – сільське господарство – СОТ: Теорія і практика» (м. Миколаїв, Миколаївський аграр ний університет, 26-28 вересня 2007 р.), Всеукраїнській науково-практичній кон- ференції «Конкурентоспроможність продукції АПК та вимоги СОТ» (м. Київ, Націо- нальний аграрний університет, 4–5 жовтня 2007 р.), Всеукраїнській науковій конфе- ренції молодих учених (м.Умань, Уманський державний аграрний університет, 21-22 лютого 2008 р.), Міжнародній науково-практичної конференції молодих вчених і студентів «Інвестиційно – інноваційний розвиток агропродовольчої сфери західного регіону» (м. Тернопіль, Тернопільський національний економічний університет, 27-28 березня 2008 р.).

Публікації. Основні результати досліджень опубліковано у 15 наукових працях загальним обсягом 4,09 друк. арк., у тому числі 10 статей у фахових видан- нях (обсягом 3,79 друк.арк.), інші видання (обсягом 0,1), та 4-матеріали конференцій обсягом 0,2 друк. аркушів.

Обсяг і структура роботи. Робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел. Основний зміст дисертаційної роботи викладено на 190 сторінках комп’ютерного тексту. Дисертаційна робота містить 42 таблиці, 51 рисунок, 40 додатків. Список використаних джерел налічує 180 найменувань.