ФОРМУВАННЯ ПЕРШООСНОВ ПІЗНАВАЛЬНОЇ САМОСТІЙНОСТІ СТАРШИХ ДОШКІЛЬНИКІВ У КОНСТРУКТИВНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ : ФОРМИРОВАНИЕ ПЕРВООСНОВ ПОЗНАВАТЕЛЬНОЙ САМОСТОЯТЕЛЬНОСТИ СТАРШИХ ДОШКОЛЬНИКОВ В КОНСТРУКТИВНОЙ ДЕЯТЕЛЬНОСТИ

summary

У вступі обґрунтовано актуальність і доцільність дослідження обраної проблеми, визначено об'єкт, предмет, мету, завдання, гіпотезу, розкрито його наукову новизну, теоретичну й практичну значущість, наведено відомості про апробацію й впровадження результатів дослідження.

У першому розділі „Проблема формування пізнавальної самостійності в теорії та педагогічній практиці навчання та виховання дітей дошкільного віку" здійснено теоретичний аналіз результатів наукового пошуку щодо пізнавальної самостійності у психолого-педагогічній літературі, визначено та охарактеризовано її основні структурні компоненти, виявлено рівень сформованості пізнавальної самостійності в дітей старшого дошкільного віку.

Теоретичний аналіз досліджуваної проблеми засвідчив, що до проблеми самостійності зверталися в різні історичні періоди зарубіжні і вітчизняні педагоги та психологи. Розробка проблеми самостійності, що є складним і багатоаспектним утворенням, здійснювалась у багатьох напрямках. Деякими вченими досліджувалась проблема самостійності в аспекті організації навчальної діяльності учнів (Л.М. Аристова, Е.Я. Голант, М.О. Данилов,                         Б.П. Єсипов, П.І. Підкасистий, І.С. Якиманська). У такій діяльності самостійність має характер навчальної, пізнавальної, розумової тощо. Науковці А.Я. Гальперін, В.В. Давидов, Д.Б. Ельконін, Н.О. Менчинська вважають, що розумова самостійність прямо залежить від рівня розвитку розумових дій та операцій. Деякі вчені зв'язують цю якість з рівнем набуття дитиною відповідних знань, умінь, навичок (Ф.В. Ізотова, Д.О. Дзінтере та ін.). Науково обґрунтованою є точка зору про залежність розумової самостійності від системи відносин особистості з оточенням (Є.В. Суботський, Ю.В. Янотовський та ін.).

У потрактуванні сутності самостійності важливою є думка науковців
(В.К. Котирло, Л.Г. Подоляк, О.В. Проскура) про розкриття механізмів її формування в діяльності, розуміння ставлення дітей до будь-якої праці, оцінних відношень. Як відзначають психологи, самостійність характеризується умінням дитини думати, виконувати завдання, відповідно поводитись без сторонньої допомоги чи контролю.

Аналіз наукових джерел з проблеми самостійності свідчить, що ця якість особистості досліджувалася в різних видах діяльності: трудовій (Г.М. Годіна,
Л.А. Порембська, Г.Г. Уранова); навчальній (В.Н. Аванесова, Р.С. Буре,
О.Г. Брежнєва, О.П. Усова), ігровій (Л.В. Артемова, Р.И. Жуковська,
Н.Я. Михайленко, Ю.М. Косенко, Ж.С. Борщ), художній (В.О. Інжестойкова,
В.П. Ждан, Г.О. Підкурганна, Н.П. Сакуліна, Є.О. Фльоріна), конструкторсько-ігровій (Ф.В. Ізотова, О.О. Сафонова, Л.О. Парамонова та ін.).

Вивчення психолого-педагогічних досліджень з проблеми організації пізнавальної діяльності свідчить про те, що пізнавальна самостійність старших дошкільників – це якість особистості, що формується в процесі відповідної діяльності, характеризується здатністю дитини застосовувати набуті знання на практиці та має компонентну структуру: емоційний компонент – створення позитивного настрою задля пізнання; змістовий компонент – набуття знань, умінь та навичок; вольовий компонент спрямований на розвиток тих якостей особистості, що безпосередньо пов'язані з проявом пізнавальної самостійності – цілеспрямованості, наполегливості, ініціативності тощо. Саме ці якості є критеріями сформованості пізнавальної самостійності.

Враховуючи дані психолого-педагогічних досліджень про можливість формування цієї якості, можна говорити, що пізнавальна самостійність не з’являється сама по собі. Виходячи із значущості та важливості цієї якості у структурі особистості, робимо висновок про те, що пізнавальна самостійність формується саме в тій діяльності, яка пов'язана з розумовим розвитком дитини. Чим активніше є діяльність, тим вона ефективніше впливає на формування та якісні зміни пізнавальної самостійності. Однією з різновидів діяльності, яка активізує одночасно розумові й практичні дії, є конструктивна.

Багато вчених розглядають конструювання як предметно-практичну діяльність, в якій розвиваються розумові здібності дітей, творча уява, ініціатива, загострюється спостережливість, розвивається воля, самостійність (В.П. Ждан, Л.О. Парамонова, М.М. Поддьяков та ін.). Учені вказують на те, що головним завдання пізнавального розвитку в період дошкільного дитинства є формування в дітей активності й самостійності розумової діяльності.

У ряді досліджень з проблеми організації конструктивної діяльності дітей дошкільного віку визначено різні її форми, а саме конструювання за зразком
(Ф. Фребель); за моделлю (А.Р. Лурія); за конкретних умов (A.M. Давидчук);
за простими кресленнями і наочними схемами (С.Л. Лоренсо та В.В. Холмовська); за задумом, з конкретної теми (З.В. Лиштван); каркасне (М.М. Поддьяков), а також «вільне» конструювання (С.А. Козлова, Т.А. Куликова). Як вважають вчені, раціональне планування занять за формами та видами конструювання (папір, природний, будівельний, підручний матеріали), а також керівництво самостійною конструктивною діяльністю дітей сприяє формуванню в них якостей, які в єдності характеризують пізнавальну самостійність.

У результаті аналізу низки наукових досліджень було встановлено, що в конструктивній діяльності інтегрально взаємодіють пізнавальна та продуктивна функції, які забезпечують процес від засвоєння знань до їх самостійного застосування на практиці. З огляду на це конструювання має особливе значення, оскільки в процесі його дитина не тільки щось активно створює, але й бачить результат своєї праці. Конструювання забезпечує розвиток розумової та естетично-практичної діяльності дітей, що дозволяє успішно розв'язувати завдання з формування пізнавальної самостійності. Основними механізмами конструктивної діяльності, які сприяють формуванню пізнавальної самостійності, є мета, засоби, дії та операції, що відображаються у виборі дітьми тематики майбутньої конструкції, доборі матеріалу, плануванні та самостійному виконанні запланованого. З метою визначення впливу механізмів конструктивної діяльності на формування пізнавальної самостійності було проведено констатувальний експеримент.

На підставі аналізу психолого-педагогічних досліджень і враховуючи особливості розвитку дітей старшого дошкільного віку визначено компоненти пізнавальної самостійності таким чином: емоційно-мотиваційний, когнітивно-змістовий, діяльнісно-перетворювальний. При цьому нами враховувався взаємозв'язок між ними.

Виходячи з компонентної структури пізнавальної самостійності дітей старшого дошкільного віку, визначено критерії її сформованості та відповідні показники.

Ставлення до пізнавально-практичної (конструктивної) діяльності (дитина виявляє стійкий пізнавальний інтерес та прагнення досягти успіху; виявляє бажання розпочати діяльність та готовність до виконання завдань; має нестійкий інтерес, займається діяльністю за потребою; без задоволення займається конструктивною діяльністю або взагалі відмовляється від її виконання).

Наявність знань та способів дій, які притаманні конструктивній діяльності (застосовує конструктивний досвід в роботі з різним видом матеріалу – папір, природний, будівельний, підручний; дитина має усвідомлені знання та вміння в роботі з різним видом матеріалу, правильно розуміє завдання; має деякі вміння та навички аналізувати пізнавальні завдання, однак досягає лише умовного результату (виконує роботу не точно, припускається помилок); володіє лише ситуативними уривчастими знаннями, не усвідомленими вміннями).

Особливості сформованості вольової сфери дитини (виявляє ініціативність, незалежність та самостійність мислення при розв'язанні проблемних ситуацій; усвідомлює процес виконання завдання; вміє самостійно відтворювати знання, застосовувати їх в інших умовах, здійснювати контроль та самоконтроль, надавати адекватну оцінку та самооцінку; має завищену самооцінку, ситуативний прояв самостійності, не завжди проявляє самоконтроль, але намагається робити без допомоги дорослого; залишає роботу незавершеною; досягає мети за допомогою дорослого; виконує завдання тільки за зразком; має нестійку увагу, не вміє здійснювати самоконтроль).

Діагностична методика містила три блоки завдань відповідно до компонентів пізнавальної самостійності. Блок емоційно-мотиваційного компонента складався з низки запитань, які давали змогу визначити емоційне ставлення до пізнавальних завдань у роботі з різними видами конструктивного матеріалу. У когнітивно-змістовому блоці передбачалося вивчення розуміння дітьми співвідношення елементів конструкції з еталонами форми, визначення просторового розташування деталей планувати власну діяльність тощо. Завдання блоку діяльнісно-перетворювального компонента мали на меті виявити сформованість у дітей старшого дошкільного віку певних вольових якостей особистості (цілеспрямованість, самоконтроль та самооцінка, наполегливість, пізнавальна активність, ініціативність). Слід зауважити, що з можливих 75 балів, жодна дитина не набрала більше 67 балів. На підставі отриманих результатів було виділено три рівні становлення пізнавальної самостійності: достатній, середній, низький.

Достатній рівень (67-50 балів): у дітей цього рівня пізнавальна самостійність характеризується сформованістю інтересу до самостійних дій у конструктивній діяльності; готовністю проявляти активність та самостійність у виконанні завдання, досягненням результату, іноді зверненням за допомогою дорослого; наявністю усвідомлених способів виконання діяльності, можливістю діяти як за зразком, так і без нього; вмінням здійснювати самооцінку та самоконтроль.

Середній рівень (49-32 балів): до цього рівня було віднесено більшість дітей, які брали участь у дослідженні. Пізнавальна самостійність дітей характеризується тим, що в них сформовано тільки ситуативний інтерес – одні завдання вони виконують із задоволенням, від інших відмовляються. Нерідко починають роботу, але не доводять її до кінця, хоча вміють самостійно виконувати практичні та пізнавальні дії; відчувають труднощі щодо порівняння зі зразком, не помічають відхилення від нього, не завжди виявляють самостійність та ініціативу, часто звертаються за допомогою дорослого; не прислухаються до інструкцій вихователя, самоконтроль та самооцінка не завжди адекватні.

Низький рівень (31-15 балів): більшість з цих дітей байдуже ставляться до пізнавально-практичної діяльності, експериментальні завдання вони або не усвідомлюють, або відмовляються від них, мотивуючи це тим, що в них не виходить; виконуючи завдання, вони неодноразово перезапитують з чого починати, як слід робити, тобто не завжди розуміють пізнавальну сутність завдань. У цих дітей, як правило, є навички роботи саме з матеріалом, який у них є вдома.